Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою безготівкових перерахувань по розрахункових, поточних і валютних рахунках клієнтів в банках, системи кореспондентських рахунків між різними банками, клірингових заліків взаємних вимог через розрахункові палати, а також за допомогою Векселів і чеків, що замінюють готівку.
Безготівкові розрахунки здійснюють в основному через банківські, кредитні і розрахункові операції. Розрахунки в безготівковій формі дозволяють істотно знизити витрати на грошовий обіг, скорочувати потребу в готівкових грошових коштах, а також забезпечують більш надійне їх збереження.
Безготівкові розрахунки здійснюють по товарних і нетоварних операціях. До товарних операцій відносять купівлю-продаж сировини, матеріалів, готової продукції і т.п., а до нетоварних операцій - розрахунки з комунальними установами, науково-дослідними організаціями, учбовими закладами і т.п.
Товарні операції здійснюють з використанням наступних форм безготівкових розрахунків: платіжними дорученнями-вимогами, платіжними дорученнями, акредитивами, чеками, в порядку планових платежів, з використанням векселів, заснованих на заліку взаємних вимог.
У залежності від місцезнаходження постачальника і покупця безготівкові розрахунки розділяють на іногородні та одногородні (місцеві).
Іногородніми називають розрахунки між організаціями, що обслуговуються установами банку, що знаходяться в різних населених пунктах, а одногородніми - розрахунки між організаціями, що обслуговуються однією або двома установами банку, що знаходяться в одному населеному пункті.
Основні форми іногородніх розрахунків - розрахунки платіжними дорученнями-вимогами, акредитивами, з особливих рахунків, грошові перекази; одногородніх - розрахунки в порядку планових платежів, платіжними дорученнями-вимогами, платіжними дорученнями і розрахунковими чеками.
Розрахунки платіжними дорученнями-вимогами
При розрахунках платіжними дорученнями-вимогами одержувач коштів представляє в обслуговуючий його банк розрахунковий документ, що містить вимогу до платника про сплату одержувачу певної суми через банк за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та (або) надані послуги.
Платіжні доручення-вимоги можуть оплачуватися з їх акцептом і без акцепту. Акцепт в розрахунках означає згоду платника на оплату. Акцепт вимог може бути подальшим і попереднім. При попередньому акцепті баню водить списання коштів з рахунку платника, якщо він не заявить у встановлений термін відмову від акцепту. При подальшому акцепті банк платник оплачує платіжну вимогу відразу після її надходження. Якщо платник у встановлений термін заявить про відмову від акцепту, то банк негайно відновлює суму платежу на рахунку платника і списує її з рахунку одержувача.'. приймає подальші відмови від акцепту іногородніх і одногородніх вимог і протягом трьох робочих днів після надходження вимог в банк платника.
Вимога пред'являється в банк при іногородніх розрахунках в трьох примірниках, при одногородніх - в чотирьох примірниках.
Платник має право відмовитися від акцепту рахунку в повній сумі у разі відвантаження постачальником незамовленої, недоброякісної, нестандартної або некомплектної продукції, дострокового постачання товарів або дострокового надання послуг, пред'явлення постачальником безтоварної вимог відсутності затверджених або узгоджених у встановленому порядку цін на товари і послуги та ін. Часткова відмова від акцепту може бути при порушенні постачальником цін, знижок, арифметичних помилках у вимозі або в товарно-транспортному документі, надходженні частини незамовленої, недоброякісної або нестандартної продукції та ін.
За необгрунтовану відмову від акцепту за рішенням арбітражного суду покупець може нести матеріальну відповідальність.
Якщо покупець відмовився від акцепту доручення-вимоги, товари, що надійшли на це доручення-вимогу (за винятком швидкопсувних) надходять на відповідальне зберігання покупця. При частковій відмові від акцепту товар залишається на відповідальному зберіганні покупця в тій його частині, від оплати якої він відмовився.
