Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку.

Тема 1. Господарський облік, його суть і характеристика

1.1. Визначення обліку. Види обліку. Користувачі облікової інформації.

Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку.

1.3. Міжнародні та міжурядові організації бухгалтерського обліку.

1.4. Концептуальні основи бухгалтерського обліку.

Вимірники обліку.

1.6. Мета, завдання та функції бухгалтерського обліку.

 

1.1. Визначення обліку. Види обліку. Користувачі облікової інформації.

Облік – це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксації (реєстрації) необхідної інформації або сукупних даних щодо кількісної чи якісної характеристики подій, явищ, фактів, процесів, об’єктів тощо. Якщо процес обліку здійснюється над господарськими об’єктами, то такий облік називають господарським.

Господарський облік – це кількісне відображення та якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею, тобто це спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрація господарських фактів, явищ та господарських процесів (виготовлення продукції, надання послуг, реалізація, розподіл фінансових результатів тощо).

Залежно від природи облікової інформації в Україні господарський облік поділяють на такі взаємопов’язані між собою види:

· оперативний (оперативно-технічний);

· статистичний;

· бухгалтерський (фінансовий).

Оперативний (оперативно-технічний) облік ведеться безпосередньо на місцях здійснення господарських операцій (реєстрація виходу працівників на роботу, щоденні витрати сировини, матеріалів, щоденний випуск продукції тощо), у тому числі тих, які не можуть бути відображені іншими видами обліку. Дані оперативно-технічного обліку необхідні для поточного спостереження за розвитком господарських процесів, їх оперативного планування, аналізу й управління, а також для статистичного та бухгалтерського обліку. Оперативний облік базується на первинних документах – нарядах, табелях, накладних, шляхових листах тощо. В цьому обліку застосовують натуральні, трудові та грошові вимірники.

Статистичний облік використовують при вивченні кількісних і якісних характеристик масових та окремих типових соціально-економічних явищ і процесів, закономірностей їх розвитку за конкретних умов місця і часу (перепис населення, використання робочого часу, якість виготовленої продукції, середня заробітна платня працівників тощо). Дані про господарські факти, явища і процеси статистичний облік отримує з оперативного і бухгалтерського обліків.

Провідне місце в системі господарського обліку займає бухгалтерський облік, який становить основу інформаційного забезпечення управління підприємством.

Бухгалтерський (фінансовий) облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік охоплює систему суцільної, неперервної і взаємопов’язаної реєстрації та підбиття підсумків підприємницьких і фінансових операцій підприємства в документах, книгах та записах із подальшими аналізом, перевіркою та звітуванням про результати здійснення цих операцій перед зацікавленими особами.

На відміну від інших видів господарського обліку, бухгалтерський облік ґрунтується на документуванні всіх господарських процесів і відображенні їх у системі бухгалтерських рахунків із використанням методу подвійного запису. Його ведення регламентують міжнародні й національні стандарти, інші нормативні документи.

Для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно:

1) знати законодавчу і нормативну базу щодо організації бухгалтерського обліку;

2) уміти оформляти й опрацьовувати первинні бухгалтерські документи та реєстри;

3) складати бухгалтерську звітність й аналізувати її, звітувати перед зацікавленими особами (працівниками підприємства, його власниками, інвесторами, діловими партнерами тощо).

Облікова інформація необхідна для вирішення зовнішніх і внутрішніх завдань управління економікою підприємства. Вона має широке коло користувачів, які стосовно підприємства можна поділити на внутрішні і зовнішні (див. рис. 1.1).

Внутрішніми користувачами облікової інформації є:

· власники підприємства;

· управлінський персонал;

· робітники і службовці підприємства.

Зовнішніми користувачами облікової інформації є:

· ділові партнери підприємства (дійсні й потенційні інвестори; постачальники та підрядники; замовники, покупці, клієнти; банківські і небанківські кредитні установи, інші кредитори; інші ділові партнери);

· органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби; органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів; органи державних і міжнародних комісій і комітетів);

· фінансові аналітики та радники;

· громадські організації, профспілки тощо.

 

Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку.

