1. методі дуального управління;
2. детермінованому методі управління;
3. програмно-цільовому методі управління;
4. ціннісно-орієнтованому методі управління.
Тема 7
1. Сутнісна побудова організації:
1. стійкість;
2. гомеостаз;
3. цілеспрямованість;
4. цілісність.
2. Основні риси самоорганізації:
1. незворотність, випадковість, спонтанність;
2. оборотність, хаотичність, впорядкованість;
3. неповторність, цілеспрямованість, координованість;
4. організованість, зібраність, залежність.
3. Самоорганізація характеризується:
1. спонтанністю і оборотністю;
2. від’ємним і позитивним зворотним зв'язком;
3. неповторністю і хаотичністю;
4. цілеспрямованістю.
4. У самоорганізованих системах впорядкованість і саморозвиток виникають в результаті:
1. свідомої діяльності людини;
2. державного втручання;
3. утворення кооперативних процесів з безладдя;
4. використання правил дії й впливу.
5. Зміни в організації:
1. є небажаними;
2. є неможливими;
3. є необхідними для забезпечення її розвитку;
4. властиві лише промисловим підприємствам.
6. Реакція системи на зовнішню зміну (збурення) шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:
1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;
2. адаптування системи до зовнішнього середовища;
3. адаптування зовнішньогосередовища до системи;
4. адаптування системи самої до себе.
7. Реакція системи на внутрішні зміни шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:
1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;
2. адаптування системи до зовнішнього середовища;
3. адаптування зовнішньогосередовища до системи;
4. адаптування системи самої до себе.
8. Згідно з концепцією самоорганізації головною метою управління організацією є створення:
1. життєво стійкої організації;
2. прибуткової організації;
3. дохідної організації;
4. успішної організації.
9. Відносно сталий стан системи, який якби притягує безліч “траєкторій” системи, які визначаються різними початковими умовами – це:
1. біфуркація;
2. аттрактор;
3. фракта́л;
4. “детермінований хаос”.
10. Структурна одиниця підприємства, яка діє самостійно і є самоорганізованою – це:
1. точка біфуркації;
2. аттрактор;
3. фракта́л;
4. “детермінований хаос”.
11. Явище, коли результат діяльності об'єднаних у систему елементів зменшує адитивний внесок (суму результатів), що одержується кожним елементом окремо:
1. самозбереження;
2. синергія;
3. пропорційність;
4. негергія.
12. Зміна пріоритетів і часткових цілей за збереженням головних:
1. гнучкість орієнтації;
2. виробнича (технологічна) гнучкість;
3. гнучкість реалізації;
4. гнучкість в досягненні мети.
13. Якщо динамічна стійкість визначається своєчасним реагуванням на зміни зовнішнього середовища, то це:
1. зовнішній тип стійкості;
2. внутрішній тип стійкості;
3. спадковий тип стійкості;
4. набутий тип стійкості.
14. Якщо динамічна стійкість досягається шляхом формування, збереження й розвитку внутрішнього потенціалу, то це:
1. зовнішній тип стійкості;
2. внутрішній тип стійкості;
3. спадковий тип стійкості;
4. набутий тип стійкості.
Тема 8
1. Структура організації — це:
1. декомпозиція системи за допомогою розчленовуванняцілого на складові елементи;
2. певна сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, що характеризується цілісністю, емерджентністю та стійкістю;
3. логічний взаємозв'язок і взаємозалежність рівнів управління та підрозділів, побудована в такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації;
4. комунікативні зв'язки із зовнішнім середовищем.
2. Принцип економічності організаційної структури означає:
1. що витрати на утримання організаційної структури повинні бути мінімальними;
2. зв'язок між рівнями та ланками управління має бути раціональним;
3. зв'язки в організації не повинні бути бар'єром при передачі інформації;
4. інформація, яка проходить через певні рівні та ланки управління має бути чіткою, правильною та достовірною.
3. Принцип оптимальності організаційної структури означає:
1. що витрати на утримання організаційної структури мають бути мінімальними;
2. зв'язок між рівнями та ланками управління має бути раціональним;
3. зв'язки в організації не повинні бути бар'єром при передачі інформації;
4. інформація, яка проходить через певні рівні та ланкиуправління має бути чіткою, правильною та достовірною.
4. Принцип оперативності організаційної структури означає:
1. що витрати на утримання організаційної структури мають бути мінімальними;
2. зв'язок між рівнями та ланками управління має бути раціональним;
3. зв'язки в організації не повинні бути бар'єром при передачі інформації;
4. інформація, яка проходить через певні рівні та ланкиуправління має бути чіткою, правильною та достовірною.
5. Принцип надійності організаційної структури означає:
1. що витрати на утримання організаційної структури мають бути мінімальними;
2. зв'язок між рівнями та ланками управління має бути раціональним;
3. зв'язки в організації не повинні бути бар'єром при передачі інформації;
4. інформація, яка проходить через певні рівні та ланкиуправління має бути чіткою, правильною та достовірною.
6. Горизонтальні зв'язки в організації:
1. мають характер узгодження і виражають відносини між рівними за положенням в ієрархії компонентами організації;
2. це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархічні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інформації;
3. відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками, тобто особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів;
4. мають місце за лінією руху інформації між окремимичастинами організації та виконують роль інформаційного забезпечення координації.
