Методика використання інформаційного забезпечення трудового навчання

 

Застосування інформаційно-комунікативних технологій у навчальному процесі позитивно впливає на способи подання змісту навчання, управління навчально-пізнавальною діяльністю, стимулювання цієї діяльності, контроль та перевірку рівня засвоєння навчального матеріалу.

Використання інформаційно-комунікативних технологій дає змогу подавати й опрацьовувати значно більше навчальної інформації, робити її доступнішою для сприйняття, зрозумілішою за допомогою відео супроводу, інтерактивності навчальних систем.

Сьогодні складно уявити навчальний процес без активного використання інформаційних технологій. Комп’ютер допомагає учням здійснювати пошук інформації, виконувати складні обчислювання та графічно висвітлювати результати. Вчителі усе частіше використовують комп’ютер для підготовки до уроку [21].

Для більш широкого використання інформаційних можливостей застосовуються мультимедійні комплекси, які покращують викладання всіх предметів, зокрема трудового навчання. Відсутність підручників для старших класів, великий обсяг теоретичних відомостей, з якими потрібно ознайомити учнів за короткий час, відведений для цього на уроці (25% спареного заняття), формування умінь учнів на основі набутих знань – все це вимагає від учителів трудового навчання значних витрат часу для підготовки демонстраційного та дидактичного матеріалу. Та є можливість проводити мультимедійні уроки, де одним із видів подання інформації є використання різних програм.

Використання комп’ютера у навчанні викликає в учнів природний інтерес, посилює мотивацію до навчання.

Засоби формування змісту уроку, форми подання навчального матеріалу, ініціювання діяльності з актуалізації опорних знань, формування мотивації навчальної діяльності тощо, доступні для використання учителем як на етапі підготовки до уроку, так і безпосередньо в процесі його проведення [1].

Плануючи проведення уроків з використанням інформаційно-комунікативних технологій, учитель має враховувати зміст кожної теми, мету уроку, стан забезпечення засобами навчання, вікові та індивідуальні особливості учнів.

Інформаційно-комунікативні технологій мають широкий спектр демонстраційних можливостей:

– анімація процесів, які складно або й неможливо спостерігати у природному середовищі;

– мультиплікація технологічних процесів та явищ;

– збільшення або зменшення зображень, їх переміщення, зміна напрямку спостереження.

Разом з цим інформаційно-комунікативні технологій надають можливості для індивідуалізації та диференціації навчання, контролю та самоконтролю рівня навчальних досягнень учнів. Вони мають інформаційно-довідкову систему для самостійного пошуку учнем необхідної інформації та систему.

Важливим для реалізації деяких інтерактивних технік навчання є підготовка роздаткового матеріалу. Цей режим забезпечується спеціальною опцією «друк» [12, 14].

Вид комп’ютерного уроку залежить від загальної дидактичної структури уроку. При використанні нових інформаційно-комунікативних технологій навчання вчитель перестає бути для учня єдиним джерелом інформації, носієм істини та стає партнером.

Сам урок, укомпонований у систему якої-небудь педагогічної технології, підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу.

Під час вивчення (пояснення) нового матеріалу учитель координує, направляє, керує й організовує навчальний процес. А «розповідати» матеріал замість нього може комп’ютер. Звичну дошку заміняє величезний електронний екран. На цьому екрані відбувається за допомогою відеоряду, звуку та тексту віртуальна «подорож у часі і просторі». Багатство змістовної підтримки робить урок не тільки значно більш засвоюваним, а й незмірно більш захоплюючим.

При закріпленні матеріалу застосування комп’ютера дозволяє застосовувати індивідуальне програмування, розгалужену програму закріплення, або організувати групову диференціацію. При цьому структура уроку стає нелінійною. Звичайно клас поділяється на три групи: 1) учні з низькою успішністю, невпевнені у своїх знаннях, які не вміють їх застосовувати; 2) учні із середньою та достатньою успішністю, здатні осмислити зв’язки між поняттями та навичками самостійної роботи; 3) учні, які вміють узагальнювати, виділяти головне, знаходити нешаблонне, раціональне рішення. Кожна група працює за своїм варіантом і своєю програмою. Одна або дві групи сідають за комп’ютери, з третьою – працює вчитель (потім відбувається зміна груп). Частина учнів може освоювати індивідуальні освітні програми [28].

Комп’ютер дозволяє провести експрес-діагностику засвоєння, в залежності від її результатів відповідну корекцію.

Повторенняу першій частині уроку в комп’ютерному варіанті може бути представлене в будь-якому форматі (текст – звук – зображення): репродуктивним тестуванням, експериментальними задачами, проблемними ситуаціями, що розвивають іграми тощо. Таким чином, усі учні виявляються включеними в діяльність, готовими до сприйняття нового. Вони можуть самостійно ставити цілі, шукати рішення поставленої задачі, творчо працювати, виводити формули, робити висновки.

При повторенні для узагальнення та систематизації навчальної інформації використовуються графічні можливості комп’ютера, а для досягнення гарантованих результатів навчання – програми-тренажери.

