Дослідження свідчать, що переважна більшість педагогів вищої школи, студентів педагогічно-індустріальних й інженерно-педагогічних факультетів усвідомлюють швидке зростання ролі інформатики та інформаційних технологій у житті сучасного суспільства, в тому числі і в галузі освіти. Вони розуміють, що використання комп’ютерів і комп’ютерної техніки, доступ до сучасних джерел інформації є важливою складовою освіти і культури людини XXI століття, і готові до кардинальних змін в освіті.
Диво XX століття – комп’ютери, завдяки своїм унікальним можливостям, все частіше використовуються в різних галузях людської діяльності [26].
Ерою відродження комп’ютерного навчання стала поява персональних комп’ютерів. Індивідуальний характер роботи, графічні можливості та звук, зворотний зв’язок і обчислювальні потужності створили чудові умови для навчання. З’явилися магнітні носії інформації – дискети, компакт-диски (СD), що дозволило зменшити фізичний розмір носіїв інформації, а взаємозамінюваність персонального комп’ютера дозволила «читати» дискети або диски де завгодно на будь-якому комп’ютері [8].
На уроках трудового навчання школярі мають якомога частіше використовувати комп’ютерну техніку, звертатись до неї за допомогою, вчитись розуміти її значення в підвищенні продуктивності та культури праці. Трудове навчання в 5 – 9 класах, як відомо, засноване, в основному, на ручній і частково механізованій праці з використанням механізованих інструментів. І це виправдане з точки зору психології та фізіології. До того ж не всяку техніку, що використовується в сучасному виробництві, можна встановити в шкільних майстернях.
Аналіз програми трудового навчання дозволив виявити деякі напрями використання комп’ютерної техніки на уроках:
5 клас – демонстрація трудових дій і операцій у динаміці (наприклад, визначення границі різання металу за розміточною лінією, побудова ескізу, пошук оптимального варіанту розкрою матеріалу тощо);
6 клас – використання комп’ютерної техніки як джерела інформації, необхідної для розробки технологічних карт, побудови за допомогою графопобудувача (плотера) креслень, ескізів і т. ін.;
7 клас – повторення на підвищеному рівні складності вказаних напрямів, спостереження виконання робіт на верстатах з числовим програмним управлінням [14].
За допомогою персонального комп’ютера можна підвищити рівень техніко-технологічного забезпечення операцій, що виконуються учнями. Під техніко-технологічним забезпеченням трудової діяльності школярів розуміємо механізми, верстати, пристрої, технологічну документацію, що використовуються для підвищення якості кінцевого результату (продукту) цієї діяльності. Програма трудового навчання в 5 – 7 класах передбачає формування в учнів загальнотрудових умінь у процесі обробки матеріалів (деревини, металу тощо) ручними інструментами, за допомогою пристосувань, механізмів, верстатів. Для виконання операцій на якісно високому рівні школярі мають засвоїти елементи графічної грамоти, технологічні процеси виготовлення виробів, навчитись організації праці та способам і прийомам контролю якості виробів.
Практичні роботи, що виконуються на уроках, містять, як правило, таку послідовність: графічні роботи, технологічне планування, виконання операцій і контроль якості виробу. Виготовлення конкретної продукції під час уроків і в позаурочний час вимагає ретельного додержання технологічної дисципліни. Учні мають навчитися виконувати всі операції в повній відповідності з технологічною картою. Цьому питанню приділяється значна увага в програмах [24].
Зауважимо, що підготовку технологічних карт на вироби, що виготовляються в майстернях, можна здійснити за допомогою персонального комп’ютера.
Ефективність виконання завдання зі складання технологічної карти та ескізу за допомогою електронно-обчислювальної машини полягає в тому, що учні одержують для роботи принтерну роздруковку з розробленою документацією. При цьому вирішуємо і дидактичне завдання. В процесі діалогу з персональним комп’ютером, що допомагає винайти правильне рішення, контролює та оцінює дії учня, глибше засвоюються зміст технологічних операцій, їхня послідовність, а це забезпечує їхнє безпомилкове виконання на верстаті під час уроку.
