Контроль за самостійною роботою студентів

ü забезпечу є оцінку результатів навчання;

ü формує у студентів моральні та вольові якості: організованість, наполегливість, працездатність;

ü допомагає студентам глибоко осмислювати та засвоювати знання, підвищує їх творчу активність.

 

Контроль за самостійною роботою може бути дієвим тільки за умови чітко відпрацьованої його організації.

За дидактичними вимогами визнаються наступні види контролю виконання самостійної роботи:

1) попередній — сприяє виявленню ступеня підготовки студента до самостійної роботи з різноманітними джерелами інформації та в різноманітних видах діяльності;

2) поточний — враховує уміння студентів виконувати різні види самостійної роботи;

3) тематичний — розрахований на виявлення повноти та якості знань в обсязі теми, розділу, програми;

4) періодичний — забезпечує можливість оцінки знань та умінь, набутих студентами за тиждень, місяць, семестр;

5) підсумковий — існує для перевірки знань та умінь студентів на останньому етапі навчання.

 

Найбільш розповсюдженими формами контролю самостійної роботи студентів є:

1) усне опитування (індивідуальне опитування, бесіда, повідомлення студентів після підготовки контрольного завдання);

2) письмова інформація про зроблену роботу;

3) графічне виявлення знань (уміння читати і складати таблиці, графіки, схеми);

4) виявлення практичних умінь роботи з друкованими джерелами та рекомендованою літературою.

Найбільш дієвою формою контролю за самостійною роботою студентів є індивідуальні співбесіди, які можна проводити як за навчальним розкладом, так і у вільний від навчання час.

Як форма контролю за самостійною роботою студентів індивідуальні співбесіди — є найбільш дієвими у вирішенні одного з найважливіших завдань, яке стоїть перед вищою школою - орієнтація на індивідуалізацію навчання.

В ході таких співбесід можна не тільки перевірити якість виконання самостійної роботи студента, але й краще порозумітися із студентами. Для контролю самостійної роботи такі співбесіди слід проводити, якщо студент пропустив одне, чи кілька занять або коли він отримав незадовільну оцінку.

Другий тип співбесіди — це розгляд теми курсу, яка не була висвітлена ні під час лекції, ні не на семінарі. До початку такої співбесіди викладач дає студентам конкретне завдання і рекомендує літературу, з якою студент повинен ознайомитися. Кафедрою, як правило, до таких тем готуються відповідні методичні вказівки.

 

Наступним видом індивідуальних співбесід є робота зі студентами, які відстають або мають слабку загальну підготовку. Така робота вимагає від викладача витримки, такту і терпіння. Після з'ясування рівня підготовки студента та причин відставання (об'єктивних чи суб'єктивних) викладач повинен розробити та запропонувати студенту індивідуальне завдання і періодично контролювати його виконання - раз або два рази на тиждень.

 

Індивідуальні співбесіди можна проводити також з найкращими студентами, які потребують особливої уваги з боку викладачів, але таке спілкування повинно проводитись на більш високому рівні. Можлива розробка індивідуального графіку роботи з кращими студентами.

 

Ефективний контроль самостійної роботи студентів можна проводити на семінарах за допомогою методу малих груп, які попередньо формують у студентській групі, причому не обов'язково за журналом (в алфавітному порядку), а за бажанням студентів.

 

Специфічною формою контролю самосійної роботи студентів є спільна робота викладачів і студентів з організації наукових досліджень. Оригінальність цієї форми роботи полягає у тому, що контроль можна проводити постійно, але не нав'язливо, ніби мимохідь. Студент розуміє, що його праця відбивається на роботі всього колективу дослідників, і це накладає на нього певну відповідальність.

 

Самостійну роботу також можна контролювати у такій формі, як ділова гра. Остання може бути використана під час обговорення питань, які потребують експертної оцінки або виконання певних ролей. Наприклад, кожен студент може виступати у ролі експерта, попередньо вивчивши додаткові матеріали, літературу з проблеми.

Перевірка самостійно виконаної студентом роботи повинна здійснюватись з обов'язковим зазначенням усіх помилок з відповідними вказівками та коментарями.

Студент повинен знати, що в самостійній роботі за інших умов виграє завжди той, хто охайно, уважно і більш ретельно виконує завдання.

 

3. Вивчення облікових дисциплін за підручниками, навчальними посібниками, конспектами лекцій значення самостійної роботи з підручником

Підготовка до самоосвіти передбачає значні зусилля викладачів з формування у студентів навичок навчальної діяльності. Тому особливої уваги заслуговує робота студентів з підручником, науковою і довідковою літературою, в процесі якої прищеплюються вміння і навички працювати з книгою.

