Підготовка і ведення оборони мвід (танком) взводом, ротою, батальйоном

Після одержання завдання особовий склад відділення приступає до розчищення смуги обзору та обстрілу, а також відривання і маскування окопів. Розміри та терміни облаштування окопів для особового складу, БМП (БТР), танків показано на рис.6.1.16, 6.1.17, 6.1.18, 6.1.19, 6.1.20, 6.1.21, 6.1.22.

Вогнева позиція бойової машини піхоти (бронетранспортера) ви­бирається в такому місці, щоб забезпечувалось потайне її розташування, прикриття вогнем особового складу відділення під час виконання ним робіт щодо інженерного обладнання позиції.

Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них, положення противника, позицію відділення, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення і рубежі загороджувального вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням; загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його

Рис.6.1.17 Окоп для стрільби лежачи. На влаштування окопу за допомогою лопати потрібно 0.5 люд/год

Рис.6.1.16.Порядок обладнання одиночного окопу

	Рис. 6.1.18. Окоп для стрільби з коліна На влаштування окопу за допомогою лопати потрібно 2,5 люд/год.		Рис. 6.1.19. Окоп для стрільби стоячи На влаштування окопу за допомогою лопати потрібно 8,5 люд/год. Матеріали: круглий ліс - 0,4 м куб. дріт – 1,5 кг

 

Рис. 6.1.22. Окоп для танка з круговим обстрілом

На влаштування окопу (без бліндажа) за допомогою танка з бульдозерним обладнанням потрібно 0,6 маш/год. та 5 люд/год.

Водозбірний колодязь

Рис. 6.1.21. Окоп для бронетранспортера На влаштування окопу потрібно 65 люд/год. Із застосуванням землерийної машини ПЗМ-2 – 0,6 люд/год. та 12 люд/год. без щілини (бліндажа). Для БТР-60П у секторі стрільби бруствер не влаштовується.

Рис. 6.1.20. Окоп для БМП з круговим обстрілом При необхідності веденя вогню зі стрілецьких бійниць машин, бруствер у секторі обстрілу має бути +40 см. На влаштування окопу потрібно 32 люд/год., із застосуванням землерийної машини ПЗМ-2 – 0,3 люд/год. та 8 люд/год. без щілини (бліндажа)

Підготовка оборони взводу

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з'єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для бойових машин піхоти, танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових гранатометів і кулеметів.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню, вся місцевість у смузі до 400 м. перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

У першу чергу, встановлюються дротяні, вибухові та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневими позиціями) взводу(роти, батальйону), як показано на рис.6.1.23 а,б.

У другу чергу, відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів.

Командир механізованого, танкового взводу зобов’язаний скласти схему опорного пункту взводу. Схема опорного пункту взводу подається командиру роти, а схема опорного пункту роти – командиру батальйону на затвердження.

На схемі опорного пункту взводу, як правило, указуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; смуга вогню взводу та додаткові сектори обстрілу; позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу - тільки ділянки зосередженого вогню); ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньому, по якому веде вогонь взвод, а на схемі вогню гранатометного взводу, крім того, рубежі загороджувального вогню та позиція механізованого підрозділу, якому взвод приданий; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх підрозділів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу.

Для ведення оборони вночі, командир взводу, до початку темряви повинен визначити і вказати підлеглим командирам: добре видимі вночі орієнтири; завдання щодо підготовки зброї та вихідних даних щодо ведення вогню вночі; порядок спостереження і підслуховування; по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і на флангах додатково підготувати вогонь; порядок застосування приладів нічного бачення і засобів освітлення місцевості, а також завдання щодо знищення та осліплення засобів освітлення противника; додаткові заходи щодо забезпечення проміжків і флангів; розпізнавальні знаки своїх військ; способи орієнтування та цілевказання.

Рис.6.1.23а Протипіхотні

Дротяний тинок	Переносні дротяні їжаки
Гірлянди з колючого дроту	Дротяна сітка на високих кілках

Рис.6.1.23б проти бронетанкової техніки

Надолби з кілків, стальних або залізобетонних балок	Із валунного каміння
Ескарп     Дворогі надовби	Контрескарп     Протитанковий рів     Протитанковий рів, влаштований вибуховим чином

Рис. 6.1.23 а,б.Загородження, що встановлюються перед переднім краєм оборони відділення взводу, роти, батальйону.

 

В обороні взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття атаки противника.