 

Облік існує стільки ж часу, скільки і процес обміну продуктів праці. Вже перші писемні пам’ятки культури (манускрипти) містять інформацію, яка могла б бути отримана тільки завдяки застосуванню облікових операцій, відомих на той час.

Облік розвивався відповідно до економічних запитів суспільства. До XV ст. його розглядали як додаток до торговельної діяльності.

Вперше бухгалтерський облік як окрему складову господарського обліку визначив італійський чернець і математик Лука Пачолі. Він 1494 р. написав трактат «Про рахунки і записи», в якому обґрунтував поняття бухгалтерських рахунків і принцип подвійного запису. Це була перша публікація на облікову тему.

У XVII–XVIII століттях промислова революція в Англії дала новий поштовх розвиткові обліку. З того часу розпочали здійснювати облік даних про витрати на виготовлення продукції. У XX столітті активні дослідження у сфері обліку проводились науковцями США. Саме в цій країні у 1990 р. облік отримав статус професії, ставши, подібно до юридичної, медичної, інженерної та архітектурної справ, самостійним видом діяльності, який потребує ліцензії, дотримання кодексу професійної етики, обов’язкового мінімуму кваліфікації та освіти.

Бухгалтерський облік як наука сформувався під впливом італійської, французької, німецької й англо-американської бухгалтерських шкіл. До найвидатніших представників італійської бухгалтерської школи можна віднести Н. д’Анастасіо, Дж. Борначіні, Ф. Марчі, Дж. Червоні, Дж. Россі та ін. Вони вважали визначальним для ведення бухгалтерського обліку юридичний аспект. На їхню думку, об’єктами обліку повинні бути не цінності, а права та обов’язки осіб, які беруть участь у господарських процесах, а метою обліку – контроль за діяльністю таких осіб.

На відміну від італійців, представники французької бухгалтерської школи робили наголос на економічній суті бухгалтерського обліку. Вони визначили об’єктами обліку не відносини, права й обов’язки, а господарські засоби, що призвело до розвитку складної системи операційних рахунків. Вперше визнано науку про облік незалежною від практичної бухгалтерії. До найвідоміших представників французької бухгалтерської школи можна віднести Ж. Курсель-Сенеля, Л. Сея, А. Гільбо, Е. Леоте, Ж. Дюмарше, Ш. Пангло, Р. Делапорта, П. Прудона, Ж. Бурнісьєна, А. Тома та ін.

До середини ХХ ст. німецька бухгалтерська школа відставала в своєму розвитку від італійської та французької. Ця тенденція змінилася з середини ХХ ст. після формування нової німецької школи, яку представляли Ф. Гюглі, Е. Шмаленбах, І. Шер, Г. Нікліш, А. Кальмес, Г. Хольцер, В. Ле-Кутр та ін. Основним об’єктом їхніх досліджень були процедури обліку, їх послідовність, формалізація тощо. Але найбільшим досягненням цієї школи є поділ рахунків на активні та пасивні, та визначення змісту дебету та кредиту рахунків залежно від їх приналежності.

Англо-американська бухгалтерська школа розпочала свій інтенсивний розвиток на початку ХХ ст. Представники цієї школи не вважали бухгалтерський облік наукою, оскільки схилялися до позитивізму, який заперечує філософський підхід науки. Вони визначили бухгалтерському обліку завдання бути знаряддям управління людьми, а через них – підприємством. Саме ця школа дала початок розвиткові управлінського обліку, її представники запропонували використання прийомів калькулювання стандарт-кост, директ-костинг, калькулювання за центрами відповідальності та інших методологічних основ. Крім того, ця школа дала поштовх розвитку аналітичного обліку завдяки використанню натуральних вимірників у виробництві. Найвидатнішими представниками англо-американської школи були Р. Антоні, Ч. Гаррісон, Е. Емерсон, Ч. Кларк, Г. Свіней та ін.

