Роль і місце малого підприємництва у структурі перехідної та розвиненої ринкової системи

 

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх та малих підприємств, оптимальне спів­відношення їх. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво [15, 25].

Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого і середнього підприємництва в країнах, які пройшли етап рефор­мування економічних систем, свідчать про те, що мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товар­них ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. A малі підприєм­ства за певних умов і за підтримки з боку держави – тенденційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

Об'єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості до науково-технічного прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових об'єктів. He менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб'єкта. Підприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Воно було первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом витворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження і спрямовує до першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє і велике підприємництво. Але, на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Роль малого підприємництва у житті суспільства полягає в тому, що воно є одним із провідних секторів ринкової економіки; формується на засадах дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, характеризується швидкою окупністю витрат, свободою ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціаль­ний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції (рис. 2.1) [15].

По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса здобула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

По-третє, величезним є внесок малого підприємництва у здійснення прориву у багатьох важливих напрямах НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску науково-місткої продукції, мале підприємництво тим самим виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм, що виникли на прикінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно оснащеними. A в США на сектор малого підприємництва припадає близько 50% науково-технічних розробок.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у розв’язання проблеми зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. У розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50 % усіх зайнятих та до 70–80 % нових робочих місць.

По-п'яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом’якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу.

МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО

це: — провідний сектор ринкових відносин; — основа дрібнотоварного виробництва.

визначає: — темпи економічного росту; — структуру та якісну характеристику внутрішнього валового продукту; — ступінь демократизації суспільства

здійснює структурну перебудову економіки

характеризується: — високою мобільністю; — раціональними формами управління

забезпечує: — насичення ринку товарами та послугами; — реалізацію інновацій; — додаткові робочі місця

характеризується: — швидкою окупністю витрат; — свободою ринкового досвіду

формує: — соціальний прошарок підприємців-власників; — основу середнього класу

сприяє: — послабленню монополізму; — розвитку конкуренції

Рис. 2.1. Роль малого підприємництва

 

Зазначені функції малого підприємництва набувають ще більшого значення для перехідного стану економіки. Специфічними функціями цього сектору економіки, що проявляються під час реформування соціально-економічної системи у постсоціалістичний період, такі.

1. Сприяння у формуванні численних суб'єктів ринкового господарства, насамперед у створенні ефективного недержавного сектору економіки, орієнтованого на попит, конкуренцію тощо; стимулювання ділової активності населення та народження нової соціальної верстви підприємців-власників, які становлять соціальну базу економічних реформ, забезпечують стабільність суспільства.

2. Сприяння процесам первісної демонополізації, приватизації та роздержавлення економіки, стимулювання розвитку економічної конкуренції.

3. B умовах роздержавлення високомонополізованої структури економіки вивільнення державного сектору від виробництва нерентабельної для нього дрібносерійної та штучної продукції, що задовольняє індивідуальний, а не масовий попит, і, на цій основі, забезпечення державних підприємств необхідною про­дукцією "тилової індустрії", яка виготовляється невеликими серіями (інструменти, обладнання тощо), й підвищення тим самим ефективності діяльності великих підприємств, великого підприємництва.

4. Якщо у змішаній економіці функція малого підприємництва у розв'язанні проблеми зайнятості здебільшого проявляється під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки, то вона є чи не найбільш вагомою в умовах трансформації монопольних структур та переходу економіки постсоціалістичних країн на ринкові засади. Надаючи робочі місця вивільненим з державного сектору верствам населення, раціонально використовуючи робочу силу, мале підприємництво тим самим сприяє подоланню прихованого безробіття. Крім того, формування й ефективне функціонування сектору малого підприємництва являє собою протидію тенденціям розвитку явних форм безробіття.

5. Мале підприємництво сприяє процесу демократизації суспільства, саме цей сектор повною мірою характеризується найбільш демократичними, раціональними формами його організації та управління, саме від рівня (темпів) розвитку малого підприємництва залежить ступінь демократизації суспільства.

