Методичний інструментарій аналізу процесів розвитку підприємства

Аналізуючи процеси розвитку на підприємстві, зазначимо, що в основі усіх прикладних методик аналізу та оцінки ефективності Його розвитку покладено результативний критерій (ефективність підприємницької діяльності).

Однією з найбільш типових методик оцінки та аналізу розвитку підприємств слід вважати розробки P.M. Петухова. Під інтенсивним розвитком підприємства він розуміє такий спосіб змін, змістом яких є використання у виробництві найновіших досягнень науки і техніки, передового практичного досвіду тощо; це особливий спосіб розвитку підприємства, який спрямований на досягнення науково-технічного прогресу, метою та результатом якого є підвищення економічної ефективності виробництва і зростання на цій основі обсягів виготовлення продукції. Під екстенсивним типом розвитку підприємств розуміється нарощування обсягів виробництва, підвищення його ефективності за рахунок залучення у господарський оборот більшої кількості економічних ресурсів. Пріоритетним визнається інтенсивний тип розвитку підприємств, що забезпечує більш повне задоволення потреб суспільства без зростання обсягів необхідних ресурсів.

Результатами інтенсифікації діяльності підприємства виступають такі зміни соціально-економічної системи підприємств, як збільшення його виробничої потужності, підвищення продуктивності праці, зростання швидкості оборотності коштів, активізація процесів технічного переозброєння та оновлення і т.д. Перелічені організаційно-економічні результати слід розцінювати як проміжні, що не можуть бути визнані метою розвитку. Метою визнаються зміни загальної системної ефективності функціонування підприємств, тобто співвідношення між отриманими результатами та понесеними для цього витратами.

У якості базових критеріїв аналізу та оцінки ефективності розвитку підприємства використовуються такі індекси:

'г виробництва (Jm (/)) — розраховується як співвідношення досягнутого рівня виробництва (реалізації) продукції та його базової величини;

- рівня економічної ефективності (/,) - визначається на основі співставлення досягнутих результатів та витрат на їх досягнення.

Система оцінки ефективності та якості розвитку підприємства за P.M. Петуховим включає такі показники:

Приріст випуску продукції за рахунок зростання витрат, що відтворює екстенсивний шлях розвитку підприємства розраховується за такою формулою:

де ДВП^ - частка приросту обсягів виробництва продукції за рахунок екстенсивних чинників, грн.;

С. та С - повна собівартість продукції, відповідно базового та розрахункового періодів, грн.;

КЕй- економічна ефективність виробництва базового періоду, яка визначається як співвідношення отриманих результатів і витрат на їх досягнення, грн.

Приріст обсягів виробництва продукції, що зумовлений зміною ефективності виробництва, тобто інтенсивних чинників розраховується за формулою:

де ДВПт - частка приросту обсягів виробництва продукції за рахунок інтенсивних чинників, грн.; С - повна собівартість продукції розрахункового періоду, грн.;

КЕр - економічна ефективність виробництва розрахункового періоду, яка визначається як співвідношення отриманих результатів і витрат на їх досягнення, грн.

Загальний приріст обсягів виробництва продукції у вартісному виразі визначається наступним чином:

Відповідно до проведених розрахунків, найкращим визнається той сценарій розвитку підприємства, що зумовлений найбільшою часткою впливу інтенсивних чинників у загальному збільшенні обсягів виробництва.

Запропонований алгоритм розрахунків Петухов P.M. пропонує доповнити показниками оцінки суспільної цінності отриманих приростів обсягів виробництва за рахунок екстенсивних та інтенсивних чинників таким способом:

де / — темп організаційно-економічного розвитку підприємств;

Р — коефіцієнт економічної значущості інтенсивних чинників розвитку, визначений на основі цільових орієнтирів розвитку підприємства, сфери бізнесу та економіки у цілому;

ВП. — випуск продукції у попередньому періоді (році), грн.

Той самий показник, з метою спрощення користування, рекомендується представляти у формі:

де / - індекс зміни повних (приведених) витрат на виробництво та реалізацію продукції.

На цій основі визначається індекс організаційно-економічного розвитку (АГ) підприємства, як співвідношення:

Іншим прикладом методик аналізу та оцінки процесів організаційно-економічного розвитку підприємства можна вважати метод збалансованих оціночних звітів (Balanced Scorecard чи BSC), розроблений у середині 90-х років Р. Капланом та Д. Нортоном. Дана методика призначена для аналізу ефективності функціонування підприємств упродовж тривалих проміжків часу та використовує високорівневі економічні співвідношення у поєднанні з традиційними фінансовими показниками, що дозволяє більш точно прогнозувати довгостроковий успіх підприємства. Аналітичні коефіцієнти в рамках методики носять назву оціночних індикаторів та, на думку авторів, сприяють управлінню вартістю бізнесу.

