В якому методі управління визначальним чинником є система цінностей?

1. методі дуального управління;

2. детермінованому методі управління;

3. програмно-цільовому методі управління;

4. ціннісно-орієнтованому методі управління.

Тема 7

1. Сутнісна побудова організації:

1. стійкість;

2. гомеостаз;

3. цілеспрямованість;

4. цілісність.

2. Основні риси самоорганізації:

1. незворотність, випадковість, спонтанність;

2. оборотність, хаотичність, впорядкованість;

3. неповторність, цілеспрямованість, координованість;

4. організованість, зібраність, залежність.

3. Самоорганізація характеризується:

1. спонтанністю і оборотністю;

2. від’ємним і позитивним зворотним зв'язком;

3. неповторністю і хаотичністю;

4. цілеспрямованістю.

 

4. У самоорганізованих системах впорядкованість і саморозвиток виникають в результаті:

1. свідомої діяльності людини;

2. державного втручання;

3. утворення кооперативних процесів з безладдя;

4. використання правил дії й впливу.

5. Зміни в організації:

1. є небажаними;

2. є неможливими;

3. є необхідними для забезпечення її розвитку;

4. властиві лише промисловим підприємствам.

6. Реакція системи на зовнішню зміну (збурення) шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішньогосередовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

 

7. Реакція системи на внутрішні зміни шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішньогосередовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

8. Згідно з концепцією самоорганізації головною метою управління організацією є створення:

1. життєво стійкої організації;

2. прибуткової організації;

3. дохідної організації;

4. успішної організації.

9. Відносно сталий стан системи, який якби притягує безліч “траєкторій” системи, які визначаються різними початковими умовами – це:

1. біфуркація;

2. аттрактор;

3. фракта́л;

4. “детермінований хаос”.

10. Структурна одиниця підприємства, яка діє самостійно і є самоорганізованою – це:

1. точка біфуркації;

2. аттрактор;

3. фракта́л;

4. “детермінований хаос”.

11. Явище, коли результат діяльності об'єднаних у систему елементів зменшує адитивний внесок (суму результатів), що одержується кожним елементом окремо:

1. самозбереження;

2. синергія;

3. пропорційність;

4. негергія.

 

12. Зміна пріоритетів і часткових цілей за збереженням головних:

1. гнучкість орієнтації;

2. виробнича (технологічна) гнучкість;

3. гнучкість реалізації;

4. гнучкість в досягненні мети.

 

13. Якщо динамічна стійкість визначається своєчасним реагуванням на зміни зовнішнього середовища, то це:

1. зовнішній тип стійкості;

2. внутрішній тип стійкості;

3. спадковий тип стійкості;

4. набутий тип стійкості.

 

14. Якщо динамічна стійкість досягається шляхом формування, збереження й розвитку внутрішнього потенціалу, то це:

1. зовнішній тип стійкості;

2. внутрішній тип стійкості;

3. спадковий тип стійкості;

4. набутий тип стійкості.

Тема 8

1. Структура організації — це:

1. декомпозиція системи за допомогою розчленовуванняцілого на складові елементи;

2. певна сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, що характеризується цілісністю, емерджентністю та стійкістю;

3. логічний взаємозв'язок і взаємозалежність рівнів управ­ління та підрозділів, побудована в такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації;

4. комунікативні зв'язки із зовнішнім середовищем.

2. Принцип економічності організаційної структури означає:

1. що витрати на утримання організаційної структури по­винні бути мінімальними;

2. зв'язок між рівнями та ланками управління має бути раціональним;

3. зв'язки в організації не повинні бути бар'єром при передачі інформації;

4. інформація, яка проходить через певні рівні та ланки управління має бути чіткою, правильною та достовірною.

3. Принцип оптимальності організаційної структури означає:

1. що витрати на утримання організаційної структури мають бути мінімальними;

2. зв'язок між рівнями та ланками управління має бути раціональним;

3. зв'язки в організації не повинні бути бар'єром при передачі інформації;

4. інформація, яка проходить через певні рівні та ланкиуправління має бути чіткою, правильною та достовірною.

4. Принцип оперативності організаційної структури означає:

1. що витрати на утримання організаційної структури мають бути мінімальними;

2. зв'язок між рівнями та ланками управління має бути раціональним;

3. зв'язки в організації не повинні бути бар'єром при передачі інформації;

4. інформація, яка проходить через певні рівні та ланкиуправління має бути чіткою, правильною та достовірною.

5. Принцип надійності організаційної структури означає:

1. що витрати на утримання організаційної структури мають бути мінімальними;

2. зв'язок між рівнями та ланками управління має бути раціональним;

3. зв'язки в організації не повинні бути бар'єром при передачі інформації;

4. інформація, яка проходить через певні рівні та ланкиуправління має бути чіткою, правильною та достовірною.

6. Горизонтальні зв'язки в організації:

1. мають характер узгодження і виражають відносини між рівними за положенням в ієрархії компонентами організації;

2. це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархічні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інформації;

3. відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками, тобто особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів;

4. мають місце за лінією руху інформації між окремимичастинами організації та виконують роль інформаційного за­безпечення координації.

7. Вертикальні зв'язки в організації:

 

1. мають характер узгодження і виражають відносини між рівними за положенням в ієрархії компонентами організації;

2. це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархіч­ні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інфор­мації;

3. відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками, тобто особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів;

4. мають місце за лінією руху інформації між окремимичастинами організації та виконують роль інформаційного за­безпечення координації.