6. B період становлення ринкових відносин, подолання власти­вих економіці України та постсоціалістичних країн інертності, кон­серватизму і слабкої сприйнятливості до технічних досягнень особливого значення набуває підвищена гнучкість малого підприємництва. Вона проявляється в орієнтації цього сектору економіки на місцевих (локальний) ринок та індивідуальний споживчий попит.

7. Сприяючи подоланню дефіцитності споживчого ринку, мале підприємництво виконує функцію насичення національного ринку й активізації споживчого попиту. Це проявляється, насамперед, у сприянні макроекономічній стабілізації під час спаду та недостатнього сукупного попиту.

Усе це дає підстави зробити висновок, що функціонування малого підприємництва в ринковій економіці не є відокремленим. Взаємодія з великим та середнім підприємництвом, з державним сектором, воно становить невід'ємний структурний елемент сучасної ринкової економічної системи. У ході еволюції ринкового господарства зростає роль малого підприємництва, що проявляється в перетворенні його у структуроутворюючий елемент ринкової економіки.

Роль та функції малого підприємництва із загальноекономічних позицій полягають не тільки в тому, що воно є одним із найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання. Його важлива функція сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.

За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме для суб'єктів малого підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, характерне швидке обертання ресурсів, саме вони спроможні за певної підтримки найбільш швидко й економічно доцільно розв'язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

Таким чином, мале підприємництво є невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чималий обсяг національних ресурсів, які є живильним середовищем для середнього та великого підприємства.

Одна з причин успішного розвитку малого підприємництва в країнах із розвиненою економікою полягає в тому, що велике виробництво не протиставляється малому. Тут дотримуються принципу кооперування великих та малих суб'єктів господарювання, причому великі підприємства не пригнічують малий бізнес, а взаємодіють одне одного.

Мале підприємництво має не лише економіко-виробничі та соціально-економічні переваги: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології, здатність оперативно створювати і впроваджувати нову техніку й технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектору економіки. Малому підприємництву властиві також і значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.

Для малого підприємництва властиві соціальні джерела активі­зації колективної праці, що не характерно для великих фірм. Вла­стивий для невеликих підприємств дух ініціативи, підприємливості та динамізму виражається в особливих людських стосунках та специфічному соціально-психологічному кліматі. У невеликих трудо­вих колективах, пов'язаних єдиним прагненням до самостійності та виживання, відроджується почуття господаря, скорочуються до мінімуму елементи бюрократизму. Незначний чисельний склад ма­лих підприємств дає можливість зблизити інтереси керівництва та підлеглих, між співробітниками тут, як правило, немає боротьби за престиж, що поглинає значну частину творчої енергії працівників великих корпорацій. У невеликих фірмах для стосунків у трудовому колективі характерна простота, тут немає відчуженості, що по­роджує особливу атмосферу спільної праці, яка допомагає швидкому розв’язанню трудових конфліктів між адміністрацією і працівниками.

Мале підприємництво здатне залучати до роботи на своїх підприємствах спеціалістів, які працюють на свій страх та ризик і навіть за меншу винагороду. Причина такої зацікавленості полягає в тяжінні до самостійності та реалізації своїх потенційних творчих можливостей, що значно важче зробити на великих підприємствах.

Отже, відродження і розвиток малого підприємництва в Україні вкрай необхідні. Становлення значної кількості суб'єктів малого підприємництва має, безперечно, позитивне значення для національної економіки, що значною мірою зумовить створення сучасної ринкової економіки з соціальною спрямованістю.

