Особливості аналітичної інформації

В результаті проведення економічного аналізу одержують аналітичну інформацію, що являє собою важливу частину всієї системи управлінської інформації. Зміст аналітичної інформації складає сукупність відповідним чином опрацьованих даних, які всебічно відображають економіку підприємства, відхилення показників, що вивчаються, від базисних, вплив на них окремих факторів та інші. Повний обсяг аналітичної інформації про господарську діяльність підприємства і його підрозділів досить великий. Тому для різних рівнів управління інформація повинна бути відповідним чином оформлена і проаналізована. З цією метою відповідні категорії управлінців виробничих формувань, повинні в першу чергу визначити, яка аналітична інформація необхідна кожному з них для кваліфікованого керівництва виробництвом.

Результати аналізу мають бути доведені до відома всіх керівників і спеціалістів, а в необхідних випадках і до всього колективу працівників підприємства. Обговорення і вивчення підсумків роботи з допомогою аналізу повинно оформлятись відповідними документами. Форми таких документів можуть бути різними залежно від мети, обсягу і місця аналізу. Такими документами можуть бути протоколи виробничих нарад і засідань з питань економічного аналізу, накази та розпорядження по господарству, пояснювальні записки до річного звіту або просто заключення по результатах аналізу, доповідні записки тощо.

Важливим етапом аналізу є усвідомлення і оцінка одержаних даних і оформлення заключення про стан окремих сторін господарської діяльності, що аналізується. При підготовці письмового заключення за результатами аналізу доцільно у його змісті відмічати такі питання:

- значення аналізу того питання, яке вивчається;

- показники загальної оцінки окремої сторони діяльності господарства, їх абсолютне значення і зміни у порівнянні з показниками, прийнятими за базові. Відносна оцінка зміни показників, що вивчаються за допомогою процентів чи коефіцієнтів;

- характеристика зміни складових частин показників, що вивчаються, за допомогою часткових показників. Назвати фактори, характер і величини їх впливу на загальні результати роботи, головні причини зміни показників;

- підрахувати невикористані резерви по негативних відхиленнях окремих і визначати, якщо це потрібно, можливий рівень загального показника, що вивчається, за умови повного використання резервів;

- сформулювати основні висновки і пропозиції щодо закріплення успіхів і запобігання недоліків у роботі господарства.

У заключенні відображається оцінка роботи господарства в цілому і окремих його підрозділів, називаються організаційні заходи щодо поліпшення роботи окремих ланок і використання внутрішніх резервів, що виявлені при аналізі, відмічаються заходи по заохоченню за високі результати виробництва. В заключенні можуть наводитись розрахунки економічної ефективності запропонованих заходів.

Економічний аналіз, який проводиться перед складанням планів, а також у ході їх виконання і по завершенні року, є ефективним засобом господарювання тоді, коли його результати повно і правильно використовуються в управлінні виробництвом. Ступінь використання аналітичної інформації залежить не лише від якості самої інформації, але й великою мірою від кваліфікації керівника, який повинен уміти правильно оцінити окремі сторони діяльності підприємства і прийняти рішення, спрямовані на її покращення.

Значення економічного аналізу для керівництва підприємством полягає у тому, що здійснюється тісний взаємозв’язок техніки ведення господарства з його економікою. Здійснення функції контролю в управлінні виробництвом за допомогою економічного аналізу розширює самостійність госпрозрахункових підрозділів підприємства у виконанні планових завдань та вирішенні інших питань управління виробництвом. При цьому керівники і спеціалісти мають можливість певною мірою звільнитись від кропіткого щоденного візуального контролю за виробництвом в окремих підрозділах підприємства, а також від непотрібного адміністрування в управлінні. Економісти повинні як найкраще вміти роботи аналіз, вміти ставити свого роду діагноз стану господарювання, а керівники і спеціалісти-технологи повинні, подібно хірургам, краще оперувати, тобто реалізувати результати аналізу в управлінні підприємством.

Вивчення кожного питання завершується виявленням більш важливих позитивних і негативних явищ у розвитку економіки господарства. Все це являє основу економічного обґрунтування планових, оперативних та інших управлінських рішень, спрямованих на поліпшення господарської діяльності підприємства.