Вважається, що на території України елементарні облікові операції та прийоми здійснювались ще в дослов’янський період. Обмін, торгівля між племенами, які в той час населяли цю територію, зумовили необхідність появи грошей, кредиту та ведення обліку. В Київській Русі, яка як держава виникла в ІХ столітті, розвиток обліку був пов’язаний зі збиранням данини та бурхливим розвитком торгівлі. Саме тут, а пізніше і в Галицько-Волинському князівстві, велася певна підготовка осіб, які паралельно з писарською роботою займалися і обліком. Основи майбутньої української бухгалтерії зароджувалися під впливом візантійської наукової школи в монастирях, у яких проводилась велика і надзвичайно різноманітна господарська робота. Облік в монастирях вівся за принципом камерального (бюджетного) обліку, об’єктами якого були каса, доходи, видатки, дебіторська та кредиторська заборгованість.

Окремий етап розвитку обліку та облікової звітності пов’язаний з козацтвом та Запорізькою Січчю. Облік майна, доходів та видатків тут вів скарбник січового скарбу (шафар) та його підлеглі, а завершальним етапом облікових робіт був звіт кошовому отаману та козацькій раді.

Розвиток обліку на території України в ХVІІ–ХХ століттях був пов’язаний з обліковими школами тих держав, до складу яких входили окремі терени нашої держави – Польщі, Австрії, Австро-Угорщини, Румунії, Чехословаччини, Російської імперії, а пізніше – Радянського Союзу. В ХХ столітті формується українська бухгалтерська школа та створюються спеціалізовані вищі навчальні заклади в Києві, Харкові, Одесі, Тернополі.

Розвиток ринкових відносин, інтеграція економіки України як незалежної держави в європейську і світову системи господарювання зумовили необхідність реформування національної облікової системи.

1999 року Кабінет Міністрів України затверджує Програму реформування бухгалтерського обліку, яка передбачала перехід суб’єктів господарювання у 1999–2001 роках на ведення обліку згідно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, гармонізованими з міжнародними стандартами.

16 липня 1999 року приймається Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності суб’єктами підприємницької діяльності (див. Додаток 1). Протягом 1999–2004 років загалом сформовано нормативну базу ведення бухгалтерського обліку – розроблено і затверджено Міністерством фінансів України низку Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПБО) (див. Додаток 2).

Для ведення обліку згідно з прийнятими Положеннями (стандартами) Міністерством фінансів України затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його застосування (див. Додатки 3, 4).

Згідно з Програмою реформування бухгалтерського обліку в Україні переглянуто, удосконалено й розроблено нові форми первинної документації, облікової реєстрації та фінансової звітності.

В процесі реформування, з огляду на Міжнародну практику організації обліку, законодавчо та методологічно виділено такі складові облікової системи підприємства – фінансовий, управлінський та податковий види обліку.

Фінансовий облік – це сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (організації, установи) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

У фінансовому обліку здійснюють системний і комплексний облік господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й неперервне відображення усіх господарських операцій за звітний період. До об’єктів фінансового обліку належать активи підприємства, джерела власних засобів, зобов’язання підприємства, витрати і доходи підприємства, фінансові результати діяльності підприємства та їх використання, господарські операції, пов’язані з процесами виробництва й реалізації продукції.

Управлінський облік – це система збирання, оброблення та подання інформації про діяльність підприємства для планування, контролю і прийняття поточних та стратегічних рішень на різних рівнях управління підприємством. Організування управлінського обліку не регламентують міжнародні й національні стандарти та законодавчі акти. Його здійснює підприємство самостійно залежно від особливостей діяльності, структури й розмірів підприємства, потреб управління. Об’єктами управлінського обліку є витрати і доходи підприємства за їх цільовим призначенням (видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації). У межах управлінського обліку здійснюється облік витрат та калькулювання собівартості продукції, а також прогнозування і планування витрат, доходів фінансових результатів діяльності підприємства. Дані управлінського обліку є комерційною таємницею підприємства.

Податковий облік – це система обов’язкових форм і методів відображення платниками податків результатів господарської діяльності або інших об’єктів, пов’язаних з визначенням податкового зобов’язання з певних податків. Основними об’єктами податкового обліку є валові доходи, валові витрати, податкові зобов’язання, податковий кредит тощо. Організація податкового обліку регулюється податковим законодавством.

