Майже двадцятирічний досвід функціонування вітчизняних підприємств довів, що лише останнім часом їх власники зрозуміли про необхідність створення та повноцінного функціонування такого структурного підрозділу як «служба економічної безпеки». В період масової приватизації відсутність такої служби дозволила здійснити швидкий перерозподіл власності, що призвело до появи олігархів та перетворення більшості громадян України на «мінорітарних» акціонерів.
В сучасних економічних умовах виникла нагальна необхідність створення ефективно діючої служби економічної безпеки як одного з підрозділів підприємств та установ.
Гарантування безпеки підприємства є одним із основних та пріоритетних завдань, що стоять перед усіма структурними ланками і всіма працівниками акціонерних товариств поруч із завданням збільшення прибутку та покращення добробуту акціонерів. Ефективний захист економічних інтересів власників може бути забезпечений лише у разі об’єднанні зусиль керівництва, трудового колективу та акціонерів.
Ортинський В.Л. та Керницький І.С. наголошують, що служба безпеки фірми – це самостійний структурний підрозділ, що вирішує завдання безпосереднього забезпечення захисту життєво важливих інтересів фірми в умовах комерційного та підприємницького ризику та конкурентної боротьби [92].
На всіх великих і середніх підприємствах, як правило, створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців. Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки.
Основною метою служби економічної безпеки підприємства є запобігання [92]: збитку в її діяльності за рахунок розголошення інформації та несанкціонованому доступу до джерел конфіденційної інформації; розкраданню фінансових коштів та матеріально-технічних цінностей; знищенню майна та цінностей; порушенню роботи технічних засобів забезпечення виробничої діяльності, зокрема засобів інформатизації тощо.
Сороківсьва О.А. наводить такі основні завдання служби економічної безпеки [103] (рис. 2).
Рис. 2. Основні завдання служби економічної безпеки суб’єктів господарювання [103]
Систематизуючи функції служби економічної безпеки, які наводять українські науковці [92, 103-104], автором було визначено такі, що найбільш притаманні службі економічної безпеки акціонерних товариств (рис. 3.3).
Розглядаючи діяльність підприємств, слід наголосити на тому, що не дивлячись на специфіку функцій, які вирішують окремі структурні підрозділи підприємства та їх співробітники, кожен з них працює задля загальної мети: збільшення прибутку та зростання добробуту власників. При цьому особлива увага служби економічної безпеки підприємства повинна приділятись координації зусиль всіх підрозділів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства.
Роль окремих служб та відділів у процесі забезпечення економічної безпеки підприємства наведено в таблиці 1.
Рис. 3. Функції служби економічної безпеки суб’єктів господарювання
Складено особисто автором за матеріалами [92, 103-104]
Організаційна структура служби економічної безпеки підприємства може бути різною залежно від певних факторів, що впливають на його розвиток. Так, Ортинський В.Л. та Керницький І.С. головними з таких факторів називають організаційно-правову форму, вид діяльності, розмір тощо [92, C. 116]. Белоусова І.А. зазначає, що до об’єктивних та суб’єктивних факторів, від яких залежить організаційна структура, якісний та кількісний склад служби економічної безпеки, слід віднести:
- розмір підприємства;
- вид діяльності;
- особливості розміщення структурних підрозділів і виробничих потужностей, складів і транспортних комінукацій;
- рівень прибутковості;
- рівень криміналізації сегмента ринку, в якому працює підприємство;
- кількість і якість персоналу;
- рівень конкуренції на вітчизняному та міжнародних ринках;
- рівень корупції тощо [104, С.74-75].