Як дидактичний засіб персональний комп’ютер можна використовувати для вирішення певних завдань трудового навчання. Скажімо, в 5 класі школярі мають засвоїти поняття про технічний малюнок, ескіз, креслення (тема «Виготовлення виробів із деревини»). Досвід вчителів свідчить, що учні тривалий час не можуть встановити відмінність ескіза від креслення, дати точне визначення малюнку. Для вивчення та закріплення цих понять було розроблено навчальну програму, яка передбачала таке. На дисплеї персонального комп’ютера учні почергово бачили під відповідними номерами малюнки, креслення, ескізи (всього близько 100 об’єктів). Уважно розглянувши об’єкт, учень натискав клавішу персонального комп’ютера, на якій відповідно стояла буква М (малюнок), К (креслення) або Е (ескіз). Відповіді підсумовувались. Кожна з них коментувалась, неправильна – пояснювалась, а правильна – підтверджувалась [31, c.143-144].
За допомогою персонального комп’ютера можна за бажанням вчителя або учня здійснити контрольне опитування з певної теми або розділу. Дослідження свідчать про те, що процес формування понять за допомогою комп’ютера йде ефективніше: багаторазове повторення визначень, понять, креслень, малюнків, ескізів тощо на дисплеї швидше виробляє в учнів алгоритм розпізнавання виду графічного зображення.
Проведення контрольних робіт через 16 – 20 тренувальних робіт засвідчує гарний результат: помилки допускають не більше 2 – 3 учнів із класу в 20 школярів. Ефективність використання комп’ютера в даному випадку визначається ще й тим, що скорочується час на вивчення даної теми в програмі. Персональний комп’ютер звільняє час для трудової діяльності, дозволяє учням ліквідувати прогалини в знаннях, повернутись до вивченого раніше матеріалу. У випадку виникнення труднощів учень може викликати необхідну інформацію на дисплей (скажімо, визначення певного поняття), і, прочитавши його ще раз, перейти до виконання завдання.
Отже, електронно-обчислювальні машини на уроках трудового навчання доцільно використовувати в режимі навчання, тренажера та контролю. Природно, що режим роботи персонального комп’ютера визначає й тип програми; навчальна, тренувальна та контролююча [28].
У режимі навчання електронно-обчислювальна машина має вести учнів від незнання до знань. Навчальні програми можуть бути подані на компакт-дисках, дискетах і презентувати учням нові знання, скажімо, про використання тих самих комп’ютерів на виробництві, у сільському господарстві, зв’язку, медицині, космосі та ін.
У режимі тренажера за допомогою комп’ютера відпрацьовується один елемент, наприклад, уміння розрізняти за певними ознаками серед багатьох зображень одне конкретне. При розробці програми потрібно – обов’язково передбачити реакцію комп’ютера на помилку та пояснення до неї. Пояснення може бути обов’язковим або викликатись на дисплей за бажанням учня. В програмі має бути чітко вказаний шлях слідування після того, як пояснення вивчене: повернутися до першого завдання та виконати його знову або рухатись далі [17].
У режимі контролю персональний комп’ютер лічить помилки, допущені учнями, і оцінює правильність відповідей. Тут слід чітко визначити шлях від одного завдання до іншого або допустити можливість повернення, до попереднього завдання, проте не повідомляти додаткову інформацію.
З появою комп’ютерної техніки стало можливим значно швидше і якісніше видавати нові підручники і навчальні посібники. Якщо в докомп’ютерний період підручник видавався в середньому 3 – 4 роки, то сьогодні для його видання потрібно набагато менше часу. В зв’язку з цим також зросла кількість різноманітних видань, які доповнюють підручники і навчальні посібники. Це популярні, методичні, спеціальні видання тощо.
Значні можливості в цьому плані мають підручники і навчальні посібники виготовлені на електронній основі – електронні підручники і навчальні посібники. Маючи мобільний характер, вони можуть розв’язати багато проблем інформаційного характеру. Але вони повинні відповідати певним дидактичним, психологічним, організаційним та іншим вимогам.
Навчальна література, зокрема підручники та навчальні посібники, є основними засобами навчання в закладах освіти. Недарма для їх створення залучаються авторитетні та досвідчені фахівці.
Підручник є носієм інформації, знань, засобом їх накопичення та трансформації, джерелом передачі з покоління в покоління [25, c.87-88].
Ресурс комп’ютерного інформаційного забезпечення значно вищий, ніж підручникового на паперовій основі. Так на одному компакт диску (CD) об’ємом 700 Мб розміщується текст книги в кількості біля 4000 томів, що відповідає домашній бібліотеці. Електронні посібники не бояться зносу та старіння, займають мало місця і дуже мобільні. Вчитель може достатньо швидко перекомпонувати його або розмістити навчальний матеріал на веб-сайті для одночасного користування учнями.
