Відношення ширин смуг руху залежно від радіуса зовнішнього краю проїзної частини

Радіус по зовнішньому краю проїзної частини, м	10-15	15-20	20-30	30-50
Відношення ширини внутрішньої смуги проїзної частини до ширини зовнішньої смуги	1,4	1,3	1,2	1,1	1,0

- перед перехрестями не менше ніж за 20 (40) м від розмітки 1.12, 1.13 чи краю проїзної частини на дорогах у населеному пункті і за його межами, та 100 м на дорогах для автомобілів і автомагістралях. У наведеному рисунку 2.22 розмітка 1.12 (стоп-лінія) використовується в комплексі зі знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» на перехресті зі світлофорним регулюванням. Відстань від стоп-лінії до світлофора повинна бути не менше ніж 5 м у разі розташування світлофорів над проїзною частиною і не менше 3 м – збоку проїзної частини. При наявності дублюючих світлофорів відстань можливо зменшити до 3 м. Стоп-лінія наноситься перпендикулярно вісі проїзної частини (напрямку руху) таким чином, щоб вона не виступала на проїзну частину дороги, що перетинається.

Рис. 2.22. Нанесення розміток 1.11 при під’їзді до перехрестя, де застосовується розмітка 1.12 (стоп-лінія)

- перед залізничними переїздами від ближньої рейки до розмітки 1.12 і на відстані 100 м від розмітки 1.12 (рис. 2.23). На залізничних переїздах стоп-лінію наносять на відстані не менше ніж 5 м від шлагбаума чи світлофора, а у разі їх відсутності – на відстані не менше ніж 10 м від ближньої рейки;

Рис. 2.23. Нанесення розмітки 1.1 перед залізничними переїздами

- в місцях, де заборонено обгін усім транспортним засобам;

- перед пішохідними переходами та перехрещеннями з велосипедними доріжками на відстані 20 (40) м в населених пунктах і за його межами та 100 м на дорогах для автомобілів і автомагістралях;

- на мостах та у тунелях;

- на перегонах з однією смугою руху в кожному напрямку та інтенсивністю руху 600 авто/год. і більше в обох напрямках;

Б) для позначення меж смуг руху за їх кількості дві чи більше для одного напрямку руху – перед перехрестями, пішохідними переходами і залізничними переїздами не менше ніж за 20 (40) м від розмітки 1.12 чи 1.13;

В) для позначення меж ділянок проїзної частини, на які в’їзд заборонено (острівці безпеки, майданчики для зупинки тощо);

Рис. 2.24. Нанесення розмітки 1.1 на острівцях безпеки.

Г) для позначення меж місць для стоянки транспортних засобів. При цьому мінімальні розміри одного місця для стоянки у разі послідовного розташування автомобілів уздовж краю проїзної частини повинні бути 2,5х7,5 м для легкових автомобілів і 3,0х10,0 м для вантажних автомобілів, а у разі паралельного розташування автомобілів по відношенню один до одного – відповідно 2,5х5,0 м і 3,0х7,0 м;

Д) для позначення краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах, що мають менше ніж чотири смуги в обох напрямках, не позначених знаками 5.1 «Автомагістраль» та 5.3 «Дорога для автомобілів», перед перешкодою (опора шляхопроводу, острівець безпеки, бордюр тощо), що знаходиться ближче ніж 0,3 м від межі смуги руху, а також у разі звуження смуги з нахилом до вісі не менше 1:10 (1:15) – перехідна лінія в населеному пункті, 1:20 (1:30) – за його межами та 1:40 (1:50) – на автомагістралях і дорогах для автомобілів. У разі наявності бордюру крайову лінію допускається не наносити, за винятком штучних споруд та небезпечних ділянок доріг (криві в плані з радіусом в населених пунктах менше 150 м, поза населеними пунктами – менше 500 м, ділянки з недостатньою видимістю, в місцях встановлення бордюру на розділювальній смузі тощо), де вона наноситься по краю проїзної частини.

Е) для позначення краю проїзної частини доріг для автомобілів та доріг з чотирма і більше смугами руху в обох напрямках, крім автомагістралей. У цьому випадку розмітка наноситься шириною 0,15 м.

2. Розмітка 1.2 наноситься білим кольором з шириною лінії 0,20 м.

Вона застосовується для позначення:

- краю проїзної частини (крайова лінія) з боку узбіччя (тротуару) та розділювальної смуги на дорогах, позначених знаком 5.1 «Автомагістраль»;

- спеціально виділеної смуги для руху маршрутних транспортних засобів;

- межі між смугою розгону чи гальмування (перехідно-швидкісною смугою) і основною смугою проїзної частини.

У разі нанесення розмітки 1.2 для позначення межі між перехідно-швидкісною і основною смугами проїзної частини її довжина має бути не більше 0,25 довжини смуги розгону від її початку і не менше 0,25 довжини смуги гальмування від її кінця.

3. Розмітка 1.3 являє собою дві суцільні лінії шириною 0,10 м, нанесені на відстані 0,10 м одна від одної білим кольором.

Розмітка 1.3 застосовується для розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають чотири і більше смуг в обох напрямках (рис. 2.25).

Рис. 2.25. Нанесення розмітки на частково каналізованому перехресті

4. Розмітка 1.4 представляє собою суцільну лінію шириною 0,10 м, нанесену жовтим кольором.