З огляду на те, що зазвичай дані одного виду обліку використовують в інших видах обліку, всі види обліку є взаємопов’язаними і формують єдину облікову систему підприємства.

 

1.3. Міжнародні та міжурядові організації бухгалтерського обліку.

 

Облікові системи різних країн світу формувалися під впливом національних економічних, політичних і культурних особливостей їх розвитку. Однак інтеграційні процеси у світовому господарстві, особливо серед країн із розвиненою ринковою економікою, спричинили до необхідності уніфікації принципів обліку в міжнародному масштабі. Було створено низку міжнародних організацій, які вирішують питання стандартизації бухгалтерського обліку та звітності. Основними з них є:

· Міжнародних комітет зі стандартів бухгалтерського обліку (Іnternational Accounting Standards Сommitee – IASC) – незалежна недержавна організація, метою діяльності якої є досягнення єдності у принципах бухгалтерського обліку, що їх використовують підприємства (організації, установи) в різних країнах світу для складання фінансової звітності. Заснований 1973 р. З 1983 об’єднує всі професійні бухгалтерські організації, що входять до складу Міжнародної федерації бухгалтерів. Стандарти, прийняті комітетом, мають рекомендаційний характер і не є обов’язковими для використання. Штаб-квартира комітету знаходиться в Лондоні;

· Міжнародна федерація бухгалтерів – МФБ (International Federation of Accountants – IFAC) – міжнародна організація, метою діяльності якої є розвиток і вдосконалення бухгалтерської справи, гармонізація на міжнародному рівні національних стандартів бухгалтерського обліку та аудиту. Вона є неприбутковим, недержавним, неполітичним міжнародним об’єднанням бухгалтерських організацій. Ініціативи щодо створення МФБ офіційно схвалено на Міжнародному конгресі бухгалтерів у Мюнхені 1977 р. Членство у МФБ є відкритим для національних бухгалтерських організацій. Керівними органами МФБ є Рада та правління. Рада, у складі якої по одному представникові від кожної країни-члена МФБ, обирає членів правління, встановлює основні положення щодо членських внесків і ухвалює зміни до Конституції МФБ. До складу правління входять президент, заступник президента та представники від 15 країн, обрані Радою на трирічний термін. Вибори правління відбуваються щорічно із заміною кожного року однієї третини членів правління. Правління наглядає за загальною робочою програмою МФБ, бюджетом та у разі потреби за конкретними проектами комітетів. Робочу програму Ради реалізують, як правило, невеликі робочі групи або такі постійні технічні комітети: з питань відповідності вимогам МФБ, з питань освіти, з питань етики, з фінансового та управлінського обліку, з інформаційних технологій, з міжнародної практики аудиту, з державного сектора;

· Міжурядова робоча група експертів із міжнародних стандартів обліку та звітності при ООН, яка створена в 1982 р. і вивчає питання обліку та звітності в міжнародних корпораціях.

Крім того, ведуться окремі дослідження з питань стандартизації і уніфікації обліку та звітності на підприємствах країн-членів Європейського Союзу. На сьогодні в межах ЄС прийнято декілька Директив (законів), що визначають єдині підходи до бухгалтерського обліку і звітності. Окрім ЄС, існують інші регіональні організації, які займаються питаннями стандартизації бухгалтерського обліку, а саме: Американська асоціація обліку, Асоціація бухгалтерів Азії та тихоокеанського регіону, Африканська рада бухгалтерського обліку тощо.

Розроблені міжнародними організаціями нормативні документи не регулюють техніку та методику обліку. Вони мають і матимуть свої особливості в різних країнах світу. Ці документи регулюють лише основні принципові положення обліку, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємств та порядок відображення їх у звітності.

Бухгалтерська професія відіграє надзвичайно важливе значення для суспільства, оскільки покликана сприяти фінансовій прозорості та підзвітності на всіх його рівнях. Зважаючи на інтенсивний розвиток світової економіки, її глобалізацію, підвищуються вимоги до публічності суб’єктів господарювання, основним носієм якої є фінансова звітність. Всі ці аргументи підсилюють кваліфікаційні вимоги до представників бухгалтерської професії. Підвищенню кваліфікації бухгалтерів сприяють різноманітні організації та програми сертифікації професійних бухгалтерів.