Таблиця 1
Роль окремих служб та відділів у процесі забезпечення економічної безпеки підприємства [103, С. 49-50]
| Вид діяльності | Напрям діяльності | Підрозділ підприємства |
| Забезпечення фізичної і моральної безпеки співробітників підприємства | Охорона співробітників Збирання інформації та превентивні дії для запобігання загрози їхньої безпеки Розробка заходів щодо усунення можливих загроз | Служба безпеки Інформаційно-аналітичний підрозділ Конкурентна розвідка |
| Гарантування безпеки майна та капіталу підприємства | Охорона майна (будівель, споруд, устаткування, транспорту) Охорона перевезень Страхування майна та ризиків Організація безпеки інвестиційних процесів | Служба безпеки Фінансова служба Економічний підрозділ |
| Безпека інформаційного середовища | Захист від промислового шпіонажу Збирання інформації про зовнішнє середовище бізнесу Збирання інформації про діяльність конкурентів | Служба безпеки Інформаційно-аналітичні підрозділи Служба конкурентної розвідки |
| Забезпечення сприятливого зовнішнього середовища | Превентивні дії для запобіганням загрозам Робота з громадськістю та пресою Політика лобіювання інтересів підприємства в урядових колах | Вище керівництво фірми Служба зв'язків з громадськістю Служба безпеки |
Структура, чисельність та склад служби економічної безпеки визначаються реальними потребами фірми і ступенем конфіденційності її інформації.
У своїй діяльності служба економічної безпеки акціонерного товариства повинна керуватись:
1. Конституцією України [105];
2. Законами України:
- «Про основи національної безпеки України» [106],
- «Про інформацію» [107],
- «Про господарські товариства» [108];
- «Про акціонерні товариства» [109] тощо.
3. Внутрішніми положеннями та інструкціями [92]:
- Інструкція з організації режиму і охорони;
- Інструкція щодо захисту комерційної таємниці;
- Інструкція щодо роботи з конфіденційною інформацією для керівників, фахівців та технічного персоналу,
- Інструкція щодо організації зберігання справ, що містять конфіденційну інформацію, в архіві,
- Інструкція щодо інженерно-технічного захисту інформації тощо.
З урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду Ортинський В.Л. та Керницький І.С. у своїх працях пропонують таку структуру служби економічної безпеки великих підприємств та корпорацій, яка може бути використана при створенні такої служби у акціонерних товариствах [92, С. 138-139]:
- сектор режиму і охорони;
- сектор обробки таємних документів та документів з грифом «Комерційна таємниця»;
- інженерно-технічні групи;
- групи інформаційно-аналітичної діяльності;
- розвідувальний підрозділ;
- контррозвідувальний підрозділ.
Сектор режиму і охорони є найбільш чисельним підрозділом служби економічної безпеки підприємства, до основних функціональних обов'язків якого входять:
- охорона приміщень і будівель,
- охорона устаткування і майна,
- охорона працівників та грошових коштів;
- охорона перевезень;
- забезпечення режиму доступу;
- контроль відвідувачів і транспорту;
- розслідування випадків порушення режиму.
До складу сектору режиму і охорони входять такі групи, як: патрульно-постова служба, група інкасації та супроводу, охоронці, група контролю за дотриманням режиму.
Сектор обробки таємних документів та документів з грифом «комерційна таємниця» здійснює забезпечення секретності документі, їх зберігання та недопущення розголосу інформації, що становить комерційну таємницю підприємства [92].
Інженерно-технічні групи здійснюють захист електронно-обчислювальної техніки та каналів зв’язку від несанкціонованих доступів. Основними функціями даного підрозділу є:
- виявлення технічних каналів просочування конфіденційної інформації;
- виявлення можливих фактів ведення технічної розвідки проти підприємства;
- застосування технічних засобів для добування інформації проти конкурентів тощо.
Група інформаційно-аналітичної діяльності посідає важливе місце в системі економічної безпеки підприємства. У створених нею базах даних концентрується важлива інформація, що становить комерційну таємницю і потребує особливого захисту від несанкціонованого доступу та злочинних посягань. Основними функціями даного підрозділу є:
- збір інформації від підрозділів служби економічної безпеки та інших підрозділів підприємства щодо питань гарантування корпоративної безпеки;
- обробка отриманої інформації відповідно до структури бази даних, закладеної до інформаційної системи;
- видача інформації, наявної у базі даних, на вимогу керівництва підприємства і керівників інших підрозділів;
- дослідження інформації, що міститься у базі даних, та надання керівництву підприємства аналітичних оглядів щодо загроз діяльності тощо.
