Школа Володимира Денисенка

Розділ 1. Вчителі

Школа Володимира Денисенка

Життєві шляхи-дороги майбутнього митця Володимира Денисенкапочалися в чудовому українському селі Медвин на Київщині. Саме там внього виникло бажання знімати кіно. Тому коли він виріс, то вступив доКДІТМ ім. І. Карпенка-Карого. Але непросте в нього було навчання: не встиг закінчити другий курс режисури, як його заслали до ГУЛАГу. 1949 року він був заарештований і засуджений до п'яти років виправно-трудових робіт (стаття 54 за "український буржуазний націоналізм"), за п'єсу, основою якої були твори Лесі Українки.Заслання Володимир Терентійович відбував у місті В'ятка (Росія).Навесні 1953 року його було звільнено на підставі закону про амністію,після чого поновлено в інституті (курс Мар'яна Крушельницького). Ті випробування тільки загартували майбутнього митця, хочаостаточно його реабілітували лише 24 серпня 1956 року. Саме того рокувін закінчує навчання. По закінченню Денисенко отримує від своговчителя, видатного діяча укрїнського мистецтва професора Мар'янаКрушельницького таку характеристику: "Прекрасні здібності режисерпостановника, оригінальні творчі задуми. Гаряча голова, вимогливий досебе. Бурхлива фантазія, яскравий режисерський тьемперамент. Гарніакторські здібності. Сильне образне мислення. Схильність доексперементаторської роботи. Всі роки навчання був відмінником."На стажування Володимир Денисенко поїхав до великого Довженка, якразтоді, коли митець готувався до зйомок фільму "Поема про море".Спілкування з Олександром Петровичем дало могутній поштовх дляподальшої творчості. Допитливий, розумний юнак теж справив на Довженка враження, тому у них почалося тривале листування. Батько українського поетичного кіно навіть радився з режисером-початківцем, кого з акторіввзяти на ту чи іншу роль. Ось рядки з листа Олександр Довженка,датовані 23 вересня 1956: "Про що я вас хочу просити: чи не знайшли бви мені і не порадили б Катерину? Якусь гарну дівчину з драматичнимскладом невеселої долі? Київські режисери шукають для себе у Москві, ачи не пошукати нам у Києві українського фільму в Москві? Кого випорадите мені на Зарудного? А не підійшов би Романицький чи Кременко? З міркувань творчих мені важко і майже не можливо брати на головуколгоспа не українського актора. В цьому я уже переконався надосвіді". На київській кіностудії Володимир Денисенко створив фільми,достойні сподівань своїх вчителів: Мар'яна Крушельницького таОлександра Довженка. На початку так званої "відлиги", Денисенко, працював разом з Марленом Хуциєвим, Євгеном Ташковим, Віктором Івановим, ВікторомІвченком. Вони створили картини, що користуються великим успіхом углядача: "Весна на Зарічній вулиці", "Сон", "Спрага", "За двомазайцями". Згодом, в 70-их - 80-их до них приєднуються Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, режисери так званого "поетичного кіно"

Як режисер Денисенко поставив такі фільми: "Солдатка", "Роман іФранческа", "Мовчать тільки статуї", "Сон", "На Київськомунапрямку","Совість", "Осяяння", "Повість про сніжинку", "Женці","Високий перевал". Більшість з них за власним сценарієм. Народний артист України, лауреат державної преміїї УРСР іменіШевченка, Володимир Денисенко був причетний до відкриття у 1961 роцікінофакультету, де й сам викладав. За допомогою свого викладацькогочуття він відкрив не одну яскраву творчу індивідуальність. Як вихователь творчої зміни він запозичив від ОлександраДовженка ті вимоги, котрі той вважав неодмінними у виховнні творчоїлюдини: чистоту, високу культуру, інтелігентнтність, знання історії,роозуміння сучасності, визначення свого світогляду та поетичногосвітовідчуття, що пов'язане з мораллю і духовними традиціями народу.Якхудожній керівник режисерсько-акторської майстерні у Київськомутеатральному інтституті, Денисенко вмів розкрити різнобічні граніобдарованих студентів, побачити творчий потенціал, виявити нові якості. Повернувшись з заслання, він вирішив знімати кіно, а оскількибув патріотом, запрошував лише українських акторів. Разом зі своїмивихованцями Володимир Денисенко створив унікальну стрічку "Совість".Майже без коштів, на ентузіазмі і сподвижництві зняв правдиву італановиту стрічку про зродження руху опору в Україні. Але післявиходу фільму знову зазнає "репресій".

Починаючи, як помічник Віктора Івченка, Володимир Денисенковирішив будь що "виховати" власних кіноакторів. На це його підштовхнуводин момент: він побачив, що актори театральні не знають специфікикіно, вони продовжують грати за театральними законами.Володимир Терентійович неодноразово повторював, що органіка кіно,порівняно з театральною умовністю, інша - вона наближається доорганіки побутового існування. Тому він завжди зауважував своїм студентам: "У кіно - нічого не грати, а жити!"

В фільмах режисер намагався висвітлювати гостросоціальні, історични мотиви. В цьому йому допомагали студенти, його вихованці, яких режисер часто знімав в своїх роботах. Майстерня Володимира Терентійовича Денисенка створила для українського кінематографу багато зірок. Але парадокс - більшість з них хоча й мали потенціал великий, але з якихось причин залишилися непомітними. 1.2. Творча школа Констянтина Степанкова