Культура, основні морфологічні ознаки та біологічні особливості
Зона поширення, господарське призначення та продуктивність
Основні особливості технології вирощування
Жито озиме (Secale cereale). Стебло — соломина заввишки від 70 до 200 см. Цвіте через 2 тижні після колосіння. Маса 1000 насінин 13–55 г. Добре росте на підзолистих, піщаних, торфоболотних, важких глинистих та інших ґрунтах. Вищі врожаї дає на чорноземах та темно-сірих лісових ґрунтах. Мало вимогливе до тепла. Насіння починає проростати при температурі грунту на глибині загортання 1—2 °С. При 12–14 °С сходи з'являються через 6–8 днів після сівби. Фаза кущіння настає через 10–15 днів після з'явлення сходів. Холодостійкість висока. Приріст зеленої маси зростає до фази цвітіння. При збиранні у фазі виходу в трубку при наявності вологи в грунті добре відростає і дає високий урожай отави. Тривалість вегетаційного періоду 270–360 днів.
На корм вирощують у Лісостепу, на Поліссі та в Степу. Займає провідне місце в системі зеленого конвеєра. Навесні зелену масу використовують для годівлі тварин. Висівають як у чистих посівах, так і в сумішках. Зелена маса сумішок жита з бобовими і капустяними культурами за вмістом протеїну переважає зелену масу чистих посівів жита на 20–30 %. У Лісостепу висівають у сумішках з озимою викою, озимим ріпаком, суріпицею і перко; на Поліссі — з озимою викою, чиною, сераделою, озимим ріпаком, перко; в Степу — з озимою викою і зимуючим горохом. Для виготовлення трав'яного борошна, брикетів, гранул, трав'яної січки висівають багатокомпонентні сумішки озимого та ярого жита з викою озимою і ярою, горохом кормовим, кормовими бобами і люпином. Зерно використовують на корм, а солому — як компонент для приготування брикетів, гранул. Урожайність зеленої маси від 300 до 420 ц/га
На корм вирощують в основному як озиму проміжну культуру після кукурудзи на силос, озимих, ранніх сортів картоплі, озимого ріпаку, а також зернобобових і багаторічних трав. При розміщенні після стерньових попередників лущать стерню на 8–10 см з наступною оранкою, боронуванням і коткуванням. У районах нестійкого зволоження мають перевагу поверхневий обробіток дисковими знаряддями, а в районах достатнього зволоження — оранка на глибину 23–25 см з боронуванням та коткуванням. Строки сівби наведено в розділі «Проміжні посіви». Норма висіву становить 4,5–6,5 млн/га схожих насінин, або 160–180 кг/га зернових сортів і 110–140 — кормових. Глибина загортання насіння 5–6 см. Спосіб сівби звичайний рядковий і вузькорядний. У сумісних посівах висівають 2,5–3 млн/га схожих насінин жита та 2,5–3 млн/га озимого ріпаку або озимої суріпиці чи перко або 1,6–2 млн/га озимої вики. Під оранку вносять N90P90K90. У степу при зрошенні норми добрив збільшують до N120P100K120
Тритикале (Triticale) — гібрид пшениці з житом. Рослини утворюють прямостоячий кущ, висота стебла зернових сортів 110–120, кормових 145–180 см. Маса 1000 насінин 40–50 г. Тритикале морозостійкіше, ніж озима пшениця. Насіння проростає при температурі 2–3 °С, оптимальна — 15–16 °С. Дає високі врожаї зеленої маси й зерна при вирощуванні на чорноземах, каштанових легких суглинкових за механічним складом грунтах і на осушених торфовищах. Більш вимогливе до родючості грунту, ніж пшениця, особливо в період за 5–8 днів до колосіння і під час наливання зерна. В кормових сортів фаза колосіння настає пізніше на 10–15 днів після жита. Тривалість вегетаційного періоду 270–360 днів.
На корм вирощують в усіх зонах. Зелену масу використовують рано навесні на корм, для приготування раннього силосу, брикетів, гранул, сінажу, трав'яного борошна. В зеленій масі більше білків, лізину і легкозасвоюваних вуглеводів порівняно з пшеницею і житом. Зерно за вмістом незамінних амінокислот переважає зерно кукурудзи й сорго, особливо за кількістю лізину і триптофану, тому його використовують на корм. Зернові сорти, зібрані на початку воскової стиглості, використовують для приготування гранул і брикетів. Чисті й сумісні посіви його з озимою викою дають 350–400 ц/га зеленої маси.