Вона застосовується на ділянках автомобільних доріг, де заборонено зупинку транспортних засобів на проїзній частині та на узбіччі за нею. Розмітку слід наносити на відстані 0,1 м від краю проїзної частини чи по верху бордюру.

5. Розмітка 1.5 наноситься пунктирною лінією шириною 0,10 м білим кольором. Довжина штрихів та проміжків між ними залежить від швидкісного режиму і наведена у таблиці 2.3.

Розмітка 1.5 застосовується для:

- розділення транспортних потоків протилежних напрямків (осьова лінія) на дорогах, що мають дві смуги руху в обох напрямках, крім випадків, які зазначено в пп. 1 і 11;

- позначення меж смуг руху за їх кількості дві чи більше для одного напрямку руху, крім випадків, що зазначено в пп. 1 і 11.

6. Розмітку 1.6 (лінія наближення) наноситься пунктирною лінією шириною 0,10 м білим кольором. Розмітка 1.6 повинна застосовуватись для позначення наближення до розмітки 1.1 чи 1.11, що розділяє транспортні потоки протилежних чи попутних напрямків руху, і наноситься на відстані не менше ніж 50 (100) м перед нею.

7. Розмітка 1.7 являє собою чергування штрихів і проміжків між ними, довжиною по 0,5 м та шириною лінії 0,1 м. Наноситься білим кольором. Розмітка 1.7 застосовується для позначення смуг руху в межах перехрестя у випадках, коли потрібно показати траєкторію руху транспортних засобів чи підкреслити межу смуги руху. Розмітка 1.7 може застосовуватися на складних перехрестях для позначення напрямку головної дороги (рис. 2.25).

8. Розмітка 1.8 являє собою пунктирну лінію, що наноситься білим кольором. Вона застосовується для позначення межі між смугою розгону чи гальмування та основною смугою руху. При позначенні розміткою 1.8 перехідно-швидкісної смуги вона має бути позначена від кінця розмітки 1.2 до закінчення відгону смуги розгону або від початку відгону смуги гальмування до початку розмітки 1.2 (рис. 2.26).

Рис. 2.26. Нанесення розмітки на перехідно-швидкісних смугах.

9. Розмітка 1.9 (реверсивна лінія) являє собою подвійну пунктирну розмітку, що наноситься білим кольором. Вона застосовується для позначення смуг руху, що призначені для реверсивного регулювання, а також для розділення транспортних потоків протилежних напрямків на дорогах, де здійснюється реверсивне регулювання (рис. 2.27).

Рис. 2.27. Нанесення розмітки при реверсивному регулюванні.

10. Розмітка 1.10 наноситься жовтим кольором шириною лінії 0,1 м зі штрихами і проміжками між ними 1,0 м. Її слід застосовувати на ділянках доріг, де потрібно заборонити стоянку транспортних засобів. Розмітку наносять на відстані 0,1 м від краю проїзної частини чи по верху бордюру.

11. Розмітка 1.11 являє собою подвійну лінію, шириною 0,1 м з відстанями між лініями 0,1 м. Одна з ліній суцільна, інша – пунктирна. Наноситься білим кольором. Вона повинна застосовуватись для розділення транспортних потоків попутних чи протилежних напрямків (бар’єрна лінія) у разі заборони перестроювання транспортних засобів із однієї смуги в іншу.

Розмітка 1.11, що застосовується для розділення потоків протилежних напрямків, повинна наноситись на ділянках доріг з обмеженою видимістю, в тому числі на підйомах і спусках. У таких місцях вона повинна бути повернута суцільною лінією в бік смуги, з якої потрібно заборонити виїзд на смугу зустрічного руху (рис. 2.20).

Допускається застосовувати цю розмітку для розділення потоків протилежних напрямків перед позначеними пішохідними переходами, перехрещеннями з велосипедною доріжкою, перехрестями на відстані не менше ніж 20 (40) м від них, якщо інтенсивність руху транспортних потоків менше ніж 3000 од/добу, а також перед залізничними переїздами – на відстані 100 м від розмітки 1.12. При цьому розмітка 1.11 суцільною лінією повинна бути повернута в бік смуги, по якій рух здійснюється в бік зазначених ділянок доріг (рис. 2.23).

Розмітка 1.11, що застосовується для розділення транспортних потоків попутних напрямків, повинна наноситись:

- на ділянках підйомів, де в бік підйому рух здійснюється по двох смугах, на відстані не менше ніж 50 м від вершини підйому і 30 м за нею; у цьому випадку розмітка 1.11 суцільною лінією повинна бути нанесена в бік крайньої правої смуги;

- на багато смугових ділянках доріг для заборони перестроювання на крайню ліву смугу, по якій організовано руху транспортних засобів з підвищеною межею швидкості;

- в інших випадках, коли потрібно виключити можливість перестроювання на смугу руху справа чи зліва, виділити ділянки в розмітках 1.1 – 1.3 для позначення місць перестроювання чи розвороту транспортних засобів, для позначення місць в’їзду на територію, що примикає, та виїзду з неї (рис. 2.28).

Рис. 2.28. Нанесення розмітки на зупинних майданчиках.

