| Банк | Залучені кошти (пасиви) | Рух резервів | Надані позички (активи) | ||
| Надходження | Витрачення | ||||
| Обов’язкові | Вільні | ||||
| НБУ | — | — | — | — | + 10,0 |
| А | + 10,0 | + 1,2 | + 8,8 | – 8,8 | + 8,8 |
| Б | + 8,8 | + 1,05 | + 7,75 | – 7,75 | + 7,75 |
| В | + 7,75 | + 0,93 | + 6,82 | – 6,82 | + 6,82 |
| Г | + 6,85 | + 0,82 | + 6,03 | – 6,03 | + 6,03 |
| Д | + 6,05 | + 0,75 | + 5,3 | – 5,3 | + 5,3 |
| Е | + 5,35 | + 0,65 | + 4,7 | – 4,7 | + 4,7 |
| Інші банки (разом) | + 38,5 | + 4,6 | + 33,9 | – 33,9 | + 33,9 |
| Усього | + 83,3 | + 10,0 | + 73,3 | – 73,3 | + 73,3 |
Як видно з наведених даних, процес мультиплікації розпочався з надання НБУ позички банку А на суму 10,0 млн грн. Одержання цієї позички призвело до збільшення пасивів банку А, а отже і його резервів, на 10,0 млн грн. Частина приросту резервів (1,2 млн грн.) залишається на коррахунку банку А в центральному банку для збільшення обов’язкового резерву, а в межах вільного резерву банк надає позичку своєму клієнтові (8,8 млн грн.). Оскільки одержану позичку клієнт банку витратив на платежі контрагенту, що обслуговується банком Б, 8,8 млн грн. вийшли з обороту банку А і тому він втратив таку ж суму своїх резервів. Остаточно у банку А пасиви збільшилися на 10,0 млн грн., резерви —на 1,2 млн грн. і вимоги за наданими позичками — на 8,8 млн грн., тобто пасиви й активи збільшилися однаково.
Надходження грошей на суму 8,8 млн грн. з банку А в банк Б збільшили суму пасивів останнього. В його обороті відбудеться такий же рух коштів, як і в банку А: частина приросту резерву (1,05 млн грн.) залишиться на рахунку банку Б у центральному банку; в обсязі вільного резерву видана позичка (7,75 млн грн.), що призвело до витрати банком такої самої суми резерву, бо позичка була використана для платежів клієнтові іншого банку і тому гроші перейшли в банк В. Отже, пасиви банку Б збільшилися на 8,8 млн грн., резерви — на 1,05 млн грн., вимоги за наданими позичками — на 7,75 млн грн., тобто пасиви й активи зросли на 8,8 млн грн.
У всіх інших банках рух пасивів і резервів буде таким же, як у банках А та Б. Загалом по комерційних банках пасиви зросли на 83,3 млн грн., резерви — на 10,0 млн грн., надані позички — на 73,3 млн грн. Із загальної суми приросту банківських пасивів 10,0 млн грн. забезпечено за рахунок позички, одержаної в центральному банку, а 73,3 млн грн. — приріст депозитів на рахунках клієнтів — забезпечено кредитуванням їх відповідними комерційними банками.
Незважаючи на те, що кожний окремий банк надавав додаткові позички тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його оборот, у цілому система банків створила (приростила) депозитних грошей значно більше, ніж до неї надійшло ззовні — від центрального банку. У цьому наочно виявляється участь комерційних банків у збільшенні маси грошей, що обслуговує грошовий оборот.
Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіцієнт мультиплікатора m) залежить від норми обов’язкового резервування (r) і визначається за формулою 
. Приріст грошової маси (DМ) унаслідок грошово-кредитного мультиплікатора може бути виражений формулою 
, де D R — початковий приріст резервів, що спричинив процес мультиплікації. Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розрахункового, бо на процес мультиплікації можуть впливати й інші чинники. Наприклад, використання клієнтами банків позичених коштів для готівкових платежів перериває процес мультиплікації і знижує його рівень. Такий же вплив має зниження попиту на позички та зростання позичкового процента. В обох цих випадках знизиться обсяг надання банками позичок, уповільняться розрахунки між їх клієнтами, внаслідок чого зменшиться формування у них депозитних вкладів.
