Завдання 2. Вправи: 267, 268, 270, 271, 273, 274, 279.

Основна література

Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія: підручник / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К.: Либідь, 1993. – С. 157-168.

Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К.: Рад. школа, 1982. – С. 98-101.

Вихованець І. Теоретична морфологія української мови: академ. граматика укр. мови / Іван Вихованець, К. Городенська. – К.: Пульсари, 2004. – C. 217-224.

Горпинич В. О. Морфологія української мови: підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. О. Горпинич. – К.: ВЦ “Академія”, 2004. – С. 156-164.

Джочка І. Ф. Сучасна українська літературна мова. Практична морфологія / Ірина Джочка, Оксана Ципердюк. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2012. – С. 534-584.

Плющ М. Я. Граматика української мови в таблицях: навч. посібник / М. Я. Плющ, Н. Я. Грипас. – К.: Вища школа, 2004. – С. 71,75.

Сучасна українська літературна мова. Морфологія / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 296-311, 325-330.

Сучасна українська літературна мова: підручник / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; за ред. А. П. Грищенка ]. – 3-тє вид., допов. – К.: Вища школа, 2002. – С. 360-363, 387.

Сучасна українська літературна мова: підручник / [М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. – 6-те вид., стер. – К.: Вища школа, 2006. – С. 265-266.

Сучасна українська мова: підручник / [О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.] – К.: Либідь, 1991. – С. 237-240.

Ющук І. П. Українська мова / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2003. – С. 369-371.

Допоміжна література

Баракатова Н. А. Парадигма дієслова в сучасній українській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.01. “Українська мова” / Н. А. Баракатова; Дніпропетровський держ. ун-т. – Дніпроперовськ, 1999. – 17 с.

Білевич Т. Л. Дієслівна багатозначність у процесі розвитку мови / Т. Л. Білевич // Мовознавство. – 1999. – № 1. – С. 46-50.

Єрмоленко С. Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор; за ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 224 с.

Загнітко А. П. Взаємодія іменних та дієслівних категорій / А. П. Загнітко // Мовознавство. – 1992. – № 5. – С. 19-29.

Загнітко А. П. Структура та ієрарахія валентних значень дієслова / А. П. Загнітко. – К.: НМК ВО, 1990. – 64 с.

Ковалик І. І. Граматична структура системи дієслівних форм у сучасній українській літературній мові // Ковалик І. І. Питання українського і слов’янського мовознавства: вибрані праці, ч. ІІ / упор. З. Терлак / Іван Ковалик. – Львів; Івано-Франківськ, 2008. – С. 143-149.

Масицька Т. Є. Граматична структура дієслівної валентності / Т. Є. Масицька. – Луцьк: Волинський держ. ун-т, 1998. – 206 с.

Микитюк О. Українське дієслово як самобутність у мовній картині світу / Микитюк Оксана // // Семантика мови і тексту: матеріали ХІ Міжнар. наук. конф., Івано-Франківськ, 26-28 вересня 2012 р. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 396-399.

Русанівський В. М. Дієслово / В. М. Русанівський // Історія української мови. Морфологія / [С. П. Бевзенко та ін.; відп. ред. В. В. Німчук]. – К.: Наук. думка, 1978. – С. 235-341.

Русанівський В. М. Дієслово – рух, дія, образ / В. М. Русанівський. – К.: Рад. школа, 1977. – 112 с.

Русанівський В. М. Структура українського дієслова / В. М. Русанівський. – К.: Наук. думка, 1971. – 315 с.

Симонова К. Граматичні категорії дієслова: основні підходи до вивчення / Катерина Симонова // Українська мова. – 2012. – № 2. – С. 34-44.

Соколова С. О. Час та його відображення в граматичних категоріях дієслова / С. О. Соколова // Мовознавство. – 1995. – № 4-5. – С. 11-17.

Сухарина Н. М. Граматична та лексична семантика українського дієслова в лексикографічній системі: автореф. дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / Н. М. Сухарина; НАН України; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К., 2003. – 19 с.

Українська мова. Енциклопедія / за ред. І. В. Муромцева. – К.: Майстер-клас, 2011. – 400 с.

Українська мова. Енциклопедія / редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), Зяблюк М. П. та ін. – К.: Укр. енцикл., 2000. – 752 с.