На зерно розміщують на чистих і зайнятих парах, після зернобобових, багаторічних трав, а на Поліссі після ранніх сортів картоплі, а також після зернового тритикале, кукурудзи на зелений корм або силос. На зелений корм тритикале вирощують після зернобобових, кукурудзи на зелений корм і силос, ярих зернових культур. Обробіток грунту такий самий, як і під жито. Насіння повинно мати добру енергію проростання і схожість не нижче 90 %. В Лісостепу тритикале сіють на корм у другій декаді серпня, на Поліссі — в третій декаді серпня — першій вересня, в Степу — в другій та третій декадах вересня. Після парових попередників у Лісостепу висівають 5–5,5 млн/га, після інших — 6–6,5 млн/га насінин, на Поліссі — 7–7,5 млн, в Степу — 4,5–5 млн/га. Глибина загортання насіння 4–5 см, спосіб сівби звичайний рядковий і вузькорядний.
Пшениця озима (Triticum aestivum). Стебло — соломина заввишки 60–150 см, складається з 3–5 надземних міжвузлів. Маса 1000 насінин від 30 до 55 г. Дуже вимоглива до грунтів. Краще росте на чорноземах, темно-каштанових, темно-сірих та сірих лісових грунтах, чистих від бур'янів, добре забезпечених вологою і поживними речовинами. Насіння починає проростати при температурі 2–З °С, оптимальна температура — 15–20 °С. Через 10–15 днів після з'явлення сходів настає фаза кущіння. Тривалість вегетаційного періоду 270–360 днів.
На зелений корм вирощують в усіх зонах республіки як у чистих, так і в сумісних посівах з бобовими культурами. Урожай зеленої маси в Лісостепу і на Поліссі на початку використання становить 70–90, а в кінці — 230–270 ц/га; в Степу на суходолі — відповідно 50–70 і 180–230, на зрошенні — 110–І40 і 350–400 ц/га. Зелену масу використовують весною протягом 14–16 днів і закінчують за тиждень до повного колосіння.
У Лісостепу розміщують після гороху, бобово-злакових сумішок, озимих капустяних, кукурудзи на зелений корм, на Поліссі — після люпину на зелений корм, конюшини, сумішки однорічних трав, ранньої картоплі, а в Степу — по чистих та зайнятих парах, після багаторічних трав, кукурудзи на силос, озимих після пару. Глибина загортання насіння 5 см. Спосіб сівби звичайний рядковий або вузькорядний. Норма висіву в Лісостепу 5–5,5 млн/га схожих насінин, на Поліссі — 5,5–6, а в Степу — 4,5–5,5 млн/га. В сумішках висівають 3,5 млн/га пшениці та 1,5 млн/га озимої вики.
Овес (Avena sativa). Стебло заввишки 60–180 см. Маса 1000 насінин 20–42 г. Вологолюбний, малостійкий проти посухи. Холодостійкий. Насіння починає проростати при температурі 2–3 °С, сходи витримують приморозки до 4–5 °С. Добрі врожаї дає на різних грунтах, піщані малопридатні для нього. Високі врожаї зеленої маси і зерна дає на осушених низинних болотах. Тривалість вегетаційного періоду 93–120 днів.
Вирощують як у чистих посівах, так і в сумішках (на сіно, зелений корм, сінаж, силос) з викою, горохом, люпином, ріпаком. Високу цінність мають солома і полова, зелена маса, сіно і сінаж. Найбільш поширений на Поліссі та в Лісостепу. Урожайність зеленої маси 180–220 ц/га, а в сумішці з люпином — 380–440 ц/га
Розміщують після кукурудзи, картоплі, зернобобових, цукрових буряків та озимих культур. Рано навесні закривають вологу, потім культивують і боронують в одному агрегаті. Сіють у перші дні польових робіт. Норма висіву на Поліссі і в Лісостепу — 5,5–6,5 млн/га, в Степу — 4,5–5 млн/га схожих насінин. У сумішках вівса висівають 50 і 75 % бобового компонента від повної норми висіву. Глибина загортання насіння 5 см. На зелений корм збирають під час викидання волотей.
Ячмінь ярий (Hordeum sativum). Стебло заввишки 30–135 см. Маса 1000 насінин 30–50 г. Мало вимогливий до тепла. Насіння починає проростати при 1–2 °С, сходи переносять короткочасні приморозки до мінус 4–5 °С, а іноді й до 6–9 °С. Тривалість вегетаційного періоду у ярого ячменю 70–100 днів.
Вирощують як кормову й продовольчу культуру. Найбільш поширений у південних і південно-східних районах. Урожайність зерна в окремих господарствах становить 45–50 ц/га і більше, а зеленої маси — 160–200 ц/га. Сумішки ярого ячменю з редькою олійною і горохом дають 220–240 ц/га зеленої маси.
