Не слід забувати про те, що все стосовно не тільки ролі, але і всієї п'єси повинне бути прийняте в розрахунок актором, повинне цікавити його.

Крім того, багато чого з того, що говорить режисер з приводу сутності п'єси, особливості таланта автора, прийомів втілення п'єси, стилю гри, однаково відноситься до всіх виконавців. Не можна ж повторювати те саме кожному окремо. Сам артист повинен стежити за усім, що відноситься до всієї п'єси, і разом з усіма поглиблюватися, вивчати, розуміти не одну свою роль, а всю п'єсу в цілому.

Наскільки місія справжнього артиста - творця, носія і проповідника прекрасного - піднесена і шляхетна, настільки ремесло актора, що продався за гроші, кар'єриста і каботина, негідно і...

При створенні атмосфери і дисципліни хочуть домогтися її відразу у всій трупі, у всіх частинах складного апарата театру. Для цього видають строгі правила, постанови, стягнення. В результаті домагаються зовнішньої, формальної дисципліни і порядку. Всі задоволені, всі хвастаються зразковим порядком. Однак саме головне в театрі - художня дисципліна й етика не створюються зовнішніми засобами.

Власний приклад - кращий спосіб заслужити авторитет. Власний приклад - найкращий доказ не тільки для інших, але головним чином і для себе самих. Коли ви жадаєте від інших те, що вже самі провели у своє життя, ви упевнені, що ваша вимога здійсненна. Ви з власного досвіду будете знати, важко воно чи легко.

Станіславський розповідає у своїй книзі про те, що Толстой, Чехов і інші справжні письменники вважають до краю необхідним щодня, у визначений час, писати, якщо не роман, не повість, не п'єсу, то щоденник, думки, спостереження. Головне, щоб рука з пером і рука на друкарській машинці не відвикала, а щодня витончувалася в безпосередній і найтоншій передачі всіх невловимих вигинів думки і почуття, уяви, зорових бачень, інтуїтивних афективних спогадів і ін.

Задача театру - створення внутрішнього життя п'єси і ролей і сценічне втілення основного зерна і думки, що породили самий добуток поета і композитора.

Звичайне явище в житті театру - антагонізм між артистичною й адміністративною частинами, між сценою і конторою. У царські часи це погубило театр. «Контора імператорських театрів» у свій час стало «ім'ям загальним», найкраще визначальну бюрократичну тяганину, застій, рутину й ін.

Ясно, що театральна контора повинна бути поставлена на своє місце в театрі. Місце це службове, тому що не контора, а сцена дає життя мистецтву і театру. Не контора, а сцена залучає глядачів і дає популярність і славу. Не контора, а сцена дає мистецтво. Не контору, а сцену любить суспільство, не контора, а сцена робить враження і робить виховне значення на суспільство. Не контора, а сцена робить збори і т.д.

З незапам'ятних часів контора гнітить артистів, користаючись відомими особливостями нашої природи. Вічно відвернені в область уяви, творчої мрії, перевтомлені, з ранку до вечора живучі своїми загостреними нервами на репетиції, спектаклі, у домашній підготовчій роботі, вразливі, нервові, неврівноважені, з легко порушуваними темпераментами, легкодухі і швидко падаючим духом, артисти нерідко безпомічні у своєму приватному і поза мистецькому житті. Вони точно створені для експлуатації, тим більше що вони, віддаючи все сцені, не мають більше нервів для відстоювання своїх людських прав.

Через ваш перший виступ на сцені, що відбудеться у найближчому майбутньому, хотілося б пояснити, як актор повинен готуватися до свого виходу. Він повинен створити в собі сценічне самопочуття.

Артистична етика і стан, що створюється нею, дуже важливі і потрібні в нашій справі завдяки його особливостям. От чому щирого артиста легко впізнати по тому, як він звертається, як він відноситься до костюма і речей своєї ролі, як він їх любить і береже. Не дивно, що ці речі служать йому без кінця.

2. Поняття про увагу. Властивості та особливості уваги. Три кола уваги.

Увага- це спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у даний момент на обєкті або явищі, яке має для людини певне значення.

Властивості уваги

Увага людини має 5 основних властивостей (характеристик, параметрів):

· Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись.

· Зосередженість (концентрація) — це утримання уваги на якому-небудь об'єкті. Таке утримання означає виділення «об'єкта» в якості деякої фігури із загального тла. Оскільки рівень ясності і виразності визначається інтенсивністю зв'язку з об'єктом, або стороною діяльності, при цьому концентрованість уваги виражатиме інтенсивність цього зв'язку. Таким чином, під концентрацією уваги розуміють інтенсивність зосередження свідомості на об'єкті.

· Здатність до переключення уваги — навмисне її переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший.

· Розподіл уваги полягає в здатності роззосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити кілька різних дій. Розподіл уваги залежить від психологічного й фізіологічного стану людини. У разі стомлення, під час виконання складних видів діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги, область розподілу звичайно звужується. Розподіл уваги має певні закономірності: чим складніші види діяльності, які сполучаються, тим важче досягати розподілу уваги; важко сполучати два види розумової діяльності; розподіл найефективніший за умови сполучення розумової й моторної діяльності, при цьому продуктивність розумової діяльності знижується більше, ніж моторної; основна умова успішного розподілу — автоматизація принаймні одного з видів діяльності, які здійснюються одночасно.

