Логістичне управління як ефективний метод підвищення конкурентоспроможності

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з «Управління регіональним розвитком»

 

на тему: «Мезологістичні утворення як основа регіонального розвитку»

 

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки менеджмент

спеціальності менеджменту організацій

_______________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник доц., к.е.н. Бакута Алла Валеріївна

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

 

Національна шкала ___________________

Кількість балів: _____Оцінка:ECTS_____

 

Члени комісії

___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали)

___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали)

___________________________ (підпис) (прізвище та ініціали)

 

м. Дніпропетровськ - 2015 р.

Зміст

1. Логістичне управління як ефективний метод підвищення конкурентоспроможності……………………………………………………с.3

2. Логістичний аутсорсинг – дієва стратегія оптимізації логістичних витрат………………………..………………………………………………..с.9

3. Роль державно-приватного партнерства в стимулюванні розвитку регіонів………………………………………………………………………с.12

4. Кластерна модель економічного розвитку – крок до переходу від ринкової до соціально-ринкової економіки………………………………с.15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………с.27

ДОДАТКИ………………………………………………………………с.

 

 

Логістичне управління як ефективний метод підвищення конкурентоспроможності

 

Стрімкий розвиток інформаційних технологій, прискорення формування регіональних ринків та зростання міжрегіональної та міжнародної конкуренції, змінюють місце та роль регіонів, а саме – перенесенням центру ваги у вирішенні більшості завдань з державного рівня на регіональний. Кожен регіон має максимально використовувати свій внутрішній потенціал для підвищення своєї конкурентоспроможності як в Україні, так і у світовому господарстві.

Постає необхідність у пошуку нових підходів до управління регіональним розвитком, які враховуватимуть особливості розвитку основних галузей економіки регіону, спроможних істотно підвищити конкурентоспроможність регіону.

Одною з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які впливають не тільки на міжнародні економічні зв’язки, а й на розвиток національних економік та економічний стан окремих регіонів. Завдання забезпечення конкурентоспроможності в нових соціально-економічних умовах, вимагають інформатизації бізнесу та відповідної трансформації матеріально-технічного забезпечення підприємств. Основою в вирішенні зазначених завдань є активне застосування ефективних методів управління господарською діяльністю, серед яких одне з найбільш помітних місць займає логістичне управління.

Логістичне управління – це спосіб прогресивного мислення, наука та прикладна діяльність, спрямована на управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками й оптимізацію витрат, пов’язаних з рухом цих потоків в певних мікро-, мезо- або макроекономічних системах, а також комплекс управлінських дій, спрямованих на планування та організацію бізнес-процесів (визначення автора – СЛАЙД № 1).

Аналіз, проведений західноєвропейськими вченими, свідчить, що у Західній Європі приблизно 64 % підприємств та фірм у виробничій і комерційній діяльності тією чи іншою мірою приділяють увагу принципам логістичного управління. Саме з використанням логістичних інструментів в управлінні сучасним підприємством можливе оптимальне об’єднання потокових процесів від виробника до кінцевого споживача в єдину систему і забезпечення ефективності та економічності функціонування окремих ланок цих потоків та усієї системи в цілому. Економічний ефект від застосування логістичної концепції виявляється у високому рівні організації виробництва і, як наслідок, - в економії матеріальних і грошових ресурсів [26, c.39-41].

За останні роки увага до логістики постійно зростає. Причини зростання інтересу до логістики обумовлені вимогами розвитку економіки та бізнесу. Початкові зусилля фірм були спрямовані в основному на зниження собівартості кожної одиниці продукції. Сьогодні, коли пропозиція усюди перевищує попит, підприємці почали визнавати важливість зниження витрат на постачання – складування - збут за рахунок застосування логістичних інструментів.

Широкому використанню організаційних методів логістичного управління сприяє зміна господарських зв’язків, які складаються зараз за ініціативою та безпосередньо суб’єктами господарювання з урахуванням вимог ринку щодо нових підходів до організації і управління взаємодією споживачів і постачальників, до аналізу зовнішнього середовища. Зростаючі можливості для розвитку взаємодії підприємств різних галузей, використання ефективних методів управління, розвиток засобів та систем інформації дають можливість використовувати сучасні методи організації та обслуговування процесу просування матеріальних та інформаційних потоків.

Концепція логістики лежить в основі економічної стратегії підприємств, коли логістика використовується як знаряддя у конкурентній боротьбі та розглядається як управління процесами планування, розміщення і контролю за фінансовими й людськими ресурсами, що забезпечує тісну координацію логістичного забезпечення ринку та виробничої стратегії [1, c.59-61; 3, с.187-217].

Одним з основних методологічних принципів логістичної концепції є системний підхід. Логістичне управління – це завжди системне управління.

Системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товароруху є загальним для всіх фахівців з логістики.

Логістична система - сукупність взаємозалежних елементів у межах певної економічної системи, дія яких спрямована на оптимізацію руху матеріальних, інформаційних та фінансових потоків та оптимізацію витрат, пов’язаних з рухом цих потоків (СЛАЙД № 2).

Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару (послуг) в необхідній кількості та заданої якості в потрібному місці й у потрібний час для потрібного споживача із заданими витратами.

Автор поділяє думку тих дослідників, які виділяють не два, а три рівня логістичних систем відповідно до рівнів економічної діяльності: мікроекономічного, мезоекономічного та макроекономічного та вважає доцільним виокремити із макрологістичної системи мезологістичну систему, як систему інтегрованого управління матеріальними, інформаційними, фінансовими потоками, що охоплюють підприємства однієї галузі, (одного регіону), які працюють в умовах партнерства [9, c.391-441; 15, с.27-33].