Дослідження впливу малого підприємництва на різноманітні спільні процеси дає можливість зробити висновок про об'єктивно високе економічне та соціально-політичне значення його ролі й місця, але об'єктивною типовою рисою малого підприємництва є його нестійкість, слабка життєздатність. Причому корені цього в об'єктивно менш сприятливих, порівняно з великими фірмами, умовах господарювання, що визначаються у формі значно гіршого стану зовніш­нього та внутрішнього середовища. Так, статистичні дослідження, проведені в США та інших країнах, свідчать що зі 100 малих фірм, які розпочинають діяльність одночасно, у перший рік існування зазнають невдачі 20, у другий – 17, на кінець третього року продовжують функціонувати близько половини фірм, а на кінець п'ятого – тільки 33 %.

Зовнішнє середовище малого підприємства характеризується особливою невизначеністю. Мале підприємство, як правило, діє на локальному ринку, який, на відміну від ринків великих корпорацій, характеризується високим рівнем несвідомості, невизначеності та стихійності. Крім того, ключова особливість зовнішнього середовища малого підприємництва – його об'єктивно підлегла роль у системі відносин із державою, великими підприємствами, фінансово-кредитними інститутами.

Можливості протистояти деструктивним факторам об'єктивно обмежені невеликими обсягами виробництва й незначними обсягами ресурсів, які використовуються, та фінансової бази, а також великою залежністю від місцевого ринку. Локальні проблеми малого підприємництва стають внутрішніми факторами його розвитку.

Таким чином, до основних факторів, що визначають нестійкість малого підприємництва, слід віднести: обмеженість фінансових ресурсів, високу підвладність впливу ринкової кон’юнктури; не стабільність доходів; слабке сегментування власної частки ринку; високу вразливість до несприятливих економічних факторів (інфляції, циклічних коливань, податкового тиску тощо); швидкість збанкрутування; конкуренцію великих корпорацій; вузьке коло споживачів та постачальників; локальність ресурсів і збутових ринків; великі фізичні та психологічні навантаження тощо. Крім зазначених об'єк­тивних факторів, великий негативний вплив на життєздатність ма­лих підприємств мають також фактори, властиві безпосередньо Україні й багатьом іншим країнам СНД. Насамперед це несхваль­на громадська думка щодо підприємництва; наявні адміністративні бар'єри та невизначене ставлення держави і брак дійової підтрим­ки цього сектору економіки (рис 2.2) [15].

Отже, можна зробити висновок, що основною суперечністю малого підприємництва є суперечність між об'єктивно високою економічною і соціально-політичною значущістю, його стабілізаційної ролі в перехідній економіці й активною інноваційною діяльністю в умовах розвиненої ринкової економіки та слабкою життєздатністю його суб'єктів, їхньою особливою вразливістю щодо економічної кон'юнктури й тиску з боку великих корпорацій, а також адміністративних перешкод (рис. 2.3).

Рис.2.2. Фактори, що впливають на нестійкість малого підприємництва

 

Рис.2.3. Основна суперечність малого підприємництва

 

Ця суперечність іманентна малому підприємництву як обов'язковому структурному елементу будь-якої системи ринкових (товарно-грошових) відносин. Разом з тим, ступінь її гостроти на різних етапах еволюції ринкової економіки неоднаковий. B умовах розвиненої ринкової економіки є всі підстави говорити про пом'якшення основної суперечності малого підприємництва, тоді як на етапі перехідної економіки спостерігається її загострення, яке доповнюється, крім загальних об'єктивних чинників, ще й специфічними (особливими) факторами, властивими Україні.

Для того, щоб мале підприємництво повною мірою виконувало свої економічні та соціальні завдання (функції), необхідно сприяти підвищенню його життєздатності, стійкості малих підприємств, а це можливо лише в результаті здійснення комплексу заходів, спрямованих на підтримку малого підприємництва. Ці заходи зумовлені основною суперечністю малого підприємництва і, отже, є формою її розв'язання.