В умовах конкуренції спостереження за діяльністю профільних підприємств стає обов'язковим. Інформація про плани інших підприємств необхідна маркетологам, рекламістам і виробничникам, щоб оперативно реагувати на зміни ринку й новаторства конкурентів, тому конкурентна розвідка, у тому чи іншому вигляді, існує на будь-якому підприємстві від початку його діяльності [103, С. 53].
Проте, у працях українських науковців немає єдиного підходу до створення розвідувального підрозділу та контррозвідувального підрозділу на підприємстві. Так, Куркін М.В., Понікаров В.Д. та Назаренко Д.В. вважають, що працівники які виконують розвідувальні чи контррозвідувальні функції, мають бути офіційно працевлаштовані до тих відділів, які мають постійні робочі контакти із зовнішнім оточенням підприємства (відділ збуту, відділ постачання, юридичний відділ тощо) [110, с. 73].
Генеральний директор, який щодня переглядає корпоративні новини в ділових виданнях, фінансовий аналітик, який відстежує біржові котирування, маркетолог, який спостерігає за діями інших компаній, роблять приблизно те саме, що й конкурентний розвідник. Різниця лише в тому, що фахівець з конкурентної розвідки цілеспрямовано збирає, аналізує й сортує інформацію, готує рекомендації для керівництва фірми.
На невеликих підприємствах зі збиранням і сортуванням різної інформації цілком може впоратися одна людина. Зовсім не обов'язково, щоб особа займалася виключно конкурентною розвідкою крім пошуку й аналізу інформації вона цілком може обіймати посаду, приміром, заступника директора з персоналу. Створювати окремий підрозділ конкурентної розвідки потрібно, коли обсяг необхідної інформації настільки зростає, що не можна обійтися без системної обробки даних.
Сороківсьва О.А. наголошує, що конкурентна розвідка - не промислове шпигунство, як багато хто помилково вважає, хоча в них є спільні риси [103, C. 53]. Мета як конкурентної розвідки, так і промислового шпіонажу - одержання відомостей про діяльність конкурентів, і нинішніх, і потенційних. Конкурентною розвідкою, як і шпигунством, зазвичай: займаються фахівці.
Головна відмінність конкурентної розвідки від шпигунства - методи й способи отримання інформації, все, що використовується розвідником, є законним. Промисловий шпіонаж, навпаки, передбачає нелегальні методи і технології. Служба конкурентної розвідки користується тільки відкритими джерелами, основна робота розвідника - інформаційно-аналітична, тобто збирання і опрацювання різних даних, що впливають або можуть негативно вплинути на розвиток бізнесу. Шпигунство полягає, головним чином, в оперативній роботі, зокрема й у вербуванні інсайдерів та збиранні конфіденційної інформації для досягнення конкурентних переваг. Крім того, промисловий шпіонаж передбачає лише збирання інформації, як правило, досить чітко вказаної керівництвом. Конкурентна розвідка орієнтована не тільки на збір і аналіз різних даних, а й на вироблення управлінських рекомендацій, а також на прогнозування можливих дій конкурентів або змін ринку.
Підрозділ економічної розвідки підприємства, як слушно зазначають Ортинський В.Л. та Керницький І.С., є структурним підрозділом, на який покладено завдання єдиного (в рамках господарюючого суб’єкта) інформаційного центру із завданнями оброблення та аналізу інформації, що забезпечує ухвалення вищим керівництвом обґрунтованих рішень із найважливіших для інтересів підприємства питань [92, С. 139].
Служба конкурентної розвідки на підприємстві може створюватись двома шляхами [103].
Перший - "під керівника". У цьому випадку топ-менеджер запрошує фахівця й надає йому повноваження та кошти на створення розвідслужби. Фактично керівник конкурентної розвідки входить до числа топ-менеджерів і повністю відповідає за ефективність роботи своєї служби.
