При вимірюванні ВВП враховується вартість товарів, вироблених підприємствами, організаціями, установами у межах країни.

Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально – економічного прогресу

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – один із найважливіших показників
розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат
виробничої діяльності економічних суб’єктів
у сфері матеріального і нематеріального виробництва.

 

При вимірюванні ВВП враховується вартість товарів, вироблених підприємствами, організаціями, установами у межах країни.

Склад валового внутрішнього продукту

Сільське, лісове та рибне господарство

Добувна промисловість і розроблення кар'єрів

Переробна промисловість

Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря

Водопостачання; каналізація, поводження з відходами

Будівництво

Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів

Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність

Тимчасове розміщування й організація харчування

Інформація та телекомунікації

Фінансова та страхова діяльність

Операції з нерухомим майном

Професійна, наукова та технічна діяльність

Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування

Державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування

Освіта

Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги

Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок

Надання інших видів послуг

Податки на продукти

Субсидії на продукти

 

Система національних рахунків (СНР) — це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів
і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання,
нагромадження капіталу та фінансів.

 

Ця система застосовується в умовах ринкових відносин.

Економіка ж усієї країни є сукупністю ринків окремих товарів, сплетених складною системою взаємозв’язків.

Загальна рівновага – це рівноважний стан усієї ринкової системи, під яким розуміють установлення рівності величини попиту та величини пропозиції на всіх взаємопов’язаних ринках.

	Одним із проявів загальної рівноваги є баланс між сукупними доходами та сукупними витратами. Кожний з економічних суб’єктів отримує свої певні види доходів, які витрачає для досягнення власних цілей.

 

 

Державне регулювання економіки – сукупність форм і методів цілеспрямованого
впливу державних установ і організацій на розвиток суспільного способу виробництва для його стабілізації та пристосування до умов, що змінюються.

 

Податкова політика - це діяльність держави
по встановленню, правовому регламентуванню
та організації стягнення податків і зборів.

 

Податкова політика України визначається Податковим кодексом.

Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011.

 

		Головним завданням податкової політикиє встановлення балансу між двома чинниками, якими визначається потреба в податках: необхідністю фінансового забезпечення виконання державою притаманних їй функцій та вирішенням соціально-економічних завдань.
		Податки– це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

 

 

 

Державний бюджет це – щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності.

Антимонопольне законодавство спрямоване проти усіх форм
монопольної влади, будь-яких форм монопольної поведінки.

 

 

Економічні коливання – це повторення підносів і спадів рівнів економічної активності, які відрізняються одне від одного тривалістю та інтенсивністю

Піднесення (бум) — це найвища фаза циклу. Доходи в суспільстві зростають, попит випереджає пропозицію, що викликає зростання цін. В економіці спостерігається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність. Але саме тут закладаються підвалини подальшої кризи перевиробництва.

Рецесія (спад) — це фаза ділового циклу, у якій національний обсяг виробництва скорочується, зменшуються обсяги купівлі населенням, насамперед, товарів тривалого користування, і зрос­тають запаси цих товарів на складах у торговельній мережі.

Депресія (дно) — це найнижчий період спаду, який може бути глибоким і тривалим. Падіння веде економіку до кризи або стагнації. Де період недовикористання економічних ресурсів і високого безробіття. Виникає максимальне падіння виробництва й торгівлі, різко зменшуються доходи та платоспроможний попит.

Пожвавлення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з рис пожвавлення виявляється в протилежній формі: відбувається зростання ВВП та прибутків, зменшується кількість безробітних тощо.

 

 

Безробіття — це складне соціально-економічне явище,
при якому частина економічно активного населення
не має роботи й заробітку.

Структурне безробіття(технологічне)— виникає в результаті зміни структури економіки, викликане науково-технічним прогресом і зміною структури потрібних кадрів.

Фрикційне безробіття (тимчасове) виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці, професій. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

Панельне безробіття відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття.

Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року

Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. У фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

 

 

Інфляція - надмірне, проти потреб товарообігу збільшення кількості паперових грошей з наступним їх швидким знеціненням. Проявляється зростанням загального рівня цін та зниженням купівельної спроможністі грошей.

Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно — до 10 % за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів. Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб'єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються. Незбалансована інфляція супроводжується зміною відносин цін товарів, послуг та ресурсів, тобто ціни на товари змінюються неоднаковими темпами. Прихована інфляція - інфляція, що виникає внаслідок товарного дефіциту, що супроводжується прагненням державних органів утримати ціни на колишньому рівні.

ВИДИ

 

 

-надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го століття) - обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти; - надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.; - інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари;

ПРИЧИНИ
ПРИЧИНИ

 

 

Соціальні наслідки

Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки

Наслідки

	Наслідки для економічного зростання.
		Політичне середовище

Світове господарство – глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах.

Об'єктивною основою розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції, якими вони обмінюються.

За рівнем соціально-економічного розвитку всі країни світу об’єднуються в 4 групи з урахуванням економічних показників:

• високо індустріальні країни – ВІК(США, Канада, країни Західної Європи, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль, почасти ПАР (біла частина населення).

• нові індустріальні країни – НІК(Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур, спеціальні економічні зони Китаю (Сянган, Аоминь, Шеньчжень).

• країни перехідної економіки – КПЕ(колишні соціалістичні країни Східної Європи, СНД, Росія, Китай з його особливим соціалістичним укладом економіки.

• країни, що розвиваються – РС

		ОПЕК чи Організація країн-експортерів нафти (OPEC, англ. The Organization of the Petroleum Exporting Countries) — картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами даної організації є країни, чия економіка залежить від доходів від експорту нафти.
	G7 або «Вели́ка сі́мка» (від англ. Group of Seven, у минулому G6 (Група Шести) та G8 (Група Восьми) — міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада). Лідери цих країн регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику. Крім них у зустрічах бере участь Європейський Союз, проте без права голосувати та проведення щорічних зборів.

 

 

Міжнародна торгівля — торгівля між представництвами різних держав. При міжнародній торгівлі відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародного поділу праці.

 

 

Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом.

Глобалізація (англ. globalization) — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації.

· Зникнуть будь-які підстави для міжнаціонального суперництва, ворожнечі і конфліктів. · Забезпечення самовиживання млюдської цивілізації і її прогрес.

· Перенесення виробництва з країн Заходу в Третій світ через дешевшу робочу силу призводить до ліквідації робочих місць і безробіття у світі Першому. · загрозу у впливі глобалізації на культуру · американізація або Макдональдизація

Негативні риси Позитивні риси

 

 

Початок глобалізації знаменували події після 1945 р.
– Друга світова війна стала глобальною війною, у яку тією чи іншою мірою були залучені всі континенти.
– У 1945 р.була створена ООН, а також могутні наддержавні фінансові установи — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк.
– Науково-технічна революція стала впливовим суспільним явищем.
Форми міжнародної економічної інтеграції.

 

Приклади зони вільної торгівлі:

• зона вільної торгівлі між США, Канадою і Мексикою;

• Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ);

• Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ, існувала до 1980 р.).

 

 

Приклади митного союзу:

• Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР);

• Співтовариство і спільний ринок країн Карибського басейну

(КАРІКОМ);

Спільний ринок — інтеграційне об'єднання, в якому відбувається вільний рух товарів, послуг, капіталу і робочої сили і здійснюється господарська взаємодія між країнами в сфері виробництва.

• Андська група (Болівія, Чилі, Колумбія, Еквадор та ін.).

 

Приклад спільного ринку — Європейський Союз (ЄС).

 

 

Приклад економічного союзу — здійснення в країнах ЄС з 1999 р. єдиної грошової політики і запровадження спільної грошової одиниці — євро.

 

 

Приклад політичного союзу — створення Європейського парламенту, метою якого є ще більше об'єднання Європи (мирне співіснування, господарське співробітництво).