8. Лінійні зв'язки в організації:

1. мають характер узгодження і виражають відносини міжрівними за положенням в ієрархії компонентами організації;

2. це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархічні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інформації;

3. відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками, тобто особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів;

4. мають місце за лінією руху інформації між окремими частинами організації та виконують роль інформаційного забезпечення координації.

9. Функціональні зв'язки в організації:

1. мають характер узгодження і виражають відносини міжрівними за положенням в ієрархії компонентами організації;

2. це зв'язки підпорядкування, вони сполучають ієрархічні рівні та є каналами передачі розпорядчої й звітної інформації;

3. відображають рух управлінських рішень та інформації між керівниками, тобто особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів;

4. мають місце за лінією руху інформації між окремими частинами організації та виконують роль інформаційного забезпечення координації.

10. Метою організаційного проектування є:

1. створення нової системи;

2. визначення чисельності адміністративно-управлінсько­го персоналу;

3. визначення характеру підпорядкування між ланками організації;

4. визначення типу структури управління.

11. Методом проектування організаційних структур є:

1. метод дедукції;

2. експертний метод;

3. метод питань та відповідей;

4. "мозкова атака".

12. Чинником проектування організаційної системи є:

1. завдання організації;

2. держава;

3. зовнішнє середовище;

4. конкуренти.

13. Проектування організації — це:

1. управління організаційними проектами;

2. розвиток організації;

3. цикл життя організаційної системи;

4. процес створення прообразу майбутньої організації.

14. Зв'язки, які можуть залишатися практично незмінними за будь-якими умовами, що обумовлюється сутнісними характеристиками системи, її цільовою орієнтацією, функціональним призначенням, специфічністю реалізації зв'язків—це:

1. інваріантні зв'язки;

2. варіабельні зв'язки;

3. лінійні зв'язки;

4. функціональні зв'язки.

Тема 9

1.Теорія організації розглядає культуру як:

1. сукупність досягнень людства у всіх сферах його існування;

2. виявлення суспільної свідомості, яка відображає процес самоорганізації суспільства;

3. вияв підпорядкованості і узгодженості функціонування соціальної організації;

4. систему сенсів, цінностей, орієнтирів, які дозволяють забезпечити організаційну діяльність з реалізації місії та цілей організації.

2.Культура це:

1. сукупність досягнень людства у всіх сферах його існування;

2. виявлення суспільної свідомості, яка відображає процес; самоорганізації суспільства;

3. вияв підпорядкованості і узгодженості функціонування соціальної організації;

4. система сенсів, цінностей, орієнтирів, які дозволяють забезпечити організаційну діяльність з реалізації місії та цілей організації.

 

3. Адхократична культура це:

1. організація, що функціонує як ринок, тобто зорієнтована на зовнішнє середовище;

2. головною метою є підсилення адаптивності організації, забезпечення її гнучкості і творчого підходу працівників до справи у ситуаціях невизначеності, двозначності та перевантаженості інформацією;

3. всі працівники поділяють цінності та цілі організації;

4. підґрунтям є припущення, що із зовнішнім оточенням краще; справитися бригадною роботою (командою) і турботою про підвищення кваліфікації найманих працівників.

 

4. До чинників формування сучасної української організаційної культури не належить:

1. історичний розвиток України;

2. вплив інших країн;

3. тип влади;

4. форми влади.

5. Основою формування управлінської культури є:

1. суб'єктивна культура;

2. контркультура;

3. субкультура;

4. об'єктивна культура.

6. Для розвитку організації необхідна:

1. статична культура;

2. традиційна і модернізована культура;

3. рухлива та мінлива культура;

4. специфічна культура.

7. Творцем культури є:

1. людина;

2. колектив;

3. держава;

4. сім’я.

8. Сучасна організаційна культура є:

1. клановою, бюрократичною, ринковою, адхократічною;

2. плановою, командною, ринковою, бюрократичною;

3. клановою, командною, ринковою, адхократічною;

4. клановою, ієрархічною, командною, адхократічною.

9. Вся сфера матеріальної діяльності суспільства та її ре­зультати — це:

1. духовна культура;

2. матеріальна культура;

3. народна культура;

4. національна культура.

10. Цілісна система, що включає всі види, форми та рівні суспільної свідомості, освіти і виховання, релігії, науки, моральності — це:

1. духовна культура;

2. матеріальна культура;

3. народна культура;

4. національнакультура.

11.Культури, в яких заведено планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність в певній послідовності, здійснювати тільки одну справу в певний момент – це:

1. моноактивні культури;

2. поліактивні культури;

3. реактивні культури;

4. жодної правильної відповіді.

 

12. Культури, в яких рухомі, товариські народи робити багато справ відразу, планують черговість справ не за розкладом, а за рівнем відносної привабливості, значимості того або іншого заходу в певний момент – це:

1. моноактивні культури;

2. поліактивні культури;

3. реактивні культури;

4. жодної правильної відповіді.

13. Культури, в яких надається найбільше значення увічливості й повазі, віддається перевага мовчки й спокійно слухати співрозмовника, обережно реагуючи на пропозиції іншої сторони – це:

1. моноактивні культури;

2. поліактивні культури;

3. реактивні культури;

4. жодної правильної відповіді.

 

14. Культура –це:

1. суб’єктивно-об’єктивне явище;

2. суб’єктивне явище;

3. об’єктивне явище;

4. жодної правильної відповіді.