До найбільш поширених програм сертифікації бухгалтерів можна віднести:

АССА – Асоціація сертифікованих присяжних бухгалтерів, сертифікат якої підтверджує кваліфікацію, що базується на британських стандартах UK GAAP.

СРА – підтверджує кваліфікацію, що базується на стандартах US GAAP та системі оподаткування США.

СІРА – програма міжнародної сертифікації професійних бухгалтерів, яка створена для ринків країн колишнього СРСР і має обмежене визнання. Ця програма передбачає два рівня кваліфікації – САР (сертифікований бухгалтер-практик) і СІРА (сертифікований міжнародний професійний бухгалтер). В основі кваліфікації цієї програми лежать міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності та національні системи оподаткування країн, в яких здобувається сертифікат.

Існують і інші програми сертифікації, зокрема: IFA/IAB, CMA/CIMA, FCA certification, CFM та ін.

 

1.4. Концептуальні основи бухгалтерського обліку.

Для інформаційного забезпечення управління підприємством, установою чи організацією побудова бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності мають здійснюватися з дотриманням концептуальних основ, до яких належать:

1) вимоги до якісних характеристик інформації, яку подають у фінансових звітах;

2) умовності, принципи й обмеження, що їх застосовують у бухгалтерському обліку та звітності.

Суттєвими ознаками облікової інформації є:

зрозумілість (інформація має бути зрозумілою для користувачів);

доцільність (інформація повинна бути корисною при прийнятті управлінських рішень);

суттєвість (інформація є суттєвою, коли вона може вплинути на прийняття управлінських рішень);

достовірність (інформація повинна достовірно характеризувати певні факти, явища і процеси);

суть форми (інформація повинна відображати суть економічного явища);

нейтральність (інформація не повинна залежати як від внутрішніх, так і зовнішніх впливів);

обачливість (інформація за наявності частки, невизначеності подається обачливо);

повнота (інформація має повністю характеризувати явища);

порівняльність (інформація має бути зіставленою як в часі, так і в просторі);

своєчасність (інформація повинна надходити до користувачів у встановлені терміни);

економічна доцільність (дохід від використання інформації має бути більший від затрат на її збирання, оброблення, зберігання і подання).

Принципи бухгалтерського обліку – це правила якими слід керуватися, вимірюючи, оцінюючи та реєструючи господарські операції, а також показуючи їх результати у фінансовій звітності. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність повинні ґрунтуватися на таких основних принципах:

1) принцип обачності (консерватизму)– застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

2) принцип повного висвітлення, відповідно до якого фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що його приймають на її основі;

3) принцип автономності – кожне підприємство розглядають як юридичну особу (самостійну господарську одиницю), відокремлену від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відбиватися у фінансовій звітності;

4) принцип послідовності, згідно з яким облікова політика на підприємстві (методи оцінювання активів, нарахування амортизації, зношування МШП тощо) має бути постійна протягом тривалого періоду часу. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

5) принцип неперервності – оцінку активів та зобов’язань підприємства здійснюють виходячи з припущення, що підприємство продовжує свою діяльність необмежений час і не буде ліквідоване;

6) принцип нарахування та відповідності доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи цього періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображають в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

7) принцип переважання сутності над формою, згідно з яким операції обліковують відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

8) принцип історичної (фактичної) собівартості, відповідно до якого в бухгалтерському обліку активи відображають за фактичними витратами на їх виробництво або придбання (за собівартістю), а не за ринковими цінами;

9) принцип єдиного грошового вимірника, який передбачає узагальнення облікової інформації в єдиній грошовій одиниці;

10) принцип періодичності (облікового періоду) відповідно до якого діяльність підприємства для складання фінансової звітності поділяють на окремі періоди (рік, квартал, місяць тощо).

Згідно з міжнародними стандартами в концептуальних основах бухгалтерського обліку поряд із принципами виділяють умовності, обмеження і процедури обліку: (див. рис. 1.2.).

