Основні положення теорії інформації

Застосування теорії інформації в інженерній психології зумовлене тим, що людина-оператор ототожнюється з каналом передачі інформації та впливом на нього невизначеності процесів та об’єктів управління. Мірою невизначеності фізичної системи є поняття ентропії. Будь-яке повідомлення – це сукупність відомостей про систему, яке набуває смислу коли мало що відомо про стан системи. При отриманні відомостей про систему зменшується її ентропія.

Теорія інформації – це наука, що вивчає кількісні закономірності, пов’язані з прийомом, переробкою, зберіганням та передачею інформації (Г.К. Середа, Ю.Л. Трофімов).

Інформація в інженерній психології – це будь-які зміни в процесі управління СЛМ, які відобажаються певними засобами, сприймаються людиною-оператором, а також команди та вказівки про необхідність впливу на процеси управління (Г.К. Середа, Ю.Л. Трофімов).

В автоматизованих системх оператор отримує інформацію за допомогою інформаційних моделей, які характеризують властивості реальних об’єктів. Така модель складається з приладів, сигналізаторів, утворюючи “операторське поле”. Інформаційна модель є відображенням дійсності і одночасно – об’єктом сприймання та дій для оператора. Вона забезпечує трансформацію загальних знань у конкретні знання керування системою.

Інформаційна модель – це організоване, згідно з визначеними правилами, відображення реального об’єкта, систем його управління, зовнішнього серидовища та засобів впливу на їхній стан через процес управління.

У свідомості оператора інформаційна модель відображається у вигляді оперативного образу адекватного завданню поставленому перед оператором. Вона дає змогу:

-швидко оцінити ситуацію та ступінь складності діяльносьті оператора;

-спрогнозувати час, необхідний оператору для переробки інформації;

-визначити темп подавання інформації.

Дані, отримані оператором з інформаційної моделі, а також індивідуальний досвід та додаткова інформація служать фундаментом для формування концептуальної моделі, що зумовлює діяльність оператора в системі управління.

Концептуальна модель – це сукупність уявлень людини-оператора про стан об’єкта, його систем та зовнішнього середовища, яка виникла на базі інформаційної моделі, нагромаджених знань та досвіду самого оператора (Ю.Л.Трофімов).

Принциповою відмінністю інформаційної та концептуальної моделей є те, що інформаційна модель виражає інформацію (матеріальну форму), а концептуальна – суб’єктивні уявлення, що виникають у свідомості оператора (Г.В.Ложкін, Н.І.Повякель). Одна й та сама інформаційна модель може слугувати основою появи різних концептуальних моделей, залежно від вирішуваних завдань.

5. Психологічні особливості системи "людина – комп’ютер"

Можна виділити такі основні проблеми взаємодії людини і комп’ютерних систем:

1. Гігієнічні, медичні проблеми, пов’язані із шкідливими впливами комп’ютера на організм і нервову систему людини. З одного боку, існують упередження про недопустимість тривалої роботи з комп’ютером. З іншого - розробники комп’ютерних систем постійно удосконалюють засоби захисту організму користувачів.

2. Висока ціна збоїв і помилок при експлуатації ЕОМ. Дана проблема ускладнюється поширенням "хакерських" жартів, коли заради самоствердження розробляються все нові й нові "комп’ютерні віруси", що здатні виводити з ладу комп’ютерні системи цілих організацій (включаючи оборонні системи). Така проблема вже виводить нас в сферу етики.
3. Швидка зміна поколінь ЕОМ, що викликає необхідність постійного пошуку більш досконалих комп’ютерів і програм. "Поважаючі себе користувачі" просто приречені тратити все більше сил, часу та грошей, щоб не відставати від "прогресу". Парадокс ситуації в тому, що нерідко важливим орієнтиром компаній - виробників комп’ютерів є постійне "притримування" своїх новинок для того, щоб "тримати ціну" і таким чином змушувати споживача своєї продукції тратити немалі гроші в кращих традиціях "ринкової економіки".

4. Складність ремонту і обслуговування комп’ютерної техніки. Це виражається в тому, що більшість фірм, які продають комп’ютери, часто не здатні забезпечити якісний і недорогий ремонт.

5. Тотальне проникнення ЕОМ в приватне життя людини. Будь-який "користувач" рано чи пізно підключається до глобальних комп’ютерних мереж. І тоді все, що робиться на комп’ютері, може стати відомо зацікавленим людям. Що дає можливість більш спокійно і оптимістично дивитись на дану проблему, так це те, що більшість "користувачів" нікому не потрібні (на кожного "користувача" не напасешся співробітників органів безпеки). Але як тільки людина займає певне положення в суспільстві, на нього легко можна зібрати певні дані.

6. Комп’ютеризація людського мислення, обмеженість комп’ютера веде і до ообмеженості самої людини (формування "технократичного мислення" і "штучної інтелегенції") (Ю.К. Стрелков).

Розглядаючи проблему комп’ютеризації людського мислення, В.П. Зінченко зауважує: "Наука зблизилась з технікою і віддалилась від людини. Це стосується навіть психології, в якій з’явились технократичні орієнтації. Техніка намагається включити в себе науку про людину, розглядаючи її як гвинтик, як ланку, як компонент технічної чи соціотехнічної системи, а не як субє’кта діяльності". " Технократичне мислення " визначається як світогляд, суттєвими рисами якого є перевага методу над ціллю, цілі над змістом і загальнолюдськими інтересами, техніки над людиною і її цінностями. Технократичне мислення - це Розсудок, якому не прийнятні Розум і Мудрість. Для технократичного мислення не існує категорій моральності, совісті, людського переживання.

Технократичне мислення це прообраз штучного інтелекту. Хоч його ще немає, технократичне мислення вже реальність, і можна припустити, створюваний на основі його засобів штучний інтелект буде ще страшніший.

