Психологічні і психолінгвістичні особливості роботи зі словом

Словникова робота спрямована на покращення комунікативних навичок учнів повинна відбуватися при вивчені всіх розділів шкільного курсу мови. Під час здійснення такої роботи потрібна враховувати психологічні та психолінгвістичні фактори. Центральним в словниковій роботі на засадах етнопедагогіки є слово, Слова – це одиниці мови та мовлення. Мова – це природна система комунікативних знаків, і правил їх функціонування.

Мовлення – це не тільки процес використання людиною засобів мови з метою спілкування, але й форма існування мови в мовленнєвій діяльності, в актах сприймання і розуміння під час слухання і читання, говоріння і письма. Мовленням, за визначенням психолога Р. Немова, є сукупність вимовлених та сприйнятих звуків, що мають той самий зміст і значення, що і система письмових знаків, що їм відповідає [Мазурок М. Мова і мовлення як предмет психолінгвістики c 57 ]. Порівняно з мовленням мова це поняття абстрактне, а мовлення конкретне. Словникова робота має сприяти розвиткові мовлення, тому потрібно з’ясувати саме мовленнєвої діяльності.

Мовленнєва діяльність – сукупність психофізіологічних дій людини, спрямованих на сприймання і розуміння мовлення або породження його в усній та писемній формах. Мовленнєва діяльність відображає психічну діяльність людини, розвиток і вираження її інтелекту й емоцій [Олена Кулик ВПЛИВ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ГОВОРІННЯ… с 3]. У працях послідовників Л. Виготського, М. Жинкін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, О. Тарасова та ін., набули подальшого розвитку питання мовленнєвої діяльності людини. Зокрема мовленнєву діяльність ці психологи ототожнюють із процесом породження тексту, складною аналітико-синтетичною діяльністю, в яку входять операції розчленування предмета висловлювання на ряд складових елементів у тексті і їх випереджувальний синтез. Робота зі словом передбачає аналіз та синтез певної лексеми в контексті.

Структура мовленнєвої дії включає орієнтування, планування, реалізацію, зіставлення мети й результату, тобто має чотирифазну динамічну будову. Кожна фаза відповідає певному етапу породження зв’язного мовлення, у якому можна виділити групи операцій, пов’язаних із аналітико-синтетичною діяльністю [Олена Кулик ВПЛИВ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ГОВОРІННЯ… с 7].

Професор П. Гальперін розробив теорію розумових дій, яка дозволяє виділити етапи переходу від практичної діяльності до мисленнєвої етапами він уважав такі: орієнтування в умовах діяльності, скорочена мовленнєва дія, свідома розумова дія, автоматизована розумова дія. Організовуючи вправи зі словникової роботи потрібно звертати увагу на переходи від практичної до мислиннєвої діяльності, щоб не тільки ознайомити учнів із значенням певного слова, а й сприяти його ефективному засвоєнню, яке б переходило на етап автоматизму.

Російський дослідник О. Леонтьєв створив модель породження висловлювання на основі внутрішнього мовлення. Схематично це можна подати в такому вигляді: внутрішнє мовлення (задум) → лексико-семантичний план, граматична структура → зовнішнє мовлення [Россихіна Збагачення словникового.. c 75].

Одним із завдань нашої роботи є збагачення мовлення учнів засобами етнопедагогіки на основі словникової роботи, а отже введення нових слів до активного словникового запасу учнів 5 класу. Тому на психологічному рівні учні повинні осмислити (внутрішнє мовлення) та навчитись вживати нові слова (зовнішнє мовлення)

Породження мовлення вимагає значно більших зусиль, ніж його сприйняття; крім цього, під час оволодіння мовою й мовленням сприйняття випереджує породження, що свідчить про більшу складність останнього.

Відомо, що слово, актуалізуючись у мовленні, реалізує, крім своїх прямих і переносних значень, ще й потенційну енергію бути вираженням чи відображенням додаткових, асоціативно пов’язаних з ним образів, почуттів, ідей. Ця потенційна енергія і є тією основою, на якій виникає конотація. Конотація – соціально-індивідуальний феномен. Для розуміння цього феномена слід звернутися до теорії О. О. Леонтьєва про специфіку функціонування значення в системі суспільної свідомості [ Тетяна Гнаткович МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ с 155 ], а також до мовленнєвої діяльності індивіда, його свідомості. Коли в психічне відображення світу людини «вливаються» ідеалізовані в об’єктивні надіндивідуальні значення, предмети набувають нових системних властивостей. У свідомості значення психологізуються та індивідуалізуються. Не втрачаючи об’єктивності, вони набувають конкретних суб’єктивних властивостей. Нові якості у системі індивідуальної свідомості утворюються завдяки надбанням ними індивідуальних конотативних ознак, які розкривають себе при аналізі відношень, пов’язуючи їх з об’єктивними та індивідуальними ознаками. Людина володіє словами із вже закріпленими значеннями, у вторинній номінації з’являються змістові нашарування (конотації), які утворюються внаслідок асоціативної діяльності свідомості, що пов’язує знак з різними елементами діяльності. «Кожне окреме слово – це петля. Тисячі асоціативних зв’язків сходяться і розходяться від нього», – зазначав Ш. Баллі, але це не означає, що всі ці асоціації входять у лексичне значення кожного окремого слова [Тетяна Гнаткович МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ с 156].