Самостійна робота студента з підручником має важливе значення навіть у випадку блискучого розкриття будь-якої теми лектором. Тільки так можна отримати свідомі, міцні і глибокі знання.

Крім того, вміння самостійно працювати з підручником — це своєрідний "лакмусовий папірець", завдяки якому можна виявити загальну культуру праці, що характеризується умінням раціонально планувати свою діяльність, працювати з книгою, конспектувати.

У набутті вміння працювати з книгою суттєву роль відіграє знання структури пізнавальної діяльності. Будь-яка справа реалізується на практиці шляхом виконання в певному порядку системи дій. Для успішної самостійної праці з книгою потрібно знати, які дії входять до її складу та в якій послідовності вони викопуються.

Для викладання облікових дисциплін велике значення має правильний вибір підручників. Підручники полегшують контроль засвоєння знань, надають можливість лектору висвітлювати ті питання, які з певних причин не знайшли свого відображення на аудиторних заняттях. Роль підручника є неоціненною при самоосвіті (особливо для студентів заочної форми навчання).

 

Рекомендуючи літературні джерела, викладач повинен дати їх коротку характеристику, звернувши увагу студентів на найбільш важливі питання, що розкриті в них.

За формою опрацювання додаткової літератури необхідно формувати у студентів уміння працювати з науково-популярними брошурами, газетними і журнальними статтями. Це має істотне значення для успішної підготовки студентами доповідей, коротких повідомлень до заняття чи наукової конференції, написання рефератів тощо.

Навчити студентів самостійно працювати з підручником викладач має можливість, пояснюючи завдання для виконання після занять. Для цього на перших заняттях доцільно перевірити вміння окремих студентів групи самостійно працювати над підручником, адже у вищому навчальному закладі студенти, як правило, тільки починають вчитись такому виду самостійної роботи. Як правило, вже у перші дні роботи з групою викладач може виділити студентів, які вміють працювати з підручниками і тих, які мають певні труднощі з цим. Загальне враження вміння студентів отримується в результаті аналізу змісту їх відповідей, форми викладення матеріалу.

Якщо студент не навчився працювати над підручником в загальноосвітній школі, тоді його потрібно навчити у вищому навчальному закладі. Ці навички потрібні кожному спеціалісту, адже вміння працювати з підручником та додатковими джерелами - це шлях до самоосвіти, до розвитку інтелектуальних властивостей кожної людини.

Виховання у студентів вміння працювати з підручником можна почати з окремих бесід з ними, в яких слід конкретно пояснити послідовність роботи. Викладач в даному випадку повинен поділитися зі студентами своїм власним досвідом.

 

Види робіт з підручником

Рекомендується застосовувати наступні рівні викладення матеріалу:

I- ий рівень — максимальне використання того, що надано в методичному посібнику для викладача і книзі для студентів.

При застосуванні цього рівня викладач допомагає студентам, передаючи їм практично всю необхідну інформацію для обговорення теми, пропонуючи оптимальні варіанти її вивчення, способи подання аудиторії тощо.

II- ий рівень — студенти самостійно шукають необхідну інформацію, викладач тільки допомагає їм.

У цьому випадку студенти орієнтуються на інформацію, яку видає викладач, але оскільки її недостатньо для розгляду досліджуваної проблеми, студентам необхідно самостійно знайти додаткові видання, провести якісний аналіз і продумати спосіб представлення отриманих результатів.

III- й рівень — викладач формулює лише завдання, над яким повинні працювати студенти у малих групах.

У цьому випадку вони самостійно шукають необхідну інформацію, продумують варіанти її оформлення та представлення всій аудиторії.

 

Вибір того чи іншого рівня використання матеріалу залежить у першу чергу від ступеня підготовки аудиторії. Якщо в ній ще активно не використовувалася методика роботи в малих групах або студенти не мають досвіду участі в рольових іграх, тоді доцільно використовувати матеріали першого рівня.

Якщо група є сильною і дружною, студенти готові до активної самостійної роботи з будь-якою інформацією, мають певний досвід роботи в групах та участі в рольових іграх, тоді оптимальним буде третій рівень.

 

 

ü Складання плану прочитаного

Завдання для самостійної роботи з підручником передбачають формування таких умінь:

• визначати головне, найістотніше у матеріалі, що вивчається;

• виявляти характерні ознаки предметів і явищ;

• поділяти текст на логічно закінчені частини;

• порівнювати, зіставляти висвітлення одних і тих же фрагментів матеріалу в різних джерелах; встановлювати зв'язки різного характеру;

• узагальнювати, відводити фактам певне місце в системі тощо.