Головними формами розв'язання основної суперечності малого підприємництва є:

- державна підтримка, яка включає правове, фінансово-кредитне, матеріально-технічне, інформаційне та кадрове забезпечення тощо;

- інтеграційна підтримка, яка включає перш за все такі форми інтеграційних зв'язків (підтримки) великих та малих підприємств, як субпідряд, франчайзинг, венчурне фінансування тощо.

- самоорганізація та кооперування малого підприємництва на політичних (громадські об'єднання підприємців, спілки, асоціа­ції) і економічних (підприємницькі мережі, кредитні та збутові ко­оперативи тощо) засадах;

- міжнародна фінансова і технічна допомога (рис. 2.4).

Рис.2.4. Форми розв’язання основної суперечності малого підприємництва

Ці форми розв'язання основної суперечності малого підприємництва означають не її відміну, а лише пом'якшення її дії завдяки системі заходів, спрямованих на внутрішнє і зовнішнє середовище малого підприємництва, створення необхідних інститутів його підтримки, які суттєво сприяють реалізації основних соціально-еко­номічних функцій малого підприємництва.

Треба зазначити, що серцевиною внутрішнього середовища малих підприємств є їхнє ресурсне забезпечення та проблеми його ефек­тивного використання. Крім того, внутрішнє середовище суб'єктів малого підприємництва повною мірою залежить від зовнішніх чинників. Саме завдяки формуванню та використанню факторів зовнішнього середовища, які сприяють також ресурсному забезпеченню.

Таким чином, можна зробити узагальнюючі висновки.

1. Мале підприємництво є особливим типом підприємницької діяльності.

Мале підприємництво слід розглядати як єдність соціально-економічної та організаційно-технічної сутності цього явища, тобто єдність підприємницьких (виробничих) відносин та продуктивних сил як сукупності матеріально-речових елементів виробництва, робочої сили та форм організації виробництва. Саме єдність переваг, які мають малі форми організації виробництва (дрібне виробництво), з перевагами підприємницької діяльності дає якісно новий феномен – мале підприємництво.

2. Мале підприємництво є важливим структуроутворюючим чинником ринкової економіки.

Мале підприємництво історично й логічно було необхідною пе­редумовою створення ринкового середовища, первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного ви­робництва, яке відігравало структуроутворюючу роль в історії ста­новлення економіки ринкового типу.

Своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення (створення заново) ринкової системи господарювання. Саме на основі здатності малого підприємництва до структуроутворення ринку постає завдання його становлення (відродження) та розвитку в розряд пріоритетних (першочергових) заходів реформування економіки України. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного, технологічного, інноваційного, в цілому виробничого потенціалу, але основою розвитку країн із ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, дина­мічна та гнучка форма господарювання.

3. Мале підприємництво має особливе, виняткове значення в перехідний період до ринкової економіки.

Саме мале підприємництво стимулює економічну конкуренцію, структурну перебудову економіки, сприяє послабленню монополізму, формуванню нової соціальної верстви підприємців-власників, які складають соціальну базу економічної реформи, забезпечують стабільність суспільства і гарантії незворотності руху до ринку.

4. Економічною основою малого підприємництва є приватна власність у різних її формах та різновидах.

В основі малого підприємництва, особливістю якого є діалектич­на єдність власності, управління і контролю в особі суб'єкта підприємницької діяльності, лежить приватна власність на всі складові ви­робництва – засоби виробництва, результати праці, а також землю. Мале підприємництво є ефективною формою реалізації приватної та колективної власності. Саме воно індивідуалізує власність, ро­бить розпорядження нею найнаочнішим, конкретнішим. Мале підприємництво ґрунтується переважно на особистій праці його членів, які зацікавлені в нарощуванні та примноженні власності.

5. Абсолютизація малого підприємництва в ринковій економіці, ролі й значення його в реалізації відносин приватної власності так само небезпечна, як і його недооцінка.