12. Розмітка 1.12 (стоп-лінія) наноситься білим кольором шириною лінії 0,4 м. Розмітка 1.12 (стоп-лінія) повинна застосовуватись перед перехрестями у разі наявності дорожнього знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», в місцях, де рух регулюється світлофором, та перед залізничними переїздами і наноситься там, де водій зобов’язаний зупинитись (рис. 2.22, 2.23, 2.25).

У місцях, де рух регулюється світлофором, стоп-лінію слід наносити з урахуванням забезпечення видимості сигналів світлофора водіями транспортних засобів, що зупинились. При цьому відстань від стоп-лінії до світлофора повинна бути не менше ніж 5 м у разі розташування світлофорів над проїзною частиною і не менше ніж 3 м – з боку проїзної частини.

Допускається зменшувати зазначену відстань до 3 м за наявності світлофорів типу 3 (повторювачі сигналів світлофора).

На залізничних переїздах стоп-лінію слід наносити на відстані не менше ніж 5 м від шлагбаума чи світлофора, а у разі їх відсутності – на відстані не менше ніж 10 м від ближньої рейки (рис. 2.23).

Перед перехрестям (примиканням) у разі наявності знака 2.2 стоп-лінію наносять так, щоб водій, який зупинився, міг бачити транспортні засоби, які рухаються дорогою, яка перетинається.

13. Розмітка 1.13 складається з переліку трикутників, що своєю основою розміщені на одній лінії. Висота трикутників складає 0,5 м. Відстань між трикутниками – 0,3 м.

Розмітка 1.13 застосовується для позначення місця зупинки транспортних засобів у разі наявності знака 2.1 «Дати дорогу», як правило, у тих випадках, коли цей знак з будь-яких причин не може бути встановлений у тому місці, де водій зобов’язаний дати дорогу (рис. 2.29).

Рис. 2.29. Нанесення розмітки при влаштуванні каналізованих примикань

Розмітки 1.12 і 1.13 допускається наносити як по всій ширині проїзної частини даного напрямку руху, так і окремо по кожній смузі руху. Ці розмітки слід наносити під прямим кутом до вісі смуги руху, якомога ближче до перехрещуваної проїзної частини (розмітку 1.12 – не менше ніж за 1 м перед нею чи перед наземними пішохідними переходами).

14. Розмітка 1.14 повинна застосовуватись для позначення місць, що виділені для переходу проїзної частини пішоходами. Ширина пішохідного переходу, що розмічається, визначається з урахуванням інтенсивності пішохідного руху з розрахунку 1 м на кожних 500 пішоходів за годину, але не менше ніж 4 м.

Розмітки 1.14.1 і 1.14.2 повинні застосовуватись на нерегульованих пішохідних переходах. Якщо ширина пішохідного переходу менше ніж 6 м, слід застосовувати розмітку 1.14.1, а за ширини 6 м і більше – розмітку 1.14.2. Лінії розміток 1.14.1 і 1.14.2 повинні наноситись паралельно вісі проїзної частини. Розмітка 1.14.3 повинна застосовуватись на пішохідних переходах, де рух регулюється світлофором.

15. Розмітка 1.15 складається з квадратів, розміром 0.4х0,4 м, розміщених вздовж двох паралельних ліній, відстань між якими визначається інтенсивністю велосипедного руху, але не менше ніж 1,8 м.

Розмітка 1.15 повинна застосовуватись для позначення перетину велосипедної доріжки з проїзною частиною дороги, що перетинається.

Розмітки 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3, 1.15 слід наносити перпендикулярно до вісі проїзної частини дороги, що перетинається.

16. Розмітки 1.16.1 – 1.16.3 повинні застосовуватись для позначення напрямних острівців, при цьому розмітку 1.16.1 слід застосовувати в місцях розділення транспортних потоків протилежних напрямків, 1.16.2 – в місцях розгалуження транспортних потоків одного напрямку і 1.16.3 – в місцях злиття транспортних потоків. На острівцях, що мають велику площу, розмітки 1.16.1 – 1.16.3 дозволяється виконувати відповідно до рисунку 2.24.

Розмітка 1.16.4 повинна застосовуватись для позначення острівців безпеки пішоходів, які знаходяться в одному рівні з проїзною частиною на розділювальній смузі шириною не менше 0,9 м (рис. 2.30).

Рис. 2.30. Нанесення розміткою острівців безпеки пішоходів.

17. Розмітка 1.17 має ширину лінії 0,1 м та наноситься жовтим кольором. Вона повинна застосовуватись для позначення місць зупинок транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, і стоянок таксі, за винятком майданчиків для зупинки, відокремлених від основної проїзної частини. Довжина розмітки 1.17 повинна визначатись з урахуванням кількості транспортних засобів, що одночасно зупиняються чи стоять, але вона повинна бути не менше ніж 30 м для зупинок тролейбусів і автобусів та 20 м для стоянок таксі.

18. Розмір стріли розмітки 1.18 визначається залежно від швидкісного режиму руху. Вона повинна застосовуватись для зазначення дозволених на перехресті напрямків руху по смугах. При цьому повинно послідовно наноситись 2 (3) чи більше стріл з відстанню між ними від 20 до 30 м. Основа стріли, найближчої до перехрестя, повинна бути на рівні початку розмітки 1.1, що розділяє потоки попутних напрямків руху.

