Вимоги до підготовки та використання засобів унаочнення

o простота зображень та обмеження їх деталей;

o наявність попередніх уявлень про деталі, що зображуються;

o обмеженість та однозначність кольорової гами, кордонів світла і тіні;

o опора на наявність знань і умінь у студента для опису і порівняння

зображеного;

o форма зображень доступна органам відчуття та розумінню;

o виокремлення вузлових деталей;

o дотримання міри необхідності і достатності у повноті уявлення

елементів зображення;

o привабливість;

o естетичність;

o комплексність;

o відповідність зображення закономірностям конструювання зорового

ряду та логіці розгортання сюжету.

 

Технічні засоби навчання

 прилади для проекцій нерухомих зображень, проектори німого фільму;  оптичні для тіньової проекції;  пр. для освітлення поля спостереження;  спеціальні пр.  прилади для посилення запису і відтворення звуку аудіовізуальні засоби  дидактичні машини для закріплення знань  прилади для відтворення текстів і образів  засоби масової інформації  електричні цифрові машини;  прилади наукової інформації  апаратура об’ємного зображення

Контроль і оцінювання успішності у навчанні

Контроль знань, умінь і навичок – це складова навчального процесу, яка спрямована на виявлення, вимірювання та оцінювання викладачем отриманих студентом навчальних результатів.

Етапи:

• діагностика (з’ясування умов і обставин за яких протікає навчання);

• перевірка (виявлення знань, умінь і навичок);

• оцінка (вимірювання);

• облік (фіксація рез-тів вимір. у вигляді оцінок, балів).

Функції:

1) Контролююча. 2) Навчальна. 3) Виховна. 4) Розвивальна.

5) Оцінювальна. 6) Діагностична. 7) Стимулююча. 8) Прогностична.

9) Управлінська.

принципи:

1) Об’єктивність перевірки та оцінки. 2) Індивідуальний характер контролю. 3) Систематичність та регулярність контролю.

4) Гласність контролю. 5) Диференційованість перевірки.

6) Різноманітність форм контролю. 7) Етичність контролю.

види контролю:

• попередній; • поточний; • періодичний; • тематичний; • підсумковий.

Методи контролю: 1) Усне опитування. 2) Письмовий перевірка.

3) Перевірка практикою. 4) Спостереження. 5) Тестовий контроль.

6) Самоконтроль.

Форми:  модульні к.р.  колоквіуми;  заліки;

 іспити (семестрові, державні);  захист кваліфікаційної роботи

Норми оцінювання – це конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних дисциплін за певний рівень знань, умінь і навичок.

критерії оцінювання успішності:

o якість сформованих знань, умінь та навичок (обсяг, глибина, міцність, оперативність, гнучкість, систематизованість);

o якість виконання завдання (самостійність, правильність, старанність, вправність, рівень оформлення роботи);

o якість відповіді (обґрунтованість, логічність, послідовність,

стрункість, переконливість).

Рівні - Оцінка

Високий - Відмінно

Достатній - Добре

Середній - Задовільно

Початковий - Незадовільно

Управління ВНЗ

Управління ВНЗ – це розділ педагогіки, метою якого э дослідження змісту та методів управління ВНЗ, розкриття особливостей системи керівництва ним, організації його роботи.

Управління – діяльність, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на об'єкт управління.

Принципи управління – це вихідне положення, якого дотримуються в управлінні ВНЗ:

 принцип науковості (опора на положення пед-ки, психології та ін.);

 принцип демократизації (розвиток колегіальності в роботі, підзвітність керівництва трудовому колективу, конкурсний відбір керівних кадрів);

 принцип участі громадськості (створення різноманітних комісій);

 принцип гуманізації (створення гуманних стосунків у колективах);

 принцип компетентності (знання справи);

 принцип оптимізації (раціональне використання засобів і одержання найкращих результатів);

 принцип об'єктивності та повноти інформації;

 принцип правильного добору та використання кадрів;

 принцип ініціативи та активності.

