Місце інвестиційного права в системі права України

Наразі безсумнівна поява в Україні відносно виокремленої підгалузі законодавства, що отримала назву «Інвестиційне право України»: де перше відображенні економіко-правові закономірності регулювання інвестиційних правовідносин, а друге – їх територіальну дію в просторі, часі та по колу осіб.

Воно розвинулось в руслі ринкових перетворень як напрям нормативного позитивістського впливу на інвестиційні процеси. Тому не дарма цей спецкурс включено у навчальні програми більшості провідних ВНЗ України.

Нормативні акти, які регулюють інвестиційні відносини є відносно виокремленими. Але вони частина комплексної підгалузі законодавства України, яка охоплює нормативні акти різних галузей права: державного, адміністративного, цивільного, господарського, корпоративного, фінансового, податкового, земельного, трудового. Це пояснюється напрямами, видами та формами інвестування, комплексністю інвестиційних правовідносин, детермінізмом та свободою інвестування та інвестиційного співробітництва різних за правових становищем їх учасників.

Водночас слід мати на увазі, що під прикриттям інвестування скоюється чимало злочинів та інших правопорушень, що зумовлює вплив на ці правовідносини норм адміністративного та кримінального права. Інвестиційний процес, розробка інвестиційних проектів та прийняття інвестиційних рішень має ознаки процесуального права.

Різноплановість завдань здійснення інвестиційної політики та її правових форм зумовлюють механізм інвестиційної стратегії взагалі та на окремому етапі зокрема. Безумовно, що досягнення стратегічної мети зі стабільного соціально-економічного розвитку країни потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частини капітальних вкладень в ВНП, покращення структури інвестиційних джерел і оптимізації напрямів їх вкладення. Якщо інвестиційна діяльність спрямована на широке коло об’єктів і має міжгалузевий характер, то й інвестиційне право також є міжгалузевим, де норми конституційного права детермінують загальне правове становище та загальні основи діяльності фізичних осіб на території України, в тому числі іноземців, апатридів, біженців. Це стосується правового становища юридичних осіб як резидентів так і нерезидентів.

У ст. 35 Конституції України встановлено, що іноземним громадянам і особам без громадянства в Україні гарантовані передбачені законом права і свободи. Законом України «Про правовий статус іноземців» конкретизовані основні права іноземців. Серед них закріплено і охороняється право на інвестиційну та підприємницьку діяльність: іноземці нарівні із громадянами мають право займатися в Україні інвестиційною, зовнішньоекономічною і іншими видами підприємницької діяльності, що передбачені законодавством України.

Конституція України також встановила загальні основи нормотворчості. Вони стосуються також і інвестиційної діяльності та державного управління інвестиційними процесами, контролю за законність діяльності інвесторів інших учасників інвестиційних правовідносин. Хоча сфера адміністрування у сфері інвестування згідно концепції адміністративної реформи повинна бути звужена, проте без організаційної складової державної діяльності як прояву забезпечення інвестиційної політики та державного її управління обійтись неможливо. Це зумовлене значною питомою вагою державних інвестицій та намаганням України бути повноцінним учасником різних процесів, навіть якщо вони економічно збиткові для держави (ЧЄ 2012).

Держава не може самоусунутися від управління інвестиційним процесом і видає нормативні акти, щодо регулювання інвестиційних правовідносин шляхом: уточнення підстав їх виникнення (гіпотеза), визначення ідеальної безконфліктної моделі взаємовідносин їх учасників (диспозиція), встановлення санкції за порушення юридичних обов’язків. Правомірність вкладення і використання приватних інвестицій перевіряється при здійсненні контролю за господарською діяльністю взагалі (ст. 19 ГК України) та інвестиційною діяльністю зокрема (ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність») та її складовими (інноваційною діяльністю ч.3 ст. 328 ГК України).

