Види міжбюджетних трансфертів
Лекции.Орг

Поиск:


Види міжбюджетних трансфертів




Загальнодержавні податки та збори

 

9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

9.1.6. екологічний податок;

9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів

магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне

транспортування трубопроводами природного газу та аміаку

територією України;

9.1.8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий

конденсат, що видобуваються в Україні;

9.1.9. плата за користування надрами;

9.1.10. плата за землю;

9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

9.1.12. збір за спеціальне використання води;

9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

9.1.14. фіксований сільськогосподарський податок;

9.1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і

хмелярства;

9.1.16. мито;

9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на

електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої

кваліфікованими когенераційними установками;

9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на

природний газ для споживачів усіх форм власності.

9.2. Відносини, пов'язані з установленням та справлянням

мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено

цим Кодексом.

9.3. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до

державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до

Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ).

9.4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не

передбачених цим Кодексом, забороняється.

 

Місцеві податки та збори

 

10.1. До місцевих податків належать:

10.1.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної

ділянки;

10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать:

10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької

діяльності;

 

10.2.2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

10.2.3. туристичний збір.

10.3. Місцеві ради обов'язково установлюють податок на

нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

10.4. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим

Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо

встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів,

туристичного збору.

10.5. Установлення місцевих податків та зборів, не

передбачених цим Кодексом, забороняється.

10.6. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних

місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу

України .

 

43.Місцеві фінанси– система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них завдань та функцій.

Місцеві фінанси складаються:

- Місцеві бюджети

- фінанси підприємств, організацій та установ комунальної форм власності

Фінанси місцевих органів влади як системи охоплюють кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів: видатки, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, суб’єкти та об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою й іншими ланками фінансової системи держави.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки.

 

44.Місцеві бюджети- це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються і витрачаються на відповідні території.

Місцеві( регіональні) бюджети визначають, обумовлені адміністративним розподілом й бюджетним устроєм держави, економічні відносини суспільства, повязані з формуванням, розподілом і використанням централізованих коштів, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади та призначені для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни.

Місцеві бюджети – бюджети АРК, обласні, районні, бюджети місцевого самоврядування.

Місцевий бюджет може складатися із загального і спеціального фондів.

Місцевий бюджет може складатися із поточного і капітального (інвестиційного).

45.Доходи місцевих органів влади можна класифікувати як за їхніми джерелами так і за економічною природою. За економічною природою вони поділяються на : власні і закріплені.

Власні- мобілізуються місцевою радою самостійно на основі власних рішень( місцеві податки і збори, доходи від майна,що належить місцевій владі та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик).

Закріплені доходи-передаються місцевій владі центральною владою на стабільній, довгостроковій основі.

46.Міжбюджетні трансферти-кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання доходної спроможності різних бюджетів та реалізації державних програм.

Види міжбюджетних трансфертів

1. Дотації вирівнювання- міжбюджетні трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету який його отримує.

2. Субвенції-для використання на певну мету в порядку визначеним органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

3. Кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

Додаткові дотації.

Основні вимоги до побудови системи бюджетних трансфертів сформульовані ДЖ. Мак-Мастером:

· Враховуючи відмінності у фінансових потребах територій за умов чітко визначеної сфери їхньої відповідальності;

· Компенсувати відмінності між урядами одного рівня щодо потенційної можливості фінансування видатків;

· Створити стимули для зростання ступеня використання місцевими органами власного дохідного потенціалу;

· Бути стабільною, передбачуваною, відповідною до динаміки потреб територій;

· Не заохочувати немотивоване витрачення суспільних коштів.

47.У Законі України про страхування від 4 жовтня 2001 р. зазаначено, що страхування- це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні певної події(страховий випадок), визначеної договором страхування чи чинним законодавством за рахунок грошових коштів,що формуються шляхом сплати громадяннами та юридичними особами страхових платежів( внески, страхові премії).

Сновні учасники:

· СТРАХОВИКИ-фінансові установи, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

· СТРАХУВАЛЬНИКИ-юридичні особи та дієздатні громадяни, які на підставі угоди зі страховиками сплачують страхові внески до страхового фонду.

· ЗАСТРАХОВАНИЙ-юридичначи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку.

Роль страхування:

1. Страхування додає впевненості в розвитку бізнесу і економіки вцілому;

2. Додає можливість раціоналізувати структуру ресурсів і активізувати через інвестиції в найбільш ефективні сфери господарювання коштів спрямованих на організацію економічної безпеки;

3. Забезпечує раціональне формування використання коштів призначених для здійснення державних соціальних програм;

4. У страхуванні створюється значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і аварій;

5. Створюються робочі місця, формується інфрвструктура фінансового ринку.

Принципи на яких базується здійснення страхової діяльності:

1. Вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком страхування;

2. Страховий ризик;

3. Страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток пов'язаний із правом власності, володіння, розпорядженням і використанням обєкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору.