 

Вимірники обліку.

 

У бухгалтерському обліку для кількісного відображення руху засобів, коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три види вимірників:

· натуральні;

· трудові;

· грошові (вартісні).

Натуральні вимірники застосовують для оцінювання даних про кількість однорідних об’єктів обліку в кг, м2, м3, га тощо. Ці вимірники використовують для обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів, основних засобів.

Трудові вимірники використовують для обліку кількості відпрацьованого часу та обліку затрат праці на виготовлення продукції у людино-днях, людино-годинах, людино-хвилинах. Трудові вимірники необхідні для нарахування заробітної платні, визначення середньоспискового складу працівників, продуктивності праці тощо.

Грошовими (вартісними) вимірниками є гривні, євро, долари, рублі та інші грошові одиниці. Грошові вимірники є найбільш універсальними, дають можливості узагальнювати всі господарські операції підприємства, які вимірюють різноманітними натуральними чи трудовими вимірниками. Їх використовують для складання бухгалтерської звітності.

 

1.6. Мета, завдання та функції бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік має на меті забезпечити управлінський апарат, відповідні служби і фахівців необхідними достовірними даними про господарські процеси та фінансовий стан підприємства.

Як складова частина інформаційної системи підприємства бухгалтерський облік повинен забезпечувати отримання точної, повної, оперативної і вірогідної економічної інформації про господарські процеси, стан та використання ресурсів підприємства, використання коштів, розрахункові взаємовідносини з покупцями, постачальниками, персоналом, бюджетом тощо.

Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності має на меті надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства для прийняття ними певних рішень.

Бухгалтерська інформація потрібна апаратові управління підприємством для обґрунтованого прийняття короткотермінових і довготермінових управлінських рішень, а також широкому колу зовнішніх користувачів (інвесторам, кредиторам, постачальникам, фінансовим аналітикам, страховим агентам, працівникам податкових служб тощо).

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

· здійснення неперервного, суцільного, взаємопов’язаного й документального спостереження за економічними процесами та явищами на підприємстві;

· забезпечення внутрішніх і зовнішніх користувачів достовірною, повною і своєчасною інформацією про господарські процеси і явища, що здійснювалися на підприємстві, про наявність і стан господарських засобів та джерел їх формування;

· формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю господарської діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, що його веде підприємство. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошові вимірники, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для вирішення завдань бухгалтерського обліку застосовують особливі прийоми: документування, збирання, оброблення і трансформацію облікової інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Загальний цикл управління підприємством охоплює планування, облік, аналіз та регулювання. У цьому циклі бухгалтерський облік виконує такі основні функції:

інформаційну – забезпечення внутрішніх і зовнішніх користувачів інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства;

контрольну – здійснення методами бухгалтерського обліку контролю за збереженням та використанням ресурсів, виконанням виробничих завдань, дотриманням чинного законодавства й договірних зобов’язань;

оцінювальну – вимірювання та оцінювання ресурсів, визначення собівартості виготовленої продукції та фінансових результатів діяльності підприємства;

аналітичну – здійснення на основі первинних і зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства.

 

Висновки

Бухгалтерський облік є основою інформаційного забезпечення управління підприємством. Він охоплює систему реєстрації та підбиття підсумків фінансово-господарських операцій підприємства у первинних документах і реєстрах із подальшими аналізом, перевіркою та звітуванням про результати здійснення цих операцій. Облікова інформація має широке коло внутрішніх і зовнішніх стосовно підприємства користувачів.

Бухгалтерський облік виник і розвивався відповідно до економічних запитів суспільства. Основоположником бухгалтерського обліку вважають італійського ченця і математика Луку Пачолі.

Ведення бухгалтерського обліку ґрунтується на певних умовностях, принципах і обмеженнях, що їх у міжнародному масштабі регламентують спеціальні стандарти.

Інтеграція економіки України в європейську та світову системи господарювання зумовили потреби реформування національної облікової системи, її гармонізації з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

 

Рис. 1. Концептуальні основи бухгалтерського обліку згідно з