Тема 2: Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
План
1. Інститути економіки: їх суть та класифікація
2. Неокласична економічна теорія
3. Класичний інституціоналізм
4. Нова інституціональна економічна теорія
Час: 2 год.
Література: [1, с. 17-43; 3, с. 244-275; 9, розділ 1,2]
Мета: розкрити теорії розвитку економіки та різновиди її інститутів
Інститути економіки: їх суть та класифікація
Інститут — це сукупність, що складається з правил і зовнішнього механізму примушення індивідів до виконання усталених правил.
Інститути утворюють формальні обмеження (правила, закони, конституції), неформальні обмеження (соціальні норми, умовності і прийняті власні кодекси поведінки) і механізми примушення до їх виконання. У сукупності вони визначають структуру стимулів у суспільствах і їх економіках.
Інститути є набором правил і норм, які повністю визначають поведінку людини, лише обмежують набір альтернатив, із яких кожен може вибрати ті, що відповідають власним критеріям, залежно від ролі, яку вони відіграють в економічній системі (табл. 1).
Дані визначення дозволяють краще зрозуміти значення інститутів, але необхідно чітко пам'ятати ті обставини, що механізм примушення до виконання усталених правил в рамках інституту — зовнішній механізм, створений людьми для цієї мети.
Таблиця 1
КЛАСИФІКАЦІЯ ІНСТИТУТІВ ЗА ВИЗНАЧЕНИМИ КРИТЕРІЯМИ
| Критерій | Види інститутів | Характеристика |
| 1. Залежно від рівня формалізації | Формальні | Включають політичні, економічні правила й контракти |
| Неформальні | Розширені, вдосконалені та видозмінені офіційні правила; суспільно схвалені норми поведінки, звичаї і традиції; добровільно обрані стандарти поведінки | |
| 2. Залежно від ролі, яку відіграють в економічній системі | Базові | Основні (інститут власності, підприємництва, конкуренції тощо) |
| Комплементарні | Допоміжні, що формуються навколо базових |
Неокласична економічна теорія
В економічній науці XX ст. домінуючою була неокласична теорія, її головним постулатом є те, що економічну поведінку людини визначає пошук можливих альтернативних варіантів використання обмежених ресурсів (засобів) для досягнення власних цілей. Тобто, згідно цього підходу суть економіки зводиться до науки про вибір.
Теоретичною основою неокласики є методологічний індивідуалізм. Його суть полягає в тому, що тільки індивіди приймають рішення. Держава, фірма, домогосподарство не може розглядатися як колективне утворення, що подібне індивідуальному хоча і пояснюється індивідуальною поведінкою.
В економічній теорії поведінка економічних агентів це — дії, націлені на раціональневикористання обмежених ресурсів. У відповідності до неокласичного підходу раціональність економічних агентів є повною і незалежною. Як умову поведінки економічних агентів слід виділити таку: вибір варіанту використання ресурсів має свідомий характер, тобто припускає знання мети своїх дій і можливостей використання ресурсів. Знання може бути достовірним, а може включати лише деякої вірогідності і тому безнаявності інформації про мету і ресурсні обмеженнявибір варіанту дії (використання ресурсів) неможливий.
Неокласика базується на концепції спонтанної еволюції інститутів, у відповідності до якої поява інститутів є результатом дій людей, але не обов'язково їх бажань, тобто є спонтанною. Крім того, досягнення рівноваги досліджується методом порівняльної статики, тобто відправною точкою аналізу є стан рівноваги, а потім показується, як зміна параметрів викликає процес адаптації, що веде до нової рівноваги.
Неокласична теорія перестала відповідати вимогам тих економістів, які намагалися осмислити економічні події, що реально відбуваються, з кількох причин.
1. Неокласична теорія базується на нереалістичних передумовах і обмеженнях, а значить, використовує моделі, неадекватні економічній дійсності.
2. В економічній науці вважається за можливе розширити круг аналізованих феноменів, наприклад таких, як ідеологія, право, власність, норми поведінки, сім'я і т.п. Цей процес одержав назву економічного імперіалізму.
3. Неокласичні моделі абстрактні і надмірно формалізовані.