Водночас чимало чинників прискорює процес мультиплі-
кації. Грошово-кредитний мультиплікатор може «спрацюва-
ти» не тільки при додатковому введенні грошей у банківський оборот центральним банком через кредитну емісію (у нашо-
му прикладі — банку А). Такого самого ефекту буде досяг-
нуто, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надхо-
дженню готівки на рахунок клієнта, або ж якщо певний банк збільшить свої резерви шляхом продажу частини активів на міжбанківському ринку, у тому числі і НБУ, наприклад цінних паперів.
З огляду на дію названих чинників фактичний рівень мультиплікатора, що склався на певний час (mm), доцільно визначати як співвідношення загальної маси грошей в обороті (грошова пропозиція) до суми грошової бази за формулою:
,
де М0 — маса готівки в обороті поза банками;
Д — маса грошей в депозитах комерційних банків;
R — сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків).
Розрахований за цією методикою рівень мультиплікації станом на 1 січня 2000 р. в Україні дорівнював 1,18 і знизився за 1999 р. на 2,0%.
Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обороту. Проте надмірне підвищення його рівня може призвести до порушення рівноваги на грошовому ринку і посилення інфляції. Тому важливим завданням центрального банку є правильне визначення тенденції зміни рівня мультиплікації, своєчасне регулювання його відповідно до цілей грошово-кредитної політики. Таке регулювання забезпечується зміною норми обов’язкового резервування, впливом на обсяг початкового приросту банківських резервів, впливом на використання банками вільних резервів на цілі кредитування тощо. Вживаючи ці заходи, центральний банк може досить ефективно впливати на емісійну діяльність комерційних банків для досягнення цілей грошово-кредитної політики.
ВИСНОВКИ
1. Грошовий оборот — це процес безперервного руху грошей в усіх їх формах між суб’єктами економічних відносин. Він обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.
2. Грошовий оборот складається з безлічі різноманітних грошових потоків, які між собою тісно пов’язані, постійно переходять один в інший, взаємобалансуючись. Це надає грошовому обороту характер замкнутого, єдиного, збалансованого процесу, незалежно від того, у якій формі гроші виступають та якими способами вони приводяться в рух.
3. За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот поділяється на три сектори: грошовий обіг, який обслуговує створення, реалізацію, обмін і споживання матеріальних цінностей та послуг; кредитний оборот, що обслуговує переміщення вартості між економічними суб’єктами на зворотних, еквівалентних та платних засадах; фіскально-бюджетний оборот, який обслуговує розподільні відносини між економічними суб’єктами.
4. Грошова маса є ключовим індикатором грошового обороту, а регулювання її обсягу — вирішальний спосіб досягнення цілей грошово-кредитної політики. Тому правильне визначення обсягу, структури та засобів зміни грошової маси набуває важливого теоретичного і практичного значення. Сучасна практика визначає масу грошей (М) на таких засадах:
· вимірювання грошової маси здійснюється з двох боків: 1) з боку центрального банку як емісійного центру країни (відповідний показник грошової маси називається грошовою базою); 2) з боку економічних суб’єктів — власників наявних в обороті запасів грошей (відповідні показники грошової маси (М) називаються грошовими агрегатами);
· в обсяг М включаються всі запаси грошей, які є в розпорядженні економічних суб’єктів (крім банків), незалежно від їх форми, призначення, термінів зберігання;
· грошові агрегати диференціюються залежно від відмінностей у рівнях ліквідності окремих видів грошових запасів; оскільки ці відмінності помітно різняться по окремих країнах, то в кожній з них установлюється свій набір і зміст грошових агрегатів. В Україні визначаються чотири агрегати — М0, М1, М2, М3.