Простими у виготовленні і експлуатації є підручники, які виготовлені в формі html – основному форматі мережі Інтернет. Це дозволяє скористатись підручником та матеріалами з нього для розміщення на шкільному чи вузівському освітньому сервері.
Другий варіант – розміщення підручника на компакт-дисках. В електронній бібліотеці за допомогою пошукових систем значно легше і швидше зорієнтуватись і знайти потрібний підручник, а також віднайти в ньому необхідну інформацію. За допомогою машинного перекладача типу Stylus електронний підручник можна швидко перекласти на потрібну мову. Електронний посібник з часом може швидко поповнюватись новими даними, досягненнями науки, прикладами застосування тих чи інших законів чи закономірностей на практиці. Оскільки форма електронного підручника чи навчального посібника блочна, то окремі блоки при необхідності можуть замінюватись, корегуватись чи доповнюватись [23].
Інформатизація передбачає масове впровадження методів і засобів збирання, обробки, передавання та зберігання інформації на базі засобів обчислювальної техніки та засобів передавання інформації. Вона в ідеалі спрямована на підвищення рівня життя та соціальних потреб народу, інтенсифікацію економіки і прискорення прогресу.
Інформатизація освіти – це широке впровадження в педагогічну практику психолого-педагогічних розробок, що дозволяють інтенсифікувати навчальний процес з будь-якого предмета. Це можливість доступу учнів і студентів до практично необмеженого об’єму інформації та її аналітичної обробки, підсилення інтелектуальних можливостей, створення умов для перебудови їхньої пізнавальної діяльності.
При цьому змінюється і роль вчителя, головне завдання якого спрямоване на підтримку й спрямування процесу розвитку особистості учнів, їхнього творчого пошуку, організації спільної роботи. За цих умов потрібен перегляд організаційних форм навчальної діяльності, що склалися нині – збільшення самостійності, індивідуальної та групової роботи, зростання об’єму практичних, лабораторних робіт пошукового та дослідницького характеру.
Процес інформатизації освіти, за думкою дослідників, вміщуватиме три етапи:
– на першому етапі починається освоєння засобів нових інформаційно-комунікаційних технологій, в першу чергу комп’ютерів, здійснюється пошук їхнього доцільного педагогічного використання;
– на другому етапі відбувається засвоєння та фрагментарне впровадження засобів інформаційно-комунікаційних технологій у всі традиційні дисципліни і на цій основі педагогічно нових методів і організаційних форм навчальної роботи, характерне засвоєння систем навчально-методичного забезпечення, що вміщують засоби для електронно-обчислювальних машин, різноманітні аудіо- та відеоматеріали;
– на третьому етапі відбудеться заміна методичної основи навчання, засвоєння педагогами широкого спектру нових різноманітних методів і форм навчання [29].
Психолого-педагогічний аналіз головних етапів повного циклу навчання (а ці етапи такі: цілепокладання, мотивація і стимулювання, процес засвоєння знань і формування вмінь, контроль і самоконтроль результатів, корекція навчальної діяльності й учіння) дозволяє стверджувати, що в принципі всі функції педагога можуть бути передані машині. Вважаємо, що діяльність педагога в умовах комп’ютерного навчання принципово повторює структуру традиційної навчально-виховної діяльності та пов’язана з розв’язанням таких завдань:
– добір змісту навчання, адекватно сформульованим цілям;
– уведення відібраного змісту до навчального процесу (створення позитивних мотивів учіння, пояснення, показ і фіксація формуючої діяльності);
– одержання відомостей про учнів (вихідний рівень знань, умінь і навичок, індивідуальні особливості);
– конструювання головної навчальної програми, що забезпечує досягнення сформульованих цілей;
– управління процесом засвоєння матеріалу [18].
Функціонально комп’ютер може бути помічником під час вивчення нового навчального матеріалу, для перевірки знань, умінь та навичок учнів, його можна використовувати як репетитор під час виконання домашніх завдань.
Контролююча програма слугує для перевірки та оцінки знань учнів на різних етапах уроку. Найбільш цінними є ті випадки, коли контролюючі програми відповідно до сучасних дидактичних підходів мають кілька різних рівнів засвоєння навчального матеріалу.
