Розвиток національної економіки в умовах світової інтеграції залежить насамперед від ефективного управління інтелектуальним потенціалом та інноваційними процесами, відповідно оцінку та аналіз інтелектуального потенціалу суспільства слід проводити з урахуванням специфіки управління національним господарством.[12, с.24]
Але перш ніж переходити до оцінки організації інтелектуальної праці необхідно здійснити аналіз поширення цього виду діяльності у минулому. На початку ХХ століття відбувся поштовх у переході від фізичної до інтелектуальної праці. На рис.1 показано зростаючий тренд відсотка людей, працюючих у сфері інтелектуальної праці між 1900 та 2000 роком.
Рисунок 1. Динаміка частки зайнятих інтелектуальною діяльністю
Як зазначають західні дослідники причинами зростання зайнятих у інтелектуальній сфері були такі фактори, як зміна у поділі праці та зміни в межах цього поділу. Також значний стрибок після 60-хх років пов’язаний з еволюцією технічного прогресу. Також багато економістів та істориків пов’язують зростання початку ХХ ст. з індустріалізацією, а стрибок після 70-хх років – зі зростаючим попитом на інтелектуальну працю внаслідок інформатизації виробничого процесу.[1, с.3]
Здійснюючи аналіз та оцінку праці у сучасних умовах можна дійти цікавих висновків, основний з яких полягає у тому, що на сьогодні більшість працівників займаються як інтелектуальною, так і фізичною працею, гармонічно їх поєднуючи. У західній літературі такі працівники отримали назву “нових службовців”. До цієї категорії працівників відносять тих спеціалістів, які застосовують передові знання в щоденній фізичній праці. “Нові службовці” складають найбільшу групу в категорії працівників інтелектуальної праці, до того ж ця група зростає найшвидшими темпами. На сьогодні “нові службовці” – це один з основних факторів, стосовно якого розвинені країни мають конкурентну перевагу. Приклад США показує, що навчання “нових службовців”, яке відбувається завдяки розвиненій системі коледжів, дає майбутнім спеціалістам всі необхідні як теоретичні, так і практичні знання, і саме за рахунок цього дані працівники мають суттєву перевагу над представниками інших націй.[7, с.253-254]
Оцінюючи сьогоднішній стан реалізації інтелектуального потенціалу можна зазначити такі закономірності:
1) Тісною є залежність між обсягами витрат на освіту та науку і кількістю прогресивних технологій, упровадження інновацій. Тому збільшення витрат на форсований розвиток науково-технічної сфери є пріоритетним ресурсом трансформації української економіки;
2) Інвестиції в основний національного господарства та видатки на фундаментальні дослідження проявляють вагому, але помірну залежність.
Однак вагомість даних чинників щодо нарощування інноваційного потенціалу суспільства зростає у геометричній прогресії при оновленні та поширенні внутрішнього ринку ноу-хау, технологій, і новацій.[12, с.27]
Здійснюючи аналіз інтелектуальної праці на рівні підприємства, інституту, вищого навчального закладу, варто зауважити, що основним фактором, який дає змогу здійснити оцінку ефективності є продуктивність інтелектуальної праці, яка буде розглянута далі.