Розмітка із зображенням тупика повинна наноситись перед перехрестям доріг з проїзними частинами, що розділені бульваром, чи широкою розділювальною смугою, якщо поворот на найближчу проїзну частину заборонено. Ця розмітка не наноситься, якщо ширина бульвару чи розділювальної смуги дозволяє нанести стріли без зображення тупика відповідно до умов, наведених в цьому пункті.

1. Розмітка 1.19 слід наносити у місцях, де зменшується кількість смуг руху в даному напрямку, чи у сполученні з розміткою 1.6 перед розміткою 1.1 чи 1.11, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків за умов обмеженої видимості (рис. 2.20, 2.24). При цьому повинні послідовно наноситись 2 (3) чи більше стріл з відстанями між ними 15, 30, 45 м і т.д. (30, 60, 90 м і т.д.).

20. Розмітка 1.20 повинна застосовуватись для позначення наближення до розмітки 1.13 і наноситись на кожній смузі руху. Відстань між основою трикутника розмітки 1.20 і розміткою 1.13 повинна бути від 2 до 10 м (від 10 до 25 м).

21. Розмітка 1.21 повинна застосовуватись у поєднанні з розміткою 1.12, якщо встановлено знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», і наноситься на кожній смузі руху. Відстань між розміткою 1.21 і 1.12 повинна бути від 2 до 10 м (від 10 до 25 м) (рис. 2.23).

22. Розмітка 1.22 повинна застосовуватись у поєднанні з розміткою 1.18 для позначення номера дороги чи маршруту в тих випадках, коли дорога перехрещується з іншою дорогою такої ж або вищої категорії, або коли маршрут у місці перехрещення з іншою дорогою змінює свій напрямок. Ця розмітка повинна наноситись посередині кожної смуги руху, що відповідає напрямку маршруту, перед перехрестями та після них.

Розмітка з літерою «Е» застосовується на міжнародних автомагістралях відповідної категорії.

Розмітка з літерою «М» застосовується на магістральних дорогах державного значення.

Розмітка 1.22 повинна наноситись на відстані 1,0 м від розмітки 1.18.

23. Розмітку 1.23 наносять на смуги, позначені знаком 5.11 «Смуга для маршрутних транспортних засобів» і призначені для руху лише маршрутних транспортних засобів.

Рис. 2.31. Нанесення розмітки, що позначає смуги для руху маршрутних транспортних засобів

Допускається наносити її на смуги гальмування у пунктах зупинки маршрутних транспортних засобів. Ця розмітка повинна наноситись по вісі смуги руху основою в бік транспортних засобів, що рухаються по ній. На початку смуги на відстані 10 м від межі перехрещення проїзних частин наноситься перша розмітка, а через 20 м – друга.

Розмітку 1.23 слід повторювати після пункту зупинки маршрутних транспортних засобів, розташованого на відстані більше ніж 50 м за перехрестям.

На перегоні довжиною більше ніж 200 м розмітку 1.23 слід повторювати через 200 м. Залежно від конкретних умов цю відстань може бути змінено.

Вертикальна розмітка

Вертикальна розмітка має наступне застосування:

1. Розмітка 2.1 повинна застосовуватись для позначення вертикальних елементів дорожніх споруд, металевих, бетонних конструкцій, опор штучного освітлення та інших перешкод, що розташовані в межах узбіччя чи знаходиться на відстані менше ніж 5 м від краю проїзної частини, а у разі наявності бордюру – на відстані не менша ніж 0,75 м, а також в інших випадках, коли ці елементи є небезпечними для транспортних засобів, що рухаються.

Рис. 2.32. Нанесення вертикальної розмітки для позначення габаритних коридорів мостів та шляхопроводів

У випадку широкої вертикальної поверхні допускається розмітка тільки найближчого до проїзної частини краю на ширину 0,5 м, у разі великої висоти – на висоту 2 м.

Рис. 2.33. Нанесення вертикальної розмітки на проїзній частині та збоку від неї на мостах та шляхопроводах

2. Розмітка 2.2 повинна застосовуватись для позначення нижнього краю прольотової конструкції тунелів, мостів та шляхопроводів, коли відстань від нього до покриття дороги менше ніж 5 м. Розмітку наносять над серединою кожної смуги, по якій здійснюється рух у напрямку дорожньої споруди.

Допускається наносити розмітку 2.2 на будівлях з прогонами по всій ширині проїзної частини, по якій здійснюється рух у напрямку споруди.

Якщо розмітку 2.1 чи 2.2 неможливо нанести безпосередньо на поверхню дорожніх споруд, вона повинна виконуватись на щитах, що прикріплюються до цих споруд або встановлюються безпосередньо перед ними.

3. Розмітку 2.3 застосовують для позначення круглих тумб у випадках, коли вони розташовані на розділювальних смугах або острівцях безпеки.

Білі смуги розміток 2.1 – 2.3 на ділянках доріг, що не мають штучного освітлення, необхідно виконувати з світлоповертальним матеріалів.

4. Розмітка 2.4 повинна застосовуватись для позначення розташованих в межах дорожнього полотна напрямних стовпчиків, надовбів, опор огороджень, стійок дорожніх знаків тощо.

Нижній край чорної смуги розмітки 2.4 повинен бути повернутий в бік проїзної частини.

