І.Я.Франко(1856-1916) “Емерік Туринський. Посмертні спогади”.

 

Ідеал народного вчителя. Вчитель повинен:

- любити науку, яку викладає;

- захищати молодь;

- бути вимогливим і суворим, особливо в моральному вихованні;

- мати природжений педагогічний талант;

- жити спільним життям всього класу, забувати про себе, свої власні турботи;

- уроки в такого вчителя є розширенням розумового кругозору учня, будуть насолодою, а не мукою.

 

Т.Г.Лубенець (1855 – 1936)

Відомий педагог, методист, громадський діяч, послідовник К.Д.Ушинського.

 

Боровся за створення справжньої народної школи, за розвиток педагогічної науки.

Видав 30 підручників, методичних посібників і книг з різних питань навчання і виховання. “Педагогічні бесіди” – найголовніша праця.

У книзі “Педагогічні бесіди” пише: “Які б засоби не були затрачені на народно-шкільну справу, якими не були б самі по собі керівники цих шкіл, істинна освіта, навчання і виховання не може йти вперед у своєму розвитку, якщо безпосередні творці народної грамотності – сільські учителі – не будуть стояти на висоті свого покликання. Покликання вчителя є високе і благородне”.

“То ще не вчитель, який здає екзамен на звання учителя, а той, у кого є впевненість в тому, що він є, повинен бути і не може бути іншим. Ні методи, ні прийоми учителів створюють освічених і вихованих людей, а їх щирість у справі освіти і виховання”.

“ Учитель-вихователь – педагог за покликанням, за метою, за знаннями і мистецтвом”.

“Ми не знаємо більш скромної, маловідомої і разом з тим, такої необхідної професії як учитель. Він працює так просто, як росте дуб і так безперервно, як світить сонце. Важка праця вчителя”.

 

К.Д. Ушинський (1824-1870).

Високо оцінював роль вчителя. Він справедливо вважав, що вплив педагога на учнів складає ту виховну силу, яку не можна замінити ніякими статутами і програмами, ніякою організацією навчальних закладів, що “особистість вихователя значить все у справі виховання”.

Ушинський вказував, що діяльність педагога потребує постійного вдосконалення: вона зовні одноманітна, її результати видно не скоро в ній велика небезпека, викладаючи з року в рік одне і те ж, “втягнутись і вести викладання майже механічно”. Він попереджував вчителів від цієї небезпеки, закликав їх до постійного руху вперед.

Вчитель повинен бути не тільки викладачем тих чи інших предметів, але і вихователем, любити свою професію, бути освіченою людиною, знати педагогіку і психологію, володіти педагогічною майстерністю і педагогічним тактом.

 

Завдання для самоконтролю

1.Назвіть і розкрийте суть основних психолого-педагогічних якостей учителя.

2. Охарактеризуйте провідні педагогічні вміння вчителя.

3.У чому полягає тактовність педагога?

4.Наведіть приклади педагогічних ситуацій, в яких учитель-вихователь проявляє тактовність.

5.Обґрунтуйте, яким чином діяльність вчителя-вихователя впливає на соціальний розвиток суспільства.

Ситуація

Пам'ятаю маленького Дмитрика. Це було в 3-му класі... Уявіть собі: йде урок граматики. Ви пояснюєте біля дошки правило, всі слухають, записують приклади. Пише нібито й Дмитрик, але серце ваше непокоїться за цього хлопчика. В очах у нього — ніби живі намистинки, чимось він зараз зайнятий, щось йому не до граматики. Підходите тихенько до хлопчика й бачите: перед ним напіввідкрита сірникова коробка, у ній щось ворушиться. Дмитрик увесь там, у коробочці його очі й думки. Придивляєтесь — у коробці жук, якийсь незвичайний, з одним рогом; як пилкою, ріже він і не може перерізати дверці своєї тюрми.

Можна, звичайно, розгніватися, довести хлопчика до сліз, а себе — до нервового тремтіння, але що з цього? Єдине, чого ви досягнете, — час буде витрачено даремно, жук стане розвагою для всього класу, діти заздритимуть Дмитрикові й підсміюватимуться над вашим гнівом.

Нехай не дає вам спокою в цю мить думка: що робиться в твоїй душі, дитино? Чому ти не зміг змусити себе відкласти жука на півгодини й зрозуміти граматичне правило? Ви берете коробочку, закриваєте її, кладете в кишеню, кладете руку на голову Дмитрика, ще раз пояснюєте правило, хлопчик пише; бачите, він зрозумів: бувають же такі діти

— одним оком дивиться на однорогого жука, другим на дошку — і все-таки щось залишається в голівці.

Після уроків Дмитрик підходить до вашого столу, мовчить, нахиливши голову. Чорні намистинки очей ледве блищать, сховані під довгими віями. Але від вас він не може приховати, що в його очах усе-таки грають бісики. Віддає­те Дмитрикові жука і просите розповісти: де він знайшов таку дивну істоту, як це йому вдалося примусити жука "пиляти" дверці темниці, що він далі думає робити з жуком? Дмитрик охоче розповідає, він тягне вас за рукав до чагарника, де, за його словами, такі ось жуки вилазять на світло і літають один раз на три роки.

- Які якості учителя проявились у даній ситуації?

- Як діяли б Ви в даній ситуації?

- Чому вчителю необхідно добре знати психологію дитини?