Визначення основних параметрів віброживильника

Правильно розроблена конструкція ВБЖ повинна забезпечити надійну роботу в оптимальному для даних заготовок режимі і мати задану продуктивність при мінімальній споживаній енергії. Параметри режиму роботи ВБЖ, які повинні забезпечувати задану продуктивність, залежать від частоти коливань, форми, розмірів і маси заготовок, а також швидкості їх руху по лотку.

Теоретична продуктивність ВБЖ визначається за формулою

шт./хв,

де v_з – середня швидкість руху заготовки (заготовки) по лотку, мм/с;

l_з – розмір заготовки в напрямку її руху, мм.

Оскільки заготовки по лотку переміщаються не суцільним потоком і частина заготовок втрачається при орієнтуванні, то фактична продуктивність

шт./хв, (6.7)

де k_о – коефіцієнт віддачі бункера.

Коефіцієнтом віддачі називається відношення фактичної продуктивності Q_ф віброживильника до теоретичної Q_т.

. (6.8)

Коефіцієнт віддачі залежить від співвідношення габаритних розмірів і конфігурації заготовки та способів і кількості степенів її орієнтації.

У загальному виді коефіцієнт віддачі

k_о = k₁ × k₂ × k₃ ×... × k_i,

де k₁ – коефіцієнт заповнення, що враховує щільність розташування заготовок на першому витку лотка над рівнем навалу (первинна орієнтація);

k₂ – коефіцієнт, що враховує заповнення лотка заготовками після вторинної орієнтації (наприклад, скидання з лотка неправильно орієнтованих заготовок при пасивному орієнтуванні);

k₃ – коефіцієнт, що враховує випадкові втрати заготовок з лотка.

Коефіцієнт віддачі для гладких циліндричних заготовок з співвідношенням l_з/d << 1, а також l_з/d >> 1 k_о = 0,7...0,9. Для заготовок з відношенням l_з/d ≈ 1 k_о = = 0,4… 0,5.

При активному орієнтуванні коефіцієнт віддачі можна підвищити до k_о = 0,6...0,7.

В середньому для розрахунків коефіцієнт віддачі ВБЖ можна приймати таким:

– для циліндричних заготовок k_о = 0,6;

– для заготовок у формі паралелепіпеда k_о = 0,4;

– заготовок неправильної форми і заготовок з виводами (резисторів, конден­саторів) k_о = 0,2.

Для забезпечення неперервної роботи машини-автомата ВБЖ, що подає заготовки, розраховується на роботу з переповненням, тобто розрахункову продуктивність Q віброживильника приймають дещо більшою ніж продуктивність Q_в машини

Q = k_n · Q_в, (6.9)

де k_п = 1,1...1,3 – коефіцієнт переповнення, що враховує перевищення продуктивності ВБЖ над продуктивністю машини.

При виборі частоти коливань, на якій буде працювати ВБЖ, враховують те що найбільш просто здійснювати коливання чаші за допомогою електромагнітних вібраторів, які працюють з частотою 50 і 100 Гц безпосередньо від електромережі з промисловою частотою 50 Гц.. Частоту 100 Гц бажано застосовувати в ВБЖ для дрібних заготовок з діаметром чаші D_з ≤ 200 мм. При більших коливних масах і значних амплітудах (діаметр чаші D_з = 200...500 мм) застосовують частоту 50 Гц.

Кут підйому спіралі лотка вибирають мінімально можливим, враховуючи коефіцієнт тертя заготовки по лотку і коефіцієнт швидкості. Звичайно кут підйому лотка для стальних заготовок по стальному лотку приймається в межах α = 1...3^о. Збільшення кута a можна допустити для заготовок з високим коефіцієнтом тертя по поверхні лотка (α = 10...12^о для лотків облицьованих гумою).