Список використаних джерел. «Шляхи розвитку людської культури складні й різноманітні

Вступ

«Шляхи розвитку людської культури складні й різноманітні. І хоч би які негаразди спіткали людство, його хода ніколи не була ретроградною. Людина завжди прямувала вперед…Разом із людством уперед просувалося й мистецтво – особливий світ думок, поривань і почуттів, що втілюється в русі пензля, ритмі поезії, жесті актора, кадрі кінофільму… Мистецтво стало духовним надбанням людства. Воно залишає нам у спадок творчі скарби народів світу.»

Танцювальне мистецтво давніх греків значно вплинуло на культуру римлян. Але естетичні смаки римлян докорінно відрізнялися від грецьких. Для греків мистецтво і танець були чимось священним, що виховувало шляхетність в душі людини, наближало її до богів. Римляни ж, більш грубі й приземлені, бачили в мистецтві лише розвагу. Священні танці Давньої Греції на римському ґрунті поступово почали втрачати свою первісну красу і художній вигляд. В них все частіше почали відображати і висловлювати пристрасть, що зовсім не відповідала високому релігійному призначенню танцю в Давній Греції.

 

 

1. Екскурс в історію танцю Стародавньої Греції.

 

У всі часи танець був невід'ємною частиною побуту людей і всього життя в цілому. Він супроводжував людині і в радості, і в горі, створюючи той настрій, який було необхідно. Природно, танці під часів античності дуже сильно відрізнялися від сучасної хореографії. Але варто зауважити, що увага їм в стародавні часи приділялося менше, ніж у наші дні. Наприклад, у Стародавній Греції танець вважався справжнім безцінним подарунком богів. Давньогрецькі танцювальні композиції були втіленням єдності тілесної і душевної краси, незалежно від епохи. За допомогою таких па під акомпанемент прекрасної мелодії люди могли доторкнутися до Божественного хоч на мить. Людина античності дуже строго відчував гармонію земного і Божественного і намагався відшукати її в собі і в навколишньому світі.

 

Античні танці

Поєднання особливих рухів рук і ритмічного кроку створювало античний танець. Хореографія Стародавній Греції відрізнялася досить суворим дотриманням ритму, який надавав фантастичну «правильність» всьому дії і створював неповторне видовище. Танцювати в Стародавній Греції вміли практично всі, адже навчальна програма в школах передбачала обов'язковий урок танців. Концепція давньогрецького танцю полягала в красі, гармонійності і витонченості кожного руху. Кожне з па має виражати почуття і справжні емоції танцюриста.

Різновиди Давньогрецького танцю.

У Стародавній Греції танці були досить різноманітними і мали самий різний сенс - від простого і банального до смислового і серйозного. Всі існуючі дві сотні хореографічних постановок можна розділити на п'ять умовних груп, а саме: цивільні, сценічні, домашні, обрядові і священні. Останні в основному присвячувалися Афіні, Афродіті і Діонісу. Найяскравішим представником цивільних танців був пирриха, тобто військовий танець із застосуванням зброї імітував різні прийоми бою.

Військові танці використовувалися не для веселощів, а для виховання почуття обов'язку, бойового духу, який був необхідний в битвах. Військові танці відрізнялися досить складними постановками і насиченістю розмаїттям рухів. Крім усього іншого в подібних діях часто використовувалися різні предмети: списи, мечі, дротики, факели, щити, луки та ін.

Особливою вигадливістю і неординарністю відрізнялися давньогрецькі сценічні танці, які окремо створювалися під кожен жанр театралізованих уявлень. Грунтувався такий танець на створенні особливого такту, який відбивався ногами за допомогою спеціальних дерев'яних або залізних сандалій. Доповненням всій хореографічної постановки служили кастаньєти з устричних раковин, які надягали на середні пальці.

 

2. Різновиди танцю стародавньої Греції.

 

Найбільшого культурного розвитку у ранній історичний період досягла Греція. У житті стародавніх греків танці займали велике місце. Греки надавали важливого значення не лише розумовому розвиткові людини, але й фізичному удосконаленню кожного члена суспільства. В них існувало чимало танців, які були тісно пов'язані зі співами і музикою, і виконувалися на загальних святах, сімейних і особистих урочистостях.

