Основні категорії етики і моральної свідомості юриста

(2 год.)

спеціальність 081- «Право»

Ø уповноважуючі (дозволяю­чі) вказують на права, на можливу поведінку суб'єктів, містять схвалення певних мотивів поведінки;

ЗОВНІШНЯ КУЛЬТУРА ЮРИСТА

Зовнішня культура — це не окремий, самостійний загальної (соціальної) культури, а категорія, яка в основному визначається певними видами культури (інтелектуальною, моральною, естетичною, психологічною, особистою культурою тощо). Хоча характер професійної діяльності накладає свій відбиток на зовнішню культуру особи. Сьогодні стоїть завдання створити механізм регулювання поведінки юриста у різних сферах його діяльності, беручи за основу такі характеристики, як порядність, людяність, працелюбність, тактовність, стриманість, скромність та ін. Процес створення національних юридичних органів вимагає посиленої уваги до утвердження в свідомості особового складу цих рис, що сприятиме піднесенню рівня морального змісту професійної діяльності, виробленню поваги до національного права та обов'язку повсякчасно виступати на його захист і відповідним чином формуватиме зовнішню культуру правоохоронців.

Основні функції зовнішньої культури юриста зводяться до того, що вона є компонентом юридичної етики, підґрунтям культури професійних дій, слугує основою професійного морального (етичного) кодексу. Ми вже перелічили основні компоненти професійної етики юриста, розкрили їхній зміст, сформулювали визначення. Тепер спробуємо висвітлити роль зовнішньої культури у розкритті змісту професійної етики. Слід зазначити, що за зовнішньою культурою юриста визначають його особистість. Це первинне враження про правника формує наступну думку про нього, здебільшого не як про фахівця чи професіонала, а як про людину. Зовнішня культура начебто наштовхує, виробляє віхи, за якими потрібно формувати важливі аспекти правової, моральної, професійної, інформаційної, фізичної та інших видів культур. Цей процес, звичайно, відбувається сам собою, але свідомість юриста при цьому повинна орієнтуватися на зовнішній вияв цих компонентів, тобто на зовнішню культуру.

Друга функція зовнішньої культури юриста полягає у створенні підґрунтя такої культури його професійних дій, якої вимагає нинішнє суспільство. Сьогодні юрист своєю поведінкою, професійними діями повинен довести, що він є співробітником саме національних правоохоронних органів. Тут особлива роль відводиться як поважанню нових відзнак, пропаганді форменого одягу, так і співпереживанню за подальшу долю України.

Для професійної етики та юридичної деонтології має значення така функція зовнішньої культури, як вироблення основ професійного морального кодексу юриста. Нині відсутні нормативні документи, які б регулювали зовнішню культуру юристів. Навіть з прийняттям нових статутів, окремі елементи ґрунтуватимуться на загальноприйнятих правилах. Доцільною видається також розробка навчальних посібників з питань юридичної етики, зовнішньої культури, які б містили, крім теоретичних викладок, ділові ігри, різноманітні поради тощо. Адже моральну ситуацію потрібно відчути на реальному прикладі

Основи професійно-етичного кодексу юридичної діяльності повинні охоплювати такі три сфери: професійна діяльність, спілкування, особисте життя.

Особливістю першої сфери є спрямованість інтересів юриста на виконання головної мети і сенсу життя служіння людям, піклування про них. Саме це є джерелом натхнення для власного морального удосконалення. Чим глибша захопленість правоохоронною роботою, тим більше сил на боротьбу із правопорушниками та злочинцями віддає юрист, тим більшою мірою саме життя накладає відбиток на формування його професійної моралі.

Юрист не зможе досягти високого рівня професіоналізму без умілої організації власної праці, доцільно тривалого перебування на службі, пошуку раціональних способів компенсації часу, відновлення фізичної енергії, зняття емоційної напруги тощо. Цьому повинні допомогти правильно організований відпочинок та дозвілля розумне використання вільного часу Ці чинники створюють ще й реальні можливості для формування особистості, невимушеного згуртування колективу. У такому колективі стихійно складаються позитивні позаслужбові стосунки, засновані на спільності інтересів, захоплень, симпатій, відбувається процес пізнання співробітників з нового, часто несподіваного боку.

Важливим компонентом сфери професійної діяльності запорукою правомірних дій юристів є культура фізичних дій Вона застерігає від перевищення владних повноважень, порушення законності тощо.

