Сутність та значення міжнародних інвестицій.

МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЇ

1. Сутність та значення міжнародних інвестицій.

2. Форми та види міжнародних інвестицій.

3. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні.

4. Вільні економічні зони.

Сутність та значення міжнародних інвестицій.

На мотивацію, обсяги та напрями міжнародного інвестування впливають багато ФАКТОРІВ:

1. ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНІ - політична стабільність, ступінь державного втручання в економічні процеси, ставлення до іноземного інвестора, дотримання дво- та багатосторонніх угод
2. РЕСУРСНІ - наявність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне положення, трудовий потенціал
3. ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНІ - темпи економічного росту, співвідношення споживання та заощаджень, ставка відсотка, норма чистого прибутку, рівень та динаміка інфляції, конвертованість валюти, стан платіжного балансу

ТЕНДЕНЦІЇ ВИВЕЗЕННЯ КАПІТАЛУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

ЗМІНЮЮТЬСЯ НАПРЯМКИ РУХУ КАПІТАЛУ: якщо раніше, до другої світової війни, капітал рухався переважно у слаборозвинені країни (колонії), то тепер ТРИ ЧВЕРТІ ВСІХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ПРИПАДАЄ НА РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ СВІТУ
Країни, що переважно ПРИЙМАЮТЬ КАПІТАЛ: США, Ірландія, Португалія, Італія, Велика Британія, Туреччина, країни, що розвиваються
Країни, які переважно ВИВОЗЯТЬ (НЕТТО-ІНВЕСТОРИ),- Японія, Франція, Німеччина. Якщо до 1985 року лідером у здійсненні іноземних інвестицій вважалися США, то тепер – країни Європейського Союзу, Японія

 

ЗАЗНАЮТЬ ЗМІН І ФОРМИ РУХУ КАПІТАЛУ:

- переважає вивіз портфельних інвестицій

- зростає роль держави, яка сама часто виступає інвестором, а також стимулює, контролює інвестиційну діяльність

- велику роль в міжнародному русі капіталів відіграють транснаціональні банки (ТНБ) і транснаціональні корпорації (ТНК)

ФОРМИ МІЖНАРОДНОГО РУХУ КАПІТАЛУ:
За джерелами походження –
- офіційний (державний)
- приватний (недержавний) капітал
За характером використання коштів:
- підприємницький
- позичковий (міжнародний кредит)
- міжнародна економічна допомога
За термінами вивезення капіталу:
- короткостроковий (до одного року)
- середньостроковий (більше одного року)
- довгостроковий (більше 3 років)
За типом фінансових зобовязань:
- кредитні операції
- інвестиційні операції
За цілями використання:
- прямі інвестиції
- портфельні інвестиції

2. ФОРМИ ТА ВИДИ МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЇ – ЦЕ ДОВГОСТРОКОВІ ВКЛАДЕННЯ КАПІТАЛУ ЗА КОРДОНОМ З МЕТОЮ ОТРИМАННЯ ПРИБУТКУ
Дві основних форми іноземних інвестицій:
ПРЯМІ іноземні інвестиції
ПОРТФЕЛЬНІ іноземні інвестиції

ВВЕЗЕННЯ КАПІТАЛУ ≠ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Ввезення капіталу – періодичний приплив іноземного капіталу
іноземні інвестиції – загальна сума накопиченого іноземного капіталу в національній економіці за певний період. Ця сума може зростати незалежно від того, ввозиться новий капітал чи ні. В першу чергу це стосується прямих інвестицій.

ІНВЕСТУВАННЯ
МОЖЕ ЗДІЙСНЮВАТИСЯ РІЗНИМИ МЕТОДАМИ:
- через розвиток контрактних форм співробітництва
- злиття і придбання підприємств
- створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств

ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ (ПІІ) КАПІТАЛОВКЛАДЕННЯ В ІНОЗЕМНІ ПІДПРИЄМСТВА, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ КОНТРОЛЬ НАД ОБ”ЄКТОМ РОЗМІЩЕННЯ КАПІТАЛУ І ВІДПОВІДНИЙ ДОХіД.
За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