Танці у стародавній Греції поділялися на священні, що виконувалися у храмах перед статуями богів, суспільні, до яких входила велика група войовничих танців, міські, сільські та сценічні танці, що виконувалися у трагедіях і комедіях.

Греки не відділяли танці від пантоміми, вони не визнавали танцю як звичайного поєднання ритмічних рухів і красивих положень тіла, навпаки, вони прагнули, перш за все, того, щоб кожний рух виражав якусь думку, дію, вчинок.

Молоді воїни, поряд з іншими гімнастичними вправами, вивчали і танці. Особливо популярними вони були у стародавній Спарті.

Відомі випадки, коли інститут танцю виконував дуже важливі і актуальні функції. Саме в стародавній Греції здібність молодого бійця до вступу у ряди захисників своєї батьківщини перевірялась по тому, як він виконає військові танці. Великий поет і драматург Софокл на честь перемоги греків у Марафонський битві над персами проспівав і протанцював пеан.

Описи танців можна зустріти в трагедіях Есхіла, Еврипіда, в комедіях Арістофана. Поет Гомер в “Іліаді” описав хоровод, а в “Одіссеї” — головний дует на фоні танцюючих юнаків. Лукіан написав цілий трактат “Діалог про танець”.

Танці стародавніх греків можна поділити на священні (обрядові, ритуальні), військові, сценічні, суспільно-побутові.

Священні танці за переказами були переселені в Грецію з Єгипту Орфеєм. Свята, а це означає що і танці, часто присвячувалися різним богам: Діонісу, Афродиті, Афіні. Вони відображали певні дні трудового календарного року.

Військові танці, як правило відображали бій, різні військові перебудови. То були складні хореографічні композиції. В руках у танцюючих були луки, стріли, щити, факели, мечі, списи, дротики.

Сценічні танці стародавніх греків були частиною театральних видовищ. Під час виконання танців учасники відбивали такт ногами, для чого взували спеціальні дерев'яні або залізні сандалі, іноді відбивали такт руками за допомогою надягнутих на середній палець спеціальних кастаньєт — мушлів.

Суспільно-побутові танці, як правило, супроводжували сімейні і особисті, міські і загальнодержавні свята.

 

3. Групи грецьких танців.

 

У Греції існувала величезна кількість танців - більше 200. Вони поділялися на 5 груп: обрядові, священні (виконували під час проведення жертвопринесень), сценічні, домашні і цивільні (їх танцювали на громадських святах). У Стародавній Греції танець вважався подарунком від Богів, який з`єднує духовну і фізичну красу. Муза Терпсихора покликана навчити душу і тіло правильно поєднуватися один з одним.

Світу відомі наступні види танців:

1. Сіртакі.

Найвідоміший і популярний грецький танець - сіртакі. Однак він зовсім не народний і існує не так давно. Створений він був в 1964 році. Музику до нього написав Мікос Теодоракис. Він використовувався в голлівудському фільмі «Грек Зорбас».

Грецький танець сіртакі - це суміш сиртос і хасапіко. У ньому поєднуються різні рухи: повільні і швидкі, різкі і плавні, ковзання ніг без відриву від статі і стрибки. Сьогодні сіртакі є туристичним брендом і виконують його в усьому світі. Назва танцю придумав актор Ентоні Куїнн, який виконував головну роль у фільмі «Грек Зорбас». Можливо, це зменшувальна форма від назви грецького народного танцю сиртос.

Танцюють сіртакі групою. Виконавці стоять в лінію, а іноді в колі. Витягнуті руки танцюючі кладуть на плечі сусідів праворуч і ліворуч. Темп спочатку повільний з поступовим наростанням. По ходу танцю змінюється розмір з 4/4 на 2/4. Іноді сіртакі включають в себе стрибки. Ще цей танець називають «Зорбас». Рухи його прості, але коли темп стає швидким, то кроки даються важко і, щоб встигати виконувати їх, необхідні спритність і практика. Сіртакі вчать у всіх танцювальних школах світу.

2. Хасапіко.