Рис. 2.34. Нанесення вертикальної розмітки на проїзних частинах

5. Розмітку 2.5 слід застосовувати для позначення бокових поверхонь початку дорожніх огороджень (протягом не менше ніж 10 м), що встановлені на небезпечних ділянках доріг, а також по всій довжині огороджень на розв’язках різних рівнів, кривих у плані з радіусом меншим ніж 50 м, крутих спусках.

6. Розмітка 2.6 повинна застосовуватись для позначення бокових поверхонь дорожніх огороджень в усіх інших випадках, крім зазначених у п.5. Якщо бокова поверхня робочої ділянки огородження має захисне покриття (алюмінізація, оцинкування тощо), допускається не наносити розмітку 2.6 при наявності світлоповертальним елементів.

7. Розмітка 2.7 повинна застосовуватись для позначення поверхні піднятих острівців безпеки, бордюрів на кривих в плані з радіусом меншим ніж 50 м, в місцях звуження дороги та на інших небезпечних ділянках. Розміри елементів розмітки 2.7 чорного і білого кольорів відповідно мають бути: для острівців безпеки – 0,2 і 0,4 м, для бордюрів – 0,5 і 1,0 м (1,0 і 2,0 м).

Світлофори дорожні

Залежно від призначення світлофори поділяють на групи:

§ транспортні (в умовному позначенні — Т);

§ пішохідні (в умовному позначенні — П).

Світлофори необхідно виготовляти відповідно до стандарту ДСТУ 4092-2002 «Світлофори дорожні. Загальні технічні вимоги, правила застосування та умови безпеки» та технічних умов виробника на конкретні вироби, погоджених з Департаментом Державтоінспекції МВС України.

Світловідбивальна властивість світлофорів із кольоровими розсіювачами, у разі освітлювання їх сонячними променями, не повинна перевищувати 0,15 .

Світлотехнічні параметри в світлофорах типу 6, призначених для використання на залізничних переїздах, повинні бути аналогічні світлофорам, що їх застосовують на регульованих перехрестях.

Світлофори типу 1, виконання Т1.1 — Т1.3, Т1.16, Т1.17, треба застосовувати для одночасного пропускання транспортних засобів в усіх дозволених напрямках на даному підході до перехрестя.

Можна застосовувати світлофори зазначених виконань і в особливих випадках — на залізничних переїздах, перехрещенні з трамвайною колією, в місцях звуження проїзної частини, дорожньо-ремонтними роботами та ін.

Світлофори виконань Т1.4 — Т1.15 треба застосовувати для відокремленого пропускання транспортних потоків у визначених напрямках з одного підходу до перехрестя у виняткових випадках, якщо в конкретних умовах із технічних та економічних міркувань неможливо використати світлофори типу 2.

Світлофори виконань Т1.13 — Т1.15 можна компонувати однією з додаткових секцій залежно від схеми організації дорожнього руху на перехресті.

Транспортні світлофори типу 2 треба застосовувати для регулювання руху у визначених напрямках у тих випадках, коли транспортний потік, що рухається на їхній дозволяючий сигнал, не перетинається (злиття можливе) в межах перехрестя з транспортними потоками інших напрямків руху, а також не перетинається з пішохідними потоками (безконфліктне регулювання). У цьому випадку кожному напрямкові руху транспортних засобів повинен відповідати свій світлофор.

Застосовуючи світлофори виконань Т2.10 — Т2.12, Т2.16 — Т2.18, можливе одночасне вмикання зеленого сигналу з початком руху пішоходів, що переходять проїзну частину вулиці праворуч.

Впроваджуючи світлофорне регулювання, перевагу необхідно віддавати транспортним світлофорам типу 2.

Транспортні світлофори типів 1 і 2, виконань Т1.3, Т1.6, Т1.9, Т1.12, Т1.15, Т1.17, Т2.3, Т2.6, Т2.9, Т2.12, Т2.15, Т2.18 з сигналами діаметром 300 мм треба застосовувати:

§ на магістральних дорогах та площах;

§ на дорогах з максимально допустимою швидкістю руху більше ніж 60 км/год.;

§ у несприятливих умовах видимості.

Світлофори виконань Т1.2, Т1.5, Т1.8, Т1.11, Т1.14, Т2.2, Т2.5, Т2.8, Т2.11, Т2.14, Т2.17 треба встановлювати з боку другорядних доріг перед перехрестями у вищезазначених умовах. Світлофори типів 1 і 2 решти виконань необхідно застосовувати в усіх інших випадках.

Транспортні світлофори типу 3 треба застосовувати як повторювачі сигналів світлофорів типу 1 у разі, якщо їх видимість ускладнена для водія першого транспортного засобу, що зупинився біля стоп-лінії на крайній смузі проїзної частини даного напрямку.

Можна застосовувати ці світлофори для регулювання руху велосипедистів у місцях перетинання дороги велосипедною доріжкою.

Транспортні світлофори типу 4 необхідно застосовувати для регулювання в'їзду на окремі смуги проїзної частини.

Транспортні світлофори типу 5 необхідно застосовувати тільки для безконфліктного регулювання руху трамваїв, а також маршрутних автобусів і тролейбусів, що рухаються спеціально виділеною смугою. В інших випадках для регулювання руху цих видів транспортних засобів необхідно використовувати транспортні світлофори типу 1 або 2.

Транспортні світлофори типу 6 необхідно застосовувати для регулювання дорожнього руху через залізничні переїзди, розвідні мости, причали поромних переправ, у місцях виїзду на дорогу спеціальних транспортних засобів (оперативних, дорожньо-експлуатаційних і комунальних служб).

