Роль фінансового ринку в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів

В умовах відмови від адміністративно–господарської системи управління економікою безперебійне формування фінансових ресурсів, їх найбільш ефективне інвестування і цілеспрямоване використання забезпечується за допомогою фінансового ринку. Об'єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є розбіжність потреби у фінансових ресурсах у того або іншого суб'єкта з наявністю джерел задоволення цієї потреби.

Грошові кошти є в наявності в одних власників, а інвестиційні потреби виникають у інших. Для акумулювання тимчасово вільних коштів і ефективного їх використання і призначений фінансовий ринок. Його функціональне призначення полягає у посередництві руху грошових коштів від їхніх власників (зберігачів) до користувачів (інвесторів).

Зберігачами виступають юридичні та фізичні особи, що накопичують у себе грошові кошти. Основними зберігачами в країнах з розвинутою ринковою економікою є приватні особи, що здійснюють інвестування своїх заощаджень або безпосередньо, або через фінансово-кредитні інститути акумулювання індивідуальних заощаджень.

Поряд із внутрішніми зберігачами в операціях на фінансових ринках можуть брати участь також і іноземні. Користувачі (інвестори) – це суб'єкти господарювання й органи державної влади, які вкладають грошові кошти в будь-яке підприємство, справу (розширення виробництва, покриття державних витрат).

Значення функціонування фінансових ринків величезне:

завдяки їм стає можливим інвестування коштів у виробництво, що дозволять збільшувати виробничі потужності країни, накопичувати ресурсний потенціал;

за допомогою фінансового ринку полегшується розвиток підприємств і галузей, що забезпечують максимальний прибуток інвесторам;

перелив капіталів, здійснюваний на фінансових ринках, сприяє прискоренню НТП, найшвидшому впровадженню науково–технічних досягнень;

фінансовий ринок дозволяє у цивілізований спосіб покривати бюджетний дефіцит, оскільки саме на фінансовому ринку вишукуються вільні грошові кошти для покриття зростаючих державних витрат.

56. На ринку цінних паперів наявні різні учасники, функції яких визначаються завданнями їхньої діяльності і які, згідно з формами укладання угод на ринку, діляться на три групи.

1. Індивідуальні учасники — фізичні особи, які мають здатність у процесі ринкової взаємодії користуватися правами й виконувати обов’язки (громадяни даної країни, іноземці, особи без громадянства).

2. Інституційні учасники — юридичні особи, які не є органами державно-правового регулювання. Їхні основні риси такі: наявність організаційної єдності; наявність розрахункового рахунка в банку; відокремлене майно; спроможність вступати від свого імені у відносини з приводу цінних паперів. Як інститути зазвичай виступають підприємства, організації, установи, товариства, компанії, фонди, корпорації тощо.

3. Органи державно-правового регулювання — органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також державні, які підпорядковані законодавчій владі (Національний банк України або Фонд державного майна України).

Основними суб’єктами фінансових відносин на ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та особи, які займаються професійною посередницькою діяльністю на ринку цінних паперів.

Інструменти ринку цінних паперів - це різні форми фінансових зобов'язань (для короткострокового і довгострокового інвестування), торгівля якими здійснюється на ринку цінних паперів. Інструменти ринку цінних паперів можуть бути основними та похідні.

Основні цінні папери - це цінні папери, в основі яких лежать майнові права на який-небудь актив (товар, гроші, капітал, майно, ресурси і т.д.). Основні цінні папери поділяються на первинні та вторинні.

Первинні засновані на активах, до числа яких не входять самі цінні папери. Це акції, облігації, векселі, банківські сертифікати, чеки, заставні.

Вторинні

Вторинні випускаються на основі первинних цінних паперів, тобто це цінні папери на самі цінні папери. Сюди відносяться варранти на цінні папери, депозитарні розписки та т.д.Проізводние фінансові інструменти

Основна стаття: Похідний фінансовий інструмент

До похідних цінних паперів відносяться ті, в основі яких лежить будь-якої цінової актив. Це можуть бути ціни товарів (зазвичай біржових товарів: зерна, м'яса, нафти, золота і т.д.), ціни основних цінних паперів (індекси акцій, облігацій), ціни валютного ринку (валютні курси), ціни кредитного ринку (процентні ставки) і т.д.

Похідні цінні папери засвідчують право чи обов'язок інвестора продати або купити певну кількість базисного активу (валюти, акцій, облігацій, золота і т.д.) в певний час або за певною ціною.

До похідних цінних паперів відносяться варранти, опціони, форварди, ф'ючерси, векселі, права.