Поняття інвестиційного права

Лекція №1 Інвестиційне право в системі права

Поняття інвестиційного права

Місце інвестиційного права в системі права України

Предмет інвестиційного права

Метод інвестиційного права

Функції інвестиційного права

Система інвестиційного права

 

Поняття інвестиційного права

Відомо, що у правознавстві легальні та доктринальні поняття є основою для порозуміння юристів і однакового тлумачення норм права та їх застосування на практиці і при вирішенні судових спорів. Це камертони налаштування складного юридичного механізму регулювання суспільних відносин взагалі та на галузевому чи підгалузевому рівнях зокрема. Основне у тому щоб різні прояви інвестиційної діяльності економічний (змістовний) та юридичний (формальний) не конфліктували між собою, а гармоніювали.

Саме тому застосовуються виправдані практикою підходи до поняття «право» взагалі та його підгалузі «інвестиційне право» зокрема.

Термін «інвестиційне право», як і інша подібна галузева чи підгалузева дефініція «право», є полісемічним:

1) він тлумачиться в об’єктивному (позитивістський підхід) та суб’єктивному (змістовний підхід) сенсі;

2) розкривається через прийняті методологічні прояви (галузі чи підгалузі, зокрема господарського права і законодавства;

3) частина розвитку відповідного напряму правової науки та навчальної дисципліни;

4) наслідок балансу чи навіть компромісу між різними тенденціями у розвитку інститутів приватного і публічного права, які забезпечують регулювання інвестиційних правовідносин.

Окрім того він тлумачиться як: комплексна галузь права; нормативно-правовий масив (інвестиційне законодавство); елемент інвестиційних правовідносин; навчальна дисципліна; актуальний напрям теоретико-правових досліджень; елемент системи інвестування в цілому.

Традиційно, в об’єктивному сенсі інвестиційне право розглядається як система правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок вкладення інвестицій та охорони прав учасників інвестиційної діяльності.

Насамперед йдеться про позитивне право (чинні нормативні акти). У своїй структурі воно охоплює три блоки актів позитивного права:

- міжнародно-правові (міжнародні та європейські;

- окремих зарубіжних країн, зокрема коли інвестиційним договором передбачене їх застосування);

- національні та локальні (прийняті окремими суб’єктами господарювання).

Окремим напрямком правового врегулювання інвестиційних правовідносин відносин є договірне регулювання (мононормативне регулювання) суспільних відносин. З огляду на ч.1 ст. 6 ЦК України договором можуть бути врегульовані такі інвестиційні правовідносини, які не передбачені актами законодавства, але відповідають загальним засадам інвестиційного законодавства.

Його особливість – економічна обумовленість і залежність від її процесів та закономірностей, міжгалузеве походження. Це проявляється у ряді економічних категорій: інвестиційний проект, інвестиційні ризики, інвестиційний клімат, пересіканням економічного змістовного наповнення окремих категорій (види інвестицій) з їх юридичними формами тощо.

Зокрема, інвестиційний проект – економічний чи соціальний проект – економічне обґрунтування інвестицій, зокрема їх доцільності, обсягів і строків здійснення в певний об’єкт, що охоплює проектно-кошторисну документацію, яка розроблена згідно діючих стандартів. Він є обґрунтуванням економічної доцільності, обсягів і строків здійснення капітальних вкладень у виді проектно-кошторисної документації, переліку практичних дій по реалізації інвестицій. Інколи використовують поняття бізнес-план який і називають «Інвестиційний проект».

Інвестиційні ризики – ймовірна можливість нездійснення мети інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект. Розрізняють загальний економічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов’язаний з умовами певного проекту.

Залежно від чинників, виділяють такі види інвестиційних ризиків: політичний, загальноекономічний, правовий, технічний, фінансовий, маркетинговий, екологічний, ризик учасників проекту.

Основою інвестиційного права є господарське законодавство. Принаймні, другим напрямом економічної політики держави після структурно-галузевої є інвестиційна політика (ч.2 ст.10 ГК України).

