Звіт про роботу, виконану на робочому місці

За час проходження практки я ознайомилася з діяльністью такого органу як адвокатура, а допомогла мені в цьому приватний адвокат І.М. Ракицька. Надзвичайно цікавими, хоча іноді і важкими видалися ці тижні. Одна справа бачити роботу адвоката в суді чи по телевізору, а зовсім інша знаходитися в самому руслі всих повсякденних справ, які виконуються адвокатом. Моє ознайомлення з роботою адвоката розпочалося з розгляду основного закону – Конституції України, в якій закріплені основи діяльності адвоката. По перше це звичайно ст.27, ст.30, ст.41,ст.59, ст63 та інші.Саме ст.59 проголосила щонайважливішу соціальну функцію адвокатури — забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.Наступним кроком та не менш важливим стало ознайомлення с Законом України «Про Адвокатуру».

Роль єдиного незалежного професійного правозахисного інституту, який покликаний захищати права та свободи, представляти законні інтереси особи в державних владних структурах на закріплених саме Законом України “Про адвокатуру” принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності, реалізується адвокатурою в складній системі правовідносин. Адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності виступає носієм обов’язків, іноді суперечливих, по відношенню до: — клієнтів;

- судів та інших державних органів;

- адвокатури в цілому та окремих адвокатів;

- суспільства в цілому.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки адвокатів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків адвоката, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукання шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу адвокатури, диктує необхідність встановлення правил професійної адвокатської етики, які мають стати путівником адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки.

Вироблення адвокатурою і дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил розглядається світовою адвокатською спільнотою як необхідна наріжна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві.

Особливу увагу слід виділити саме для складання проектів процесуальних документів, у тому числі, позовних заяв,заяв до суду, клопотань та запитів, адже саме вдало та правильно складений документ в подальшому можуть вирішити перебіг справи та долю людини.

Детальне ознайомлення з єдиним державним реєстром судових справ, дає змогу дещо спростити роботу, адже проглянувши рішення суду про подібні рішення можно дійти висновку про правильність вибраного шляху вирішення справи. Під час перебування в судовому засіданні зрозумілим стає, що ораторське мистецтво це одне з найголовніших умінь адвоката, адже саме за допомогою цього вміння можно з легкістью превернути увагу, та бути почутим, що в свою чергу може переконати суддю схилитися на ту чи іншу сторону.

Праця адвоката це – вирішення долі людини. І особисто мені ця практика дала зрозуміти, що бути адвокатом означає по преше бути захисником прав і свобод людини,а по друге завжди дотримуватися закону та моралі, адже адвокат це образ справавжньої людини, людини з великої літери.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Головне призначення адвокатури – захист прав людини, надійність та реальна здійсненність цього захисту, який є найвищим критерієм гуманістичності, прогресивності, визначає “якість” адвокатури. Міжнародні документи про адвокатську діяльність передбачають, що уряди країн повинні гарантувати ефективну процедуру і працюючий механізм для реального й однакового доступу до адвокатів усім особам, які мешкають на їхніх територіях. Серйозні вимоги на рівні світових стандартів висувають до осіб, котрих допускають до надання правової допомоги.

Для посилення контролю за професійним рівнем адвокатів в Україні необхідно удосконалити систему кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, ввести обов’язкове стажування і систематичне підвищення кваліфікації. Спілка адвокатів України протягом багатьох років намагається вирішити накопичені проблеми в українській адвокатурі шляхом законодавчого їх урегулювання. Я підтримую думку про необхідність створення єдиної професійної організації адвокатів — Національної палати (або асоціації) адвокатів, яка, зокрема, візьме на себе не тільки представництво інтересів усіх адвокатів України, захист їхніх прав, а й організацію безкоштовної допомоги населенню, в тому числі виконання адвокатами захисту за призначенням, недоліки в організації якого сьогодні викликають скарги з боку правоохоронних органів і громадян. Створення єдиної організації адвокатів відповідає міжнародним стандартам, схвалене експертами, які проводили міжнародну експертизу підготовлених Спілкою адвокатів законопроектів про адвокатуру, а також зобов’язанням України під час вступу до Ради Європи про створення у нашій країні професійної організації адвокатів.

