Лекція 8. Особливості організації заходів по недопущенню проявів тероризму та екстремізму на підприємстві. Суспільні технології протидії тероризму в Україні.

 

8.1. Тероризм та його прояви у підприємницькій діяльності. Фактори, що що впливають на розвиток тероризму.

8.2. Тероризм як соціальне явище та як злочин.

8.3. Зміст суспільної профілактики проявів тероризму в Україні.

8.4. Антитерористичний захист об’єктів підприємства.

 

8.1. Тероризм та його прояви у підприємницькій діяльності. Фактори, що впливають на розвиток тероризму.

Тероризм - це «застосування недержавного насильства або загрози насильства з метою викликати паніку в суспільстві, послабити і навіть повалити уряд і викликати політичні зміни, він спрямований на дестабілізацію державних режимів, збудження у населення стурбованості через свою беззахисність перед лицем насильства, зміну в результаті цього державної влади в країні, на здійснення інших політичних, релігійних чи етнічних сподівань». Саме таке визначення тероризму буде використовуватися далі по ходу роботи.

Тероризм - це метод, за допомогою якого організована група або партія прагне досягти проголошених нею цілей переважно через систематичне використання насильства, і

Міжнародний тероризм можна визначити як добре налагоджену систему взаємозв'язків між терористичними організаціями всього світу, кожна з яких добре структурована, має надійні канали надходження фінансових засобів і зброї, користується популярністю в деяких верств населення і виступає на боці сил сепаратизму та децентралізації.

Для багатьох країн тероризм вже став чинником внутрішньої і зовнішньої політики:

- посилюється антитерористичне законодавство;

- зростають витрати на утримання силових структур;

- проводяться поліцейські та військові операції;

- робляться спроби організувати міжнародне співробітництво, мета якого - обмін інформацією та досвідом по боротьбі з різними формами екстремізму.

Терористичний акт — злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258—260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

Терористична діяльність охоплює:

- планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;

- підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях;

- організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;

- вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;*пропаганду і поширення ідеології тероризму;

- фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм.

Боротьба з тероризмом — діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності.

Терористична організація — стійке об'єднання трьох і більше осіб, створене з метою скоєння терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

На основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду останніх років до числа дій терористів можна віднести:

- вбивства та замахи на них;

- захоплення і утримання заручників, транспортних засобів, відносячи сюди і повітряні судна;

- різного роду об'єктів - посольств, штаб- квартир політичних партій і організацій;

- місць проведення міжнародних та інших суспільно- політичних акцій, казарм, населених пунктів, вокзалів тощо;

- організацію вибухів;

- викрадень людей;

- підпалів;

- чинення тиску, сполученого з насильством, на державних службовців, громадських діячів, суддів, прокурорських працівників і т.д. з метою вчинення дій, що відповідають планам і намірам терористів.

Слід також розрізняти, на що рідко звертають увагу вітчизняні дослідники, тероризм спрямований, тобто націлений на конкретний об'єкт, найчастіше -- фізична особа, і тероризм розсіяний, жертвами якого стають випадкові люди.

Якщо фізичні особи, що можуть стати об’єктом спрямованого терору - держчиновники високого рангу, підприємці, банкіри тощо, - мають, як правило, захист з боку Служби безпеки президента (СБП), Головного управління охорони (ГУО), приватних охоронних структур і служб безпеки, то населення в цілому може розраховувати на захист лише з боку МВС і СБУ, можливості яких істотно обмежені.

Крім цього, розрізняються теракти приховані, коли терористи прагнуть не привертати до них як таких увагу громадськості (отруєння, викрадання неугодних осіб, залякування, шантаж), і демонстративні, яким виконавці прагнуть додати максимально можливий суспільно-політичний резонанс - вибухи, розстріли і т.д., аж до "офіційного" прийняття на себе "відповідальності" за вчинені дії.

З 1992 р. вперше в нашій країні широкого поширення набуло таке явище, як "кілерство" - замовні вбивства неугодних осіб. Рівень "професійно-бойовий" підготовки терористів істотно виріс за порівняно навіть з 1991 роком.

І, нарешті, для характеристики сучасного тероризму важливо враховувати безпрецедентний розмах злочинності в країні, особливо насильницької, і так званої "організованої", нерідко здійснюють дії, що мають зовнішню схожість з тероризмом - організація вибухів, захоплення заручників, залякування або фізичне усунення конкурентів.

І хоча ці дії, в силу відсутності їх "політичній мотивованості", не вважаються терористичними, за своєю об’єктивною стороною, вони, по суті справи, є такими. Для їх позначення навіть запропоновано спеціальне поняття "кримінального тероризму". Саме з цим явищем і зіткнулася Росія в 1992-1994 рр.. Відомий дослідник проблеми тероризму В.В. Вітюк називає його також "тероризмом економічним". Для прикладу відзначимо, що тільки за 9 місяців 1995 р. в Підмосков’ї було спалено 69 фермерських господарств, по країні вбито 469 підприємців (210 з них в Москві), і більше 1500 людей стали жертвами замахів.

Ця різновидність має велику кримінологічну схожість з "класичним" політичним тероризмом. Залишковий його ефект та ж - деморалізація суспільства нагнітання атмосфери страху, невпевненості, залякування, паралізації і придушення громадської волі, невдоволення владою і правоохоронними органами, ліквідація демократичних інститутів суспільства, ускладнення нормального функціонування державних органів.