Транспортні світлофори типу 7 необхідно застосовувати для позначення нерегульованих перехресть чи пішохідних переходів.

Пішохідні світлофори типів 1 і 2 необхідно застосовувати для регулювання руху пішоходів через проїзну частину доріг.

На пішохідних переходах, якими регулярно користуються сліпі, окрім світлофорної сигналізації можна застосовувати звукову сигналізацію, що працює в узгодженому режимі з пішохідними світлофорами.

Транспортні світлофори типів 1, 2 і пішохідні світлофори треба встановлювати за наявності хоча б однієї із таких п'яти умов.

Умова 1. Протягом 8 год. робочого дня середньогодинна інтенсивність руху транспортних засобів не менша зазначеної у наступній таблиці.

Кількість смуг руху в одному напрямку	Інтенсивність руху транспортних засобів, од./год.
головна (більш завантажена) дорога	другорядна (менш завантажена) дорога	головною дорогою в двох напрямках	другорядною дорогою в одному, найбільш завантаженому напрямку
		750 670 580 500 410 380	75 100 125 150 175 190
2 або більше		900 800 700 600 500 400	75 100 125 150 175 200
2 або більше	2 або більше	900 825 750 675 600 525 480	100 125 150 175 200 225 240

Умова 2. Протягом 8 год. робочого дня середньогодинна інтенсивність руху транспортних засобів не менша:

§ 600 од./год. (для доріг з розділовою смугою — 1000 од./год.) головною дорогою в двох напрямках;

§ 150 пішоходів переходять проїзну частину в одному найбільш завантаженому напрямку в кожну із тих же 8 год.

Для населених пунктів із чисельністю мешканців менше ніж 10 тис. чол. нормативи за умовами 1 та 2 становлять 70 % зазначених.

Умова 3. Існує проміжок часу в 1-ну годину, протягом якого виконується умова 2.

Умова 4. Умови 1 та 2 одночасно виконуються за кожним окремим нормативом не менше ніж на 80%.

Умова 5. За останні 12 місяців на перехресті скоєно не менше трьох дорожньо-транспортних пригод, яких можна було б запобігти за наявності світлофорної сигналізації (наприклад, зіткнення транспортних засобів, що рухаються з поперечних напрямків, наїзди транспортних засобів на пішоходів, що переходять дорогу, зіткнення між транспортними засобами, що рухаються в прямому напрямку та тих, що повертають ліворуч із зустрічного напрямку). До того ж умови 1 або 2 повинні виконуватись не менше ніж на 80%.

Вводити світлофорне регулювання, яке здійснюється світлофорами типів 1 та 2 в місці перетинання дороги й велосипедної доріжки, необхідно у випадку, коли велосипедний рух має постійний характер, а його інтенсивність перевищує 50 велосипедистів на годину.

Транспортні світлофори типів 1, 2 та пішохідні світлофори можна застосовувати і у випадках відповідного техніко-економічного обґрунтування та за узгодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС України.

Вводити реверсивне регулювання з використанням транспортних світлофорів типу 4 необхідно за наявності одночасно таких умов:

§ інтенсивність руху транспортних засобів у години пік становить більше ніж 500 од./год. на смугу руху у більш завантаженому напрямку;

§ сумарна інтенсивність руху транспортних засобів у більш завантаженому напрямку перевищує інтенсивність зустрічного руху більше ніж на 500 од./год.;

§ зазначена нерівномірність руху систематично змінюється за напрямками протягом доби або по днях тижня;

§ проїзна частина дороги має три та більше смуг руху в обох напрямках.

Транспортні світлофори типу 7 необхідно застосовувати за таких умов:

§ не забезпечено видимість небезпечної ділянки на відстані, достатній, щоб транспортний засіб зміг зупинитися, рухаючись зі швидкістю, допустимою на попередній ділянці дороги;

§ умови 1 або 2 критеріїв введення світлофорної сигналізації виконуються від 50% до 100% (за винятком граничних значень), або одночасно від 50% до 80% (за винятком граничних значень).

За наявності на дорозі декількох проїзних частин, призначених для руху в одному напрямку й відокремлених одна від одної розділювальними смугами, для регулювання руху по кожній із них необхідно застосовувати окремий світлофор (рис. 2.35).

Рис. 2.35. Розміщення світлофорних об’єктів на багато смугових проїзних частинах з розділовою смугою

Розташування дорожніх світлофорів (окрім транспортних типу 3 та пішохідних) повинна забезпечувати видимість їх сигналів на відстані не меншій ніж 100 м з будь-якої смуги руху, на яку поширюється їх дія, за будь-яких погодних умов. В іншому випадку необхідно попередньо встановити дорожні знаки 1.24 "Світлофорне регулювання".

Мінімальну відстань видимості сигналів світлофора розраховують за формулою:

(2.1)

де L — відстань видимості світлофора (м);

- шлях, що проїде автомобіль за час реакції водія (м);

- шлях, що проїде автомобіль за час гальмування (м);

- відстань від світлофора до розмітки 1.12 "Стоп-лінія".

(2.2)

(2.3)

де - максимальна дозволена швидкість руху на дорозі (м/с);

t - тривалість часу усвідомлення водієм необхідності гальмування й приведення в дію гальмівної системи (с);

g - пришвидшення сили тяжіння (м/с²);

- коефіцієнт зчеплення;

i - повздовжній ухил (‰).

