Фактори, що що впливають на розвиток тероризму.

Як обгрунтовано зазначав один з дослідників цієї проблеми В. В. Вітюк, для зростання тероризму в країнах екс-СРСР "склався цілий комплекс передумов соціального, національного, ідеологічного, психологічного характеру До їхнього числа він відносить розпад СРСР, системи його правоохоронних органів, параліч влади, господарсько-економічна криза, різке падіння життєвого рівня населення (при одночасному появі тонкого шару багатих, тих, що зробили собі стан не завжди праведним способом) і загрозу безробіття, нестійкість всієї системи суспільних відносин і структур, крах звичних світоглядних орієнтацій, загострення різноманітних - політичних, соціальних, національних і релігійних протиріч, вивільнення агресивних потенцій, загальне падіння звичаїв, торжество цинізму, нігілізму, легалізацію безсоромності і вибух злочинності.

При цьому не можна випускати з уваги і тієї обставини, що раніше неодноразово підкреслюється вітчизняними дослідниками тероризму на Заході, що він є "крайньою формою вираження соціального протесту проти існуючого ладу

Істинно демократичний устрій держави виключає необхідність вдаватися до подібних форм політичної і соціальної боротьби.

Всі перелічені обставини впливають як на процес формування екстремістської ідеології та формування суб'єктів терористичної діяльності, так і на зміст і характер діяльності правоохоронних органів, на вироблення загальнодержавної системи заходів боротьби з тероризмом.

До числа зовнішніх факторів, що впливають на поширення тероризму, слід віднести:

1. Зростання числа терористичних проявів в ближньому і дальньому зарубіжжі;

2. Соціально- політичну та економічну нестабільність в суміжних державах як колишнього СРСР, так і Європи та Східної Азії;

7. Наявність збройних конфліктів в окремих з них, а також територіальних претензій один до одного;

3. Стратегічні установки деяких іноземних спецслужб і зарубіжних (міжнародних) терористичних організацій;

4. Відсутність надійного контролю за в'їздом-виїздом з України, де зберігається "прозорість" її кордонів; - наявність значного "чорного ринку" зброї (включаючи ВВ і ОВ) в деяких суміжних державах.

До числа внутрішніх факторів росту тероризму відносяться:

- наявність у країні великої нелегального "ринку" зброї та відносна легкість його придбання;

- наявність значного контингенту осіб, які пройшли школу війн в Афганістані, інших гарячих точках та їх недостатня соціальна адаптованість у суспільстві перехідного періоду;

- ослаблення або відсутність ряду адміністративно-контрольних правових режимів;

- наявність ряду екстремістських угруповань -згуртованість і ієрархічність злочинного середовища;

- втрата багатьма людьми ідеологічних та духовних життєвих орієнтирів;

- загострене почуття соціальної невлаштованості, незахищеності у значних контингентів громадян;

- настрої відчаю і зростання соціальної агресивності, громадська фрустрація, падіння авторитету влади та закону, віри у здатність і можливість позитивних змін;

- слабка робота правоохоронних і соціальних державних і громадських органів по захисту прав громадян;

- низький рівень політичної культури в суспільстві;

- широка пропаганда (кіно, телебачення, преса, література) культу жорстокості і сили.

- Створенню умов і зростання тероризму в Україні сприяють також наступні фактори:

- політичне беззаконня, діяльність партій, рухів, фронтів і організацій, що вдаються до методів насильства;

- злочинна діяльність кримінальних співтовариств, отримала широкий розмах і спрямована на дестабілізацію суспільства;

- втрата державою контролю над економічними і фінансовими ресурсами країни, обігом зброї; ослаблення системи охорони військових об'єктів - джерел зброї;

- загострення криміногенної обстановки та розповсюдження правового нігілізму;

- поява і розвиток інститутів найманства та професійних вбивць;

- перехід в кримінальні структури багатьох професіоналів з МО, МВС, СБУ;

- проникнення до України і діяльність на її території зарубіжних екстремістських терористичних організацій і релігійних сект ("Хесболли", "Братів-мусульман","АУМ Сенрікьо" та ін);

- відкритість кордонів і приплив на територію біженців з країн СНД та сусідніх держав негативний вплив засобів масової інформації, що культивують насильство, що створюють рекламу терористам;

- відсутність контролю за поширенням методів і способів терористичної діяльності через інформаційні мережі, публікація необхідних посібників. Зараз легко можна знайти посібники з виготовлення вибухових речовин з підсобних коштів, організації вибухів, скоєння вбивств, насильства.

