Феномен козацтва генезис характерні риси та особливості
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………..3
Розділ І. Теорії появи козацтва…………………………………………………….…4
Розділ ІІ. Основні чинники формування козацького стану ……………………..…..6
Розділ ІІІ. Формування козацької верстви та її роль у розвитку українського суспільства………………………………………………………………………………..7
Висновки……………………………………………………………………………….12
Список використаних джерел та літератури………………………………………13
Вступ
Історії ж бо пишуть на столі
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
піснями і невільницьким плачем.
Могилами у полі без імен...
Ліна Костенко
Актуальність. Минуле кожної країни і кожної нації ототожнюється в історичній пам’яті поколінь з епохальними подіями, явищами і фактами, які з часом отримали розвиток і не втрачають свого навчального і виховного значення в сьогоденні. На нашу думку такою подією є історія виникнення і перших етапів розвитку українського козацтва. Саме в той нелегкий час козаки стають на захист населення України від татарсько-турецьких нападів, а пізніше свавілля польської і литовської шляхти та магнатів. Важко назвати іншу тему з історії України, що викликала б такий великий інтерес, як історія запорозького козацтва. Йому присвячені численні наукові і популярні, історичні і літературні праці, твори образотворчого мистецтва, драматургії, музики, усної народної творчості. Саме тому дана тема є цікава та актуальна сьогодні як джерело до вивчення історії українського народу середньовіччя, що акумулював все найкраще, що мав в козаках. Вивчення історіографії козацтва дасть нам змогу краще зрозуміти чинники та особливості розвитку України в ті часи та показати унікальність цього явища в світовій історії.
Метою роботи є висвітлення причин виникнення, джерел формування та генезису українського козацтва в кінці ХV – другій половині ХVІ століття.
Розділ І. Теорії появи козацтва
Вперше термін «козак» зустрічаємо у Початковій монгольській хроніці (1240). У перекладі з тюркських мов він означає «одинокий», «схильний до завоювання». У XVI ст. цей термін вміщено в словнику половецької мови «Кодекс Куманікус» (1303) та в додатку до грецького збірника житій святих «Синаксаря». Цікаво, що слово «козак» вживалося для позначення полярних рольових функцій: «страж» і «розбійник» [3, с.129-130].
Проблема появи та формування козацької верстви й досі є дискусійною. Перші спроби її розв’язання були зроблені ще на початку XVII ст., коли польські історики намагалися вивести козацький родовід із самоназви, тобто зі слова «козак». Зокрема, польсько-литовський хроніст М. Стрийковський вважав, що козаки походять від стародавнього ватажка «Козака», який вдало боровся з татарами. З часом викристалізувалася низка версій, що пояснюють походження козацтва:
1) «хозарська» – ототожнює козаків з давніми народами степу «козарами», або хозарами;
2) «чорно-клобуцька» – вбачає в них нащадків «чорних клобуків» – тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі Степом Пороссі;
Розділ ІІ.
Основні чинники формування козацького стану
Поява того чи іншого історичного явища зумовлена, як правило, сумарною дією чинників двох категорій (межа між якими досить умовна), тих, що роблять виникнення цього явища можливим, та тих, які зумовлюють його необхідність. Чинниками, що робили можливими появу та формування козацтва, були:
1) існування великого масиву вільної землі зі сприятливими для життєдіяльності умовами в порубіжжі між хліборобською та кочовою цивілізаціями;
2) досвід освоєння південних територій уходниками, добичниками, бродниками та ін;
3) природне прагнення людей до міграції в пошуках кращого, до самозбереження, самоствердження і самореалізації [9, с.123].
Необхідність виникнення козацтва зумовлена:
1) зростанням великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господарського освоєння та колонізації нових земель;
2) посиленням феодальної експлуатації, прогресуючим закріпаченням, наростанням релігійного та національного гніту;
3) зростанням зовнішньої загрози, нагальною потребою захисту від нападів турків і татар [9, с.124].
Розділ ІІІ.