Інший варіант - поступова еволюція інших підрозділів у службу конкурентної розвідки. Наприклад, на підприємстві тривалий час працював аналітичний відділ або окремий фахівець, який збирав інформацію (можливо, виконував цю роботу навіть не з обов'язку, а за покликом душі). Поступово коло його обов'язків розширювалося, поставлені завдання ускладнювалися, обсяг виконуваної роботи збільшувався. Зрештою такий відділ або особа починали працювати фактично як конкурентні розвідники, а потім формувався окремий підрозділ зі своєю структурою, функціями й бюджетом. Саме в такий спосіб найчастіше і створюється служба бізнес-розвідки.
У новому підрозділі конкурентної розвідки найчастіше працює одна особа, яка і виконує всю роботу самостійно. Поступово, зі збільшенням кількості необхідної інформації й розширенням кола завдань, служба конкурентної розвідки розростається. Втім, це відбувається не завжди - і в невеликих компаніях працівник конкурентної розвідки може самостійно виконувати всі завдання, пов'язані з пошуком, обробкою та зберіганням формації.
Як зазначають Ортинський В.Л. та Керницький І.С., створення контррозвідувального підрозділу на підприємстві зумовлено принаймні двома обставинами:
1) прагненням деяких підприємців усунути та нейтралізувати своїх конкурентів за допомогою засобів економічного шпигунства;
2) розширенням масштабу криміналізації населення, що створює живильний ґрунт для його певних прошарків задовольняти свої потреби злочинним шляхом [92, С. 184].
Робота контррозвідувального підрозділу господарюючого суб’єкта пов’язана з:
- виявленням, попередженням та припиненням спроб інфільтрації та вербування агентури конкурентами, партнерами та кримінальними структурами;
- запобіганням витоку конфіденційної інформації про діяльність підприємства з боку його працівників, партнерів та клієнтів;
- профілактичною перевіркою лояльності його співробітників, службовим розслідуванням фактів фальсифікації і розкрадань;
- оперативним прикриттям персоналу тощо.
Разом з тим зазначений підрозділ повинен приділяти достатньо уваги запобіганню виникнення в трудовому колективі підприємства негативним процесам: трудовим спорам з адміністрацією, погрозам проведення страйків, порушенням громадського порядку тощо. Виявляти й усувати причини та умови перелічених кризових явищ можна як спеціальними (адміністративними, дисциплінарними) та соціально-психологічними методами (погоджуючи інтереси конфліктуючих сторін).
Отже, існуючі підходи щодо функціонування служби економічної безпеки не враховують специфіку діяльності підприємств, створених у формі публічних та приватних акціонерних товариств, та потребують доопрацювання.
3.4. Організація роботи служби економічної безпеки в акціонерних товариствах
Вивчаючи організаційну структуру акціонерних товариств, щодо яких проводився моніторинг розкриття інформації у параграфі 3.3 дисертаційного дослідження, автором було встановлено, що всі банківські установи, мають службу економічної безпеки. Це пов’язано з інтеграційними процесами, що відбуваються у банківській сфері та зумовлюють більш швидкі реформи в організаційних структурах банківських установ, що, в свою чергу, призвело до появи цілісної системи економічної безпеки даних установ.
Типова організаційна структура, притаманна банкам, наведена на прикладі ПАТ «Райффайзен банк Аваль» (рис. К.1, додаток К) показує, що вона ґрунтується на чіткому розподілі на бізнес-лінії (корпоративний бізнес, роздрібний бізнес, малий та мікробізнес, казначейство та підрозділ із надання послуг фінансовим інститутам) та на вертикалі підтримки (інформаційні технології, операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), які створено на рівні Центрального офісу та обласних дирекцій. ПАТ «Райффайзен банк Аваль» має також чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків.
Використовуючи складові економічної безпеки, наведені у параграфі 1.2, складемо матрицю «складові економічної безпеки – підрозділи забезпечення економічної безпеки» (табл. 3.2).
Результати аналізу запропонованої автором матриці вказують на те, що загальними зусиллями всіх відділів, що здійснюють поточний та перманентний контроль за функціонуванням банківської установи, забезпечується підтримка фінансової складової економічної безпеки банку.
Юридичний департамент та Департамент фінансового моніторингу слідкують за забезпеченням правової складової економічної безпеки банку через контроль за юридичним супроводом операцій.
Таблиця 2