Методика BSC визначає чотири перспективи підприємства, які дозволяють більш точно оцінити, наскільки ближче підійшла компанія до досягнення своїх цільових орієнтирів:

маркетингова (споживча) перспектива (як споживачі оцінюють діяльність підприємства);

внутрішня перспектива (які бізнес-процеси можуть забезпечити підприємству конкурентні переваги);

фінансова перспектива (як оцінюють бізнес власники);

перспектива розвитку (навчальна) (яким чином досягти подальшого успіху).

Загальну систему показників методики у розрізі окремих проекцій (фінансової, маркетингової, внутрішньої та розвитку) наведено на рис. 15.2.

Використання даної методики передбачає реалізацію такого алгоритму:

- визначення мети та цільових орієнтирів діяльності - що ми намагаємося досягти?

- підбір індикаторів для вимірювання стратегії розвитку підприємства (встановлення пріоритетів) - що важливіше?

- ідентифікація індикаторів - що ми повинні вимірювати?

- прогнозування результатів - що потрібно виміряти та змінити?

- узгодження - кому це потрібно?

- планування наступних заходів - куди потрібно рухатися далі?

Рис. 15.2. Система показників аналізу організаційно-економічного розвитку згідно методики BSC

Іншим прикладом аналізу розвитку підприємства на основі його ринкової вартості може слугувати технологія Т. Коупленда, Т. Коллера та Дж. Муррина, співробітників консалтингової групи "МакКінсі". Технологія аналізу реалізує процесний підхід до вивчення розвитку підприємства, основним критерієм при цьому виступає ринкова вартість бізнесу. Причому, показник вартості бізнесу здобуває різні значення залежно від цільової основи розрахунку - вартість для акціонерів, вартість для інвесторів, вартість для суспільства, вартість для кредиторів тощо. Методичну основу визначення та аналізу вартості бізнесу (підприємства) створює пентаграма оцінки, приведена на рис.15.3.

Для визначення вартості бізнесу використовуються традиційні методики, а саме: - модель дисконтованого грошового потоку єдиного об'єкта оцінки - вартість підприємства визначається на основі вартості основноїдіяльності за вирахуванням усіх зобов'язань. Вартість основної діяльності розраховується на основі генерованого нею грошового потоку, з урахуванням чинника приведення; г модель економічного прибутку - вартість підприємства оцінюється на основі суми інвестованого капіталу; з урахуванням суми економічного прибутку від його використання. Величина економічного прибутку формується у кожен період функціонування капіталу в господарському обороті і служить вимірником вартості, яку створює компанія за певний період в рамках своєї діяльності.

Рис. 15.5. Визначення можливостей структурної перебудови підприємства

Для оцінювання можливостей зростання підприємства пропонується використовувати формулу Міллера-Модільяні, що дозволяє визначити вартість перспектив зростання підприємства:

де к—частка чистого прибутку, інвестована у проекти заради зростання, грн.; п — кількість років, упродовж яких компанія інвестує кошти у власне зростання; /? — рентабельність інвестованого капіталу, %; Ж4СС- середньозважені витрати на користування капіталом, грн.

Згідно з цим підходом, якщо підприємство упродовж тривалого періоду часу виявляє стійкі темпи зростання, що вище середніх по галузі, тоді воно повинно орієнтуватися на такі часові "горизонти" (рис. 15.4).

Кожен "горизонт" розвитку характеризується певною специфікою оцінки та аналізу, а також управлінням цими процесами. Підводячи підсумки методологічного дослідження підходів до оцінювання та аналізу процесів розвитку підприємств, слід відзначити, що у якості критеріїв можуть слугувати:

- ефективність підприємницької діяльності чи окремих її складових (бізнес-процесів). /Даний критерій так чи інакше використовується в усіх розглянутих методиках і тому носить універсальний характер. Теоретичною основою використання цього критерію є ключове протиріччя економічних відносин "необмежені потреби - обмежені ресурси - обмежені економічні блага".

- час протікання процесів. Використання даного критерію в економічних дослідженнях формалізовано в механізмах перерахунку вартісних показників до одного періоду часу.

Рис. 15.4. Розвиток підприємства згідно з концепцією вартості бізнесу

Незважаючи на різноманітність інструментарію управління розвитком, більшість вітчизняних підприємств використовують традиційні фінансові показники та моделі. Звичайно, це не може не позначитися на ефективності управління цим складним соціально-економічними явищем. В основі традиційної технології управління розвитком підприємства лежить формула розрахунку доданої вартості (економічного прибутку) та фінансові коефіцієнти іммобілізації капіталу.

Зважаючи на вищевикладене, жодна з існуючих концепцій вимірювання досягнень підприємства неспроможна найбільш точно та коректно детермінувати рівень розвитку підприємства. Однак, з поміж усіх аналізованих концепцій найбільш близькою до досягнення визначеної мети слід вважати систему збалансованих показників.

 

Нова парадигма економічного розвитку являє собою перехід від інерційно-ринкової самоорганізації економіки до її розвитку на основі зміцнення природних начал, формування нового (граничного) типу економічного зростання. У цій моделі реальним центром є людина, її зростаюча самодостатність, нові параметри свободи вибору. Нова модель розвитку породжує якісно новий фактор виробництва – інформацію і знання.