Розбудова інноваційної педагогічної системи загальноосвітнього навчального закладу

Передумови інноваційних змін в освіті. Поняттям інновації (італ. innovatione - новина, нововведення) означують нові форми ор­ганізації праці та управління, нові види технологій, які нерідко вико­ристовуються не лише в масштабах окремих установ чи організацій, а й цілих загальногосподарських галузей. Інноваційна діяльність у системі освіти передбачає процес змін у меті, змісті, формах, методах педагогічного процесу, стратегіальній його організації та управлін­ні ним під впливом нових вимог, висунутих соціально-економічним розвитком суспільства, з одного боку, і, з іншого боку - з глобальним обсягом змін, що зумовлює появу „планетарної освіти", яка має ви­разний перспективний вимір, оскільки орієнтується не на те, що „ма­ємо зараз", а на те, що „буде" або „може бути". Серед того, що „може

546_________________________________________________ Педагогіка

бути", американські дослідники, окрім екстраординарних подій типу миттєвого всепланетного зв'язку та зникнення економічних бар'єрів, називають повніше використання можливостей людського мозку та тріумф індивідуальності.

Однак сучасний розвиток науки і техніки має неоднозначний вплив на технологію педагогічного процесу. Поширення електронних засо­бів, зокрема візуальних, впливає на зміну поведінки і ментальності підростаючого покоління, змушує підніматися над рівнем мови та се­мантики, посередництвом яких забезпечувалися об'єктивність мис­лення, розуміння світу і самого себе в ньому. Все частіше й частіше визнається, що надмірне захоплення новими засобами інформації ве­де до ізоляції учня, порушення законів його мислення і діяльності. Та­ким чином, у ході інноваційної педагогічної діяльності визріває одна з важливих проблем - раціонального використання нових інформацій­них технологій у педагогічному просторі.

Однак чи не найважливішою для інноваційної діяльності в царині освіти є проблема пошуку відповіді на запитання: як система освіти має готувати підростаючу людину до діяльності в умовах надвисоких темпів прогресу, оминаючи негативні наслідки? Відповідь на це пи­тання доводиться шукати у трьох головних напрямах: 1) Яким пови­нен бути вчитель, якому з часом усе жорсткіше й жорсткіше доводить­ся конкурувати з найновішими засобами інформації? 2) Які нові функ­ції у нових умовах і яким чином повинен реалізовувати їх сучасний загальноосвітній навчальний заклад? 3) Які нові технологічні вимоги до сучасного шкільництва висуває сьогодення і як їх реалізувати?

Відповідь на перше питання пов'язана з пошуками педагогом шля­хів ініціації вихованців до самореалізації та саморозвитку не лише за допомогою використання методів, до яких традиційно пристосовані успадковані підростаючою людиною генетичні програми, а й тих, які покликані до життя засобами надпотужного електронного впливу.

Відповідь на друге питання пов'язується з автентично-акмеологіч-ною спрямованістю інноваційних педагогічних систем, які сьогодні розбудовуються у вітчизняних загальноосвітніх закладах, нерідко при­своюючи собі найрізноманітніші назви (наприклад, „школа самоствер­дження" (ЗОШ №43 м. Донецька); „школа саморозвитку" (ЗОШ №3 м. Дніпрорудного); „школа самовдосконалення" (ЗОШ №54 м. Луган­ська); „школа творення" (ЗОШ №46 м. Херсона); „школа здібностей" (ЗОШ №44 м. Запоріжжя); „школа віри" (ліцей №157 м. Києва) та ін.).

Відповідь на третє питання вимагає усвідомлення важливості підго­товки підростаючого покоління до широкого використання у майбутній

Розділ 5. Школозновство__________________________________________ 547

діяльності удосконалених інтерактивних інформаційних мереж - од­них із визначальних основ інформаційного суспільства. Адже прогре­сивні зміни у виробництві та професійній діяльності будуть остаточ­но загальмовані, якщо система освіти завчасно не готуватиме молодь до життя в інформаційному суспільстві. У ньому основним джерелом життєзабезпечення громадян країни стане високоінтелектуалізована діяльність в усіх секторах економіки. Перехід до такого суспільства, орієнтованого не лише на інтелектуалізацію людської діяльності, але й на її небачену раніше індивідуалізацію, породжує групу вимог до су­часної освіти, серед яких, як уже згадувалося, особливе значення має наступне: 1) виховання у молоді готовності до освоєння нових джерел інформації та зв'язку не лише для побутових потреб та самонавчання, а й для використання їх у майбутній професійній діяльності; 2) фор­мування у підростаючого покоління інноваційної орієнтації на межі поєднання досягнень науково-технічної і суспільно-гуманістичної ци­вілізацій; 3) засвоєння нових етичних норм поведінки та діяльності у сучасному «інформаційно-глобалізованому» світі; 4) формування низ­ки компетенцій, політичних, суспільних та громадянських, необхідних для життя та діяльності в багатокультурному середовищі в умовах високоінтенсифікованої взаємодії з ним.