Тема 3. ІНФРАСТРУКТУРА ТОВАРНОГО РИНКУ: СУТНІСТЬ, СКЛАД І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ
Сутність та значення інфраструктури товарного ринку в економіці
Для глибокого розуміння питань, які вивчає дана дисципліна, важливим є усвідомлення її ролі та місця в інтегрованій структурі ринкової економіки.
Інфраструктура ринкової економіки являє собою сукупність видів діяльності та відповідних суб'єктів, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Виникнення інфраструктури є результатом розвитку продуктивних сил суспільства, поглиблення суспільного поділу праці. Високий рівень розвитку інфраструктури дає змогу з максимальною повнотою, комплексно використати увесь виробничий потенціал, скоротити час перебування речових чинників у процесі виробництва й прискорити надходження товарів до сфери обігу, довести матеріальні блага до споживача й задовольнити його попит.
Розрізняють інфраструктуру виробничу, соціальну і ринкову (сфери, обігу).
Виробнича інфраструктура — сукупність видів діяльності та матеріальних об'єктів, які створюють сприятливі умови для нормального перебігу процесу виробництва.
Соціальна інфраструктура — суб'єкти сфери виробництва послуг і культурних благ, через котрі здійснюються: послуги у царині права, безпеки, виховання, освіти, культури, соціального забезпечення, охорони здоров'я, житлового будівництва тощо. Відповідно до головного суб'єкта (людини), на який спрямована діяльність соціальної інфраструктури, ці сфери також називають соціально-побутовою інфраструктурою.
Ринкова інфраструктура — це сукупність спеціальних суб'єктів та об'єктів господарювання, діяльність яких спрямована на здійснення обігу товарів та послуг, забезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму та інтенсифікацію їх. Таким чином, ринкова інфраструктура являє собою систему підприємств та організацій, що забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До таких установ належать біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, інформаційно-комерційні, оптові та постачально-збутові організації, пункти прокату та лізингу тощо.
Інфраструктура формується в кожному конкретному виді ринку. У складі інфраструктури сфери обігу особливе місце посідає інфраструктура товарного ринку.
Інфраструктура товарного ринку (далі — ІТР) — це сукупність видів діяльності та суб'єктів господарювання, які забезпечують безперебійний обіг речових чинників виробництва і товарів кінцевого споживання, а також надають комплекс послуг з метою підвищення ефективності товарного обігу та раціонального споживання товарів, якомога повнішого задоволення потреб та попиту споживачів.
ІТР створює умови для прискорення обігу товарних ресурсів в економіці, вдосконалення ринкового процесу реалізації продуктів праці, оптимізації комерційних зв'язків, поліпшення матеріально-технічної бази обігу.
Діяльність суб'єктів інфраструктури товарного ринку допомагає виробникам у формуванні ефективних каналів розподілу. Суб'єкти ІТР забезпечують рух товарів від виробників до споживачів, сприяють подоланню розбіжності у часі, місці та праві власності, що відокремлюють товари та послуги від споживачів. Слід підкреслити роль суб'єктів ІТР у встановленні ринкової рівноваги між попитом та пропозицією, у формуванні торговельного асортименту.
Особливості діяльності суб'єктів інфраструктури товарного ринку
Результат праці суб'єктів інфраструктури товарного ринку не має матеріально-речової форми на відміну від результатів діяльності виробничих галузей та соціально-побутової інфраструктури суб'єктів.
Суб'єкти інфраструктури товарного ринку не створюють кінцевого продукту під час безпосередньої або опосередкованої участі у суспільному виробництві. Функціональне призначення суб'єктів ІТР полягає у продовженні процесу виробництва в сфері обігу, збільшенні споживної вартості товару без зміни його матеріально-речової форми. Продуктом діяльності більшості суб'єктів ІТР є послуги.
Послуга — особлива діяльність, результати якої мають вираження у споживній вартості, що задовольняє певні потреби людини. Особливість послуг як товару (порівняно зі звичайним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуг збігається з процесом їх створення, їх неможливо накопичувати, транспортувати тощо.
Головна відмінність послуг, пов'язаних із продажем і використанням товару в матеріально-речовій формі, від інших видів послуг полягає в тому, що вони невіддільні від цього товару, не існують окремо від нього. Товар може продаватись без надання послуг, але послуги без товару неможливі.
Послуги суб'єктів ІТР мають такі властивості:
• не набувають вигляду продукту в матеріально-речовій формі;
• формують інтегрований продукт «товар—послуга»;
• надають товару таких властивості, що підвищують його споживну цінність;
• створюють умови для здійснення ефективного виробничого процесу;
• створюють умови для життєдіяльності людини;
• справляють корисний ефект, невідокремлений від виробництва й використовуваний у процесі виробництва;
• спрямовані на об'єкти та суб'єкти товарного ринку;
• не підлягають накопиченню, складуванню, зберіганню;
• зумовлюють необхідність створення резервів виробничих потужностей у суб'єктів інфраструктури;
• якість послуги може суттєво змінюватись залежно від того, хто, коли і де її надає.
Діяльність з падання послуг у процесі фізичного обігу товарів у матеріально-речовій формі є продуктивною, оскільки суб'єкти, які їх надають, продовжують процес виробництва у сфері обігу. Продуктом цієї праці є послуга у вигляді корисної дії або вигоди, яку може отримати споживач.
З погляду маркетингу послуги поділяються на матеріальні та нематеріальні.
Матеріальні послуги — послуги, спрямовані на реальний товар, надаються під час продажу або пов'язані з використанням товару.
Нематеріальні послуги — послуги, які не можна побачити, скуштувати, відчути на дотик, почути або понюхати, перш ніж придбати (інформаційне обслуговування, консультування тощо).