Вдень для знищення окремих груп противника, який намагається вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях, або проникнути в глибину оборони, у механізованому взводі призначається черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти), а у танковому взводі – черговий танк. Особовий склад, який знаходиться в постійній готовності до негайного відкриття вогню із запасної, або тимчасової вогневої позиції. Крім того, черговий вогневий засіб перешкоджає пересування противника в його розташування і ведення ним інженерних робіт. Снайпер знищує офіцерів, снайперів, спостерігачів та інші цілі противника. Решта особового складу взводу вдосконалює інженерне обладнання позицій, займається бойовою підготовкою, або проводить технічне обслуговування бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків.

Вночі дві третини особового складу кожного відділення (члени екіпажу бойової машини піхоти, бронетранспортера, танка в кількості, яка дозволяє вести вогонь із озброєння бойової машини) повинні знаходитися на позиції (в бойовій машині піхоти, бронетранспортері, танку) в готовності до ведення вогню.

Відпочинок особовому складу надається за дозволом командира роти. Особовий склад, який відпочиває, розташовується в укриттях (бліндажах) і траншеях поблизу вогневих засобів в готовності зайняти свої місця за тривогою в бойових машинах. Біля укриттів виставляються спостерігачі, які встановленим сигналом оповіщають всіх відпочиваючих, ви­кликаючи їх на позиції.

У бойовому наказі на оборону командир взводу (відділення) вказує:

- орієнтири;

- склад, положення та характер дій противника;

- завдання сусідів;

- завдання взводу, відділенням (особовому складу відділенням), їх позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу, основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), танків, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу (відділення); завдання черговим вогневим засобам; завдання щодо забезпечення проміжків і флангів; та інші.

- сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

- час готовності до оборони;

- своє місце і заступника.

Ведення оборони

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти від­діленням, спостерігати за місцевістю та сигналами ко­мандира взводу.

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджується в першу чергу по головному танку або по танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та інших броньованих машинах.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення, ближній до нього солдат з підходом танка на відстань 15—25 м метає по ньому ручну протитанкову гранату. Якщо танк виявився неураженим, солдат відбігає по траншеї в сторону або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує і метає протитанкову гранату в його борт або кормову частину, як показано на рис. 6.1.24. Після вибуху гранати солдат приготовляється для знищення екіпажу, який залишає уражений танк.

З підходом піхоти противника до позицій на відстань 30—40 м. відділення закидає її гранатами, як показано на рис. 6.1.25.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

З метою введення противника в оману відносно дійсного розташування вогневих засобів та кількості броньованих машин в обороні, БМП (БТР), танк може діяти як кочуючий вогневий засіб.

Атака танків і піхоти противника, які наступають на броньованих машинах без спішування, відбивається шляхом зосередження вогню БМП (БТР), танків та протитанкових засобів взводу по головних (які являють собою найбільшу небезпеку) танках і танках з тралами, а потім по решті танків та інших броньованих машинах, що атакують, щоб змусити піхоту спішитися, показано на рис. 6.1.26. Потім вогнем із стрілецької зброї піхота, яка спішилась, відсікається від танків і знищується. Атака танків і піхоти, яка за ними наступає в пішому порядку, відбивається вогнем з бойових машин піхоти, танків та протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем з кулеметів, автоматів і приданих вогнеметів по спішеній піхоті з метою відсікти її від танків і знищити. По мірі наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до переднього краю оборони.

Як тільки буде визначене місце пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для найбільш ефективного ураження танків (особливо вогнем в борт і корму), які долають загородження.

Механізований (танковий) взвод, призначений в бойову охорону, повинен не допустити раптового нападу противника на батальйон і перешкодити йому ведення розвідки. У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500 м. по фронту, на віддаленні до 2 км. від батальйону першого ешелону.

Вогнева засада організовується в місцях, які утруднюють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу із-під вогню, її позиція повинна забезпечувати потайне розташування взводу (відділення, танка), мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і шляхи відходу. На позиції відриваються окопи, які ретельно маскуються, безпосередні підступи до позиції мінуються. Щоб приховати сліди гусениць, висування на місце вогневої засади потрібно здійснювати по твердому грунту з низькою рослинністю, взимку сліди гусениць замітаються прикріпленими до бойової машини піхоти, танка деревами з необрубаним гіллям, та іншими засобами.

 

 

Рис. 6.1.24. Ураження танка противника протитанковою гранатою

Рис. 6.1.25. Знищення противника при підході його до позиції відділення.

Рис. 6.1.26. Ведення оборони механізованим взводом на БМП, посиленого танко