Так, перший рівень містить у себе запитання на розпізнавання, їх можна подавати альтернативними тестами, що передбачають відповіді типу «так» або «ні», «правильно» або «неправильно», або тестами з вибірковими відповідями.
Другий рівень подано запитаннями на відтворення або розв’язування задач за аналогією. Завдання презентуються тестами з вільною (конструктивною) відповіддю або з множинним вибором.
Третій рівень містить запитання на використання знань у випадку частково зміненої ситуації або розв’язування нетипової задачі, що після незначного перетворення може бути подана як типова.
Четвертий рівень – самостійне розв’язання завдання, часто без еталону [2].
У випадку використання програми-репетитора учневі дають домашнє завдання з розв’язання певної проблеми. На наступному уроці учень працює з електронно-обчислювальною машиною і обирає один з трьох варіантів.
1. Якщо він розв’язав завдання, то йому пропонується ввести одержаний результат у машину. У випадку правильного рішення він одержує завдання більш високого рівня. У випадку неправильної відповіді він одержує повідомлення про помилку і знову повертається до вихідного стану.
2. Якщо учень не розв’язав завдання вдома, то він може обрати варіант «Підказка». При цьому пропонується меню з трьох запитань:
А. Взагалі не знаєте, як розв’язувати подібні задачі?
В. Не знаєте, як розв’язати дану проблему?
С. Не знаєте певну формулу, закон?
У першому випадку програма разом із, учнем аналізує загальні закономірності, на знанні яких базується задача. В іншому – аналізує способи її розв’язання, виясняючи конкретно незнання. Відповіді при цьому повідомляються не на початку, а лише після комплексу навідних запитань.
3.Учень може вибрати роботу з вбудованою програмою, що працює в режимі «калькулятор», тобто робить обчислення. Мета програми – відпрацювання вміння оперувати одержаною інформацією.
Можливості комп’ютера як засобу навчання:
– можливість використання електронно-обчислювальної машини як інформаційно-довідкового засобу;
– пакет програмних засобів стимуляційного типу (за певною інформацією учень має обрати певне рішення);
– пакет програмних засобів моделюючого типу;
– комп’ютерна дидактична гра;
– демонстраційний засіб на уроці.
Важлива відмінність, що пов’язана з використанням комп’ютера на уроці, – радикальна зміна місця і ролі підручника в навчальному процесі. Відбувається активний перерозподіл навчального матеріалу між підручником та інформаційним банком даних. Матеріал шкільного підручника, наприклад, переходить у комп’ютерний зошит – новий компонент системи навчання. Розширюється характер і форма навчальної інформації (графіка, звук, мультиплікація і т. ін.) [16].
Комп’ютер дозволяє вирішувати проблеми, пов’язані з наявністю міжпредметних зв’язків між трудовим навчанням, з одною боку, та фізикою, хімією, біологією, астрономією, кресленням та ін. з іншого.
Комп’ютерне середовище «Жива фізика» створене для вивчення основних розділів шкільного курсу фізики. Програма дозволяє «оживити» зображення дослідів, малюнків до задач з різних розділів, представлені моделі задач та експериментальних установок. Працюючи з такими предметними середовищами, учень розвиває логічне мислення, виявляє елементи творчості тощо.
Комп’ютерне середовище «Наш Всесвіт». Зміст програми охоплює найважливіші аспекти Сонячної системи та спрямований на поглиблене розуміння та розширення наочно-образних уявлень учнів про рух планет Сонячної системи, роботу штучних супутників Землі, космічні явища, що спостерігаються з Землі.
Багатофакторність системи, науковий підхід, багатий інструментарій, надлишок електронної довідкової інформації, залучення засобів мультимедіа (колір, звук) дозволяють досягнути вдалого поєднання ігрової, пізнавальної та експериментально-дослідницької активності.
Необхідність використання сучасних комп’ютерних засобів у навчальному процесі є нині незаперечним фактом. Проте постає актуальне питання, як реально підвищити ефективність навчання в його основних видах? Це пов’язане з відносно повільною та тривалою трансформацією сучасної освіти, яка неминуче відставатиме від прогресу технічних засобів. Вирішальним моментом у цьому питанні є позиція вчителя [19].