Світовий досвід і практика господарювання свідчать, що найважливішою складовою ринкової економіки є існування та взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, оптимальне спів­відношення їх. Наприклад, у 12 країнах Європейського Союзу в 1990 році нараховувалось 15,8 млн. приватних підприємств не сільськогосподарського сектору. 3 них 14,7 млн. – мікропідприємства (до 9 осіб), майже 70 тис. – середні (від 100 до 500 працюючих) і тільки 13 тис. – великі (понад 500 осіб). Мікропідприємства забезпечува­ли зайнятість 31,8 % працюючих, малі підприємства – 24,9 %, се­редні – 15,1 % і великі – 28,2 %.

6. Поряд із перевагами малому підприємництву властиві й певні недоліки. До недоліків малого підприємництва слід віднести: хронічну нестачу фінансових коштів та обмежені можливості для розширення капіталу; слабке сегментування власної частки ринку; недостатність кваліфікованої робочої сили; повну відповідальність підприємця; найменш стійкі організаційні форми підприємництва тощо. Разом із тим, за умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти малого підприємництва, які не вимагають великих стартових інвестицій, спроможні усунути дис­пропорції на окремих товарних ринках, активізуючи інноваційні процеси, створювати додаткові робочі місця, забезпечити швидке насичення ринку товарами та послугами.

7. Роль малого підприємництва залежить від того, яке місце воно посідає в національній економіці. Істотність значення малого підприємництва в економічному житті визначається тим, що в цьому секторі економіки ринково розвинених країн діє значна більшість підприємств, зосереджена велика частка економічно активного населення (50–70 %) і виробляється понад 50 % ВВП. Частка малих підприємств у ВВП України в 5–6 разів менша, ніж у розвинутих країнах, і становить лише близько 11 %. Кількість працівників малого підприємництва з урахуванням зайнятих у кооперативах, фермерських господарствах та громадян-підприємців становить понад 2,8 млн. чоловік, або майже 15 % зайнятого населення.

Якщо розглянути фінансові результати діяльності всіх галузей народного господарства України, то частка малих підприємств, наприклад, у 1997 році становила 12,3 %, а в окремих галузях малі підприємства за цим показником мають значну питому вагу. Зо­крема, в торгівлі та громадському харчуванні – 45,3 %, в побутово­му обслуговуванні населення – 66,1 %, в постачанні та збуті – 19,8 %, в будівництві – 19,0 %.

8. Розвиток малого підприємництва пов'язаний із розв'язан­ням низки соціальних питань, тому слід враховувати важливі соціальні фактори малого підприємництва, а саме:

- розвиток малого підприємництва сприяє поступовому створенню численної верстви підприємців-власників, які самостійно забезпечують собі добробут і відповідний рівень життя;

- мале підприємництво є не тільки джерелом коштів для існування, а й способом розкриття та реалізації власного потенціалу;

- розвиток малого підприємництва сприяє формуванню середнього класу, який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства;

- мале підприємництво створює додаткові робочі місця, забезпечує зниження рівня безробіття і соціальної напруги;

- розвиток малого підприємництва сприяє зміні суспільства та життєвих орієнтацій значної частки населення, виступаючи альтернативою психології люмпенства та соціального утриманства.

Таким чином, місце і роль малого підприємництва визнача­ються такими чинниками:

- це особливий тип підприємницької діяльності;

- формується на засадах дрібнотоварного виробництва;

- стимулює структурну перебудову економіки;

- створює додаткові робочі місця;

- є одним із провідних секторів ринкової економіки;

- формує нову соціальну верству підприємців-власників;

- сприяє послабленню (обмеженню) монополізму;

- активізує інноваційні процеси;

- забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами;

- здійснює швидку окупність витрат і свободу ринкового вибору;

- характеризується високою мобільною здатністю;

- є найбільш динамічною та гнучкою формою господарювання.

Аналіз світового досвіду та досвіду перших кроків вітчизняного малого підприємництва свідчать, що значна економічна та соціальна роль малого підприємництва можлива лише за умови виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки.