Форми професійного навчання персоналу

Планування і розвиток персоналу

План:

1. Особливості планування персоналу

2. Загальна характеристика розвитку персоналу.

3. Форми професійного навчання персоналу.

4. Законодавчі та нормативні акти з розвитку персоналу.

1. Особливості планування персоналу. Планування персоналу, як одна із важливих функцій управління персоналом полягає в кількісному, якісному, часовому і просторовому визначенні потреби в персоналі, необхідному для досягнення цілей організації.

Планування персоналу ґрунтується на стратегії розвитку організації, її кадрової політики. Функція планування кадрів стає все більш важливою в забезпеченні стратегії організації, оскільки точний облік майбутніх потреб дає змогу чітко орієнтуватися під час розроблення планів підвищення кваліфікації і роботи з резервом.

Кадрове планування — це система комплексних рішень і заходів щодо реалізації цілей підприємства і кожного працівника, яка дозволяє:

-забезпечити підприємство персоналом відповідно до кількості і вимог робочих місць;

-підібрати таких людей, які могли б вирішувати поставлені завдання як у поточному, так і в майбутньому періодах;

-забезпечити високий рівень кваліфікації працівників;

-забезпечити активну участь працівників в управлінні підприємством.

Таким чином, сутність кадрового планування полягає у створенні умов для забезпечення організації у визначений час необхідно кількістю працівників відповідної кваліфікації, і в той же час надати людям роботу, що відповідає їх здібностям і нахилам та задовольняє їх потреби.

Метою планування персоналу є визначення його кількісного та якісного складу, що забезпечує розвиток підприємства, його економічне зростання в коротко-, середньо- та довгостроковий період.

Планування персоналу може здійснюватися за такими напрямами:

• структурно визначене планування, тобто планування, що ґрунтується на поділі праці відповідно до виробничого процесу;

• індивідуальне планування — планування кар’єри співробітника, планування оновлення персоналу;

• колективне планування — планування персоналу колективу, або окремих його груп.

Види планування:

• Короткострокове планування — поширюється на період не більше одного року.

• Середньострокове планування — передбачає розроблення планів на період від одного року до п’яти років.

• Довгострокове планування — це розроблення планів більш ніж на п’ять років.

• Якісна потреба визначається на основі професійно-кваліфікаційного розподілу робіт, вимог до робочих місць і посад, штатного розпису організації та її структурних підрозділів.

• Визначення кількісної потреби у персоналі передбачає установлення вихідних даних для розрахунку та безпосередній розрахунок необхідної чисельності працівників на певний період часу, робочих місць, обсягу витрат.

• 2. Загальна характеристика розвитку персоналуРозвиток персоналу — це сукупність заходів щодо набуття і підвищення кваліфікації працівників, а саме:

• навчання, яке у формі загального і професійного навчання дає необхідні знання, навички і досвід;

• підвищення кваліфікації, тобто поліпшення професійних знань і навичок у зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу;

• перекваліфікація, що по суті, дає друге навчання, тобто професійна профорієнтація, можливість освоїти нову спеціальність;

• навчання в школі управління і керівництва, що дає необхідні знання і підготовку для призначення на керівну посаду і формування кар’єри керівника.

Необхідність постійного професійного навчання обумовлена певними факторами:

• упровадженням нової техніки, технологій, виробництвом сучасних товарів, зростанням комунікативних можливостей;

• виходом на ринок з високим рівнем конкуренції;

• тією обставиною, що для організації ефективнішим є підвищення віддачі від уже працюючих працівників на основі їх неперервного навчання, ніж залучення нових працівників.

• Підприємство повинно розробляти і постійно поновлювати свої програми систематичної підготовки і перепідготовки працівників. Програми мають бути складені з урахуванням конкретних особливостей структури персоналу і актуальних завдань розвитку підприємства.

Розрізняють два види професійного навчання:

1. загальна (первинна) професійна підготовка;
2. підвищення кваліфікації та перепідготовка.

Професійне навчання персоналу — це цілеспрямований процес формування в працівників організації професійних теоретичних знань, умінь та практичних навичок за допомогою спеціальних форм і методів, необхідних працівникам організації зараз чи в майбутньому.

Підвищення кваліфікації і перепідготовка — це поглиблення, розширення й доповнення здобутої раніше кваліфікації. Причому підвищення кваліфікації — це освітні заходи з удосконалення професії, а перепідготовка — заходи з освоєння інших (суміжних) професій і навиків.

 

Форми професійного навчання персоналу

Форми навчання персоналу - це види організаційної взаємодії учнів і слухачів у навчальних групах, окремих учнів або слухачів між собою, з викладачами в рамках тих чи інших видів занять. Вони мають логічно завершену організацію педагогічного процесу, якому властива систематичність і цілісність, саморозвиток,особистісний характер, постійність складу учасників, наявність певного режиму проведення.

Існуючі форми професійного навчання персоналу організації можуть бути об'єднані в наступні групи: Таблиця 1. Форми професійного навчання персоналу організації

Інструктаж - це роз'яснення та демонстрація прийомів роботи безпосередньо на робочому місці. Він може проводитися як працівником, який кваліфіковано виконує ці функції, так і інструктором виробничого навчання.
Ротація - це форма самостійного навчання, при якій працівник тимчасово переводиться на нову роботу або посаду з метою оволодіння новими знаннями, вміннями та навичками, розширення кругозору. Для ротації характерний нетривалий термін навчання, вона використовується для підготовки працівників широкого профілю, які володіють кількома професіями.

Наставництво - це заняття досвідченого працівника з молодим робітником або фахівцем у процесі щоденної роботи. Наставник допомагає своїм вихованцям оволодівати секретами професійної майстерності, передовими методами роботи, залучає молодь до технічної творчості.

Учнівство (копіювання) - це традиційна форма професійного навчання працівників, які, працюючи поруч із майстром, кваліфікованим фахівцем, опановують професією за допомогою копіювання дій.

Розгляд практичних ситуацій - це форма навчання, в процесі якої відбувається аналіз та групове обговорення конкретних виробничих ситуацій, які можуть бути виражені у вигляді опису, відеофільму тощо.

Ділові ігри - це колективна гра з використанням комп'ютерів, що передбачає опрацювання навчального матеріалу. У процесі навчання учасники гри отримують ролі в діловій ситуації і розглядають наслідки прийнятих управлінських рішень.

Моделювання - це форма навчання, яка передбачає відтворення реальних умов на робочому місці за допомогою тренажерів, макетів і т.п.

Рольові ігри (моделювання рольової поведінки) передбачають, що слухач ставить себе на чиєсь місце з метою отримання практичного досвіду роботи і отримує підтвердження відносної правильності своєї поведінки.

Основними методами теоретичного навчання персоналу на виробництві є:

1. Словесні методи (усне викладання, розповідь-пояснення, бесіда), робота учнів і слухачів з книгою і т.п.;
2. Практичні методи (вправи, пошукова діяльність, лабораторні та практичні роботи);
3. Наочні методи.

Найбільш поширеними методами виробничого навчання на підприємстві є:

1. показ прийомів трудових дій,
2. самостійне спостереження учнів і слухачів,
3. вправи,
4. письмовий інструктаж,
5. метод навчання високопродуктивним прийомам і способам роботи.