 

Крім загальних провідних ідей кожного курсу, розділу, глави, кожен параграф містить головні моменти. Сформувати вміння виділяти головне в кожному параграфі, залишаючи в полі зору провідні ідеї курсу, є одним із головних завдань в озброєнні студентів "азбукою" інтелектуальної праці.

Не менш важливим критерієм виділення головного є світоглядна цінність матеріалу. Як правило, в сучасних програмах і підручниках такий матеріал спеціально виділено в тексті малюнком, питаннями, завданнями тощо.

 

ü Складання тез та конспектування прочитаного

Великого значення в процесі організації самостійної роботи набуває уміння студентів конспектувати матеріал, що викладається в процесі пояснення.

Значна частина студентів вищих навчальних закладів не вміє виділити з поясненого матеріалу основну думку та стисло записати. Тому кожен викладач повинен звертати особливу увагу на такі питання.

 

Робота з підручником і конспектом лекції доповнюється аналізом конспекту-схеми викладача або підготовкою такого конспекту студентами.

Один з найважливіших видів роботи над текстом підручника — складання тез.

Тези — це стислий виклад основних положень, їм притаманна закінченість, категоричність, чітка послідовність.

Складання тез передбачає ґрунтовне логічне опрацювання матеріалу, потребує великого напруження думки.

 

ü Зіставлення змісту тексту з поясненням викладача

Викладач під час пояснення намагається свідомо уникати окремих деталей, що студенти мають встановити самостійно шляхом зіставлення тексту підручника, навчального посібника, конспекта лекцій.

На жаль, значна частина студентів вважають, що їм достатньо власних записів на лекціях. Тому викладач має переконати студентів в їхній неправоті і заохотити до вивчення спеціального курсу з використанням підручника, навчального посібника, конспекта лекцій.

 

ü Порівняння й узагальнення матеріалу декількох підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій

Щоб глибоко і всесторонньо вивчити відповідний спеціальний курс студент повинен навчитись порівнювати матеріали з одних і тих же питань за різними джерелами, встановити повноту і якість викладу, порівнювати різноманітні (не рідко протилежні) погляди із принципових питань, висловлювати та аргументовано захищати свої переконання.

Студентам потрібно рекомендувати матеріал до опрацювання, за планом складеним викладачем. Такий план дає можливість студентові орієнтуватись на головне, грамотно поділити питання на основні й додаткові.

 

ü Формування висновків на підставі опрацьованого матеріалу

Опрацьований матеріал можна вважати засвоєним тільки тоді, коли студент знає та розуміє суть основних понять з певної теми, може зробити узагальнення матеріалу та чіткі, локанічні й зрозумілі висновки.

 

ü Систематизація викладених фактів, класифікація понять та інших елементів наукових знань

Студент повинен навчитись швидко опрацьовувати текст. Успіху можна досягти, якщо даний текст поділити на відповідні групи.

Класифікація понять має відповідати наступним вимогам:

- групи не повинні перетинатись;

- в сумі групи повинні дати визначену множину об'єктів;

- кожен об'єкт має входити в одну групу;

- ділення множини об'єктів на групи повинно проходити за однією ознакою.

 

ü Самостійне вивчення окремих розділів підручника, навчального посібника, курсу лекцій

Більша частина часу на вивчення спеціальних дисциплін відводиться у навчальних планах самостійної роботи студентів.

Викладач повинен пояснити їм чому частина матеріалу винесена на самостійне опрацювання і як найкраще це зробити.

Процес самостійної роботи студентів викладач повинен контролювати і періодично проводити бесіди зі студентами на предмет глибини знань ними винесено для опрацювання матеріалу.

 

ü Графічне опрацювання текстового матеріалу

Для того, щоб краще засвоїти питання студент зобов'язаний навчитись складати таблиці, схеми розрахунки, рисунки, графіки, формули, тощо. Ілюстративні матеріали дозволять усвідомити певні закономірності, структурно-логічні зв'язки, динаміку фактів, процесів, явищ.

 

ü Формування питань до викладання

Студент, який самостійно вивчає спеціальний курс, повинен заглибитись у зміст окремого питання, зрозуміти його вузлові моменти. Якщо деякі із них студентові не вдається засвоїти, він повинен звернутись за допомогою до викладача.

Дуже важливо, щоб студент навчився правильно і лаконічно формулювати питання про які він хоче поговорити з викладачем. Викладач зі свого боку повинен уважно вислухати студента, уточнити деякі нюанси предмета розмови (питання) і перейти до пояснення незрозумілих для студента речей.