Якщо вчитель вирішить залучити комп’ютер до навчального процесу, то він змушений буде витрачати значно більше часу на підготовку до занять, причому не вдома, в комфортній обстановці, а в навчальному закладі за допомогою фахівця з інформатики. Дійсно, в процесі роботи з комп’ютером вчитель вимушений просити допомоги у колеги (оскільки він сам працювати з комп’ютером не може), таким чином, сам стає в позицію учня, що досить-таки зачіпає його самолюбство. Чим більше нових термінів («комп’ютер», «база даних», «мультимедіа», «Internet» тощо), тим більше пасивний опір вчителя настирливій вимозі використовувати комп’ютер у навчальному процесі.
Тому, природно, постає питання про підготовку майбутнього вчителя до використання комп’ютера в університеті, і не тільки вчителя математики та основ інформатики, фізики та основ інформатики, трудового або професійного навчання та основ інформатики, а й учителя географії, англійської мови, історії, української мови та літератури.
Будь-який технічний засіб навчання, в тому числі і комп’ютер, може давати вагомі результати в навчанні лише тоді, коли з’являться покоління вчителів, готових і бажаючих використовувати комп’ютери, а також тоді, коли з’являться методисти, здатні розробити методику їх застосування в навчальному процесі, тобто скласти досить значну кількість прикладів, на основі яких учитель зможе використовувати комп’ютери.
Комп’ютер – це лише механізм для обробки інформації, досить складний і могутній, але все ж таки – механізм. Він може ефективно ввійти в сучасну технологію навчання, стати її ланкою, на його основі можна формувати нові технології навчання. Проте, ні в якому разі не можна механічно перекласти методичний досвід застосування старих засобів на цей, принципово новий [13].
Сучасні технічні засоби, новітні технології навчання набагато випереджають можливості сучасних вчителів до сприйняття цих засобів.
Згідно з курсом реформування майбутній педагог має змінити свої дії, які традиційно відображали виконувані ним до останнього часу функції інформатора, інструктора та екзаменатора, натомість узяти на себе функції підтримки та допомоги учням в їхньому розвитку. В процесі навчання відбувається саморозвиток учня, а вчитель повинен ненав’язливо їм у цьому допомагати, водночас спонукаючи до подальшого розвитку, а також створювати йому якнайкращі умови для самостійного оволодіння знаннями. Змінюються також стосунки між вчителем і учнями. Вчитель має виконувати функції керівника, і водночас залишатися доброзичливим у доборі шляхів самовдосконалення учнів згідно з їхніми потребами та здібностями.
Досвід підготовки вчителів трудового навчання свідчить, що навчання майбутніх педагогів, які застосовують інформаційно-комунікативні технології в навчальному процесі, має здійснюватися в два етапи.
На першому етапі треба ознайомити студентів з актуальним програмним забезпеченням, доступним на ринку, не повторюючи при цьому «основ інформатики», які вивчалися в школі. Заняття мають проводитися з використанням якнайкращого обладнання, в міру необхідності модернізованого, з доступом до Internet та із застосуванням інших сучасних можливостей сучасних інформаційно-комунікативних технологій.
На другому етапі навчання слід враховувати профіль підготовки майбутнього вчителя.
Дослідження свідчать, що переважна більшість педагогів вищої школи, студентів педагогічно-індустріальних й інженерно-педагогічних факультетів усвідомлюють швидке зростання ролі інформатики та інформаційних технологій у житті сучасного суспільства, в тому числі і в галузі освіти. Вони розуміють, що використання комп’ютерів і інформаційно-комунікативних технологій, доступ до сучасних джерел інформації є важливою складовою освіти і культури людини XXI століття, і готові до кардинальних змін в освіті [14].
Важливим аспектом, що визначає характер змін у системі освіти, є науково-технічний прогрес та його вплив на соціальні та суспільні відносини. Комп’ютерні технології постійно вдосконалюються, стають більш насиченими, ємнісними, гнучкими, продуктивними, націленими на різноманітні потреби користувачів.
На заняттях за допомогою мультимедійного проектора і комп’ютера можна ефективно ілюструвати різні процеси, які важко або неможливо змоделювати іншими технічними засобами, подати графічні та схематичні зображення технічних об’єктів тощо.