ПОРТФЕЛЬНІ ІНВЕСТИ ції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобов’язання; інструменти грошового ринку та інші)

v Портфельні інвестиції являють собою капіталовкладення в облігації та акції закордонних компаній, які, втім, недостатні для встановлення безпосереднього контролю їх діяльності.

v Основною метою портфельних капіталовкладень є отримання прибутку, а не забезпечення прямого контролю господарської діяльності об'єкта інвестування. Разом з тим, навіть портфельна участь дає можливість ТНК здійснювати значний посередній контроль. Найбільш виразно це помітно в тих випадках, коли є додаткові домовленості (ліцензійні, управлінські, маркетингові та ін.), що ставлять підприємство в залежність від іноземного інвестора, або ж коли національна частка акцій розпорошена серед багатьох власників.

 

 

Прямі іноземні інвестиції за обсягом серед трьох основних форм міжнародних інвестицій (іноземні портфельні інвестиції, прямі іноземні інвестиції, банківську позику) ЗАЙМАЮТЬ ДРУГЕ МІСЦЕ І ЇХ ВІДСОТОК ЗРІС З 22% в 80-х роках до 43% в кін.90-х років ХХ ст. За оцінками експертів Дрезднер банку, обсяг накопичених у світі прямих інвестицій на кінець 2000 р.
становив 5 трлн дол. Приблизно 70% загальносвітового потоку довгострокових інвестицій перерозподіляється між США, ЄС та Японією.

прямі інвестиції означають наявність або іноземного контролю над 10 та більше % звичайних акцій чи голосів, або ж так званого ефективного голосу в управлінні підприємством. Прямі інвестиції найбільш типові для діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК).

Сумарні активи зарубіжних філій в 2000 році досягли 21 трлн. $
Експортні поставки зарубіжних філій перевищують 4 млрд. $
Загальне число зайнятих - 46 млн. чоловік
Частка зарубіжних філій в світовому виробництві становить понад 10,3%. З 6 ТРЛН. $ ПІІ НА ЧАСТКУ ТНК ДОВОДИТЬСЯ 5 ТРЛН. $ ПІІ. На приблизно 100 самих великих ТНК приходиться 30 % всіх прямих іноземних інвестицій.

ОСНОВНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ТНК:
o Електроніка і електротехніка
o Автомобілебудування 14%
o Нафтовидобуток і нафтопереробка 13%
o Фармацевтика 7%
o Торгівля 8%
o Хімічна 7%
o Харчова промисловість 10%
o Інше 23%
Близько 60% ТНК контролюють промисловість, 37% - обслуговування та послуги,
3% - базові галузі

ЗА ГЕОГРАФІЧНИМ РОЗПОДІЛОМ:
1 місце - США - 240 компаній
2 місце - Великобританія
3 місце - Японія - Toyota Motor
4 місце - Франція - France Telecom, Alcatel, Total Fina ELF
5 місце - Канада
6 місце - Німеччина
7 місце - Італія
...
18 місце - Росія

Основа світового панування ТНК – вивезення капіталу і його ефективне розміщення. Сукупні іноземні інвестиції всіх ТНК у даний час грають більш суттєву роль, ніж торгівля. ТНК контролюють третину продуктивних капіталів приватного сектору усього світу, до 90% прямих інвестицій за кордоном. Володіючи величезними капіталами, ТНК активно діють на міжнародних фінансових ринках. СУКУПНІ ВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ ТНК У КІЛЬКА РАЗІВ БІЛЬШЕ, НІЖ РЕЗЕРВИ ВСІХ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ СВІТУ РАЗОМ УЗЯТИХ ТЕОРІЯ ПОРТФЕЛЯ. Ця теорія дає можливість зрозуміти причини прямих зарубіжних інвестицій ТНК. Теорія портфеля полягає в тому, що диверсифікований портфель може забезпечувати кращі загальні результати діяльності, ніж недиверсифікований достатньою мірою - добре складений портфель інвестиційних проектів може забезпечити краще співвідношення ризику і прибутку. Також і ТНК, які диверсифікують свою діяльність і проникають на міжнародну арену, можуть досягти кращих співвідношень ризику і прибутку, ніж ті, хто діє в межах однієї країни

ВИКОРИСТАННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИМИ КОРПОРАЦІЯМИ ПРЯМИХ ЗАРУБІЖНІХ ІНВЕСТИЦІЙ ОБУМОВЛЕНО
Виробничо-економічними
маркетинговими
пропагандистськими
персональними
екологічними мотивами

Транснаціональні корпорації перетворюють світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечуючи прискорення науково-технічного прогресу у всіх його напрямках - технічний рівень і якість продукції, ефективність виробництва, вдосконалення форм менеджменту, управління підприємствами.
ТНК Є ГОЛОВНИМИ СУБ'ЄКТАМИ МІЖНАРОДНОГО РУХУ КАПІТАЛУ

Для інвестиційної активності ТНК у країнах характерне використання нових, заснованих на контрактних відносинах форм інтернаціоналізації:
- продаж ліцензій з наданням технологій і технічних послуг
- будівництво підприємств "під ключ" (з підготовкою місцевого персоналу)
- управління підприємствами
- пошукові роботи та створення видобувних підприємств на умовах "розділу продукції"
- франчайзинг
- субпідряди на поставку продукції із зарубіжних країн

 

Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді:

v ДОЧІРНЬОЇ КОМПАНІЇ (SUBSIDIARY) – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом. Контролює її батьківська компанія, яка володіє частиною акцій або всім капіталом;

v АСОЦІЙОВАНОЇ(ЗМІШАНОЇ) КОМПАНІЇ (ASSOCIATE) – відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми, якій належить суттєва, але не основна частина акцій. Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому – компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

v ВІДДІЛЕННЯ (BRANCH) – не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі. Відділення можуть мати форму представництва головної компанії за кордоном, партнерства, у тому числі і з місцевими підприємцями, рухомого майна (кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року.

v Спільне підприємництво – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності

≠

v Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності

ПЕРЕВАГИ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА:

1 - це реальний спосіб функціонування на ринках країн, в яких заборонена або обмежена діяльність іноземних фірм без участі місцевого партнера

2 – можливості обєднання капіталів

3 – можливості отримати певні пільги, переваги місцевого партнера

4 – можливості швидкого пристосування, розуміння місцевого середовища за допомогою місцевого партнера

5 – можливості мінімізувати ризик за умов мінливої політичної та економічної ситуації в різних країнах

6 – загострення конкуренції на світових ринках

НЕДОЛІКИ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА:

1 - зіткнення інтересів партнерів

2 – поєднання двох і більше корпоративних культур не завжди дає можливість подолати суперечності

В розвинених країнах спільне підприємництво частіше всього зумовлюється такими причинами, як жорстка конкуренція на світових ринках та обєднання ресурсів для спільних науково-дослідницьких та науково-виробничих проектів

Так, 25-відсотковий пакет акцій фірми “Вольво” в компанії “Рено” і 25-відсотковий пакет акцій “Рено” у “Вольво” сприяли спільним розробкам і виробництву технологічно удосконалених компонентів за менших витрат, що дозволяло фірмам успішно конкурувати з такими автомобільними гігантами як “Дженерал Моторз” і “Фольксваген”.

Все більшого поширення серед компаній різних країн здобувають СТРАТЕГІЧНІ АЛЬЯНСИ – довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.

Цілі у стратегічних альянсів різні, але частіше всього – це обєднання наукового потенціалу корпорацій, виробниче кооперування і розподіл ризиків Поширені в таких галузях: автомобільне виробництво, ЕОМ, авіакосмічна, фармакологічна, оборонна промисловість

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ АЛЬЯНСІВ:

v отримання доступу до ринків партнерів

v використання нових технологій

v скорочення часу для нововведень

ЗЛИТТЯ І ПРИДБАННЯ – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах

 

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗЛИТТІВ І ПРИДБАНЬ КОМПАНІЙ:

v Глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції

v Перенесення центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР

v Проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту

Більшість злиттів відбувалася по горизонталі, тобто усередині однієї галузі.

Мета такої стратегії – концентрація зусиль на профільному напрямку діяльності (шляхом продажу частин компанії або за допомогою об¢єднання з партнерами).