Це право є комплексною галуззю законодавства: насамперед інвестування – прерогатива інвесторів як виключної правомочності із розпорядження їх власністю та майновими правами до чого їх слід стимулювати і забезпечувати гарантії охорони їх інвестиційних прав, але поряд із приватноправовими нормами інвестиційна діяльність потребує публічно правового впливу як:

- напряму забезпечення інвестиційної політики держави, що спрямована на створення суб’єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ними (ч. 2 ст. 10 ГК України);

- забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб’єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції (абз. 2 преамбули Закону України «Про інвестиційну діяльність»;

- державне інвестування, у тому числі державна підтримка реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень Закону України «Про інвестиційну діяльність», що здійснюється органами державної влади за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

- інвестування, що здійснюється органами місцевого самоврядування.

За формальними показниками місце інвестиційного права в системі права визначається системністю законодавства взагалі та його провідних галузей зокрема: цивільне право забезпечує розпорядження інвестиціями як об’єктами цивільних прав та розширене їх договірне регулювання, охорону прав інвесторів; господарське право забезпечує регулювання інвестиційних правовідносин як різновиду господарських, зокрема окремих інститутів (зарубіжного інвестування, інвестування у спеціальних (вільних) економічних зонах) адміністративне право виважує належне (управління інвестиційними потоками) та необхідне (охорону прав інвесторів та інших учасників інвестиційних правовідносин) від утиску з боку конкурентів, криміналітет чиновників. Тож це право охоплює норми декількох галузей права.

Виділяють три підходи розуміння галузі права і галузі законодавства: 1) галузь права проявляється у відповідній галузі законодавства; 2) частина норм галузі права (у тому числі загальні норми) однієї чи декількох галузей законодавства, які відповідають цій галузі права, а інша частина – в одній чи декількох комплексних галузях законодавства; 3) галузь законодавства складається з комплексних (міжгалузевих) правових інститутів чи в систематизованому виді містить складний комплексний інститут (в галузі господарського законодавства норми, що регулюють інвестиційні відносини поміщені в різних главах і розділах ГК України).

Норми інвестиційного права закріплені в законодавстві різної галузевої приналежності, зокрема конституційного, адміністративного, державного, фінансового, податкового, цивільного, господарського права. З огляду на предмет і метод правового регулювання цих правовідносин можна виділити два основних блоки норм: приватноправові як основні; публічноправові, які є допоміжними. Інвестиційне право є комплексним міжгалузевим утворенням, частиною господарського права.

Воно може бути визначене лише через прагматизм поняття інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

З огляду на зазначене, інвестиційне право – міжгалузеве утворення правових норм, що регулюють майнові, організаційні і зобов’язальні відносини, що забезпечують вкладення матеріальних (грошових) і інтелектуальних цінностей в підприємницьку та іншу діяльність з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Інвестиційне право комплексно регулює правовідносини, які виникають при здійсненні інвестиційної діяльності з реалізації національних і іноземних інвестицій. Це пояснюється постійною потребою інвестицій та їх значенням для оновлення виробничих та соціальних відносин, необхідністю створення та підтримки сприятливих умов для інвесторів, упередження порушень, зокрема інвестиційних афер, з боку учасників інвестиційних відносин.

У суб’єктивному сенсі інвестиційне право – це визначені законом абсолютні та виключні права а також обов’язки інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності.

Право інвестиційної діяльності – частина предмету науки базових галузей права (цивільного, господарського, адміністративного та інших наукових спеціальностей) та навчальна дисципліна, що входить до переліку вибіркових професійно орієнтованих навчальних курсів у системі вищої школи.

Воно також розглядається як навчальна вибіркова дисципліна – передбачені програмою курсу «Інвестиційне право України» знання та вміння, які повинні набути студенти та методичні прийоми їх навчання викладачами. При тому аналітична частина курсу охоплює знання, які виходять за межі формального права, а стосуються чинників правотворення та правозастосування. Зокрема, йдеться про: інтеграційне сприйняття навчального матеріалу та доповнення їх знаннями інвестиційного клімату взагалі, в Україні, окремих її територіях та галузях господарства.

Специфіка інвестиційного права полягає у домінуванні у ньому економічних категорій, як корелятів та підстав для прийняття рішення про інвестування, реінвестування, оцінки інвестиційних ризиків тощо.