Розташування транспортних світлофорів типу 3 повинне забезпечувати видимість їх сигналів водієм першого транспортного засобу, що зупинився перед дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки" згідно з ДСТУ 4100-2002 або дорожньою розміткою 1.12 “Стоп-лінія” згідно з ДСТУ 2587-94 на крайній смузі, найближчій до цього світлофора.

Розташування пішохідних світлофорів повинна забезпечувати видимість їх сигналів пішоходам з протилежного боку проїзної частини дороги, яку перетинає пішохід.

Світлофори необхідно встановлювати на спеціальних колонках, кронштейнах, прикріплених до існуючих опор або стін будинків, на консольних або рамних опорах, на стояках, а також підвішувати на тросах-розтяжках.

Спеціальні колонки та опорні елементи консольних або рамних опор треба розташовувати поза проїзною частиною дороги.

Висота встановлених світлофорів від нижньої точки корпусу до поверхні проїзної частини (рис. 2.35) повинна становити:

а) для транспортних світлофорів (окрім типу 3):

§ у разі розташування над проїзною частиною - від 5,0 до 6,0 м;

§ у разі розташування збоку від проїзної частини - від 2,0 до 3,0 м;

б)для транспортних світлофорів типу 3 - від 1,5 до 2,0 м;

в)для пішохідних світлофорів — від 2,0 до 2,5 м.

Розташовувати на одній опорі транспортні світлофори типів 1 або 2 не можна нижче пішохідних світлофорів.

Уздовж однієї дороги висота встановлених світлофорів та їх віддаленість від проїзної частини повинна бути за можливості однакова.

Відстань від краю проїзної частини до світлофора, встановленого збоку від проїзної частини, повинна становити від 0,5 до 2,0 м (рис. 2).

Розташування світлофорів відносно розмітки 1.12 "Стоп-лінія" повинне забезпечувати розпізнавання їх сигналів водіями транспортних засобів, що стоять першими перед нею (див. рис. 2.36).

Рис. 2.36. Розміщення світлофорних об’єктів відносно стоп-лінії

Рекомендована відстань у горизонтальній площині від транспортних світлофорів до розмітки 1.12 "Стоп-лінія" на підході до регульованої ділянки повинна бути не меншою за 5,0 м у разі встановлення їх над проїзною частиною та не менша ніж 3,0 м у разі встановлення збоку від проїзної частини. Використовуючи світлофори типу 3, відстань у горизонтальній площині від транспортного світлофору, встановленого збоку від проїзної частини до стоп-лінії на підході до регульованої ділянки можна зменшувати до 1,0 м.

За відсутності на регульованому пішохідному переході розмітки 1.14.3 пішохідні світлофори повинні бути установлені так, щоб відносно транспортних засобів, що наближаються до переходу, пішохідний світлофор з правої сторони проїзної частини містився на ближній межі переходу, а з лівої сторони - на дальній. За наявності дорожньої розмітки 1.14.3 дозволяється установлювати пішохідні світлофори на одному перетині дороги.

Світлофори не можна встановлювати на відстані меншій ніж 1,0 м від контактних ліній трамвая чи тролейбуса до будь-якої точки корпусу світлофора.

Транспортні світлофори необхідно розміщувати відповідно до таких варіантів:

1) перед перехрестям (регульованим пішохідним переходом):

а - праворуч від проїзної частини;

б - над проїзною частиною;

в - ліворуч від проїзної частини на розділовій смузі, напрямному острівці або острівці безпеки;

г - ліворуч від проїзної частини (варіант можна застосовувати на дорогах з одностороннім рухом транспортних засобів. За двостороннього руху варіант можна застосовувати за наявності не більше трьох смуг зустрічного руху, до того ж світлофори необхідно розташовувати на консольних опорах (за однієї зустрічної смуги можна встановлювати світлофор на стояку));

2) на території перехрестя:

д - ліворуч на розділовій смузі, напрямному острівці або острівці безпеки;

е - праворуч на розділовій смузі, напрямному острівці або острівці безпеки;

3) за перехрестям (регульованим пішохідним переходом):

ж - на розділовій смузі, напрямному острівці чи острівці безпеки;

з - ліворуч від проїзної частини;

і - праворуч від проїзної частини.

Варіанти ж, з, і можна застосовувати лише у випадках, якщо відстань між стоп-лінією та світлофором не перевищує 25 м.

Якщо режим роботи світлофорного об'єкта передбачає різну тривалість та/або послідовність сигналів для окремих смуг руху, світлофори типу 2, як правило, встановлюють над кожною відповідною смугою (рис. 2.37).

Світлофори типу 2 необхідно обладнувати табличкою білого кольору із зображенням чорної стрілки (стрілок), що вказує напрямок (напрямки) руху, який регулюється даним світлофором. Табличка повинна мати форму квадрата із стороною 400 мм (рис. 2.35 або 2.37).

Рис. 2.37. Розміщення світлофорних об’єктів на каналізованому перехресті

Транспортні світлофори типу 3 необхідно розміщувати під відповідними світлофорами виконань Т1.1—Т1.12.