 

8.2. Тероризм як соціальне явище та як злочин.

Тероризм як соціальне явище обумовлений соціальними, політичними й економічними чинниками і характеризується об'єднанням агресивно налаштованих прошарків організованої злочинності з розподілом на ієрархічні рівні з виділенням лідерів, що не беруть участі у вчиненні актів тероризму, але здійснюють ідеологічні, управлінські й організаційно-розпорядчі функції.

Тероризм характеризується сукупністю складних, широкомасштабних кримінальних видів діяльності, що вчинюються організаціями, групами, особами привселюдно із застосуванням чи погрозою застосування насильства з метою прийняття державою, міжнародною організацією, фізичною чи юридичною особою будь-якого рішення або утримання від нього, спрямовані на дезорганізацію суспільства, залякування більш широкої групи осіб, ніж безпосередні жертви терористичного акту, створення умов для унеможливлення протидії з боку громадськості з метою захисту від соціального контролю, у тому числі за допомогою корумпованихзв'язків, зневага будь-якими законами і правилами людського співіснування, нівелювання життя окремої людини, запропонування єдино можливого засобу для розв'язання існуючих проблем, для кращого маніпулювання і досягнення повного контролю над суспільством.

У кримінально-правовій практиці тероризм класифікують як застосування чи погрозу застосування насильства чи інших загально небезпечних дій, що створюють небезпеку життю чи здоров’ю невизначеного кола осіб, заподіяння майнової шкоди або настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії спрямовані на підрив атмосфери спокою, дестабілізацію, залякування чи пригноблення суспільства з метою прийняття державою, міжнародною організацією, фізичною чи юридичною особою або групою осіб будь-якого рішення чи утримання від нього.

Науковці України, зокрема В. Ємельянов, визначають тероризм як загально небезпечні дії або загрозу ними, що вчинюються публічно і посягають на суспільну безпеку та спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, неспокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних. З цієї кількості визначень виділяють ряд діянь, що становлять тероризм як злочин:

- насильницькі акти проти певних категорій громадян;

- вибухи і вся сукупність суспільно небезпечних у міжнародному масштабі діянь;

- злочинна діяльність, що виявляється в залякуванні населення та органів влади;

- організація, фінансування, підтримка, створення терористичних груп тощо.

Зміст суспільної профілактики проявів тероризму в Україні.

У нашій країні розвитку тероризму сприяють глибока соціально-економічна криза, протистояння політичних сил, наростання проявів сепаратизму, зубожіння та люмпенізація значної частини населення, процеси соціального розшарування, розвиток кримінальних підприємницьких та державних структур, корумпованість державного апарату, розвиток потужного нелегального ринку зброї, девальвація моральних та духовних цінностей.

Аналіз матеріалів спеціалізованих урядових установ свідчить про те, що найбільш поширеною в Україні мотивацією скоєння терактів виступає: а) кримінальна діяльність, оссбливо її транснаціональні форми; б) намагання перешкодити громадській, політичній або економічній діяльності; в) створення ускладнень або напруження у міждержавних вівдносинах.

За даними СБУ 1996-1997 роки в Україні скоєно понад 560 злочинів терористичного характеру, внаслідок чого 90 осіб (з них 15 представників владних структур) загинуло. Оперативна обстановка характеризується зростанням активності міжнародних терористичних організацій, насамперед з країн Близького Сходу ("Хезболах", "Абу Ніджаль", "Хамас", "Брати-мусульмани"), які прагнуть використовувати территорію України для транзиту своїх бойовиків до країн Західної Європи, а також для підготовки акцій проти послів та представників іноземних держав в Україні, насамперед з США та Ізраїлю.

В Україні профілактика тероризму та боротьба з його проявами здійснюється на підставі Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 року. Даним Законом визначені основні терміни (тероризм, терористичний акт, терористична діяльність, міжнародний тероризм, терористична організація, антитерористична операція тощо), правові основи та основні принципи боротьби з проявами тероризму. Визначено, що основними правовими засадами боротьби з тероризмом є Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, Конвенція про боротьбу з тероризмом,1977р., Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, 1997 р., Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999 р., інші міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.