В різних наукових дисциплінах по різному визначаються суб’єкти середньої ланки економіки. Мезоекономічні (мезологістичні) системи можуть бути створені на рівні регіону, кластеру, корпорації, фінансово-промислової групи, холдингу, територіально-виробничого комплексу, промислового вузла, муніципального утворення. Але найбільший інтерес являють мезологістичні системи регіону, як упорядковані системи управління наскрізним економічним потоком, який обслуговує один або декілька територіально відокремлених в межах регіону суб’єктів, створені з метою підвищення їх економічної, соціальної та екологічної ефективності [6, c.159-171; 7, с.27-35].

Мезоекономічна (мезологістична) система, яка є невід’ємною частиною регіону, генерує його господарську і соціальну діяльність, провокує регіональні госпрозрахункові відносини, сприяє формуванню ефективних і надійних територіально-галузевих комплексів (СЛАЙД № 3).

Дослідження порівняння концепції «точно в строк» і традиційного менеджменту запасів, порівняльної характеристики транспортно-складських логістичних систем, логістичних проблем, висвітлених в публікаціях вітчизняних науковців, дозволили виділити, доповнити та згрупувати логістичні проблеми на на мікро -, мезо - та макрорівнях (СЛАЙД № 4).

В нашій країні на сьогоднішній день кожне сучасне підприємство повністю або частково користується інструментами логістики на рівні підприємства, при цьому з орієнтацією на міжнародний або навіть глобальний рівень. Але неможливо зробити крок відстанню в кілометр. Вітчизняні підприємства мають дуже обмежені можливості для входження в міжнародний ринок.

Деякі підприємства виходять на міжнародний рівень, але частіше у складі усталеного учасника міжнародного (глобального) ринку, який має відому торгову марку та стійкі партнерські зв’язки (холдинг, концерн, сумісне підприємство). Утриматись на міжнародному ринку вітчизняні підприємства здатні лише у складі таких учасників ринку, дотримуючись міжнародних правових актів.

Погляд на мезоекономічну (мезологістичну) систему з точки зору корпоративного управління є доцільним для діяльності корпорацій, утворених в країнах з відпрацьованим законодавством з питань інтеграції та кооперації і чітким баченням меж отримання прибутку, з урахуванням інтересів суспільства (нації, держави) і окремо взятої особистості. Утворення корпоративних структур в Україні на сьогодні є завчасним[13, c.68-75].

Потрібно розглядати консолідацію та злиття підприємств з точки зору не лише законів ринкової економіки, а й принципів соціально-ринкової економіки, які знайшли втілення в ряді розвинених країн.

Дмитро Панько, один з ідеологів християнської демократії в Україні, висловився: «Не можна прямувати до Європи, озброївшись «диким капіталізмом» з елементами «розвиненого соціалізму». Якщо ми дійсно йдемо у Європу, то нова ідеологія для України повинна бути адекватною поставленій меті….Нова Європа, Європейський Союз будуються на фундаменті, який одразу після війни заклали праві консерватори Германії, Італії і Франції».

На сьогоднішній день вивчення теорій соціально-орієнтованої ринкової економіки, в світлі необхідності вчитися на чужих помилках, потрібно розпочати з вивчення шляху з будівництва соціальної ринкової економіки, який пройшла Германія, проаналізувати це «германське диво» або «третій шлях», як іноді називають соціальну ринкову економіку Германії [8, c.184-207; 13, с.68-75].

Для вирішення соціальних питань в соціально-ринковій економіці в Германії були поставлені наступні завдання (СЛАЙД № 5).

Вивчивши історію розвитку логістики, завдання логістики в ринкових умовах, розвиток логістичних систем, автор дістає висновку, що їх еволюція, за належних державних та регіональних програм сталого розвитку країни робить можливим трансформацію ринкової економіки в соціально ринкову економіку. Своє бачення цього процесу відображено на (СЛАЙДІ 6).

Для розвитку принципів соціально-ринкової економіки необхідний час, щоб розробити відповідні закони та накопичити капітал підприємствами мезоекономічного рівня, щоб перейти до структур більш високого економічного рівня, при цьому додержуючись принципів соціальної ринкової економіки.

Автор має свій погляд на етапи становлення мезоекономіки країни з використанням логістичних інструментів (операцій) (СЛАЙД № 7):

1. Об’єднання підприємств галузі регіону з забезпечення матеріально-технічного постачання та збуту (закупівельна, виробнича логістика, логістика запасів, логістика складування, збутова логістика) – передбачається горизонтальна інтеграція підприємств на умовах партнерських відносин;

2. Об’єднання підприємств супутніх галузей (постачальники сировини -виробники-споживачі-фінансові установи – підприємства сфери послуг) -горизонтально-вертикальна інтеграція, яка передбачає поступовий перехід від партнерських зв’язків до злиття капіталів підприємств супутніх галузей;

3. Утворення національних ФПГ та ТНК - перехід від логістики матеріальних потоків до логістики інформаційних потоків.

Вважаю: щоб залучитись до міжнародних (глобальних) логістичних процесів, вітчизняні підприємства повинні утворити об’єднання підприємств галузі з регіональним визначенням; стати учасниками регіональних (галузевих) мезологістичних структур, які треба постійно розвивати та удосконалювати [11, c.252-257; 12, с.75-80].

Такими структурами можуть бути регіональні логістичні центри (комплекси) та кластери.