Ципердюк О. Д. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Термінологічний словник / Оксана Ципердюк. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – 84 с.

Шевельов Ю. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947-1953 рр.) / Юрій Шевельов. – К.: Темпора, 2012. – С. 313-317.

Питання

1. Чому дієслово є центральною частиною мови?

2. Дайте визначення дієслова як частини мови.

3. Поясніть походження терміна дієслово. Наведіть іншомовний відповідник до цього терміна і поясність його походження.

4. Яке категоріальне значення має дієслово?

5. У чому полягають спільні та відмінні риси категоріального значення дієслова, прикметника та прислівника?

6. На які лексико-семантичні групи і за якими ознаками поділяються дієслова?

7. На які групи поділяються дієслова за семантичною повнотою? Наведіть по 3 приклади дієслів кожної групи.

8. Що таке валентність? На які групи поділяються дієслова за валентністю?

9. Назвіть морфологічні категорії дієслова. Які з них є власне-дієслівними морфологічними, які – невласне-дієслівними морфологічними, а які – міжрівневими?

10. Які морфологічні категорії дієслова є загальнодієслівними?

11. Яким часовим і способовим формам не властива категорія роду?

12. Яким часовим і способовим формам не властива категорія особи?

13. Яким способовим формам дієслова не властива категорія часу?

14. Які дієслівні форми мають іменні категорії роду, числа, відмінка і прикметникову словозміну?

15. Які дієслівні форми становлять морфологічну парадигму дієслова?

16. Чим розрізняються фінітивні (дієвідмінювані) та нефінітивні (вербоїдні) дієслова?

17. Яка синтаксична функція є типовою для дієслова як частини мови?

18. Яким членом речення виступає кожна з дієслівних форм?

19. Яка дієслівна форма розширює синтаксичні можливості дієслова?

20. Чому інфінітив називають дієйменником?

21. Чим інфінітив відрізняється від інших форм дієслова?

Лекція. № 2

Тема. Дві основи дієслова, категорія виду

Мета. Ознайомлення з поняттям про дві основи дієслова, структурні класи дієслів, охарактеризувати категорію виду, поняття видової пари, способи і засоби творення видових пар дієслів, а також подання загальних відомостей про способи (роди) дієслівної дії, одно- та двовидові дієслова.

Вступ. Дієслово відрізняється від іменних частин мови багатьма ознаками, зокрема тим, що має дві формотвірні основи та власне-дієслівні категорії, однією з яких є вид.

План

1. Поняття про дві основи дієслова.

2. Структурні (морфологічні) класи дієслів.

3. Загальна характеристика категорії виду.

4. Видова пара. Способи і засоби творення видових пар дієслів.

5. Поняття про роди (способи) дієслівної дії.

6. Одно- і двовидові дієслова.

Зміст лекції

1. Дві основи дієслова

Дієслова, на відміну від іменників та прикметників, мають не одну, а дві формотвірні основи: а) основу інфінітива (інфінітивну основу), б) основу теперішнього часу (презенсну основу, від лат. praesens).

Основа інфінітива виділяється шляхом відокремлення суфікса –ти: вчи-ти, би-ти, нес-ти. Від основи інфінітива утворюються:

2) дієслова минулого часу (вчи-в, би-л-а),

3) дієслова умовного способу (чита-ти – чати-в би),

4) дієприкметники минулого часу (зрозумі-ти – зрозумі-л-ий, прочита-ти – прочита-н-ий, би-ти – би-т-ий, гої-ти – го[й-е]н-ий, коси-ти – кош-ен-ий (під час додавання суф. -ен- відбувається усічення голосних основи і, и),

5) дієприслівники доконаного виду (прооперува-ти – прооперував-вши, насоли-ти – насоли-вши).

Основа теперішнього часу утворюється шляхом відокремлення особових закінчень від дієслів теперішнього часу третьої особи множини чи іншої особової форми: стука-ють, вч-у, пиш-еш. Від основи теперішнього часу утворюються:

1) всі особові форми теперішнього часу: По діброві вітер віє, гуляє по полю, Край дороги гне тополю до самого долу (Т. Шевченко);

2) всі форми майбутнього часу доконаного виду: Я все зроблю і прийду;

3) особові форми наказового способу: Прийдіте, чада, послухайте мене, страху Господнього навчу вас (Псалом 33);

4) дієприкметникові форми теперішнього часу: сплячий студент, співаючий ректор, зеленіюче поле;

5) дієприслівники недоконаного виду: солячи, лежачи, ведучи, співаючи.