5. Швидкість обігу грошей характеризує частоту їх переходу від одного суб’єкта грошового обороту до іншого. Зміна швидкості обігу грошей має відчутні економічні наслідки — передусім впливає на формування платоспроможного попиту і рівня цін, на кон’юнктуру грошового ринку, а отже — на рівень процента і валютного курсу. Отже, фактор швидкості грошей істотно деформує зв’язок між масою грошей в обороті і цінами, що свідчить про неточність постулатів кількісної теорії грошей. Дж. М. Кейнс вважав неможливим наперед визначити дію цього фактора і тому поставив під сумнів практичне значення постулатів кількісної теорії, передусім на коротких відрізках часу. М. Фрідман вважав за можливе прогнозувати зміну швидкості грошей і враховувати цей фактор при регулюванні впливу М на ціни на коротких часових відрізках. На довгих відрізках часу зміни швидкості грошей незначні і тому вважається за можливе абстрагуватися від цього фактора в грошово-кредитній політиці.
6. Зміна маси грошей в обороті — основний фактор впливу грошей на реальну економіку. З огляду на це важливого значення набуває створення ефективного механізму зміни маси грошей в обороті. Найбільш ефективним може бути механізм емісії грошей на кредитній основі. У цьому механізмі беруть участь як центральний, так і комерційні банки. Центральний банк емітує на монопольних засадах готівкові гроші в оборот і вилучає їх з обороту, а також бере участь в емітуванні безготівкових грошей. Комерційні банки здійснюють емісію тільки безготівкових грошей через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.
Запитання для самоконтролю
1. Визначте сутність та основні риси грошового обороту. Які дискусії є в літературі з цього приводу?
2. Назвіть основні потоки грошей, по яких вони рухаються в процесі обороту. Що таке потоки втрат і потоки ін’єкцій? Чи збігаються обсяги цих двох груп потоків?
3. Які два потоки в грошовому обороті рівнозначні і повинні балансуватись?
4. Назвіть вхідні і вихідні потоки у групи суб’єктів «сімейні господарства» і поясніть, як вони балансуються.
5. Поясніть, чому у відкритій економіці наявність чистого імпорту спричиняє необхідність припливу капіталу, а чистого експорту — відпливу капіталу з країни?
6. На які три сектори можна розділити грошовий оборот за економічним змістом його потоків?
7. Який з названих запасів грошей найповніше характеризує обсяг маси грошей в обороті:
— готівка, що перебуває поза банками;
— уся готівка, емітована центральним банком;
— гроші, що перебувають на поточних рахунках у банках;
— гроші, що перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту?
8. Чому існують два підходи до виміру маси грошей — через грошову базу і через грошові агрегати?
9. Чому в різних країнах застосовується свій набір грошових агрегатів і різне наповнення кожного з них?
10. Чи можна вважати нормальними співвідношення грошових агрегатів М0 і М3 в Україні? Якщо ні, то чому і чим таке співвідношення спричинене?
11. Який з українських грошових агрегатів виражає:
— запас найліквідніших грошей;
— запас грошей з усім спектром ліквідності, що фактично склався;
— найвужчі гроші;
— найширші гроші.
12. Чи входить до агрегату М0 запас готівки в касах комерційних банків? Обґрунтуйте свою відповідь.
13. Чи входить до агрегату М3 запас грошей, який зберігають комерційні банки на своїх коррахунках у центральному банку? Обґрунтуйте свою відповідь.
14. Чи є зміна швидкості обігу грошей самостійним фактором впливу на ринкову кон’юнктуру чи це лише механічний наслідок зміни маси грошей, коли при збільшенні маси швидкість зменшується, а при зменшенні — збільшується?