Однією з передумов належної професійної діяльності юриста є стиль його поведінки. Загальна поведінка особи визначається двома чинниками: внутрішнім (знання та уміння керуватися загальноприйнятими нормами поведінки) та зовнішнім (реальні дії, вчинки, манери, формений одяг, володіння літературною мовою).

Норми (правила) поведінки формуються і вдосконалюються протягом всієї життєдіяльності особи. Однак нас цікавить більшою мірою власне процес реалізації цих норм у практичній юридичній роботі Важливу роль тут відіграють манери, жести та зовнішній вигляд юриста. Спостерігаючи за його діями та зовнішністю, можна дати йому моральну оцінку, яка часто залишається остаточною.

Манери — це стійкі постійні навички та звички у поведінці особи, які виявляються у ставленні до оточуючих, формі спілкування, різноманітних деталях поведінки, навіть у дрібних рухах, які постійно повторюються Манери можуть бути позитивними та негативними залежно від рівня моральності, вихованості людини. Для юриста важливо формувати манеру володіти собою, від чого залежить ефективний правовий вплив на правопорушника чи громадянина взагалі. Юрист повинен обмежувати себе у жестах, оскільки при виконанні службових обов'язків будь-який із них може тлумачитися неправильно. Так, нестриманий, розхлябаний жест засвідчуватиме незібраність, відсутність внутрішнього контролю за особистою поведінкою, а тому насторожуватиме.

Такою ж важливою складовою частиною процесу реалізації загальноприйнятих норм поведінки є зовнішній вигляд, гарна постава, тверда, врівноважена хода, припасований до фігури формений одяг, начищене взуття тощо. Неохайний зовнішній вигляд не викликає довір'я. У форменому одязі юрист виступає як службова особа, яка приймає відповідне правове рішення.

Узагальнюючи, можна ввести поняття індивідуального стилю юриста. Взагалі під стилем поведінки, слід розуміти сукупність тих чи інших дій особи, які характеризують її місце в оточуючому середовищі Враховуючи це, працівник міліції повинен вміти об’єктивно оцінити себе. Проте надмірна увага до власної персони, бажання привернути до себе увагу, вирізнитися якимись екстравагантними якостями призводить до створення штучного авторитету, який дуже шкодить у правоохоронній діяльності.

Культура спілкування не унаслідується, не програмується генетичне. Засвоєння норм спілкування — наслідок виховання. Юриста треба навчити спілкуватися, допомогти йому засвоїти прийняту модель поведінки. У складних умовах сучасного життя покладатися на стихійний вплив обставин щодо роботи з особовим складом як суб'єктом спілкування було б великою легковажністю. Як правило, юрист спілкується зі співробітниками (рівними собі за посадою, підлеглими, керівниками), з населенням, зі знайомими та родичами. У сфері спілкування велике значення має насамперед культура мови, яка дає відчуття впевненості у собі, у власній здатності переконати співрозмовника. Оволодіння культурою мови — це постійний процес. Адже зі збільшенням обсягу правової інформації, інформаційного потоку загалом дуже важливо стисло, правильно і доречно формулювати думку як усно, так і письмово. Вбога, невиразна мова засвідчує обмеженість світогляду, низький рівень моральності. Оскільки юрист є суб’єктом права, то його мовна культура зобов'язує дотримуватися певних норм та правил у бесідах з громадянами як на службі, так і поза нею.

У існуючих мовних стилів у юридичній роботі переважає, звичайно, діловий. Він застосовується у бесідах із неповнолітніми, заарештованими, небезпечними злочинцями при затриманні тощо. При цьому мова є не тільки засобом спілкування, а й виразником ставлення розмовника. Це означає, що у юридичній роботі велике значення має мовна інтонація, яка допомагає ^повідним чином вплинути на конкретну обстановку. Проте важливу роль відіграє діловодство, тобто мова писемна. Ділове мислення тут суворо та детально регламентоване. Важливим при цьому є дотримання службової таємниці Уміння вести службове листування — це настійна вимога.

Дуже важливим для юриста є повсякденне спілкування зі своїми співробітниками. Невміння контактувати, небажання знати наміри, а також вияв зневаги до того, хто може вислухати твою «душу», потенційно містять у собі небезпеку самоізоляції, вимушеної самотності у, колективі, що нерідко призводить до неправильних вчинків.