Здебільшого основи інфінітива і основи теперішнього часу не збігаються: спа-ти – спл-ать; зелені-ти – зеленій-уть; коти-ти – кот-ать. Збігаються лише тоді, коли інфінітивний суфікс –ти знаходиться після приголосного, який не чергується: нес-ти – нес-уть, гриз-ти – гриз-уть, рев-ти – рев-уть.

2. Структурні (морфологічні) класи дієслів

На основі співвідношення основ інфінітива і теперішнього часу виділяються структурні класи дієслів.

Морфологічні класи бувають продуктивними і непродуктивними. Продуктивні класи представлені великою кількістю дієслів, за їх моделями утворюються нові похідні основи: приватиз-ува-ти – приватизу-ють. Непродуктивні класи властиві небагатьом дієсловам, за їх моделлю нові похідні не утворюються: гор-і-ти – гор-иш, вез-ти – вез-уть.

В. Русанівський вважає, що поділ дієслівних класів слід здійснювати ще й за належністю до типу дієвідмінювання (такий комплексний підхід пропонують автори підручника із сучасної української мови за редакцією А. Грищенка).

Кількість і порядок класів дієслів у траційній граматиці і в різних науковців не завжди збігається. Основні структурні класи дієслів подаємо в таблиці, де позначка дп позначає – дуже продуктивний клас, п – продуктивний клас, н – непродуктивний, мп – малопродуктивний, -о- – нульовий суфікс.

Клас	Суфікси основи інфінітива	Суфікси основи теп. часу	Приклади	Діє- від- міна
інфінітив	теперішній час (простий майбутній)
І дп ІІ нп ІІІ п ІV п V нп VІ нп VІІ п VІІІмп ІХ мп Х п ХІ мп ХІІ200 ХІІІ 1	-ува- (-юва-), -ва- -ва- -а- (-я-) -і- -а- (-я-) -і- -ну- -ону- -о- -о- -и-(-і-) -а- -і- -о-	-уй- (-юй-), -й- -вай- -ай- (-яй) -ій- -о- -о- -н- -он- -о- -й- -о- -о- -о- -о-	буд-ува-ти прац-юва-ти да-ва-ти бу-ва-ти пуск-а-ти рівн-я-ти сив-і-ти каз-а-ти смій-а-тися рев-і-ти хот-і-ти крик-ну-ти трус-ону-ти нес-ти плив-ти ри-ти би-ти вод-и-ти пой-і-ти крич-а-ти мовч-а-ти гор-і-ти біг-ти	буд-уй-у (-еш, -уть) прац-юй-у (-еш, -уть) да-й-у (-еш, уть) бу-вай-у пуск-ай-у рівн-яй-у сив –ій-у каж-у смій-уся рев-у хоч-у крик-н-у трус-он-у нес-у плив-у рий-у б-й-у водж-у (-иш, -ать) пой-у крич-у мовч-у гор-ю біж-у	І І І І І І І І І ІІ ІІ ІІ ІІ

3. Загальна характеристика категорії виду

Категорія виду (аспект) – це дієслівна морфологічна категорія мішаного, словозмінно-словотвірного, типу, яка вказує на відношення дії, названої дієсловом, до її внутрішньої межі і результату. Ця категорія ґрунтується на протиставленні двох значень – недоконаного і доконаного виду.

Видові значення властиві всім дієсловам і всім дієслівним формам.

Розділ граматики, який вивчає дієслівний вид і всю сферу видових і суміжних з ними значень, називається аспектологією. Аспектологія розглядає також, наприклад, способи дієслівної дії, видові компоненти тексту, що виражаються недієслівною лексикою і засобами синтаксису.

Одні дієслова називають дію, обмежену в часі початком або кінцем. Це дієслова доконаного виду, вони відповідають на питання що зробити? Дієслова доконаного виду можуть мати такі додаткові значення:

1) початок дії: заговорило (радіо), вилетів (літак), зашумів (ліс), рушив (поїзд), загриміло, заплакали;

2) кінець (завершеність) дії: поїсти, надрукувати, виголосити ( промову ), скошено, підпишемо;

3) одноразовість (однократність) дії: кивнути, смикнути, гукнув, мигнув;

4) багатократність обмеженої в часі дії: понасмічувати, понамальовувати, попоїсти;

5) результативність дії: захистити (дисертацію), довести (теорему), розв’язати (задачу).