4. Максимальна сумлінність, тобто довіра між сторонами, надання певної інформації з предмета укладання договору страхування ,як на етапі його укладання так і на етапі виконання;

5. Страхове відшкодування на рівні збитку;

6. Застереження, тобто включення до договору страхування на особистих клаузул.Наприклад ФРАНШИЗА-позначена в договорі незначна частина збитку при настанні страхової події яка не відшкодовується страховиком.

7. Суброгація( зустрічний регресивний позов)( означає можливість позову до 3-ї особи(винної))в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страх. відшкодування.

8. Диверсифікованість.

Класифікація страхування:

За історичною ознакою:

· До 1993 р;

· 1993-1996рр.-початок формування національної системи страхування України- в умовах різноманітних форм організацій форм страхування;

· 1996- зміцнення фінансових основ діяльності страхових компаній.

За економічними ознаками:

· Залежно від спеціалізіції страховика( страхування життя і ризи кове страхування)

· За обєктами страхування( особисте, майнове, страхування відповідальності)

· За родом майна(автотранспортне, морське, авіаційне, космічне, кредитне, вогневі ризика)

· За статусом страхування

· За статусом страховика

За юридичними ознаками:

· За ліцензованими видами страхування;

· За формами проведення страхування( добровільне і обовязкове).

48. У страховій справі застосовується спеціальна страхова термінологія, що істотно полегшує відносини сторін. Наведемо деякі з термінів.

Страховий ринок - сукупність страхових компаній і послуг, що надаються ними.

Товаром на цьому ринку є страхова послуга, тобто конкретний вид страхування.

Страхові послуги як товар мають ціну, що встановлюється на ринку як співвідношення попиту і пропозиції.

Страхове поле - максимальна кількість об’єктів у даній місцевості, які потенційно можна застрахувати (число суб’єктів-страхувальників або кількість об’єктів, що підлягають страхуванню).

Страховий портфель - фактичне число застрахованих осіб, об’єктів або чинних договорів страхування на даній території. Охоплення страхового поля - це процентне відношення страхового портфеля до страхового поля.

Страховий інтерес - поняття, що має подвійне значення:

1) економічна потреба у страхуванні;

2) страхова сума, в яку оцінюється нанесена шкода.

Страховий захист - це відносини з приводу відшкодування шкоди, завданої конкретним об’єктам (майну, урожаю, життєвому рівню населення).

 

Страхова відповідальність - обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування чи страхову суму за обу­мовлених наслідків. За міжнародною термінологією поняття «страхова відповідальність» адекватне поняттю «страхове покриття».

Перестрахування - система фінансових і договірних відносин, при яких страховик частину відповідальності по прийнятих зобов’язаннях перед страхувальником передає на погоджених умовах іншому страховику.

Страхове свідчення (за міжнародною термінологією «страховий поліс») - документ, що засвідчує факт стра­хування, який видається страхувальнику після сплати разового чи першого внеску.

Страхове забезпечення - відношення страхової суми (відшкодування) до вартості застрахованого майна.

Страховий тариф - плата з одиниці страхової суми або процентна ставка від сукупної страхової суми (тарифна брутто ставка).

Страховий внесок, страховий платіж (за міжнародною термінологією «страхова премія») - грошова оплата із сукупної страхової суми.

Термін страхування - період, на який застраховані об’єкти.

Страховий ризик має два значення. По-перше, це ймовірність страхового випадку (основа для побудови страхових тарифів); по-друге, конкретні об’єкти страхування за їх страховою сумою і ступенем ймовірності завдання шкоди (міжнародне трактування).

Страховий випадок - подія, що фактично відбулася і за наслідки якої повинна виплачуватися страхова сума.

Страховий акт - документ, оформлений в установленому порядку, що підтверджує факт страхового випадку.

Страхова шкода - вартість цілком знищеного або обезціненого майна за страховою оцінкою.

Страхове відшкодування- належна до виплати страхувальнику частина або повна сума шкоди (пенсії, лікарняні тощо).

На українському страховому ринку працюють як українські страхові компанії, так і іноземні.

Ступінь захисту пропонується різний. Проте на даному етапі він у нас все ще досить слабкий, а гроші наших страхувальників краще працюють на економіку інших країн, ніж на українську.

Та розвиток страхової справи в країні на етапі піднесення економіки є досить перспективним, бо ці потужні грошові потоки мають використовуватися для інвестування нашої економіки.

До успішних українських страхових компаній можна віднести «Аркаду», «Оранту» та деякі інші.