· Обсяг уваги — це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини. Кількісна характеристика середнього обсягу уваги людей: 7±2 слова за один погляд (200 мсек) — дорослий здатний утримати стільки одиниць інформації. Ця характеристика пов'язана з обсягом короткочасного запам'ятовування.

Три кола уваги актора:

 

Велике коло (йду по вулиці – бачу всю вулицю)
Середнє коло (в магазині зайшли в відділ одягу – бачимо інші відділи, але зосереджені на відділи одягу)

Мале коло (зошит на парті)

 

3. Поняття про спілкування. Відмінність між спілкуванням сценічним і спілкуванням побутовим.

Спілкува́ння визначається як передання інформації

Слухати та чути партнера, дивитись та бачити його.

Виды общения:

 

- прямое общение со зрителем или с партнером на сцене;

- прямое общение с объектом на сцене и через него косвенное – со зрителем;

- самообщение

- общение с отсутствующим или мнимым объектом.

Общение – коллективное (зрительный зал, публика), взаминое (c партнером), с воображаемыми или отсутствующими объектами.

 

Актерское ремесленное общение – направлено со сцены в зрительный зал, минуя партнера – наигрыш.

 

4. Поняття про надзавдання і сценічні пристосування.

 

«Сверхзадача (хотение), сквозное действие (стремление) и выполнение его (действие) создают творческий процесс переживания»

«Сверхзадача – термнин, обозначающий главную цель, ради которой создаеться пьеса, актерский образ и ставиться спектакль – высшая цель»

«От сверхзадачи родилось произведение писателя, к ней должно быть направлено и творчество артиста»

По сути, «свехзадачей» является режиссёрский замысел — индивидуальное толкование главной идеи произведения, той цели, ради которой оно было написано, или собственная цель режиссёра, иногда отличная от авторской, в любом случае — та общая задача, ради которой произведение ставится на сцене

Приспособление - одно из важнейших приемов всякого общения.

С его помощью мы стремимся как можно рельефнее выявить свое внутреннее чувство. В других случаях с помоцью других приспособлений мы скрываем, маскируем чувства, состояние.

Приспособление, то есть внутренняя и внешняя форма общения людей, психологические ходы, применяемые друг к другу при общении, изобретательность в воздействии одного человека на другого являются, с точки зрения Станиславского, важнейшим фактором в мастерстве актера.

Мы видим, что в жизни приспособления рождаются у людей непосредственно, так как нормальное жизненное общение обязательно вызывает у человека ряд психологических ходов, помогающих ему в осуществлении его действия.

На сцене же живые приспособления возникают толь­ко тогда, когда актер добивается подлинного органиче­ского общения.

Таким образом, Станиславский считает, что талант актера ярче всего раскрывается в качестве приспособлений, найденных в ролях, он утверждает, что интересные приспособления рождаются только в момент «подъема чувства».

Станиславский не уставал повторять, что самая большая опасность для актера возникает тогда, когда он, увлекшись описанием или рассказом о великолепных при­способлениях, найденных другими актерами, пытается их заимствовать. Отсюда и возникают штампы.

5. Поняття про конфлікт. Форми та особливості конфлікту в драматичних творах.

Конфликт – противодействие, борьба.

Конфлі́кт (від лат. conflictus) — зіткнення або боротьба, ворожі стосунки.

В диалоге обязательно существует конфликт.
Без конфликта не бывает события. Без события не развивается конфликт.

Конфлікт – процес боротьби різних класових, морально-естетичних сторін.

6. Поняття про дієвий аналіз. Засоби аналізу ролі і п’єси.

Действенный анализ - система выявления действенных механизмов литературного произведения, позволяющая актеру и режиссеру выстраивать действие спектакля и механизмы взаимоотношений персонажей.

Метод действенного анализа — способ перевода образов одного вида искусства — литературы, драматургии — в другой, перевод на язык сценического творчества. В этом его принципиальное отличие от литературоведческого анализа.

Метод действенного анализа:

А) разведка умом Б) разведка действием

Действенный анализ пьесы и роли, позволяет изучить материал именно с этой позиции. Этот «новый вид анализа или познания пьесы заключается в так называемом процессе оценки фактов … «Изучить» означает на нашем языке не только констатировать наличность, рассмотреть, понять, но и оценить по достоинству и значению каждое событие». (К.С. Станиславский).

Действенный анализ - в системе Станиславского - поиск актером таких обстоятельств, которые позволяют действиям актера совпасть с действиями, предусмотренными ролью. Считается, что анализ пьесы действием создает наиболее благоприятные условия для возникновения процесса перевоплощения актера в образ. Постепенно разрозненные действия выстраиваются в логическую цепь, образуя сквозное действие (непрерывную линию роли).

 

7. Що таке темперамент? Темперамент сценічний і темперамент побутовий, їх схожість і відмінність.

8. Що таке зерно вистави і ролі? Поняття про зерно вистави і ролі за визначенням К.С. Станіславського.