Економічний аналіз як науку так і реальне його здійснення, на нашу думку, слід розглядати в двох напрямках. Перший – це методика проведення аналізу, переважно способи опрацювання і одержання аналітичної інформації. Другий – це аналіз по суті, осмислення одержаної аналітичної інформації, висновки та пропозиції, обґрунтування управлінських рішень. Склалось так, що в учбовій літературі по економічному аналізу вивчається в основному методика його проведення і недостатньо займає місце аналіз економіки підприємств по суті.

В цьому відношенні слід вважати більш правильною назву дисципліни “Методика аналізу господарської діяльності”, яка запропонована Г.В. Савицькою[2] та И.А.Смирновим[3].

В цьому напрямку передбачено також зміни в нових учбових планах щодо вивчення цієї дисципліни.

Однак це не означає, що аналіз повинен обмежуватись лише методикою підготовки аналітичної інформації. важливо цю частину аналізу доповнити в достатній мірі аналізом інформації по суті. На даному етапі становлення цієї науки це є суттєвим її недоліком. Прикладом такого аналізу є монографія С.С.Сергеева по економічному аналізу сільськогосподарського виробництва.[4]

Обмеження аналізу лише підготовкою аналітичної інформації без належного аналізу на цій основі економічних явищ – це не що інше як “гра в цифри”. На основі аналітичної інформації аналіз по суті тільки починається. Ця частина аналізу дуже складна справа, яка потребує від аналітика та управлінців високого професіоналізму, досконалих знань технології та організації виробництва в різних галузях, практичного досвіду, досягнень науки і техніки, конкретних умов діяльності підприємства тощо.

В цьому відношенні заслуговують все більшого визнання висновки вчених по аналізу про необхідність завершення аналізу будь-якої економічної ситуації проектом управлінського рішення.[5] М.Г.Чумаченко в одній з монографій по управлінню приходить до такого висновку, що аналітична інформація “…не дивлячись на свою потенціальну інформативність, залишаються лише даними, що зафіксували явища в житті управляємого об’єкта. керівник, який має дані, повинен вміти оцінити їх важливість і корисність для вирішення завдань, які стоять перед ним. Для цього необхідно володіти відповідним запасом знань, що залежить від рівня освіти та кваліфікації керівника, від його практичного досвіду… Таким чином ступінь інформативності даних залежить від запасу знань керівника. Кваліфікований керівник може із одного й того ж повідомлення зробити більш корисні дані для управління, ніж менш кваліфікований” [6]. (Переклад з рос.М.К.).

Отже, економісти-аналітики організують і безпосередньо виконують методичну роботу по проведенню аналізу, опрацьовують аналітичну інформацію. Це їх основна професійна робота. Одночасно у здійсненні аналізу повинні приймати участь працівники всього колективу, починаючи з кожного робочого місця до керівників і спеціалістів-технологів підприємства.

 

Контрольні питання

1. Визначення поняття економічної інформації та її види і роль в управлінні.

2. Джерела вхідної інформації та їх використання для аналізу господарської діяльності.

3. Внутрішні та зовнішні джерела аналітичної інформації.

4. Особливості нормативної інформації та її використання в управлінні.

5. Аналітична економічна інформація та напрямки її використання.

6. Комп’ютерна інформаційна база та її використання в економічному аналізі.

 

 

[1] Чумаченко Н.Г. и др. Принятие решений в управлении производством. К. «Техника» 1978. С.180. На російській мові.

 

[2] Г.В.Савицкая. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учебное пособие. Минск, ООО «Новое знание»

[3] И.А.Смирнов. Методика анализа хозяйственной деятельности совхозов и колхозов. Учебное пособие. Москва «Колос», 1974, с.303.

[4] С.С.Сергеев. Экономический анализ сельскохозяйственного производства. Изд. «Экономика», Москва. 1968. С.295.

[5] А.Ф.Павленко. Н.Г.Чумаченко. Трансформация курса «Економический аналіз деятельности предприятия».Научный досклад. КНЭУ. Киев. 2001. С. 41-42.

[6] Н.Г.Чумаченко, А.П.Савченко, В.Г.Корнев. Принятие решений в управлении производством. Киев. «Техника». 1978. С.172.