Доконаний вид характеризує дію такими рисами, як динамічність, граничність, обмеженість дії і маркованість її кінця.

Дієслова доконаного виду не мають форм теперішнього часу, а можуть мати лише форму давноминулого, минулого і простого майбутнього часу (був знайшов, знайшов, знайду), пасивні дієприкметники (проспіваний), активні дієприкметники доконаного виду (пожовтілий) та дієприслівники доконаного виду (проспівавши, пожовтівши).

Дієслова недоконаного виду виражають дію, незавершену, не обмежену в часі, без вказівки на її межу (початок, кінець), результат і відповідають на питання що робити?

Дієслова недоконаного виду можуть мати такі додаткові елементи значення:

1) постійна неперервність дії: тече річка, світить, та не гріє сонце золоте; синіє море;

2) регулярна повторюваність незавершеної дії: пригладжувати, приголублювати, призбирувати, відраховувати. Це значення виражається здебільшого префіксами при-, від- із суфіксами -ува-;

1) нерегулярна повторюваність дії, яка виникає час від часу: налагоджувати, підморгувати, підмовляти, поглядати,, посміюватися. Це значення виражається переважно префіксами на-, під-, по- із суфіксами -ува-, -а-;

2) здатність до дії, яка є постійною ознакою суб’єкта: пес кусається, корова б’ється, троянда пахне;

3) протяжність дії, яка означає рух у певному напрямку: бігти, летіти, нести, брести;

4) повторюваність дії, яка означає різноспрямований необмежений рух: бігати, літати, носити, бродити.

Недоконаний вид характеризує дію такими рисами: статичність, непервність, необмеженість у часі, безвідносність до її внутрішньої межі, тобто недосяжність до її кінця, немаркованість кінця дії.

Від дієслів недоконаного виду творяться минулий, теперішній та складний і складений майбутній часи (ліпив, ліплю, ліпитиму, буду ліпити), рідко пасивні дієприкметники (ліплений), активні дієприкметники недоконаного виду (зеленіючий) та дієприслівники недоконаного виду (ліплячи, зеленіючи).

4. Видова пара. Способи і засоби творення видових пар

Видова пара – це дві лексично тотожні дієслівні словоформи, що розрізняються між собою лише граматичною семантикою виду: робити – зробити, переспівати – переспівувати, готуватися – підготуватися.

У багатозначних дієсловах кожна семема утворює свою видову пару: а) темніти (безособове – про сутінки, присмерк) – стемніти (надворі стемніло), б) темніти (ставати темним, набувати темного кольору) – потемніти (стіни, хрусталь потемніли).

У сучасній українській літературній мові видові пари формуються по-різному:

1) дієслова доконаного виду утворюються від дієслів недоконаного (перфективація, від перфект – доконаний): вчити – вивчити,

2) дієслова недоконаного виду утворюються від дієслів доконаного (імперфективація, від імперфект – недоконаний): перечитати (док.) – перечитувати (недок.), підмалювати (док.) – підмальовувати (недок.).

Існують три типи видових пар у сучасній українській мові:

1) перфективаційні: сміятися – засміятися, вчити – вивчити, гримати – гримнути;

2) імперефективаційні: підписати – підписувати, розв’язати – розв’язувати, мобілізувати – мобілізовувати;

3) суплетивні (різнокореневі): брати – взяти, говорити – сказати.

Видові пари утворюються такими способами:

1) префіксальний,

2) суфіксальний,

3) суфіксально-префіксальний,

4) акцентуаційний,

5) чергування голосних і приголосних звуків,

6) суплетивізм.

Засоби творення видових пар у межах кожного способу відображено в таблицях.

