Предмет інвестиційного права

Традиційно галузеву приналежність галузей права, у тому числі й інвестиційного, визначають через їх предмет и метод.

Предметом правового регулювання прийнято вважати однорідні правовідносини, які піддаються впливу права. Методом правового регулювання таких правовідносин є особливий спосіб впливу через норми права на поведінку їх учасників та формування їх юридично виваженої та значущої поведінки, у даному випадку із інвестування та реалізації інвестицій.

Предметом інвестиційного права є майнові, організаційні та інші правовідносини, які виникають при здійсненні інвестицій.

Аналіз видів і об’єктів інвестицій свідчить, що інвестиційні правовідносини здебільшого є майновими: майно, майнові права та права вимог. Зокрема, якщо здебільшого інвестиції є майновими:

1) всі види майнових та інтелектуальних цінностей (ч.1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»);

2) зокрема кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

3) рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

4) права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

5) інші цінності (ч.2 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»), то предметом регулювання інвестицій права переважно є саме майнові відносини. Це перешкоджає зловживанням в інвестиційній сфері.

Серцевину цих правовідносин складає право власності, яке при інвестуванні може скласти інше право власності (право власності господарського товариства) чи похідне право власності (право оперативного управління чи право повного господарського відання) або права вимог як корпоративні права. Зокрема при інвестуванні у приватні підприємства вони, як майнові комплекси – об’єкти права власності засновників, а при інвестуванні у господарські товариства – майнові корпоративні права.

Для інноваційно спрямованої економіки важливе значення мають майнові права інтелектуальної власності.

Окрім майнових правовідносин предметом інвестиційного права є окремі особисті немайнові правовідносини, що складаються щодо немайнових благ. Так висока ділова репутація інвестора чи відома торгівельна марка (бренд) здатні притягувати споживача.

Щодо організаційних відносин, то їх простежується два види: управлінські та координаційні. Якщо зважати на концепції організаційних контрактів, то предмет інвестиційного права входять також організаційні правовідносини двох рівнів:

а) влади підкорення як частина адміністративних правовідносин при державному та комунальному інвестуванні та контролі за інвестиційною діяльністю;

б) координації у здійсненні приватного спільного інвестування.

До других відносять засновницький договір, процедуру укладання договорів, корпоративне управління. Таке припущення започатковане на ідеї проф. О.О. Красавчикова, який визначав організаційні відносини як побудовані на засадах координації або субординації соціальні зв’язки, що спрямовані на упорядкування (нормалізацію) інших суспільних відносин, дії їх учасників або на формування соціальних утворень. При тому виділяв: організаційно-зумовлюючі відносини в результаті яких у подальшому виникають (зав’язуються) інші відносини; організаційно-делегуючі по наділенню інших осіб певними повноваженнями для здійснення прав інших осіб (вибори делегатів, передання делегуючих повноважень в корпоративних структурах); організаційно-контрольні на підставі яких здійснюється контроль однієї особи іншою (архітектурний нагляд, нагляд замовника чи уповноваженої ним особи у договорі будівельного підряду); організаційно-інформаційні за якими сторони обмінюються певного роду інформацією (договір про співпрацю).

Ідею організаційних правовідносин, в залежності від мети, функцій та завдань цивільного права, в Україні розвинули Є.О. та О.І. Харитонови. Вони виділяють: а) регулятивні («правовідновлюючі»); б) організаційні; в) охоронні. У подальшому, організаційні відносини на основі концепції конкретизації правовідносин виділяються за підгалузевим критерієм, зокрема організаційні відносини у сфері авторського права, організацій відносини сімейні (планування сім’ї) у тому числі інвестиційні організаційні відносини (складання та прийняття інвестиційного проекту, взаємодія співінвесторів, делегування міноритарними акціонерами своїх повноважень тощо). Тут же вони виділяють правовідносини активного типу, які проявляються у здійсненні позитивних активних дій та пасивного типу, полягають в утриманні від вчинення певних дій.

Оскільки інвестиційне право охоплює адміністративні правовідносини, то вони є його предметом як і його різновиди – фінансові, податкові, митні. Залежно від видів та форм інвестування у різних інститутах інвестиційного права вони проявляють себе по різному. Водночас вони у такому сенсі – частина господарських правовідносин і зберігає притаманні їм підходи до їх.