Відповідно до Закону України "Про освіту"

Центральними органами державного управління освітою в Україні є:

Міністерство освіти і науки України; Міністерства і відомства України, які мають навчально-виховні заклади (Міністерство аграрної політики України); Вища атестаційна комісія України.

Центральні органи державного управління освітою беруть участь у:

- розробці та втіленні у державну політику освіти, професійної

підготовки кадрів;

- визначенні перспектив та напрямків розвитку освіти, вимог до її

змісту, рівня і обсягу, нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення ВНЗ; визначенні координаційних, науково-методичних і контрольних функцій та державного інспектування;

- забезпеченні зв'язків з іншими державами;

- впровадженні в практику досягнень науки і передового досвіду;

- атестації та акредитації ВНЗ;

- фінансуванні навчальних закладів;

- визначення мережі ВНЗ.

Місцеві органи влади:

- беруть під соціальний захист працівників цих закладів та студентів;

- встановлюють опіку над студентів сиріт та інвалідів.

Органами громадського самоврядування є: загальні збори

колективу, Вчена рада ВНЗ, студентська організація ВНЗ, Вчені ради інститутів та факультетів, навчально-методичні ради факультетів, засідання кафедр.

Зміст діяльності самоврядування: самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, наукової, методичної, фінансово-господарської, виробничо-комерційної діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення та замовлень місцевого значення; визначення змісту освіти та навчання, форм і

методів навчання; прийняття на роботу педагогічних і інших працівників; здійснення громадського контролю за організацією харчування у ВНЗ.

Функції керівників ВНЗ:

Ректор (директор): несе персональну відповідальність перед державою за всю діяльність ВНЗ, за організацію та якість навчально-виховної роботи, за виховну спрямованість навчального процесу, якість знань і поведінку студентів, їх професійну підготовку, зміцнення здоров'я та фізичний розвиток, фінансово господарський стан і техніку безпеки.

Проректор з навчальної роботи (заступник): організовує і контролює хід процесу навчання студентів, їх загальноосвітню і фахову підготовку, всебічний розвиток і поведінку; виконання навчальних планів і програм; керівництво методичною роботою у ВНЗ.

Проректор з виховної роботи (заступник):

організовує позааудиторну виховну роботу та дозвілля студентів, надає необхідну допомогу деканам, їх заступникам, наставникам студентських груп та вихователям у гуртожитках.

Проректор з господарської роботи (помічник директора по господарській частині): відповідає за збереження навчальних будов і майна, матеріальне забезпечення навчального процесу, санітарний стан, протипожежну охорону, правильну організацію і обслуговуючого персоналу.

Декан факультету безпосередньо відповідає перед державою за організацію і якість навчально-виховної роботи на факультеті, за виховну спрямованість навчального процесу, якість знань і поведінку студентів, їх професійну підготовку, зміцнення здоров'я та фізичний

розвиток, фінансово господарський стан і техніку безпеки.

Вчена рада:

 розглядає питання щодо поліпшення статутних видів діяльності ВНЗ, раціонального викор-ня матеріальних і фінансових ресурсів;

 за пропозицією ректора ВНЗ приймає рішення з усіх питань організації навчально-виховного процесу та наукових досліджень;

 затверджує плани проведення наукових досліджень;

 утворює комісії з вивчення і підготовки окремих питань для розгляду на засіданні вченої ради;

 схвалює рішення щодо утворення, реорганізації чи ліквідації в

установленому порядку структурних підрозділів ВНЗ, в тому числі з правами юридичної особи;

 вносить пропозиції щодо удосконалення положень про структурні

підрозділи ВНЗ;

 розробляє пропозиції щодо внесення змін до Статуту ВНЗ та передає їх на схвалення конференцією трудового колективу;

 визначає рейтинг претендентів на вакантну посаду ректора шляхом голосування і подає пропозиції наглядовій раді;

 розглядає пропозиції ректора про призначення на посаду проректорів, головного бухгалтера, керівників структурних підрозділів ВНЗ;

 розглядає в установленому порядку питання про заміщення посад

науково-педагогічних та наукових працівників;

 присвоює в установленому порядку вчені звання професора, доцента,

старшого наукового співробітника, а також почесні звання ВНЗ;

 бере участь у визначенні заходів матеріального та морального

стимулювання праці.