Творення форм доконаного виду від недоконаного

Дієслова н недок. виду	З Засоби творення видової пари	Дієслова доконаного виду
робити програмувати лити зеленіти летіти читати надихати рубати падати вішати чіпляти ковтати брати ловити	Префікси з- за- на- по- при- про- Суфікси ну- ону- Префікси й суфікси + чергування в- … -0с- (нульовий суфікс) по- … -и про- … -ну Суплетивізм	зробити запрограмувати налити позеленіти прилетіти прочитати надихнути рубонути впасти повісити почепити проковтнути взяти спіймати

Творення форм недоконаного виду від доконаного

Дієслова доконаного виду	Засоби творення видової пари	Дієслова недоконаного виду
Відшукати(від шукати) Скупити (від купити) Зігріти (від гріти) Заборонити (боронити) лишити допекти (від пекти) закотити (від котити) нарвати набрати засипати (від сипати) розрізати (від різати) витягти (від тягти)	Суфікси: -ува- -овува- -ва- -а- (-я-) -а- Суфікс, черг. звуків у корені: Суфікс -а-, черг. е-і Суфікс -ува-, чергування т-ч, о-а Чергування звуків: нуля звука - и Зміна наголосу: Перенесення наголосу з кореня на суфікс перенесення наголосу з префікса на суфікс, зміна нульового суфікса на -а-	відшукувати скуповувати зігрівати забороняти лишати допікати закочувати і закачувати наривати набирати засипати, розрізати витягати

5. Поняття про роди дієслівної дії

Додавання афікса (суфікса, префікса) може змінювати не лише вид дієслова, але й лексичне значення, пор.: писати – написати і писати – дописати, переписати, списати. На основі додаткової семантики, яка вноситься в дієслова афіксами разом із видовим значенням, дієслова об’єднуються в дієслівні роди (способи). Цю додаткову семантику, яка вноситься в дієслова афіксами разом з видовим значенням, називають способом дієслівної дії.

(Cпособи дієслівної дії детально розглядаються, н-д, у підручниках В. Горпинича, 2004, О. Безпояско та ін., 1993 (роди дієслівної дії), а вперше в українському мовознавстві в “Украинской грамматике”, 1986).

Для дієслів різних родів характерні різні типові відтінки значення: хворіти – прихворіти, гальмувати – пригальмувати (означає дію, яка реалізується не повністю, дуже трохи – кількісний спосіб дієслівної дії, різновид – пом’якшувальний СДД), любити – полюбити, працювати – запрацював мотор (значення „почати виконувати дію” – часовий спосіб дієслівної дії, різновид – починальний СДД), їсти – доїсти, курити – докурити (означають досягнення результату – результативний спосіб дієслівної дії).

А. Грищенко виділяє часові, кількісні (кратні) й оцінні способи дієслівної дії (с. 369-370). Немає виразних критеріїв розмежування способів дії. Тому фактично аналіз дієслів за способом дії у морфології здійснюється не так часто. До того ж, категорія виду охоплює всі дієслова, а розряди способів дії охоплюють лише частину похідних дієслів (ті, які мають додатковий відтінок у семантиці).

6. Одно – та двовидові дієслова

Категорію виду мають усі дієслова, але не всі дієслова формують видові пари.

Тому розрізняють:

1) парновидові дієслова (які утворюють видові пари);

2) одновидові, або непарні дієслова одного виду (які вживаються в одній формі: або доконаного (розгомонітися, розпищатися, розтремтітися, надуматися, налітатися, находитися, начекатися, надивитися, затремтіти, заплакати, попрацювати, потремтіти, поплакати, протремтіти, відшуміти, відквітувати, відхвилюватися, опам’ятатися) або недоконаного виду (гидувати, їздити, носити, тягати, мріяти, мешкати, працювати, турбувати, намагатися, піклуватися, залицятися, приспівувати, розгулювати, перестукуватися, покашлювати тощо). Автори «Теоретичної морфології української мови» зазаначають: “Видова непарність є характерною ознакою видової структури дієслів у сучасній українській мові” (с. 230);

3) двовидові дієслова (які суміщають в одній формі значення обох видів): арештувати, гарантувати, організувати, наслідувати, веліти, вінчати, женити, сигналізувати, атакувати, розслідувати, форсувати. Їх видове значення визначається тільки в контексті, вони не мають морфологічно виражених ознак виду. Розмежування значення двовидових дієслів пропонується в ‘Теоретичній морфології”.