У разі акцепту платіжного доручення-вимоги відділення банку покупця повідомляє відділення банку постачальника про оплату покупцем розрахункового документа. Сума платежу зараховується відділенням банку постачальника на розрахунковий або інший рахунок постачальника.
Схема документообігу при розрахунку платіжними вимогами з попереднім акцептом зображена на рис. 6.1.
Перевагою акцептної форми розрахунків платіжними вимогами є те, ще вона дозволяє платнику контролювати дотримання постачальником умов передбачених договорами. її недолік полягає в порівняно повільному надходженні коштів на рахунок постачальника (3 дні на акцепт і подвійний термін поштового пробігу).
|
|
 | |||||||||
 | |||||||||
 |  | ||||||||
 | |||||||||
2 7 4 5
|
|
6 
Рис. 6.1. Схема документообігу при розрахунку платіжними дорученнями-вимогами з попереднім акцептом:
1 - відправка документів, що підтверджують відвантаження товарів; 2 - здача постачальником платіжного доручення-вимоги в чотирьох або трьох примірниках на інкасо; 3 - відправка платіжного доручення-вимоги в двох примірниках установі банку платника; 4 - повідомлення покупця про надходження платіжного доручення-вимоги; 5 - відправка покупцеві оплаченого платіжного доручення-вимоги; 6 - повідомлення про оплату покупцем рахунку; 7 - перерахування коштів на рахунок постачальника і повідомлення його про це.
Застосовується в тому випадку, коли вона встановлена договором. Особливість акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що оплату платіжних документів здійснюють за місцем знаходження постачальника відразу після відвантаження ним продукції.
Акредитив - це доручення відділення банку покупця відділенню банку постачальника про відкриття спеціального акредитивного рахунку для негайної оплати постачальнику на умовах, передбачених в акредитивній заяві і в межах вказаної в заяві суми. Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником і виставляється на термін, вказаний в договорі, який може бути продовжений за згодою постачальника і покупця.
Виплати по акредитиву проводять протягом терміну його дії в банку постачальника в повній сумі акредитива або по частинах проти представлених постачальником реєстрів рахунків і транспортних або приймально-здавальних документів, що засвідчують відвантаження товару. Реєстри рахунків повинні здаватися постачальником в установу банку, що його обслуговує, як правило, на наступний день після відвантаження товару.
Схема документообігу при акредитивній формі розрахунків зображені на рис. 6.2.
|
|
| |||||||
 |  | ||||||
 | |||||||
3 5 2
|
|
6
Рис. 6.2. Схема документообігу при акредитивній формі розрахунку:
1 - акредитивна заява; 2 - доручення про відкриття акредитива; З - повідомлення про відкриття акредитива; 4 - відвантаження продукції і відправка відповідних документів; 5 - пред'явлення реєстру рахунків для негайної оплати.
Залишок невикористаного акредитива повертають підприємству-покупцеві і зараховують на його розрахунковий рахунок, якщо акредитив виставлений за рахунок власних коштів, або перераховують в погашення заборгованості по позиці, якщо акредитив виставлений за рахунок банківського кредиту.
До недоліків акредитивної форми розрахунків потрібно віднести заморожування коштів покупців на період дії акредитива до його фактичного використання, а також можливість затримки відвантаження продукції постачальником до надходження акредитива. Разом з тим вона гарантує неї ну оплату рахунків постачальників і сприяє дотриманню розрахунково-платіжної дисципліни.
Розрахунки платіжними дорученнями
Платіжні доручення використовуються організаціями для розрахунку за продукцію і послуги, розрахунків з бюджетом, органами соціального страхування та ін. їх можна застосовувати в одногородніх та іногородніх розрахунках.
Платіжне доручення являє собою розпорядження власника рахунку і перерахування грошових коштів з його розрахункового рахунку на рахунок одержувача грошей. У ньому обов'язково вказують призначення сум, підлягають перерахуванню.
Платіжне доручення передається в установу банку платника в порядку іншого акцепту після отримання одержувачем товарно-матеріальних цінностей або наданих йому послуг. Разом з тим воно може виписуватися і для попередньої оплати рахунків постачальників.