Комп’ютерний контроль навчальних досягнень учнів у порівнянні із традиційним має істотні переваги: ураховується різна швидкість роботи учнів, завдання диференціюються за ступенями складності; підвищується об’єктивність оцінки; учень бачить детальну картину власних недоробок; оцінка може видаватися (причому швидко) не тільки по закінченню роботи, а й після кожного питання [30].

Комп’ютер допомагає вчителю в керуванні навчальним процесом, видає результати виконання учнями контрольних завдань з обліком допущених у темі помилок і затраченого часу; порівнює результати різних учнів або показники одного учня за визначений час.

Домашнє завдання. Кожен учень може одержувати відео кліп, з якого він повинен змонтувати свої «відповіді», озвучивши його текстом відповідно до пройденого на комп’ютерному уроці матеріалу. Це документальний комп’ютерний кліп, фільм, автором якого стає сам учень.

Усі ці якості визначають багатомірну структуру особливостей комп’ютерного уроку [19].

Проектування комп’ютерних уроків починається зі складання календарно-тематичного плану вивчення теми.

До плану конкретного комп’ютерного уроку вчитель:

– складає тимчасову структуру уроку, намічає шляхи та необхідні етапи для їхнього досягнення;

– із резервів комп’ютерного забезпечення відбирає найбільш ефективні засоби, розглядає доцільність їхнього застосування в порівнянні із традиційними;

– відібрані матеріали оцінює в часі: їхня тривалість не повинна перевищувати санітарних норм;

– запланувати резерв часу;

– складає розгорнений план уроку;

– при недостатності комп’ютерного ілюстративного або програмного матеріалу проводить пошук у бібліотеці, Інтернеті або складає авторську програму;

– зі знайдених матеріалів (файлів) складає презентаційну програму. Для цього пише її сценарій. Під час презентації на великому екрані можна з’єднати разом карти та схеми, діаграми та фото, фільми й аудіо записи – усе це при необхідності доповнити підписами та коментарями, виділити шрифтом, кольором і світлом найбільш важливу інформацію. А комп’ютерна «миша» може використовуватися як указка, що звертає увагу учнів на найбільш важливі місця на екрані;

– плануючи досягнення визначених цілей, передбачає їх поетапну та результуючу діагностику. Використання комп’ютера дає можливість посилити та поглибити контроль. Для цього застосовується ігрова програма або розробляється авторська, яка також включається в презентаційну програму [23].

Ефективність застосування аудіовізуальних засобів залежить також від етапу уроку. Не слід використовувати їх більше 20-ти хвилин: учні втомлюються, перестають розуміти, не можуть осмислити нову інформацію.

Особливо цікавими є навчальні та контролюючі програми, складені самим вчителем. По-перше, вони представляють правильний в методичному відношенні виклад нового матеріалу. По-друге, дотримується строга послідовність у викладі матеріалу відповідно до навчального плану. По-третє, дидактичний матеріал, використовуваний у власних програмах може бути максимально різноманітним та обновлятися так часто, як це необхідно.

При підготовці до комп’ютерних занять учитель переглядає й оцінює всі інформаційні ресурси та дані програми (мультимедіа) продукту, складає вибірку з програмного продукту, створює авторську навчальну програму з дикторським текстом, музичним супроводом, статистичними ілюстраціями, відеовставками, інтерактивною взаємодією учні – комп’ютер; із включенням матеріалів з мережі Інтернет.

При підготовці до комп’ютерних занять учитель повинен освоїти елементарні користувальницькі вміння, вивчити програмні можливості мультимедіа-продуктів, навчальних комп’ютерних програм на CD-ROM і практично освоїти їхнє використання, уміти створювати найпростіші комп’ютерні мультимедійні навчальні продукти для супроводу навчально-виховного процесу [32].

Банки мультимедійної інформації випускаються фірмами на CD і можуть створюватися вчителями на комп’ютері (скановані ілюстрації, схеми, малюнки, скопійовані з різних дисків, книг, кінофільмів, телепередач тощо). Відібрана інформація складається у відповідних осередках-файлах, легко сортується.

Учитель може створити свій варіант мультимедійного уроку, узявши потрібні йому фрагменти текстів, малюнків, відеозаписів із так званої бібліотеки електронного наочного приладдя.

Сьогодні на ринку є пакети програм, призначених для швидкого й ефективного проектування мультимедійних електронних презентацій, представлень підручників на CD-ROM. Це, наприклад, такі продукти, як «HyperMethod», «Distance Learning Studio» та інші. У них передбачені максимальна автоматизація робіт, заснована на наданні вчителеві, вбудованих інтерактивних тестів і засобів спілкування, бібліотека шаблонів та автоматичне створення перехресних гіпертекстових зв’язків [5].