Висівають після озимих зернових, цукрових буряків. Після стерньових попередників зяблевий обробіток складається з лущення стерні на 8–10 см з одночасним боронуванням, а в посушливі роки — коткування та оранки. Після просапних попередників проводять поверхневий обробіток. Для боротьби з вітровою ерозією в Степу грунт рекомендується обробляти плоскорізами. Весною закривають вологу. Спосіб сівби звичайний рядковий та вузькорядний. Норма висіву в Степу 3,5–4,5 млн/га, в Лісостепу — 4–5, а на Поліссі 4,5–5 млн/га схожих насінин. В сумішках ячменю висівають 2,5 млн/га, редьки олійної — 1 млн/га або гороху 0,8 млн/га схожих насінин. Глибина загортання насіння на важких грунтах 4–5, а на легких супіщаних — 5–6 см
Сорго (Andropogon sorghum). Висота стебла 2–3 м. Листки широкі, добре розвинуті. Маса 1000 насінин 20–30 г. Посухостійка, солевитривала і світлолюбна культура короткого дня. Добре використовує опади другої половини літа. Мінімальна температура проростання насіння 10–12 °С, оптимальна 25–30 °С. Високі врожаї дає на чорноземах та каштанових грунтах. Тривалість вегетаційного періоду 90–150 днів.
Вирощують на зелений корм у Степу та в південних районах Лісостепу. Використовують як концентрований корм для свиней та птиці. Зерно можна переробляти на патоку, крохмаль і спирт. Сорго вирощують також, на силос, сінаж, сіно, трав'яне борошно. Врожайність зеленої маси у посушливих районах досягає 250–400 ц/га, а при зрошенні близько 1000 ц/га
Розміщують після просапних, зернобобових і озимих злакових культур. Під зяблевий обробіток вносять NPK 60–90 кг/га поживної речовини і в рядки під час сівби Р10–15К15. Сіють, коли температура грунту на глибині 10 см становить 13–15 °С. На зелений корм висівають звичайним рядковим, на силос широкорядним –– з міжряддям 45–70 см. У сумісних посівах на зелений корм у Лісостепу сорго висівають 20 кг/га+сої 65 кг/га, вики ярої 80 кг/га, а у Степу — сорго 18 кг/га + сої 50 кг/га насіння.
Суданська трава(Sorgum sudanense). Стебло заввишки 2,5–3 м. Маса 1000 насінин — 7–15 г. Насіння починає проростати при температурі 10 °С. Оптимальна температура проростання 25–30 °С. Тривалість вегетаційного періоду 100–110 днів. Теплолюбна, посухостійка, солевитривала, світлолюбна культура короткого дня. Добре кущиться і дає декілька укосів. На зелений корм скошують через 60–70 днів після сівби. Другий укіс — через 35–45 днів після першого. До грунту маловимоглива. Непридатні для неї заболочені, дуже ущільнені грунти.
Поширена в степових та лісостепових районах. Вирощують на зелений корм, сіно, силос, сінаж, трав'яне борошно. Урожайність зеленої маси 250–450 ц/га у Лісостепу та Степу і 500–700 ц/га при зрошенні. Вирощують у чистих посівах та в сумішках з кукурудзою і бобовими (горох, чина, соя, вика) як в основних, так і в проміжних посівах. У зеленому конвеєрі висівають у 3 — 4 строки з інтервалами 20 днів.
Морфологічні ознаки та біологічні особливості
Зона поширення, господарське призначення та продуктивність
Основні особливості технології вирощування
Кукурудза (Zea mays L.) — однорічна злакова культура. Цвісти починає через три-чотири дні після з'явлення волотей. Маса 1000 насінин у дрібнонасінних гібридів — 100–150, крупнозерннх — 400–500 г. Теплолюбна культура. Так, сума температур для ранньостиглих гібридів у фазі сівба — викидання волотей становить 1200 °С, сівба — молочно-воскова стиглість — 1900 °С, сівба — повна господарська стиглість — 2200 °С; середньоранніх — відповідно 1300 °С, 2100 °С і 2400 °С, середньостиглих 1400 °С, 2200°С і 2500 °С, а середньопізніх —1500 °С, 2300 °С і 2700 °С. Сходи витримують приморозки до –3 °С, Посухостійка, світлолюбна і вимоглива до грунту культура. Мало придатні для неї дуже важкі перезволожені, кислі та засолені грунти. Найкраще росте при рН 6–7,5.
Основною зоною вирощування кукурудзи є Степ, де близько 60 % посівів на зерно і майже половина на силос. Сприятливі умови для вирощування цієї культури в Лісостепу, де вона займає майже третю частину посівів на зерно і силос.
В основному вирощують на корм та для харчової й хімічної промисловостей. У зерні міститься 65–70 % вуглеводів, 9–12 — протеїну та 4–8 % жиру. За поживністю 1 кг зерна становить 1,34 корм. од. Урожайність зерна в передових господарствах 70–100 ц/га, а зеленої маси 600–800 ц/га.
Основою для вирощування кукурудзи на зерно є технології, які передбачають застосування нових високоефективних гербіцидів і вирощування без догляду за посівами за схемою сівба — збирання. На силос вирощують за звичайною технологією, яка грунтується переважно на механічних засобах боротьби з бур'янами, системі боронувань, міжрядних культивацій та застосуванні гербіцидів.