В юридичних органах існує певна специфіка у взаємовідносинах між співробітниками Зокрема, це стосується надмірного інтересу до роботи товариша. Відомчі нормативні документи передбачають, що без службової необхідності і без санкції безпосередньо начальника не слід цікавитися, чим займається той чи інший працівник. Недопустиме також безцеремонне втручання у службову діяльність один одного. Тактовність і делікатність у цій справі не порушать, а тільки зміцнять дружбу, повагу і довір'я між співробітниками.

Практично в усіх юридичних колективах працюють на посадах жінки. Тому часто виникає запитання: чи потрібно дотримуватися на службі особливих правил стосунків між чоловіками і жінками? На наш погляд, у цьому є необхідність. Хоча тут можливі відхилення, зумовлені службовим становищем осіб протилежної статі. У погодженні з керівництвом через поважні причини можна робити певні поступки жінці (не ставити її на нічні чергування, на охорону громадського порядку в місцях підвищеної оперативної обстановки тощо), але за умови, що це не позначиться на службовій діяльності.

Збідненим, невиразним стає спілкування між юристами, якщо з нього вилучається більшою чи меншою мірою оціночне, емоційне ставлення до предмета розмови. Дискусія, навіть суперечка, часто допомагає знайти нестандартне розв'язання службової проблеми, яка стоїть перед колективом. У дружному колективі не бояться плюралізму думок, співставлення і порівняння різних поглядів. Проте будь-яка надмірність в цьому таїть небезпеку конфліктної ситуації, може спровокувати емоційний зрив. Конфлікт, який уже виник і розвивається, вимагає свого розв'язання. При цьому психологічно ефективними вважаються заходи, які попереджають нагромадження розбіжностей в оцінках, поглядах, меті членів колективу; у досягненні взаєморозуміння з метою прийняття компромісного рішення; у переведенні конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень, поступове згладжування протиріч.

У юридичному колективі практично не можна обійтися без ділової, конструктивної критики, яка використовується як засіб висловлення колективної, громадської думки з єдиною метою — усунути перешкоди і недоліки у житті та діяльності окремих юристів. Культура критики передбачає рівноправність опонентів, однакові можливості аргументації. Нічого спільного із конструктивною критикою не мають такі негідні методи, як намагання викорінити негативне одним махом, загнати один одного в глухий кут тощо. Рівень культури критики повинен засвідчувати, наскільки рельєфно проступає в ній позитивне, творче начало, які конструктивні елементи вона несе в собі.

Показником рівня спілкування в юридичному колективі є культура стосунків між керівником та підлеглим і навпаки. Зокрема, згідно з принципами юридичної етики таке спілкування має наказовий, категоричний характер. Це не повинно прикро вражати підлеглого, проте і з боку керівника подібна категоричність не має переходити за межі норм моралі.

Виконуючи службові обов'язки, юрист мимоволі потрапляє у центр взаємостосунків між різними за соціальним станом, психічними особливостями, рівнем культури та виховання людьми. Ця обставина накладає на нього особливу відповідальність, вимагає граничної коректності у спілкуванні. Адже те, що зійде з рук будь-якій людині, не залишиться непоміченим стосовно юриста. І тоді суворі дії особового складу вважатимуться справедливими та зрозумілими населенню, коли у спілкуванні з ним чітко вирізнятимуться повага людської гідності, певний інтелектуальний та культурний рівень. Неабияке значення має емоційний бік спілкування юриста з громадянами. Емоційна глухота, якщо така має місце, може зумовити зневагу до тих норм поведінки, які працівникові добре відомі, але які не прийняті ним особисто як значимі, необхідні в практиці спілкування. Емоційна глухота призводить до черствості, байдужості, дає грунт для професійної деформації.

Спілкуючись із населенням, юристові часто доводиться проникати у глибини життя конкретної особистості. Це вимагає від нього вміння застосовувати різноманітні засоби індивідуального підходу до людей Наприклад, під час прийому громадян виникає проблема «надокучливих» відвідувачів. Думається, що працівник правоохоронних органів повинен відрізняти надокучливих від наполегливих у досягненні мети. Виходячи із цього, і ставлення до таких людей має бути суто індивідуальним.