Для формування компетенції саморозвитку та самоосвіти на уроках трудового навчання на вчителя покладається важливе завдання систематичної роботи з формування інтелектуальних та навчальних умінь, навичок творчо мислити і застосовувати знання, адже для учня цінність знань, здобутих самостійно, набагато вища. Необхідно перевести інтерес учнів у стадію допитливості, де окрім здивування, виникає прагнення пояснити явище та радість від здобутих знань. Стадія пізнавального інтересу передбачає шляхи самостійного розв’язання поставлених завдань. Тому доречно залучати учнів до створення проектів.

Метод проектів поєднує традиційний підхід з інноваційними методами навчання. У комплексі з навчанням він здобуває дедалі більшого поширення в системах освіти різних країн світу. Метод проектів у силу своєї дидактичної сутності дозволяє розв’язувати задачі з формування інтелектуальних умінь, критичного й творчого мислення, а саме:

– аналізувати інформацію, відбирати необхідні факти, порівнювати та зіставляти отримані результати, явища;

– зіставляти асоціації з фактами, які були відомі раніше;

– висувати обгрунтовані гіпотези щодо розв’язання поставлених завдань;

– самостійно робити висновки;

– уміти доводити логіку власного рішення, логіку послідовності власних дій;

– уміти цілісно розглядати об’єкт, що вивчається, давати характеристики та встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;

– уміння комбінувати раніше відомі методи, розв’язувати проблему комплексно;

– уміти прогнозувати можливі наслідки рішень, що будуть прийняті.

Використання методу проектів потребує від вчителя неабиякої підготовки. Насамперед треба переосмислити ставлення до підготовки і проведення уроку, позаурочних занять.

Метод проектів можна застосовувати як у звичайному класі у вигляді самостійної індивідуальної чи групової роботи учнів протягом різного за тривалістю часу, так і з використанням різних сучасних засобів, інформаційних технологій, комп’ютерних телекомунікацій [39].

Метою проектування можна вважати відхід виключно від дослідження, паралельне навчання конструювання, моделювання, використання одержаних знань та вмінь в нових умовах. Одним з основних інструментів для розв’язання цих завдань у сучасному інформаційному житті є комп’ютер з його широкими можливостями. Як показує досвід практичного використання комп’ютерних технологій, вони дозволяють підвищити ефективність сприйняття матеріалу на 30%, особливо під час вивчення нового матеріалу, формування практичних умінь та навичок. Використання мультимедійних програм покращує наочність й найбільш доцільне під час вивчення тем, що потребують залучення абстрактного та образного мислення.

Ознайомившись з існуючими програмними продуктами, вивчивши їхні можливості, було виявлено, що велика кількість питань в них не висвітлена достатньо, дуже мало моделей прикладів із життя, що так необхідні у вивченні трудового навчання та формуванні світогляду дітей. Разом з учнями вчителі створюють проекти, які б змогли виправити це становище. Отриманий продукт постійно використовується на уроках, полегшуючи пояснення вчителя та сприйняття учнями досить складного матеріалу.

Для цієї роботи можна використати засоби флеш-анімації, які дають змогу зобразити деякі процеси і явища в динамічному вигляді, що є дуже цінним [36].

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового чи існуючого, або вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, загальноціннісні мотиви вибору професії і працелюбність.

Щоб допомогти учням визначитися з темою творчого проекту, заздалегідь складається список можливих тем проектів і пропонується учням. Якщо серед запропонованих тем жодна не зацікавила учня, то тему проекту він може обрати й самостійно. При цьому вчитель допомагає учневі визначитись у тому, чи має він достатній рівень знань, умінь, навичок, необхідних для виконання задуманого проекту.

Теми творчих проектів повинні бути практично значимими, тобто проекти, які учні виготовлятимуть, повинні мати практичне застосування. Вибір широкий: вироби для дому чи школи; подарунок рідним чи друзям; щось для дозвілля. Проекти можуть бути як індивідуальні, так і колективні (для шкільних навчальних майстерень, кабінетів тощо).

Творчі проекти групи (класу) можуть мати загальну тему (наприклад: «Вишиті вироби в інтер’єрі сучасної квартири» або «Аплікація в інтер’єрі сучасної квартири»). У такому випадку теми проектів мають відповідати назві загальної теми [33].

Розробляючи теми проектів, треба зважати на інтереси учнів, матеріально-технічне забезпечення навчальних майстерень, а також рівень підготовки вчителя. Для виконання творчого проекту учні розробляють відповідні документи: план роботи з виконання творчого проекту, критерії, яким має відповідати задуманий виріб, ескіз виробу, креслення, план послідовності виготовлення виробу. Доцільно розглянути й інший варіант виконання проекту Він полягає в тому що для виконання проекту вчитель обирає такий вид діяльності, не передбачений програмою трудового навчання, але зміст такої діяльності учні можуть опанувати паралельно із виконанням відповідного проекту.

Впровадження методу проектів у трудове навчання визначає:

– необхідність розвитку в учнів таких якостей як творчий підхід до діяльності із використанням комп’ютера;

– здатність реалізувати різноманітні проекти як в особистому житті так і в професійному із застосуванням комп’ютера;

– здатність до навчання та самоосвіти;

– здатність до співробітництва [25].