Принципи формування активності студентів

 принцип проблемності;

 принцип педагогічного стимулювання;

 принцип орієнтації на майбутню професійну діяльність;

 динамічності.

Принципи активізації навчання реалізуються через основні фактори та умови системного формування навчально-пізнавальної активності студентів:

o оптимальне застосування методів навчання;

o раціональний відбір та структурування змісту навчання;

o розвиток пізнавальних здібностей та умінь студентів;

o удосконалення. педагогічної майстерності викладачів;

o використання виховних можливостей колективу студентської групи.

Формування активності студента здійснюється за певними педагогічними шляхами:

 на основі природженої потреби в інформації;

 за допомогою педагогічного стимулювання;

 через мотив-інтерес;

 на основі вирішення поставлених "ззовні" проблем;

 при творчому вирішенні самостійно поставлених проблем.

Методи по рівням, що формують:

Репродуктивний рівень: розповідь, пояснення, інструктаж, демонстрування та ілюстрування, інформаційна лекція, катехізична бесіда. Формують уміння і навички: оперування поняттями, категоріями, законами, вміння застосовувати правила, формули, теореми тощо.

репродуктивно-продуктивний рівень: проблемні лекції, пояснення з

елементами проблемності, самостійне спостереження, досліди, евристичну бесіду. Уміння і навички: використовувати допоміжну літературу; бачення і виділення суттєвого в об’єктах, явищах; застосовувати знання в інших умовах; виконувати пошукові дії за допомогою викладача тощо.

продуктивний рівень: На етапі формування продуктивних знань, умінь і навичок студентів (знаходити нові раціоналізаторські способи вирішення професійних завдань) доречно застосувати виробничо-практичний метод, дискусію, лабораторний метод з елементами дослідження, імітаційно-ігрові методи.

У подальшому застосування дослідницьких методів дозволить навчально-пізнавальну діяльність студентів вивести на творчий рівень. Становлення перспективних пізнавальних цілей, конструювання, раціоналізаторство, винахідництво, використання знань для оволодіння новими знаннями, користування системою пізнавальних умінь репродуктивного, репродуктивно-

продуктивного та продуктивного видів у творчо-пошуковій роботі – це ті навчально-пізнавальні уміння і навички студентів, що є кінцевою метою продуктивного навчання.

 

Неуспішність студентів та навчання обдарованої молоді

Неуспішність – невідповідність підготовки вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання (вивчення розділу, наприкінці модулю, семестру).

Відставання – невиконання студентами вимог або однієї з них, наявне на одному з проміжних етапів навчального процесу.

Вид відставання:

 епізодична неуспішність;

 стійке відставання з однієї дисципліни або декілька дисциплін одного профілю;

 стійке і широкопрофільне відставання.

 

Причини відставання (групи):

 біолого-психічні (спадкові особливості, задатки, здібності, особливості характеру);

 недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров’я, нерозвинуті пам’ять і мислення, нерозвинуті навички навч-ї праці);

 недостатній рівень вихованості (немає інтересу до навчання, почуття обов’язку, слабка сила волі, недисциплінованість);

 недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної і самостійної роботи, байдужість і невисокий рівень педагогічної майстерності);

 негативний вплив сім’ї (погані матеріальні умови життя, негативне ставлення батьків до навчальної діяльності дітей, відрив дітей від навчальної праці та ін.).

Загальні причини неуспішності:

o уніфікованість системи навчання, однаковий для всіх зміст освіти, що не задовольняє потреби студентів;

o стереотипність у методах і формах навчання, вербалізм, недооцінка емоцій у навчанні;

o невміння визначити мету навчання, налагодити ефективний контроль за його результатами;

o зневажливе ставлення до розвитку студентів, практицизм, орієнтація на завчання.

Заходи подолання причин неуспішності:

- педагогічна профілактика – пошуки оптимальних педагогічних

систем, методів і форм навчання, нових педагогічних технологій, проблемне, програмоване навчання, комп’ютеризація навчання;

- педагогічна діагностика – систематичний контроль і оцінювання

результатів навчання, своєчасне виявлення прогалин у навчанні (проведення бесід, спостереження за студентами, їх тестування, аналіз результатів, підбиття підсумків на засіданнях);

- педагогічна терапія – заходи з метою подолання відставань у навчанні (проведення додаткових занять);

- виховний вплив – налагодження індивідуальної виховної роботи з

студентом, співпраця з батьками.

Обдарованість – це індивідуальна потенційна своєрідність задатків

людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Типи обдарованості:

 раціонально-мислительний (вчені, політики, економісти);

 образно-художній (дизайнери, конструктори, художники, письменники);

 раціонально-образний (історики, філософи, учителя);

 емоційно-почуттєвий (режисери, літераторим).

Типи: загальна (розумова); спеціальна (соц-а, спортивна, художня).

Обдарована молодь – це молодь, у яких виявляються здібності до

виконання певних видів діяльності. Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний “середній” рівень. Їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.