Використовуючи світлофори типу 3 для регулювання руху велосипедистів, їх необхідно встановлювати праворуч від велосипедної доріжки на відстані від 0,4 до 1,5 м, обладнуючи табличкою білого кольору з чорним символом велосипеда, згідно з ДСТУ 4100-2002. Табличка повинна мати форму квадрата із стороною 200 мм.

Транспортні світлофори типу 4 необхідно встановлювати на початку регульованої смуги над нею й повторювати таким чином, щоб відстань між цими світлофорами забезпечувала видимість водіями транспортних засобів не менше двох послідовно встановлених світлофорів.

Пішохідні світлофори необхідно розміщувати на тротуарах з обох сторін проїзної частини. За наявності острівця безпеки або розділової смуги - на них, якщо кількість смуг руху в одному напрямку більша чотирьох.

Транспортні світлофори типів 1 та 2 потрібно дублювати, якщо рух, що регулюється цими світлофорами, здійснюється двома та більше смугами і в конкретних умовах неможливо забезпечити виконання вимог для розпізнання сигналів.

За наявності світлофорів типу 3 світлофори виконань Т1.1 — Т1.9 не дублюються.

Транспортні світлофори типу 2, розташовані над проїзною частиною (смугою руху) не дублюються.

Усі світлофори, встановлені на одному світлофорному об'єкті (крім світлофорів типу 4), повинні працювати у взаємозалежних режимах.

Кожний світлофорний об'єкт, що входить у систему координованого регулювання рухом, повинен мати можливість працювати в індивідуальному автоматичному режимі, незалежно від роботи інших світлофорних об'єктів.

Під час роботи світлофорів необхідно дотримуватися такої послідовності вмикання сигналів:

§ у транспортних світлофорах типів 1 – 3: червоний — червоний з жовтим — зелений — жовтий — червоний. Дозволено застосовувати послідовності: червоний — зелений — жовтий — червоний, червоний — жовтий — зелений — жовтий — червоний;

§ у транспортних світлофорах типу 4 — послідовне вмикання червоного й зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта. Світлофори типу 4 можна доповнювати жовтим сигналом у вигляді стрілки й мати таку послідовність: червоний — зелений — жовтий — червоний;

§ у транспортних світлофорах типу 5 — відповідно до режиму роботи світлофорного об'єкта та напрямком руху транспортних засобів громадського користування;

§ у транспортних світлофорах типів 6 і 7 — поперемінно вмикання двох миготливих сигналів (миготіння одного сигналу в світлофорах виконань Т6.3, Т6.4, Т7.3, Т7.4); у світлофорі виконання Т6.5 при закритому залізничному переїзді — поперемінно вмикання двох миготливих червоних сигналів, при відкритому — миготіння одного місячно-білого сигналу; частота миготіння сигналів - 1 с;

§ у пішохідних світлофорах, встановлених на пішохідних переходах, де пропускання транспортних та пішохідних потоків здійснюється в різні такти регулювання (безконфліктне регулювання) - почергове вмикання червоного та зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта. До того ж вмикання зеленого сигналу, який дозволяє рух пішохідного потоку через проїзну частину, повинно бути лише після ввімкнення червоного сигналу для транспортного потоку, який рухався нею. У пішохідних світлофорах, що їх встановлюють на пішохідних переходах, де пропускання транспортних і пішохідних потоків здійснюється одночасно відповідно до Правил дорожнього руху (конфліктне регулювання) - почерговим вмиканням червоного й зеленого сигналів відповідно до робочого режиму об'єкта.

Режим роботи світлофорної сигналізації з використовуванням транспортних світлофорів типів 1—З і пішохідних світлофорів повинен передбачати миготіння зеленого сигналу протягом 3 с безпосередньо перед вимкненням, а також нижнього місячно-білого сигналу у світлофорах типу 5. Частота миготіння сигналів - 1 с.

Якщо вводити в режим світлофорного регулювання складний перехідний інтервал або окрему фазу регулювання з "раннім відсіканням", то дублюючі світлофори для напрямку, який "відсікають" встановлювати не потрібно (рис. 2.38).

Рис. 2.38. Розміщення світлофорів на перехресті

Під час регулювання руху транспортними світлофорами виконань Т1.4 — Т1.15 не можна допускати постійної дії якої-небудь комбінації сигналів (наприклад, червоного з сигналом додаткової секції).

Режим роботи світлофорного об'єкта повинен передбачати переведення роботи транспортних світлофорів типів 1 - 3 у режим жовтого миготіння в період різкого і тривалого спадання інтенсивності руху, якщо це не суперечить вимогам безпеки руху, і в інших випадках.

Таблиця 2.6

Типи світлофорів


Т1.1	Т1.2	Т1.3	Т1.4	Т1.5

Т1.6	Т1.7	Т1.8	Т1.9	Т1.10

Т1.11	Т1.12	Т1.13	Т1.14

Т1.15	Т1.16	Т1.17	Т2.1

Т2.2	Т2.3	Т2.4	Т2.5	Т2.6

Т2.7	Т2.8	Т2.9	Т2.10	Т2.11

Т2.12	Т2.13	Т2.14	Т2.15	Т2.16

Т2.17	Т2.18	Т3.1	Т3.2	Т3.3

Т3.4	Т4.1	Т4.2	Т5.1

Т5.2	Т6.1	Т6.2	Т6.3	Т6.4

Т6.5	Т7.1	Т7.2	Т7.3	Т7.4