Юрист не живе ізольовано. Він неминуче спілкується з рідними, близькими та знайомими, з якими навчався в школі, разом працював, служив в армії Звичайно із цими людьми уникати контактів не слід Також не можна не брати до уваги їхнє прохання посприяти у життєвих клопотах. Проте важливо щоб доброзичливість не зашкодила правоохоронній діяльності, не суперечила нормам професійної моралі. Найбільш небезпечною для юриста є нерозбірливість у знайомствах, панібратство з людьми, які чинять певний тиск, намагаючись незаконним шляхом отримати певні послуги. Дехто зумисне, прикриваючись знайомством з юристом, вершить протиправні або злочинні справи.

Отже, спілкуючись із близькими та знайомими людьми, юрист не повинен розголошувати службові відомості, демонструвати власну поінформованість, брати на себе обов'язок вирішувати питання, які не входять до кола його службових обов'язків.

Ще одна важлива сфера професійного морального (етичного) кодексу юридичної діяльності стосується особистого життя охоронця правопорядку, зокрема його сімейних стосунків, особистих зацікавлень, дозвілля.

Чуйність, тактовність, гостинність, вміння не вивищувати себе в оточенні сусідів — ці та інші подібні риси повинні визначати поведінку юриста в позаслужбовий час, у домашніх умовах.

Сім'я юриста чи не найбільш обділена увагою свого голови. Незручності, пов'язані з характером його роботи, повинні компенсуватися доброзичливим ставленням дружини, взаєморозумінням і моральною підтримкою з боку членів сім'ї.

Професія юриста накладає на його сім'ю специфічний відбиток і диктує певні вимоги. Це передусім бездоганність з погляду моральності. Вже сам факт, що глава сім'ї — юрист, має засвідчувати її високий моральний рівень. Бо не має права той, хто стоїть на варті закону і правопорядку, у вузькому колі близьких людей сповідувати погляди, відмінні від тих, які він обстоює на службі.

Отже, специфічний характер праці в юридичних органах диктує особливі вимоги до зовнішньої культури юристів і морального змісту їхньої професійної діяльності. Це зумовлюється насамперед тим, що міліція поряд із правоохоронною виконує ще й соціальну функцію. Важливо наповнити діяльність юристів соціально-творчим, глибоким людським змістом, свідомим ставленням до культурних надбань суспільства з тим, щоб сформувати таку зовнішню культуру, яка б стала визначальним компонентом юридичної деонтології.

СЛУЖБОВИЙ ЕТИКЕТ ЮРИСТА

Правоохоронні органи демократичної суверенної держави України переживають докорінні зміни, що обумовлені національним відродженням усіх сфер суспільного життя. Ця реорганізація передбачає вирішення різноманітних політичних та правових проблем. Однією із суттєвих проблем є виконання законів, встановлення причин, що впливають на цей процес.

Розв'язання цих завдань залежить від багатьох чинників. Одним із них є службовий етикет юриста. Адже успішна діяльність юристів у цьому напрямі немислима без виховання у працівників правоохоронних органів якостей, які впливають на їх психіку, піднесення впевненості та віри у себе. При цьому важливо пам'ятати, що право — не тільки у законах та указах. Його потрібно пізнавати у різних явищах, пам'ятках, правилах і документах.

Право знаходить своє відображення також у юридичному етикеті, оскільки він має законодавче закріплення та правове регулювання інституту прав людини (юриста). Службовий етикет визначає критерії, які повинні задовольняти вимогам реалізації сучасних законів. Тобто юридичний етикет є зовнішньою стороною професійної Діяльності працівників усіх правоохоронних органів, допомагає ніби заново народиться, стає своєрідним додатком до спеціального правового статусу юриста, підносить рівень правової культури, забезпечує прогресивний розвиток юридичних служб, сприяє динамічній (функціональній) стороні правової культури: реалізації норм права, правозастосування, правомірної поведінки, допомагає вступати у правовідносини.

Службовий етикет у юридичній роботі призначений для регулювання діяльності як юристів, так громадян завдяки йому закріплюються існуючі і утворюються нові правові цінності.

Юрист — самостійна особа, він виробляє для себе власні норми поведінки, його службове становище це завжди дозволяє займатись чимось побічним, вивищувати свою пишномовність, оскільки це не краща сторона правника, його здібностей тощо. Але створити такий порядок у правоохоронних органах, сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього вияву ставлення до людей, стосунків між собою вимагає певних зусиль. Тому громадянин, який потрапляє у юридичну установу і за звичкою отримує послугу, але не усвідомлює, що це — результат особливих зусиль усіх хто причетний до навчання, виховання та формування морально-професійних якостей юриста.