7. Вертикальні зв'язки в організації:
1. мають характер узгодження і виражають відносини між рівними за положенням в ієрархії компонентами організації;
2. це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархічні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інформації;
3. відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками, тобто особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів;
4. мають місце за лінією руху інформації між окремимичастинами організації та виконують роль інформаційного забезпечення координації.
8. Лінійні зв'язки в організації:
1. мають характер узгодження і виражають відносини міжрівними за положенням в ієрархії компонентами організації;
2. це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархічні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інформації;
3. відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками, тобто особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів;
4. мають місце за лінією руху інформації між окремими частинами організації та виконують роль інформаційного забезпечення координації.
9. Функціональні зв'язки в організації:
1. мають характер узгодження і виражають відносини міжрівними за положенням в ієрархії компонентами організації;
2. це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархічні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інформації;
3. відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками, тобто особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів;
4. мають місце за лінією руху інформації між окремими частинами організації та виконують роль інформаційного забезпечення координації.
10. Метою організаційного проектування є:
1. створення нової системи;
2. визначення чисельності адміністративно-управлінського персоналу;
3. визначення характеру підпорядкування між ланками організації;
4. визначення типу структури управління.
11. Методом проектування організаційних структур є:
1. метод дедукції;
2. експертний метод;
3. метод питань та відповідей;
4. "мозкова атака".
12. Чинником проектування організаційної системи є:
1. завдання організації;
2. держава;
3. зовнішнє середовище;
4. конкуренти.
13. Проектування організації — це:
1. управління організаційними проектами;
2. розвиток організації;
3. цикл життя організаційної системи;
4. процес створення прообразу майбутньої організації.
14. Зв'язки, які можуть залишатися практично незмінними за будь-якими умовами, що обумовлюється сутнісними характеристиками системи, її цільовою орієнтацією, функціональним призначенням, специфічністю реалізації зв'язків—це:
1. інваріантні зв'язки;
2. варіабельні зв'язки;
3. лінійні зв'язки;
4. функціональні зв'язки.
Тема 9
1.Теорія організації розглядає культуру як:
1. сукупність досягнень людства у всіх сферах його існування;
2. виявлення суспільної свідомості, яка відображає процес самоорганізації суспільства;
3. вияв підпорядкованості і узгодженості функціонування соціальної організації;
4. систему сенсів, цінностей, орієнтирів, які дозволяють забезпечити організаційну діяльність з реалізації місії та цілей організації.
2.Культура це:
1. сукупність досягнень людства у всіх сферах його існування;
2. виявлення суспільної свідомості, яка відображає процес; самоорганізації суспільства;
3. вияв підпорядкованості і узгодженості функціонування соціальної організації;
4. система сенсів, цінностей, орієнтирів, які дозволяють забезпечити організаційну діяльність з реалізації місії та цілей організації.
3. Адхократична культура це:
1. організація, що функціонує як ринок, тобто зорієнтована на зовнішнє середовище;
2. головною метою є підсилення адаптивності організації, забезпечення її гнучкості і творчого підходу працівників до справи у ситуаціях невизначеності, двозначності та перевантаженості інформацією;
3. всі працівники поділяють цінності та цілі організації;
4. підґрунтям є припущення, що із зовнішнім оточенням краще; справитися бригадною роботою (командою) і турботою про підвищення кваліфікації найманих працівників.
4. До чинників формування сучасної української організаційної культури не належить:
1. історичний розвиток України;
2. вплив інших країн;
3. тип влади;
4. форми влади.
5. Основою формування управлінської культури є:
1. суб'єктивна культура;
2. контркультура;
3. субкультура;
4. об'єктивна культура.
6. Для розвитку організації необхідна:
1. статична культура;
2. традиційна і модернізована культура;
3. рухлива та мінлива культура;
4. специфічна культура.
7. Творцем культури є:
1. людина;
2. колектив;
3. держава;
4. сім’я.
8. Сучасна організаційна культура є:
1. клановою, бюрократичною, ринковою, адхократічною;
2. плановою, командною, ринковою, бюрократичною;
3. клановою, командною, ринковою, адхократічною;
4. клановою, ієрархічною, командною, адхократічною.
9. Вся сфера матеріальної діяльності суспільства та її результати — це:
1. духовна культура;
2. матеріальна культура;
3. народна культура;
4. національна культура.
10. Цілісна система, що включає всі види, форми та рівні суспільної свідомості, освіти і виховання, релігії, науки, моральності — це:
1. духовна культура;
2. матеріальна культура;
3. народна культура;
4. національнакультура.
11.Культури, в яких заведено планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність в певній послідовності, здійснювати тільки одну справу в певний момент – це:
1. моноактивні культури;
2. поліактивні культури;
3. реактивні культури;
4. жодної правильної відповіді.
12. Культури, в яких рухомі, товариські народи робити багато справ відразу, планують черговість справ не за розкладом, а за рівнем відносної привабливості, значимості того або іншого заходу в певний момент – це:
1. моноактивні культури;
2. поліактивні культури;
3. реактивні культури;
4. жодної правильної відповіді.
13. Культури, в яких надається найбільше значення увічливості й повазі, віддається перевага мовчки й спокійно слухати співрозмовника, обережно реагуючи на пропозиції іншої сторони – це:
1. моноактивні культури;
2. поліактивні культури;
3. реактивні культури;
4. жодної правильної відповіді.
14. Культура –це:
1. суб’єктивно-об’єктивне явище;
2. суб’єктивне явище;
3. об’єктивне явище;
4. жодної правильної відповіді.