Під попередньою оплатою розуміють оплату товарів або наданих послуг, готових до відвантаження (надання) одержувачу і тих, що відвантажуються (надаються) не пізніше трьох робочих днів від дня отримання платежу.
При розрахунках платіжними дорученнями (переказами) операції по розрахунках у постачальників і покупців відбивають на рахунках бухгалтерського обліку таким же чином, як і при розрахунках платіжними дорученнями-вимогами.
Розрахунки чеками
Розрахунковий чек містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) обслуговуючому його банку на перерахування вказаної в чеку суми грошей з його рахунку на рахунок одержувача коштів (чекодержателя). Дана форма розрахунків в останні роки все ширше використовується при і одногородніх розрахунках (особливо для розрахунків з транспортними організаціями).
Розрізнюють чеки з лімітованих і нелімітованих чекових книжок. Лімітовані чекові книжки видаються для розрахунків тільки з одним постачальником або підрядчиком. Сума ліміту і термін дії книжки повинні бути обмежені.
При надходженні товарів (наданні послуг) платник виписує чек з книжки і передає його представнику постачальника або підрядчика, який стає чекодержателем. Чекодержатель представляє виписаний чек в свою установу банку, як правило, на наступний день після виписки для зарахування грошей на його розрахунковий рахунок.
Розрахунки в порядку планових платежів
Розрахунки в порядку планових платежів проводять в тих випадках, коли між постачальниками і покупцями склалися стійкі господарські і розрахункові відносини, а постачання носить регулярний характер. Суть даної форми полягає в тому, що покупець оплачує товар рівними сумами в терміни, встановлені угодою між ним і постачальниками (як правило, не рідше, ніж через 5 днів).
Розрахункові документи при даній формі розрахунків можуть описуватися як одержувачем (платіжні доручення-вимоги), так і платника (доручення, чеки). Сторони періодично уточнюють стан розрахунків і на основі фактичної поставки товарів проводять перерахунок. Розрахунки уточнюють один раз на 5, 10 або 15 днів, але не рідше ніж через 30 днів.
Розрахунки в порядку планових платежів дозволяють значно зменшити обсяг облікової і фінансової роботи, оскільки відпадає необхідність контролю за оплатою кожного окремого платіжного документа.
Розрахунки з використанням векселів і засновані на заліку взаємних вимог.
При вексельній оплаті отриманих ресурсів або продукції, що продається (виконаних робіт, наданих послуг), можуть використовуватися прості і перевідні векселі.
Простий вексель - письмове боргове грошове зобов'язання однієї сторони (векселедавця) сплатити певну суму грошей по настанні терміну платежу іншій стороні (векселедержателю) по проведених торгових операціях або за виконані роботи (надані послуги). У ньому вказують місце і дату видачі, суму \ зобов'язання загалом або виділення зобов'язань по оплаті процентів, термін і місце платежу, найменування одержувача, підпис векселедавця.
Перевідний вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і містить наказ дебітору (трасату) сплатити вказану у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику. Цей документ перетворюється на боргове зобов'язання після його акцепту трасатом. За допомогою передавального напису (індосаменту) вексель може використовуватися неодноразово, тим самим виконуючи функцію універсального кредитно-розрахункового документа. Використання тратт істотно прискорює оборот коштів і облік (дисконтування) векселів у банках. Векселедержатель за допомогою індосаменту передає вексель банку до настання терміну платежу і отримує вексельну суму за вирахуванням облікового процента на користь банку, який називається дисконтом.
Неоплачені в термін векселі вважаються відмовними. Для офіційного задоволення неотримання платежу за векселем у встановлений термін вексель опротестовують в нотаріальній конторі по місцю знаходження платника до 12 год. дня, що наступає через день після закінчення терміну платежу.
Після того, як вексель опротестований, подають позов у суд на погашення боргових зобов'язань векселедавцями та індосантами, які несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями.
При розрахунках, основаних па заліку взаємних вимог, вимоги і зобов'язання