50.Види добровільного страхування:

1. Страхування життя

2. Страхування від нещасних випадків

3. Медичне страхування

4. Страхування здоровя на випадок хвороби

5. Страхування залізничного транспорту

6. Страхування наземного транспорту

7. Страхування повітряного транспорту

8. Страхування водного трансорту

9. Страхування вантажів та багажу

10. Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ

11. Страхування майна

12. Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту

13. Страхування відповідальності власників повітряного транспорту

14. Страхування відповідальності власників водного транспорту

15. Страхування кредитів

16. Страхування фінансових ризиків

17. Страхування судових витрат

18. Страхування виданих гарантій та прийнятих гарантій

19. Страхування медичних витрат

20. Інші види добровільного страхування.

Види обовязкового страхування:

1. Медичне страхування

2. Особисте страхування медичних і фармацетивних працівників(крім тих, які працюють в установах, що фінсуються з Державного бюджету)

3. Собисте страхування працівників відомчої( крім тих які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин.

4. Страхування спортсменів вищих категорій

5. Страхування життя і здоровя спеціалістів ветеринарної медецини

6. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

7. Авіаційне страхування цивільної авіації

8. Страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, повязаних з обслуговуванням морського транспорту

9. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

10. Страхування засобів водного транспорту

11. Страхування урожаю сьльськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, урожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

12. Трахування цивільної відповідальності оператора ядерної установи за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту

13. Страхування працівників які беруть участь у наданні псехіатричної допомоги

14. Інші випадки страхування, передбачені статею 7 Закону Про страхування від 26.10.2001.

52.Страховий ринок-це особливе соціально-економічне явище, частина фінансового ринку, де обєкт купівлі продажу є страховий захист(страхова послуга) і формувється попит і пропозиція на неї, а також інфраструктура і конкуренція.

Умови існування страхового ринку:

1. Наявність суспільних потреб на страхові послуги

2. Наявність страховиків, здатних задовільняти ці потреби.

3. Призначеня або головна функція страхового рику:акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства(громадян) і субєктів господарювання.

Страхова компанія– це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного,командитного товариства з повною відповідальністю яка має ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

Компанії страхового ринку України можна поділити:

За функцією власності:

· Приватні

· Акціонерні

· Державні

· Урядові

За характером операцій:

· Спеціалізовані

· Універсальні

· Перестрахувальні

Зе територіальними критеріями

· Місцеві

· Регіональні

· Національні

· Транснаціональні

За величиною стат. капіталу та обсяги нагромадження страхових платежів:

· Великі

· Середні

· Малі.

53. Державний нагляд за страховою діяльністю

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою додержання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюють Міністерство фінансів України та його органи на місцях, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Основними функціями Міністерства фінансів України є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);

2) видача ліцензій на проведення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов'язань перед страхувальниками;

4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена законом до компетенції Міністерства фінансів України;

6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

Здійснюючи державний нагляд за страховою діяльністю, Міністерство фінансів України має право:

1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій;

2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність давати їм приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Поновлення дії ліцензії після її відкликання здійснюється у порядку, передбаченому статтями 38 і 39 Закону України "Про страхування";

4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених ст. 8 Закону України "Про підприємництво".

Як одну з форм державного регулювання страхової діяльності можна розглядати примусову санацію страховика, яку Міністерство фінансів України має право провести у випадках:

- невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців;

- недосягнення страховиком визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

- інших випадках, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

- встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Міністерства фінансів України;

- встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

54.Сутність фінансового ринку. Фінансовий ринок вважається невідємним атрибутом сучасної ринкової економіки. Уполітико-економічному аспекті- це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові ресурси. Це ринок, на якому є продавці й покупці, є товар, який продається та купується. Але цей товар особливий- гроші, надані в тимчасове або постійне користування.

Фінансовий ринок- це економічний простір який охоплює систему кругообігу та перерозподілу фінансових активів між постачальниками та споживачами капіталу за допомогою спеціалізованих посередників на основі попиту і пропозиції на капітал.

Функціонування фінансового ринку має забезпечити потреби суб’єктів підприємницької діяльності та фінансових інституцій фінансовими ресурсами. Він повинен забезпечити концентрацію фінансових ресурсів і вільний доступ до них усіх суб’єктів. Товаром на цьому ринку є фінансові ресурси, які після їх придбання надходять у постійне чи тимчасове користування, а ціною- плата за їх використання.

Економіка має відповідну фінансову систему, в якій важливе місце займає фінансовий ринок, на якому відбувається рух грошей як капіталу.

Головними суб’єктами фінансового ринку є домашні господарства, у яких у більшості випадків доходи перевищують видатки на велечину заощаджень.

Фінансовий ринок допомагає зустрітися продавцям та покупцям особливого товару-фінансових зобов’язань .Таким чином, фінансовий ринок займає важливе місце на ринку ресурсів, тому що сприяє обміну грошей майбутніх на гроші теперішні. Він відіграє провідну роль у стабілізації грошового обігу та грошової одиниці.

Отже, фінансовий ринок- це підсистема фінансових відносин, що має певну структуру та певні функції.





Дата добавления: 2017-03-18; просмотров: 232 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.02 с.