Розглядаючи проблеми взаємодії людини з комп’ютером, різні автори в кінці 70-х - початку 80-х рр. нерідко давали песимістичні прогнози. Але нерідко досвід експлуатації комп’ютерних систем багато в чому ці прогнози спростовував. Конкретніше, увага звертається на такі проблеми при експлуатації комп’ютерної техніки: ріст безробіття (машини витісняють людину); страх перед посилення централізації в багатьох організаціях; зниженння вимог до кваліфікованої роботи; не сприйняття нових технологій тощо. В кінці 70-х - напочатку 80-х рр. такі прогнози вважалися правдоподібними. Проте, хоч певні тенденції по росту безробіття, зниженню вимог до кваліфікації мали місце, більшість прогнозованих проблем не підтвердились.
Розглядаючи перспективні задачі розвитку інформаційних технологій, дослідники ставлять питання: яка роль психолога при впровадженні нових інформаційних технологій (ІТ)? Якщо раніше акцент робився на адаптацію машин до користувача, то в даний момент висуваються нові завдання: - ширше розкриття потенціалу нових інформаційних технологій; - розробка критеріїв дій систем, де в центрі – людина та її потреби; - розробока технологій, що дають можливість долати "консерватизм" в організації праці.
Виділяються основні критерії розробки "діяльнісних систем":

1) функціональні критерії - ефективність, результативність, швидкість, якість, надійність (в різних умовах);

2) обмежувальні критерії - безпека, збереження здоров’я, зручність експлуатації (відсутність монотонності, безмістовності, стресу, соціальної ізоляції, збереження кваліфікації робітника (достатній рівень творчості).

Важливу роль в діяльнісному підході при розробці систем "людина – комп’ютер" відіграє виділення основних принципів теорії дії:
1. Поведінка працівника - це комплекс окремих дій. Це впорядкована система сенсорних, когнітивних і рухових процесів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Сама програма дій має певну ієрархію. Дії - це найменші "одиниці" діяльності, спрямоні на незалежні і осмислені цілі.
2. Дії, що ведуть до одної й тієї ж мети, можуть мати різний склад і структуру. Важливими є індивідуальні відмінності в діях. Також важливі і динамічні відмінності в структурі поведінки людини.

3. Структура дій є кінцевим продуктом процесів регуляції. Виділяються: підготовчі кроки програми дій і кроки реалізації програми. Часто кроки, пов’язані з реалізацією, одночасно є підготовкою до нових дій (наприклад, якщо завдання складне, в ході реалізації виявляються нові проблеми).
4. Регулятивні процеси протікають на різних рівнях: сенсомоторна регуляція (базується на навичках) - в основному це несвідома регуляція; в процесі перцептивно-концептуальної регуляції багато залежить від готовності оператора сприймати певні сигнали (інформацію); інтелектуальна регуляція (грунтується на знаннях) – відбувається свідомо, цілеспрямовано, з використанням зворотних зв’язків.

5. Підчас виконання одного й того ж процесу всі три рівня регуляції можуть чергуватись. Зазвичай управління відбувається на сенсомоторному ріні, але якщо кваліфікації недостатньо, то відбувається перехід на більш високий рівень. В екстремальних ситуаціях - управління на інтелектуальному рівні.

6. Спостерігається загальна тенденція підвищення ефективності діяльності (людина самостійно навчається в процесі власної трудової діяльності, а також - за рахунок оптимізації процесу праці: скорочення зайвих операцій).

7. Регуляція дій залежить від функціональних станів людини, від оптимального навантаження на працівника. При надмірному навантаженні виникає перенапруження. При недостатньому навантаженні - атрофія інтелектуальних здібностей, навіть якщо працівник компенсує монотонну працю уявою і грою, виробництво падає.

8. Для виконання дій у людини є кілька психофізіологічних механізмів, кожний з яких має свої можливості та обмеження (щодо уваги, мислення, пам’яті).

9. Кожна людина володіє широким спектром поведінкових реакцій і знань. Все це веде до значнх індивідуальних розмежувань, тобто до індивідуального стилю виконання однакових завдань (індивідуального стилю діяльності).
10. Включеність у виконання певних видів діяльності має для працівника ряд наслідків: виправдані чи невиправдані сподівання, а можливо, й реалізовані-нереалиізовані ідеї), поглиблення власного досвіду і кваліфікації. Проте, є й явно негативні наслідки (стрес, дефіцит часу, і найнеприємніше - професійні деструкції).

Виділяються основні показники, котрі важливо враховувати при проектуванні "діяльнісних систем":

- Орієнтація на завдання (повна інформація про загальну мету, результат).

- Зворотній зв’язок (своєчасність інформації про процес).

- Зміна в програмі дій і рівні регуляції (можливість своєчасного переривання і корегування процесу у випадку непередбачених обставин).

- Забезпечення можливості контролю (інформація про виконану дію,але така інформація, що не перериває основний процес).

- Підвищення ефективності роботи (своєчасна підтримка, наприклад якщо працівник готовий виконувати два завданя одночасно).

- Прагнення підтримувати оптимальне навантаження роботи (можливість регулювати рівень навантаження самим працівником).

Основні вимоги до користувачів комп’ютерних систем:

- Готовність до безвідмовної праці (готовність долати небезпечні ситуації).

- Готовність до збереження здоров’я (готовність оптимально розподіляти функції між колегами і між людиною і комп’ютером).

- Готовність до більш високого рівня організації процесу праці (запобігання негативному досвіду і переживань працівника).

- Готовність до постійного підвищення кваліфікації (занадто тривале виконання простих чи чітко засвоєних завдань веде до втрати кваліфікації))(Ю.К. Стрелков).