15. Коли можливо абстрагуватися від зміни швидкості обігу грошей при визначенні завдань грошово-кредитної політики, а коли не можливо?
16. Коли зростання швидкості грошей можна розцінювати як позитивне явище, а коли як негативне?
17. Поясніть, чому при наданні банками позичок виникає грошово-кредитна мультиплікація?
18. Визначте, на яку суму зростуть за тиждень пасиви комерційного банку А за таких умов:
— у понеділок торговельна організація внесла на свій рахунок 150,0 тис. грн.;
— за рахунок і в обсязі вільного резерву, що виник, банк у вівторок надав кредит приладобудівному заводу;
— у середу завод за рахунок одержаної позички розрахувався з металобазою, що також є клієнтом банку А;
— у п’ятницю банк за рахунок нового вільного резерву і в повній його сумі надав кредит автотранспортному підприємству і переказав на його поточний рахунок. До кінця робочого дня це підприємство не використало наданої позички;
— норма обов’язкового резервування на цьому тижні становила 20%.
[1] Див.: Лагутін В. Д. Гроші та грошовий обіг. — К., 1998. — С. 20; Денежное обращение и кредит / Под ред. В. С. Геращенко. — М., 1986. — С. 111.
[2] Див.: Гроші та кредит / Кер. авт. кол. М. І. Савлук. — К., 1992. — С. 42, 47.
[3] Див.: Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998. — С. 59—60.
[4] Див.: Там же. С. 60—61. Подібний формальний підхід властивий і вказаному вище посібнику В. Д. Лагутіна, автор якого, розділивши грошовий оборот на дві сфери — готівкову і безготівкову, називає кожну з них уже обігом, ніби простий поділ міг змінити сутність явища.
[5] Див.: Едвін Дж. Долан. Макроекономіка. — СПб., 1994. — С. 27—51.
[6] Подібні припущення мають місце і в західних моделях кругообороту продуктів та доходів, проте ступінь неадекватності їх реальній дійсності в розвинутих ринкових системах значно менша, ніж у сучасних умовах України, де переважає поки що державна власність, заощадження населення та грошовий ринок розвинуті слабо.
[7] Про це свідчить відсутність у моделі зустрічної паралельної лінії.
[8] Якщо національна валюта вільно конвертована, то в обсязі оплати імпорту вона може в натуральному виразі виходити за межі внутрішнього обороту і надходити в оборот світового ринку. Якщо ж вона не конвертована чи обмежено конвертована, то імпорт оплачується іноземною валютою, яку імпортери купують на валютному ринку, внаслідок чого відповідна її маса також надійде на внутрішній ринок продуктів.
[9] Під поточною касою мається на увазі сума грошей у касах та на поточних рахунках фірм і сімейних господарств.
[10] Потоки 15 та 16 формуються також унаслідок валютних інтервенцій центральним банком. При скупці іноземної валюти в централізовані резерви виникне потік 15, а при продажу валюти з централізованих резервів — потік 16.
[11] У цей перелік не входять комерційні банки, оскільки їх грошові запаси сформовані переважно з вкладів клієнтів, що вже враховані в масі грошей через їх власників.
[12] Падіння внутрішньої вартості гривні визначено відповідно до рівня інфляції, який за три роки становив 157,3%, а зовнішньої вартості — відповідно до зниження курсу гривні щодо долара США, яке за три роки становило 225,0%.
[13] Поняття емісії грошей слід відрізняти від поняття випуску грошей. Через випуск грошей банки повсякденно забезпечують поточні потреби своїх клієнтів у готівці та в безготівкових платежах. Оскільки одночасно з випуском гроші надходять до банків, то сума надходжень покриває переважну частину випуску. І тільки та частина випуску, яка не забезпечена надходженнями грошей, є емісією.
[14] Агрегати грошової маси зростають не на всю суму готівкової емісії, оскільки частина її осідає в касах банків, залишки яких не враховуються в агрегатах грошової маси.