Актом адміністративної приналежності з державного управління інвестиційною діяльністю є «Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки», положення про міністерства і відомствах. Значне місце займає Кодекс України про адміністративні правопорушення, нормативні акти, що регулюють контрольну діяльність тощо. Серед актів, які започатковані на притаманному адміністративному праві предмету та методі різні аспекти інвестиційної діяльності держави та органів місцевого самоврядування посідають акти фінансового права, бюджетного права, які деталізують механізм, джерела і порядок цих інвестувань. Важливими є положення податкового права. При іноземному інвестуванні слід враховувати положення митного права та валютного регулювання інвестиційних правовідносин.

В регулюванні інвестиційної діяльності значне нормативне регуляторне навантаження забезпечене спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про інвестиційну діяльність». Водночас у визначенні загального правового становища, організаційно-правових форм учасників інвестиційних відносин значна роль належить цивільному праву, господарському праву та його підгалузі підприємницькому праву. Саме вони на принципах свободи та недоторканності власності, свободи договору, рівності, майнової самостійності та вільного волевиявлення забезпечують стабільність правового становища суб’єктів інвестиційних правовідносин, прогнозованості та зрозумілості їх організаційно-правових форм, конструкцій інвестиційних договорів забезпечують такий механізм інвестування та інвестиційної взаємодії, які притаманні ринковій економіці.

Тож можна стверджувати, що серцевину інвестиційного права складає приватне право: а) цивільне право про що свідчить положення глав 5, 8, 16 та інших ЦК України; б) господарське право у тій частині, де воно регулює приватні відносини у сфері господарювання. Це створює правову основу для приватних інвестицій.

Інвестиційні правовідносини забезпечуються іншими галузями права: банківським, трудовим, земельним, фінансовим, податковим. Як комплексна підгалузь законодавства відносини щодо інвестування перебувають під впливом норм адміністративного права, особливо в частині вкладання державних та комунальних інвестицій.

Превенцію проти інвестиційних правопорушень та зловживань забезпечують норми кримінального права, адміністративного права, які визначають правопорушення та злочини у цій сфері та встановлюють відповідальність за них. Тут слід зважати, що матеріальні, фінансові та інші інвестиції приваблюють правопорушників. Так не зважаючи на прийняті заходи по припиненню економічних правопорушень та корупції, кількість злочинів в економічній, зокрема фінансово-кредитній сфері достатня. Способи і механізм їх вчинення постійно вдосконалюються, зокрема через створення конвертаційних структур.

Роль галузей законодавства України у регулюванні інвестиційної діяльності визначена тим, то кожна з них в тій чи іншій мірі виконує свої функції. Але основне регулятивне навантаження в регулюванні інвестиційних правовідносин припадає на приватне право. В його рамках та на його засадах склалося ряд підгалузей, які регулюють ринок цінних паперів, діяльність із спільного інвестування – корпоративне право та інші, що стосуються інвестування.

Якщо виходити із загальновідомого постулату про те, що будь-яке законодавство – це система нормативних актів, як форма вираження правових норм, то та інвестиційне право відповідає цим вимогам. Домінування в інвестиційному праві приватноправових норм, база яких не обмежується лише законодавством, а включає в себе договори, звичаї ділового обороту, приводить до висновку, що таке трактування занадто вузьке.

При визначенні місця інвестиційного права в системі права України ми будемо виходити з того, що не слід конструювати штучні галузі права. В юридичній літературі робляться спроби обґрунтувати інвестиційне право як самостійну галузь права України, а не законодавства. Така позиція безпідставна і веде лише до ерозії права. Для того щоб, говорити про самостійну галузь права необхідно мати самостійний предмет і метод та виособлення із інших системних утворень, зокрема того ж господарського права частиною якого за формальними ознаками воно є.

Предмет регулювання інвестиційного права має міжгалузевий характер. Правовідносини, які виникають в процесі інвестування, регулюються нормами різних галузей права. Інвестиційне право є системою міжгалузевих за приналежністю норм, які регулюють майнові та організаційні та інші відносини, які виникають в інвестиційній діяльності З становленням виокремленого інвестиційного законодавства в рамках його базових галузей права формується окремий напрям науки інвестиційного права як система теорій, навчань і уявлень про інвестиційні правовідносинах та їх суб'єктах.

Одночасно викристалізовується і навчальна дисципліна «Інвестиційне право», яка залежно від спеціальності та спеціалізації може мати певні відмінності.