Лекции.Орг


Поиск:




Поняття центрів відповідальності та їх класифікація




 

Рішення питань розподілу повноважень і взаємовідносин між менеджерами різних рівнів пов’язано з формуванням структури підприємства,яка відображає склад і взаємозв’язок його підрозділів. Для забезпечення ефективності управління повноваження і відповідальність повинні бути чітко визначені.

Центр відповідальності – це структурний підрозділ підприємства, який повністю контролює ті чи інші аспекти формування й використання прибутку, а його керівник (менеджер) самостійно приймає управлінські рішення в межах цих аспектів і несе повну відповідальність за контрольовані ним показники.

Різноманітність функціонального спрямування діяльності структурних підрозділів, їх місця в організаційній структурі управління, а також широти повноважень їх керівників дозволяють виділити конкретні типи центрів відповідальності в межах підприємства (рис.2.2).

Рис. 2.2. Класифікація ЦВ

Центр витрат – це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за витрати. ЦВ можна поділити на центри регульованих і центри частково регульованих витрат.

Центр доходів (виручки) - це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за доходи, але не за витрати (за витрати тільки в обмеженому обсязі), приклад: відділ збуту, який відповідає не за всю собівартість продукції, а лише витрати на її реалізацію.

Центр прибутку - це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність як за витрати, так і доходи, приклад: підприємство, що входить до складу крупного об’єднання.

Центр інвестицій - це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність за використання виділених йому інвестиційних ресурсів і отримання необхідного прибутку від інвестиційної діяльності. Приклад: дочірня фірма п-ва або структурний підрозділ, щ здійснює винятково інвестиційну діяльність.

На практиці застосовують такі принципи виділення ЦВ:

Ø функціональний;

Ø територіальний;

Ø відповідності організаційній структурі;

Ø подібності структури витрат.

 

За функціональним принципом виділяють такі ЦВ:

Обслуговуючі центри відповідальності роблять послуги іншим центрам усередині підприємства (прикладами можуть бути електропідстанція, робоча їдальня тощо) — це допоміжні центри.

Матеріальні центри відповідальності слугують для заготовляння й зберігання матеріалів (наприклад, відділ матеріально-технічного постачання, склади); це можуть бути як основні, так і допоміжні центри. Звичайно витрати матеріальних центрів відповідальності можна віднести на конкретний вид продукції (при досить детальному обліку).

Виробничі центри відповідальності це підрозділи основного й допоміжного виробництв. Витрати підрозділів основного виробництва зазвичай можна віднести на конкретну продукцію. Витрати допоміжних виробничих центрів включаються в собівартість продукції опосередковано (через основні центри відповідальності).

Управлінські центри відповідальності — заводоуправління, бухгалтерія, юридичний відділ і т.п. Витрати цих центрів безпосередньо не пов'язані з конкретними видами продукції. На практиці зазвичай їх розподіляють по видах продукції пропорційно обраній базі (зарп­латі, прямим витратам), хоча такий розподіл досить умовний.

Збутові центри відповідальності займаються реалізацією продукції (наприклад, відділ маркетингу, відділ збуту); це основні центри відповідальності, їхню роботу, як правило, можна співвіднести з конкретними видами продукції.

Принцип подібності структури витрат. Якщоструктурні підрозділи мають подібну структуру витрат, то їх можна об’єднати в один ЦВ. Додаткова зручність – можливість роботи з однаковими статтями калькуляції витрат, однаковими нормативами (в ремонтному цеху є декілька свердлильних та фрезерних верстатів, які для спрощення можна об’єднати в одну структуру –ЦВ по фрезерним та свердлильним верстатам).

 

Існує два варіанту поділу ЦВ за теріторіальним принципом.

Перший варіант. У рамках одного центра відповідальності об'єднано кілька функцій. Наприклад, деяке підприємство має кілька представництв у різних регіонах, і кожне таке представництво займається маркетингом, рекламою, збутом продукції й відстеженням договорів. Представництва ці невеликі, а тому ділити їх на дрібніші центри відповідальності нераціонально. Кожне таке представництво стає єдиним центром відповідальності, що поєднує відразу кілька функцій: маркетинг, рекламу, збут і відстеження договорів.

Другий варіант. Один функціональний напрямок діяльності розділяють на декілька центрів відповідальності, наприклад, підприємство має декілька складів, які розміщені в різних частинах міста.

 
 

 


Вибір способу розподілу підприємства на центри відповідальності визначається специфікою конкретної ситуації, при цьому необхідно враховувати такі вимоги:

· у кожному центрі витрат повинен бути показник для вимірювання обсягу діяльності й база для розподілу витрат;

· у кожному центрі повинен бути відповідальний;

· ступінь деталізації повинна бути достатньої для аналізу, але не надлишкової, щоб ведення обліку не було надто трудомістким;

· бажано, щоб для будь-якого виду витрат підприємства існував такий центр, для якого дані витрати є прямими;

· на центри витрат бажано відносити тільки прямі витрати (безпосередньо пов'язані з його роботою), а розподіл загальногосподарських витрат не враховувати;

· оскільки розподіл підприємства на центри відповідальності сильно впливає на мотивацію керівників відповідних центрів, необхідно враховувати соціально-психологічні фактори.

Розподіл підприємства на центри відповідальності й класифікація витрат є фундаментом для створення на підприємстві системи управлінського обліку, що являє собою найважливіший елемент усієї системи контролінгу.

Собівартість продукції та витрати періоду

Виробничі витрати або виробнича собівартість
Прямі матеріали Пряма зарплата Загальновиробничі витрати Інші прямі витрати
Витрати періоду
Адміністративні витрати Витрати на збут Інші операційні витрати
-загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); -витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємства та іншого загальногосподарського персоналу -витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); -винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); -витрати на зв'язок (поштовий, телеграфний, телефонний, телекс, факс тощо); -амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення; -витрати на врегулювання спорів у судових органах; -податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів і обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); -плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; -інші витрати загальногосподарського призначення. -витрати пакувальних матеріалів для упаковки готової продукції; -витрати иа ремонт тари; -оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і робітникам підрозділів, що забезпечують збут; -витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); -витрати на передпродажну підготовку товарів; -витрати на відрядження робітників, зайнятих збутом; -витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); -витрати на транспортування, перепалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням відповідно до умов договору поставки; -витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування; -інші витрати, пов'язані зі збутом. -витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»; -собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти; -собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їхньої облікової вартості і витрат, пов'язаних з їх реалізацією; -сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; -втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною (основною) діяльністю підприємства; -втрати від знецінювання запасів; -нестачі і втрати від псування цінностей; -визнані штрафи, пені, неустойки; -витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; -інші витрати операційної діяльності.
           

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-03-12; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 589 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Настоящая ответственность бывает только личной. © Фазиль Искандер
==> читать все изречения...

806 - | 689 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.