Позиціювання юридичних фактів

Позиціювання фактів - заключний етап аналізу фактично­го матеріалу. Позиціювання передбачає віднесення кожного з встановлених юридичних фактів до таких, які будуть підтвер­джувати версію на обгрунтування обраної позиції або запере­чувати її. Іншими словами, позиціювання фактів передбачає їх поділ на факти «за», факти «проти» та інтерпретаційні факти.

Залежно від того, чию сторону займає юрист, він завжди має змогу виділити факти, які однозначно модна віднести на користь відповідної сторони (факти «за») та такі, які, очевидно, будуть ви­користані проти неї (факти «проти»). Разом з тим окремі факти можуть служити захисту інтересів як однієї» так і іншої сторони, залежно від того як їх інтерпретувати. Такі факти називаються «інтерпретаційними».

Так, у вказаній вище справі, якщо юрист представлятиме інтереси Л. Марчук, фактом «за» буде виступати факт купівлі будинка до моменту офіційного розірвання шлюбу, а фактом «проти» - переїзд його клієнтки на проживання до матері, який протилежна сторона однозначно спробує використати як підтвер­дження припинення фактичних шлюбних відносин. Прикладом інтерпретаційного факту є факт прописки (реєстрації за місцем

постійного проживання) Л.Марчуку спірному будинку, оскільки кожна зі сторін вказує на різні умови його виникнення. Так, якщо для Л.Марчук це ще одна підстава вказати на наявність між под­ружжям шлюбних відносин, то, за позицією В. Защика, він пропи­сав її у будинку, аби не затягувати процесу розлучення.

Результат позиціювання фактів юристом, який відстоює інте­реси Л.Марчук, можна проілюструвати у вигляді такої таблиці.

ТУТ ВІДСУТНІ СТОРІНКИ 41-42…

Граматичний аналіз - з'ясування змісту правової норми через її словесне формулювання на підставі лексичних, морфо­логічних, синтаксичних норм мовознавства.

Через даний вид аналізу можна проглумачити вжите законо­давцем поняття «час шлюбу». Так, оскільки слово «час» в дано­му випадку с синонімом слова «період», часом шлюбу є період з моменту його державної реєстрації і до моменту припинення.

Системний аналіз - з'ясування змісту правової норми за­лежно від місця, яке вона посідає у системі права, а також за­лежно від її зв'язків з іншими нормами інститутів і галузей права.

Через системний аналіз може бути розкрите значення виразу «окреме проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюб­них відносин» Так, стаття 21 Сімейного кодексу поняття шлюб визначає як «сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану», а стаття З визначає, що «подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідні­стю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно». Таким чином, під «фактичним припинен­ням шлюбних відносин" варто розуміти таку ситуацію, коли под­ружжя: а) перебуває у зареєстрованому шлюбі; б) проживає окре­мо; в) не має для такого окремого проживання поважних причин.

І сторичний аналіз - з'ясування сутності правової норми на основі дослідження процесу її прийняття за певних історичних умов.

Телеологічний аналіз - з'ясування сутності правової норми через визначення її мети.

Спеціально-юридичний аналіз - дослідження норми, яка містить юридичну термінологію, розуміння її конструкції з по­зиції юридичної науки, техніки і практики.

Прикладом спеціально-юридичного аналізу можу бути з'я­сування терміна «спільна сумісна власність», під якою в юрис­пруденції розуміють спільну власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. При цьому частка кожного співвласника може бути визначена за договором між ними або судом.

Вказані вище особливості аналізу нормативної основи спра­ви зберігають своє значення і при аналізі кримінальних справ, попри те що аналіз цивільної справи все є ж має істотні відмінності, обумовлені розходженням сфер правового регулю­вання: публічна - для кримінального судочинства, приватна - для цивільного.

Кримінальна справа, як правило, виникає з факту здійснен­ня злочину і меншою мірою залежить від правових домагань самих учасників кримінально-правового конфлікту. Цивільна ж справа, навпаки, не може виникнути доти, поки не заявлено ви­моги сторони, яка вважає, що її право порушене. Факт правопо­рушення може мати місце, але цивільна справа не виникне без відповідного зварення за захистом. І, навпаки, порушення може не бути, але сторона думає, що її інтереси порушено, і звер­тається з вимогою їх захисту. Може бути й інша ситуація, коли з усіх фактичних обставин правопорушення і його наслідків упов­новажений суб'єкт бажає вирішити тільки частину, а з приводу інших ніяких претензій пред'являти не хоче.

Тому, аналізуючи факти в цивільній справі, юрист завжди обмежений тим, чого хоче його клієнт. На відміну від кримі­нальної справи, він не зобов'язаний виявляти усі фактичні об­ставини взаємин його клієнта і протилежної сторони всебічно і повно, у всьому їх фактичному різноманітті. Юрист може бра­ти для аналізу тільки ті факти, що зв'язані з правовими вимога­ми клієнта. У цих межах він, так само як і в кримінальній справі, може зіштовхнутися з незаперечними «абсолютними» факта­ми чи мати справу з «сумнівними» фактами, коли потрібно їхнє спростування чи інтерпретація.

Зрештою, у цивільній справі, на відміну від кримінальної, можуть значно ширше використовуватися і вимагати аналізу не тільки факти, але і думки, судження, оцінки і навіть припущення про можливий розвиток подій. Наприклад, при розгляді справи про розірвання шлюбу і вирішення питання про те, з ким із батьків повинні залишитися діти.

У кримінальній справі аналіз нормативної основи може здійснюватися різними способами. Можлива первинна кваліфі­кація, коли вперше дається правова оцінка фактичним обстави­нам. Можливий аналіз уже наявної правової оцінки. Якщо юрист має справу з кримінальною фактичною ситуацією, то її право-