Під час проходження практики я багато дізналася про конкретний перебіг розгляду судом справ та участь в ньому адвоката. Тому можу зробити деякі висновки, наприклад: виходячи із принципу змагальності, захисту необхідно надати більш широкі можливості у здійсненні своїх функцій під час досудового слідства; у кримінально-процесуальному законі необхідно передбачити повний перелік способів отримання захисником інформації, яка цікавить його і необхідна для здійснення ефективного захисту, та відомостей щодо кримінальних справ та їх джерел. У цей перелік доцільно включити такі дії: опитування громадян, ототожнення особистості, огляд, експеримент, звертання в експертні установи задачею висновку, запит довідок, характеристик та інших документів з різних підприємств, установ або організацій; кожний спосіб отримання захисником предметів, документів і відомостей з кримінальних справ повинен бути регламентований тощо.

Захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, запобігання правопорушенням — є основним завданням нотаріату, авторитет і значення якого невпинно зростає в сучасних умовах реформування соціально-економічних відносин. Його діяльність має великий вплив на різні сторони суспільного життя країни, на нормальне функціонування цивільного обороту. Перехід до ринкової економіки потребує посилення правового регулювання господарських відносин. У свою чергу це потребує і удосконалення бази правового регулювання діяльності нотаріату, яка стає все більш об'єктивною і складною. Для вчинення нотаріальних дій тепер потрібен не просто їх реєстратор, як це здебільшого було раніше, а творчий, добре обізнаний з діючим законодавством юрист, який правильно орієнтується в досить складному правовому колі суспільних відносин. Тому надзвичайно важливим сьогодні є завдання підготовки висококваліфікованих нотаріусів, з високими моральними якостями і відчуттям особистої відповідальності за свою діяльність, що сприятиме підвищенню престижності і значущості усієї професії юриста.

Загальновизнано, що забезпечення основних прав і свобод людини та громадянина є одним з найважливіших чинників у процесі становлення демократичної, соціально-правової державності. Конституція України проголошує право кожного па правову допомогу і гарантує його здійснення, покладаючи на адвокатуру забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ. В свою чергу діяльність нотаріату спрямовано на охорону й захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного й своєчасного вчинення нотаріальних дій.

Відносно пропозицій, щодо функціонування та вдосконалення роботи бази виробничої практики, то на мою думку варто звернути увагу на такі не малозначні та організаційні питання, як наявність компетентних помічників. Це допомогло б нам студентам отримати компетентну консультацію, щодо того чи іншого питання пов'язаного з функціонуванням даної бази практики, а не чекати адвоката. Працюючи з базою справ даної адвокатської контори переді мною постала проблема невпорядкованості розміщення справ, тобто необхідно їх розмістити у певному порядку, чи то за датою проведення, чи до різновиду справ і зведення всього цього масиву матеріалів до комп'ютерної бази даних, з якою буде зручніше працювати. Отже, ряд цих пропозицій, та інших допоможе в майбутньому вирішити питання пов'язані із функціонуванням як самої бази практики, так і зробить більш упорядкованим перебування студентів на даній базі в майбутньому.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984р. //Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Ст. 212-20.

4. Кодекс адміністративного судочинства України вiд 06.07.2005р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 35-37. - Ст.446.

5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40-42. – Ст. 492.

6. Цивільний кодекс України, від 16.01.2003 р.// Відомості Верховної Ради України. — 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

7. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

8. Кримінально-процесуальний кодекс України вiд 28.12.1960р. // Відомості Верховної Ради України. – 1961. - № 2. - Ст. 93-1.

9. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» вiд 07.07.2010. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-45. – Ст. 529.

10. Закон України «Про адвокатуру» вiд 19.12.1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.

11. Адвокатура України: навчальний посібник для студентів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів // Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. – К.:Ін Юре. –2009. - 248 с.

 

 

ДОДАТКИ