Суть ефективності сільськогосподарського виробництва

Економічні результати та ефективність діяльності аграрних підприємств

1. Суть ефективності сільськогосподарського виробництва

2. Показники ефективності сільськогосподарського виробництва

3. Рентабельність виробництва і методика визначення її показників

4. Норма беззбитковості та її обчислення

5. Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва

Суть ефективності сільськогосподарського виробництва

Ефективність виробництва – складна економічна категорія, в якій відображається дія об’єктивних економічних законів виробництва – результативність. Вона є формою виразу мети виробництва. Необхідно розрізняти поняття “ефект” і “економічна ефективність ”. Ефект – це наслідок, результат виробництва в цілому або проведення тих чи інших заходів у сільському господарстві. Наприклад, ефект від застосування добрив – це приріст урожаю, а від поліпшення годівлі худоби – приріст її продуктивності. Але ефект не показує, вигідна певна справа, чи ні. Тому за ефектом не можна судити про доцільність діяльності. Потрібно зіставити ефект із витратами на його одержання й визначити, якою ціною він досягнутий. Саме про це свідчить економічна ефективність.

Ефективність - це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витратами на їх досягнення ресурсами, які можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати ви­робництва не лише є різноманітними, але й можуть бути пред­ставлені в різних формах (вартісній, натуральній, соціальній), то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефектив­ності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важ­ливо проаналізувати й оцінити. Враховуючи специфіку сільсько­господарського виробництва, доцільно розрізняти такі види ефек­тивності: технологічну, економічну і соціальну.

Технологічна ефективність — це результат взаємодії факто­рів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність жи­вих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. В рослинництві показниками технологіч­ної ефективності є врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості рослинницької продукції (вміст цук­ру в цукрових буряках, олії — в насінні соняшнику, білка — в зер­ні тощо). Таким чином, за результат діяльності підприємств бере­ться валове виробництво певного виду продукції і цей результат зіставляється з ресурсом – посівною площею культури. Щоб вирахувати якість продукції, можна визначити біологічний вихід цукру, олії, білка тощо на гектар посівної площі, помноживши врожайність культури з гектара на відсоток вмісту відповідної органічної речовини (коефіцієнт).

У тваринництві технологічними показниками ефективності є продуктивність худоби і птиці, а також основні параметри якості тваринницької продукції. Наприклад, у скотарстві такими техно­логічними показниками є надій молока на одну корову, вихід приплоду на 100 корів основного стада, середньодобовий приріст живої маси молодняка тварин і тварин на підгодівлі, а показ­никами якості - вміст білка і жиру в молоці, категорія вгодова­ності тварин (вища, середня, нижчесередня, худа); в свинарстві — середньодобовий приріст живої маси свиней, вихід ділового приплоду на свиноматку, виробництво живої маси свиней за рік у розрахунку на одну свиноматку. За результат діяльності підпри­ємства береться вироблена продукція тваринництва, а за ресурс, з яким зіставляється цей результат, – поголів’я тварин.

Досягнутий рівень технологічної ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність через існування постійних витрат, на які, як відомо, виробники в корот­костроковому періоді впливати не можуть. Важливо й те, що показники технологічної ефективності відображають специфіку й особливості сільського господарства, пов'язані з функціонуванням у цій галузі основного засобу виробництва — землі і живих орга­нізмів як засобів виробництва. Вони дають змогу здійснювати по­рівняльну оцінку результативності виробництва в динаміці і в те­риторіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами.

Економічна ефективність – це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення:

1) ресурси і результати виражені у вартісній формі;

2) ресурси – у вартісній, а результати – у натуральній формі;

3) ресурси – у натуральній, а результати – у вартісній формі.

Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств – раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект. З огляду на сказане, для оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств слід широко використовувати показники ефективності сільськогосподарського виробництва (див. питання 2 розділу 12).

Соціальна ефективність — поняття, що відображає поліп­шення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зай­нятості і безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація важкої фізич­ної праці тощо). Соціальна ефективність є, по суті, похідною від економічної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим вищою, чим вищого рівня економічної ефективності досягнуто. Соціальна ефективність не завжди може бути кількісно визначена. Проте досить ґрунтовно про досягнуту соціальну ефективність можна судити за такими показниками, визначеними у динаміці, як питома вага прибутку, направленого на соціальні заходи в загальній масі чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку на одного середньооблікового працівника підприємства, тощо.