Значення недоконаного виду двовидові дієслова мають, коли вживаються в таких формах: 1) особова форма теперішнього часу + прислівники сьогодні, постійно, кожного разу (Сьогодні вінчаю Марію в катедрі);

2) форми складного та складеного майбйтнього часу + прислівники згодом, потім, завтра (Завтра вінчатиму (буду вінчати) …);

3) дієслівний складений присудок, утворений за допомоги фазових дієслів почав, завершує (Священик почав вінчати Марію).

Значення доконаного виду: 1) синтетична форма майбутнього часу + прислівники згодом, потім, завтра (Загін згодом атакує …);

2) минулий час + темпоральні прислівники вже, заздалегідь (Уже атакував …);

3) умовний спосіб + прислівники давно, вже (Давно атакував би …).

Висновки

Отже, на відміну від іменника і прикметника, дієслово має дві формотвірні основи – інфінітивну та презенсну.

На основі співвідношення основ інфінітива і теперішнього часу виділяють структурні класи дієслів, враховуючи також поділ дієслів на дві дієвідміни.

Загальнодієслівна категорія виду складається з двох грамем і вказує на наявність або відсутність внутрішньої межі дії, названої дієсловом. Розрізняють парновидові, одно- та двовидові дієслова.

Афікси одночасно з видовим значенням нерідко вносять у лексичне значення дієслова додаткові семантичні елементи, на основі яких дієслова групуються в способи (роди) дієслівної дії.

Література

Основна література

Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія: підручник / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К.: Либідь, 1993. – С. 191-210.

Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К.: Рад. школа, 1982. – С. 101-105.

Вихованець І. Теоретична морфологія української мови: академ. граматика укр. мови / Іван Вихованець, К. Городенська. – К.: Пульсари, 2004. – C. 224-242.

Горпинич В. О. Морфологія української мови: підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. О. Горпинич. – К.: ВЦ “Академія”, 2004. – С. 164-182.

Плющ М. Я. Граматика української мови в таблицях: навч. посібник / М. Я. Плющ, Н. Я. Грипас. – К.: Вища школа, 2004. – С. 72-73.

Сучасна українська літературна мова. Морфологія / за заг. ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 311-325, 337-353, 354.

Сучасна українська літературна мова: підручник / [А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; за ред. А. П. Грищенка ]. – 3-тє вид., допов. – К.: Вища школа, 2002. – С. 364-370.

Сучасна українська літературна мова: підручник / [М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. – 6-те вид., стер. – К.: Вища школа, 2006. – С. 267-273.

Сучасна українська мова: підручник / [О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.] – К.: Либідь, 1991. – С. 240-243, 247-248.

Ющук І. П. Українська мова / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2003. – С.371-373, 376-378.

Допоміжна література

Городенська К. Г. Видові протиставлення в системі сучасних дієслів / Катерина Городенська // Слово. Стиль. Норма: зб. наук. праць. – К., 2002. – С. 118-121.

Жуйкова М. В. Типологія власне-видових дієслівних опозицій у сучасній українській мові: автореф. дис.... канд. філол. наук; спец. 10.02.01 “Українська мова” / М.В. Жуйкова; Львівський держ. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 1997. – 16 с.

Калько М. І. Категорія аспектуальності в сучасній українській літературній мові: автореф. дис. … д-ра філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / М. І. Калько. – К., 2009. – 40 с.

Русанівський В. М. Дієслово – рух, дія, образ / В. М. Русанівський. – К.: Рад. школа, 1977. – 112 с.

Русанівський В. М. Значення і взаємозв’язок граматичних категорій виду і часу в українській мові ХVІ-ХVІІ ст. / В. М. Русанівський. – К.: Наук. думка, 1959. – 99 с.

Русанівський В. М. Структура українського дієслова / В. М. Русанівський. – К.: Наук. думка, 1971. – 315 с.

Труб В. Про обмеження на варіативність виду дієслівних форм та деякі функції видового протиставлення / Володимир Труб // Українська мова. – 2012. – № 1. – С. 18-31.

Українська мова. Енциклопедія / за ред. І. В. Муромцева. – К.: Майстер-клас, 2011. – 400 с.

Фаріон І. Д. Складні випадки дієслівного керування // Фаріон І. Д. Мовна норма: знищення, пошук, віднова / Ірина Фаріон. – Вид. 2-ге, доп. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – С. 257-258.

Чубань Т. В. Особливості видової співвіднесеності дієслів у сучасній українській мові: автореф. дис.... канд. філол. наук; спец. 10.02.01. “Українська мова” / Т. В. Чубань; НАН України. – К., 1997. – 25 с.