Під час словникової роботи асоціації відіграють важливу роль, адже вони сприяють кращому засвоєнню інформації, яку несе в собі слово. Відбувається сприйняття і усвідомлення значення слова на рівні свідомості.

З метою ефективної роботи варто враховувати психо-фізичні особливості дітей у 5 класі, вік яких складає в середньому 10-12 років. У психології цей вік називають молодшим підлітковим віком. В молодшому підлітковому віці починаються численні соматичні, психічні та соціальні зміни. Підліток вже здатний керувати своїм довільним запам'ятовуванням. Здатність до запам'ятовування (заучування) постійно, але повільно зростає до 13 років. Мислення в підлітка (особливо в 10-12 років) значною мірою має конкретно-образний характер. При засвоєнні знань учень прагне опиратися на наочний матеріал. Тому величезне значення має застосування на уроках української мови ілюстративного матеріалу.

У той же час мислення в підлітковому віці стає більш логічним, системним, доказовим та обґрунтованим, розвивається здатність самостійно аналізувати, порівнювати, узагальнювати, що надає можливість для розробки більшої варіації вправ зі словникової роботи. У цьому віці яскраво виявляється бажання проникнути в суть явища, зрозуміти його причину, установити зв'язки між окремими предметами та явищами. Основний засіб формування чітких уявлень підлітків – вимога правильно словесно описати виконувану вправу. Зв'язок рухового центру з другою сигнальною системою є основою цілеспрямованого, усвідомленого виконання дії.

Молодші підлітки оволодівають умінням бачити навколишній світ у відповідності із власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава – зелена, небо – синє тощо). Завдяки таким досягненням у розвитку перцепції у підлітків поглиблюється сприймання форми поетичної мови. Однак розвиток сприймання відбувається не за лінією кількісного збільшення числа ознак поетичної форми, а за якісною зміною – смисловою будовою і спрямованістю сприймання. Дедалі більше розвивається цілеспрямованість і активність сприймання. Поглиблюється повнота і точність сприймань, удосконалюється спостережливість. Починають ускладнюватися окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, тексту, картини тощо.

Важливою психологічною умовою правильного засвоєння й виконання словникової роботи є організація уваги. Увага підлітка стає все більш довільною. Займаючись цікавою та важливою справою, підліток може тривалий час зберігати стійкість і високу інтенсивність уваги. У нього виробляється вміння швидко концентрувати й чітко розподіляти свою увагу. У той же час спостереження показують, що в підлітків увага значно погіршується в порівнянні з молодшими школярами.

Це пояснюється багатьма причинами. По-перше, змінюються умови життя й навчання підлітків. Світ вражень і переживань у них значно розширюється. Серйознішими стають вимоги до них, багатобічними - обов'язки. У результаті увага часом не може справитися з великою кількістю вражень і переживань, зосередитись на чому-небудь одному. По-друге, нерідко причиною поганої уваги може стати неврівноваженість процесів збудження й гальмування, особливо при тривалій одноманітній роботі, що пов'язано з процесом статевого дозрівання. Нарешті, неуважність підлітка може бути результатом поганого виховання уваги в молодшому віці. Тому вирішальне значення у вихованні й розвитку уваги підлітка має правильна організація його роботи: у нього не повинно бути ні часу, ні бажання, ні можливості відволікатись.

У молодшому підлітковому віці існує лише одна психічна функція, якою підліток оволодів так, що в змозі довільно нею керувати. Такої самостійності набуває функція уяви. Внутрішні та зовнішні проблеми, які виникають з реалій життя підлітки можуть переносити в уяву.

Отже, для плідної словникової роботи у 5 класі, потрібно створювати доброзичливу психологічну атмосферу, проводити асоціації та ілюстрації, які спонукали в учнів до ненав’язливого запам’ятовування, мимовільної пам’яті, але довготривалої.