Лабораторні заняття з електротехніки учні виконують традиційно з використанням електротехнічних приладів. Проте застосування комп’ютерів значно впливатиме на ефективність занять при попередньому моделюванні та розрахунках електричних кіл; для моделювання ідеальних умов роботи електричних кіл та приладів; під час роботи кіл, параметри яких неможливо створити в умовах лабораторії [35].
Ефективне використання комп’ютера в навчально-виховному процесі залежить від наявності якісного програмного забезпечення. Комп’ютерні програми поділяються за дидактичними цілями:
1. Навчальні програми, що подають новий матеріал у вигляді окремих, логічно поєднаних блоків і закінчуються набором запитань або тестів. Ці програми сприяють засвоєнню нової інформації та спрямовують процес навчання залежно від рівня знань та індивідуальних здібностей учнів.
2. Тренувальні програми – це тренажери розраховані на повторення і закріплення вивченого матеріалу.
3. Імітаційно-моделюючі програми дозволяють вивчати будь-який розділ на основі моделі. Маніпулюючи доступними для зміни параметрами фізичних величин, учень за реакцією моделюючої системи визначає діапазон їх допустимих змін і усвідомлює суть процесів, які здійснюються під його керівництвом.
4. Діагностичні, контролюючі програми розробляються переважно на основі тестів. Вони призначені для діагностування, перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
5. Бази даних – це джерела інформації з різних галузей знань, у яких за допомогою питань знаходять необхідні відповіді, наприклад, для пояснення понять і термінів.
6. Інструментальні програми дають можливість учням самостійно розв’язувати задачі за короткий час із меншими зусиллями. Вони звільняють від рутинної обчислювальної та статистичної роботи, надаючи учню свободу у виборі методів розв’язання конкретних задач і простір для творчості.
7. Інтегровані навчальні програми поєднують в собі ознаки двох або трьох перерахованих вище класів [37].
Ще один шлях застосування комп’ютера – це можливість моделювання та проектування виробів, що учні виготовляють в майстерні на комп’ютері. Так, наприклад, учні можуть за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення розробити ескізи та креслення майбутніх деталей, із яких буде складатися виріб, крім того учні можуть змоделювати об’ємну модель де можливо передбачити недоліки або складнощі її виготовлення та оснащення. До того ж це надає можливість оволодіти креслярськими вміннями та навичками на персональному комп’ютері [34].
До останнього часу основною інформацією для отримання нових знань була книга. Процес інформатизації освіти призвів до впровадження використання нових інформаційних технології при викладанні навчального матеріалу.
Використання подібних електронних навчальних посібників створює цілий ряд серйозних проблем:
– психологічний тиск великого об’єму інформації;
– недостатній об’єм інформації із конкретного питання (при значному загальному об’ємі матеріалу);
– збільшуються витрати часу на вивчення достатньо простих тем;
– дослідницька робота учнів часто перетворюється на репродуктивне відтворення знайденого матеріалу без його глибокого аналізу.
Особлива увага приділяється впровадженню сучасних інформаційно-комунікативних технологій у навчальний процес, створення електронних посібників та розвитку дистанційного навчання. Все це має бути орієнтованим на учня, на розширення можливостей навчання, які повинні враховувати особливості, можливості та інтереси кожного учня. Електронний посібник має допомагати, сприяти формуванню ділових якостей з усіх сфер діяльності особистості [5].
Електронний посібник має вирішувати такі завдання:
– учень вибирає, як він буде вивчати певну тему з конкретної дисципліни;
– забезпечує учневі можливість одержувати різні варіанти допомоги, консультації, алгоритми виконання завдань та інше;
– можна запропонувати учневі значну кількість вправ, тестів, лабораторних і практичних робіт, працюючи над якими кожний має можливість простежити засвоєння матеріалу, визначити рівень засвоєння матеріалу, та при необхідності здійснити повторне вивчення;
– сформувати вміння працювати з книгою, систематизувати матеріал, розв’язувати задачі, складати алгоритм виконання завдань, використовувати комп’ютер як засіб для моделювання виробничих процесів.
У навчальному процесі комп’ютер може бути як об’єктом навчання, так і засобом навчання, тобто можливі два варіанти напряму комп’ютеризації навчання. У першому – засвоєння знань, умінь і навичок веде до усвідомлення можливостей комп’ютера, а також його використання під час вирішення різних завдань, іншими словами, веде до оволодіння комп’ютерною грамотністю. У другому – комп’ютер є могутнім засобом підвищення ефективності навчання [18].