Шевельов Ю. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947-1953 рр.) / Юрій Шевельов. – К.: Темпора, 2012. – С. 317-330.

Питання

1. Скільки формотвірних основ і які саме мають дієслова?

2. Як вони виділяються?

3. Які дієслівні форми утворюються від основи інфінітива? Наведіть приклади.

4. Які дієслівні форми утворюються від основи теперішнього часу (презенсної основи)?

5. На основі якого співвідношення виділяють структурні (морфологічні) класи дієслів? Скільки їх є? Наведіть приклади продуктивних і непродуктивних класів.

6. Дайте визначення категорії виду.

7. Що таке аспектологія?

8. Які граматичні значення виділяють у межах дієслівної категорії виду?

9. Яке значення виражають дієслова доконаного виду?

10. Які дієслівні форми властиві дієсловам доконаного виду?

11. Яке значення виражають дієслова недоконаного виду?

12. Які дієслівні форми властиві дієсловам недоконаного виду?

13. Що таке видова пара? Наведіть приклади перфективаційних, імперфективаційних і суплетивних видових пар.

14. Які є способи і засоби творення видових пар? Проілюструйте на прикладах.

15. Чи всі дієслова формують видові пари? Як називаються дієслова, що утворюють видові пари?

16. Які дієслова називаються одновидовими, а які – двовидовими? Наведіть приклади таких дієслів.

17. Як можна розмежувати значення двовидових дієслів у контексті?

18. У яких парах дієслова розрізняються лише граматичною семантикою виду, а в яких – ще й лексичною семантикою: допікати – допекти, гальмувати – пригальмувати, лити – налити, писати – переписати. Що таке способи (роди) дієслівної дії?

Практичне заняття 10

ДІЄСЛОВО, ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. ІНФІНІТИВ

1. Дієслово як центральна частина мови, його загальнокатегоріальне значення.

2. Семантичні групи дієслів.

3. Валентність дієслів.

4. Граматичні категорії дієслова, їх класифікація.

5. Синтаксичні функції дієслова.

6. Система граматичних форм дієслова.

7. Інфінітив.

8. Тестові завдання за темою практичного.

Основна література

Сучасна українська мова: підручник / [О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.] – К.: Либідь, 1991. – С. 237-240.

Ющук І. П. Українська мова / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2003. – С. 369-371.

Допоміжна література

Загнітко А. П. Взаємодія іменних та дієслівних категорій / А. П. Загнітко // Мовознавство. – 1992. – № 5. – С. 19-29.

Загнітко А. П. Структура та ієрарахія валентних значень дієслова / А. П. Загнітко. – К.: НМК ВО, 1990. – 64 с.

Русанівський В. М. Дієслово – рух, дія, образ / В. М. Русанівський. – К.: Рад. школа, 1977. – 112 с.

Русанівський В. М. Структура українського дієслова / В. М. Русанівський. – К.: Наук. думка, 1971. – 315 с.

Українська мова. Енциклопедія / за ред. І. В. Муромцева. – К.: Майстер-клас, 2011. – 400 с.

Фаріон І. Д. Граматичні та лексичні норми займенника // Фаріон І. Д. Мовна норма: знищення, пошук, віднова / Ірина Фаріон. – Вид. 2-ге, доп. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – С. 239-248.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (ІЗ ПЕРЕВІРКОЮ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ)

Завдання 1. Опрацювати дистанційну лекцію “Загальна характеристика дієслова, інфінітив”.

Завдання 2. Вправи: 267, 268, 270, 271, 273, 274, 279.

Завдання 3. Питання 1-25 (с. 251-252).

Завдання 4. Вивчити значення термінів, уміти ілюструвати їх прикладами.

Термінологічний мінімум: дієслово, вербатив, процесуальна ознака, службове дієслово, допоміжне дієслово, фазове дієслово, модальне дієслово, валентність слова, валентність дієслова, активна валентність, фінітивна дієслівна форма, дієвідмінювана дієслівна форма, способова дієслівна форма, вербоїд, вербоїдна дієслівна форма, недієвідмінювана дієслівна форма, нефінітивна дієслівна форма, інфінітив, неозначена форма дієслова.

Завдання 5. Підготуватися до тестової роботи.