Грецький танець хасапіко схожий на румунську хору і на російські козачі танці. Це один із самих основних і древніх ритмів. Зародився він ще в епоху Візантії. Назва перекладається, як «танець м`ясника». Зародився хасапікос в Константинополі. У тому районі, де він з`явився, жили м`ясники. Хасапікос завжди виконується під спів. Спочатку цей танець виконувався зі зброєю. Виконавці, які стоять в першому ряду, тримали в руках палиці, ножі і батоги, у другому ряду - мечі.

Танцює хасапіко група з чоловіків і жінок. Соліста в цьому танці немає. Раніше чоловіки танцювали хасапіко, надівши кепку, у якій було піднято козирок. Є кілька різновидів цього танцю: політико, вари-арго і хасапосервіко. Вважається, що хасапіко - це танець воїнів. Виконувався він обраними загонами. Рухи були дуже простими, зображували виходить на поле битви воїна, який б`ється з ворогом і здобуває перемогу. Хасапіко використовувався ще і для того, щоб солдати навчилися рухатися безшумно.

3. Зейбекікос.

Цей грецький народний танець зародився в Стародавній Фракії. Назва його походить від назви солдат - зембекідов. Їхні нащадки прийшли до Греції після катастрофи і принесли з собою цей древній танець предків. Виконували зейбекікос тільки чоловіки. Це єдиний, відомий світові сольний грецький танець. Кроки в ньому завжди побудовані на імпровізаціях. У виконавця є можливість виразити себе. Танець зейбекікос в стародавні часи супроводжувався демонстрацією зброї.

Сиртос.

Багато грецьких танці побудовані на одному з основних ритмів - сиртос. Він найдавніший. Його виконують групами, переважно на весільних урочистостях. Слово «сиртос» перекладається як "тягнути, повзти".

Карагуна.

Є такі грецькі танці, які виконують виключно жінки. Наприклад, карагуна. У більшості випадків його танцюють тільки представниці прекрасної половини людства. Хоча в деяких грецьких громадах їх виконують змішані групи. Назва «карагуна» перекладається, як «чорне пальто». Цим словом називали фермерів з Фессалійських рівнин. З якої причини їм дісталося таке прізвисько - невідомо, оскільки в чорних пальто вони ніколи не ходили. Танець починається з швидкого темпу і поступово до кінця переростає в сиртос.

6. Клефтікос - танець партизан. Він використовувався для відпочинку, а також для військової підготовки. Назва походить від слова «клефтов», тобто «партизани». Зародився цей танець в далекій давнині - в епоху, коли йшла боротьба греків з Оттоманською імперією.

7. Каламатіанос - один з найпопулярніших в Греції. Це різновид сиртос. Танець цей виконувався під пісні. У більшості з них співалося про місто Каламата, від якого і пішла назва.

8. Тсамікос - цей танець має багато варіацій. У різних районах Греції його виконують по своєму. Рухи танцю, його стиль, форма, духовна складова - відображають звички і характери жителів кожної місцевості.

 

 

Висновки

 

Танець - це можливість висловити свою душу в пластиці. Рухи, пози виконавця розповідають про його почуття і переживання. Грецькі танці дуже схожі на румунські, українські та молдавські. Популярні вони не тільки у самих представників цього народу, але і в багатьох інших країнах їх із задоволенням танцюють.

Грецька музика і танці вивчаються в багатьох європейських і американських університетах. І навіть виконуються наживо ансамблями з використанням бузуки. Це грецький народний інструмент, схожий на мандоліну, який з легкістю поєднується з будь-яким іншим: акордеоном, гітарою, фортепіано і так далі. Звук його скромний і томний. У Греції існувала величезна кількість танців - більше 200. Вони поділялися на 5 груп: обрядові, священні (виконували під час проведення жертвопринесень), сценічні, домашні і цивільні (їх танцювали на громадських святах).

 

Список використаних джерел

 

1. Все про танець (довідник школяра) А.Є.Коротков, А.П.Тараканова

2. Художня культура світу: Європейський культурний регіон/ Н.Є.Миропольська, Є.В.Бєлкіна, Л.М.Масол, О.І.Оніщенко.-К.: Вища шк.; 2001, с.7