Під час планування роботи ВНЗ тре дотрим. принципів: науковості; реальності і оптимальності.

Методична робота у ВНЗ: спонукає кожного викладача до роботи над вдосконаленням свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками; дає можливість молодим викладачам вчитися педагогічної майстерності у досвідчених колег.

Форми методичної роботи у ВНЗ.

 Індивідуальна самоосвіта:

 Групові та масові форми методичної роботи

Вивчення, узагальнення і поширення передового

педагогічного досвіду

Педагогічний досвід – це система знань, умінь і навичок педагога,

сформована на основі професійної та навчальної діяльності.

Передовий педагогічний досвід – це система знань, умінь і навичок педагога, сформована на основі його професійної діяльності, і характеризується високою результативністю в організації навчання і виховання, що булла досягнута на основі творчої педагогічної діяльності. Передовий педагогічний досвід є основою для формування педагогічної майстерності педагога, а також джерело розвитку педагогічних галузей знань.

показники:

 новизна та актуальність в діяльності педагога;  ефективність і стабільність;  відповідність сучасним досягненням педагогіки;

 можливість застосування іншими педагогами;  оптимальне поєднання з різними підходами у цілісному педагогічному процесі.

Вимоги до п.п.досвіду:

 досвід має розширюватися і оновлюватися;

 досвід має бути творчим;

 досвід має спиратися на сучасні наукові дослідження;

 досвід вимагає експериментування.

До умов формування передового пед. досвіду відносять:

 висока наукова і педагогічна підготовка викладача;

 формування мотивації педагогічного персоналу до активної

педагогічної діяльності;

 цілеспрямований пошук можливостей ефективного удосконалення

навчально-виховного процесу;

 створення в педагогічному колективі творчої атмосфери, позитивного морально-психологічного клімату, сприятливих матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних і естетичних умов праці.

Шляхи виявлення і вивчення передового пед. досвіду:

o здійснення щоденних спостережень;

o організація нарад, семінарів-практикумів, майстер-класів; науково-

практичних конференцій.

На сьогодні є такі методи виявлення передового пед. досвіду:

 педагогічне спостереження;

 виявлення, вимірювання та оцінювання результатів педагогічної

діяльності;

 аналіз, синтез та узагальнення результатів педагогічної діяльності;

форми впровадження передового педагогічного досвіду:

 усні (наради, курси, семінари, конференції, майстер-класи);

 письмові (методичні рекомендації, науково-методичні статі, брошури, монографії, збірників матеріалів конференцій і семінарів);

 наочні-демонстраційні (виставки, стенди, посібники, макети тощо).

Планування впровадження в педагогічну практику передового

педагогічного досвіду передбачає такі підготовчі етапи:

o підготовку науково-методичних рекомендацій і розробку необхідної

документації для педагогічних працівників;

o проведення інструктивно-методичних нарад з керівництвом і

педагогічним колективом;

o оптимальний розподіл функцій між всіма учасниками педагогічного

процесу;

o надання оперативної допомоги керівництву у плануванні і проведенні методичного навчання і самоосвіти пед. персоналу;

o чітке виділення основних етапів впровадження;

o планування заходів щодо стимулювання педагогічних працівників до впровадження передового педагогічного досвіду;

o планування контрольних заходів щодо оптимального впровадження з метою виявлення труднощів, недоліків, та своєчасного корегування даного процесу;

o підбір методів для аналізу та узагальнення результатів і визначення нових перспектив роботи.