Тому службовий етикет юриста є показником його моральної вихованості і свідченням його загальної культури, важливою умовою створення довір'я і сприятливого соціально-психологічного клімату в цілому. Можна стверджувати, що службовий етикет виявляється передусім у юридичному колективі під час виконання службових обов'язків. Зокрема, це дотримання встановленої субординації, носіння форменого одягу, культура діловодства, утримання реманенту, техніки, зброї тощо. У роботі з населенням, крім загальних моральних та морально-правових правил, службовий етикет вимагає належної мовної культури, манер та жестів, уміння слухати, розмовляти по телефону, робити зауваження, поводитися в громадських місцях тощо. Основу службового етикету юриста становлять певні поняття та категорії. Вони відіграють методологічну роль у дослідженні проблем юридичної етики. Тому виникає необхідність у докладному аналізі деяких із них.

Спочатку висвітлимо співвідношення понять «етикет» і «службовий етикет».

Французьке слово «етикет» означає ярлик, етикетку, порядок проведення якогось ритуалу. Взагалі етикет є в основному зовнішнім виявом моралі, але за своєю структурою, функціями він порівняно простіший від моралі, повністю їй не підпорядкований. Поняття «етикет» слід сприймати як форму поведінки, зокрема її моральний зміст, а «службовий етикет», як було сказано вище, — рівень зовнішньої реалізації норм. Тобто моральний зміст поведінки не завжди відповідає вимогам функціональних обов'язків, але є безпосередній вплив на якісне їх виконання. Крім цього, службовий етикет регулюється нормативними актами відомчими наказами та ін., оскільки він є обов’язковим атрибутом професійної діяльності. У будь-якому випадку ці поняття є складовими культури. Саме культура сприяла розвиткові як етикету, так і службового етикету.

Щодо службового етикету різних професій, то слід зауважити, що тут існують свої специфічні особливості. Тому, звичайно, існує, наприклад, різниця між службовим етикетом юриста та службовим етикетом інженера Критерієм такої відмінності є предмет, принципи, функції та інші визначальні чинники. Службовий етикет юриста можна назвати ще й юридичним етикетом. Це — ідентичні поняття.

У юридичному етикеті велике значення мають такі категорії, як юридична позиція, юридичний самоконтроль, юридична захищеність, юридична зацікавленість, юридична творчість, юридичний комфорт, юридична соціалізація, юридичні вміння, юридичні звички, юридичні потреби, юридична саморегуляція, юридична репутація, юридичні традиції, юридичне мислення, юридична оцінка, юридичне самоутвердження, юридична свобода, юридична свідомість та ін. Ці категорії ніколи не мають логічно закінченого змісту. Кожна юридична служба, а також історична епоха вкладає свій зміст у ці поняття.

Розгляньмо деякі із цих категорій. Особливе місце серед них посідає юридична позиція.

Для сучасних правоохоронних органів важливою умовою є формування національного духу юридичного етикету. Адже етикет українських юристів вироблявся багатьма поколіннями людей. У його основу покладено етикет старійшин: жерців, служителів культу, бояр, князів, гетьманів, кошових, отаманів та ін. Крім того, вічним зразком для юристів є службовий етикет правників стародавнього Риму, зокрема, Панініяна, Павлтоса, Ульпіна, Модестина та Гая. Також правники цивілізованих Держав світу вносили і вносять у юридичний етикет свої правки та доповнення. Усе це сприяє кращому поро-умінню юристів світу, полегшує їх сумісну діяльність.

Українські юристи призвичаїлись до існування наявного службового етикету і керуються ним механічно. Але кожен крок юридичної діяльності існуючим нормам етикету підпорядкований. Наявність національного юридичного етикету вимагає не тільки того, щоб застосовувати норми, але й виробляти новий світогляд, формувати нові внутрішні переконання. Службовий етикет українського національного юриста примушує використовувати правові звичаї, коритися їх приписам. Він є тією правовою свідомістю, що спонукає діяти так, як діяли і діють кращі знавці права. Тобто службовий етикет виробляє рису повинності, яка випливає із правового звичаю. У цьому також полягає народний дух службового етикету, фундаментом якого є звичаєве право яке діє і народжується в наші часи, звичаєві юридичні норми, які закладені в українському національному звичаєвому праві.

Можна зробити висновок про існування певних закономірностей, які визначають становлення та розвиток юридичного етикету. Сюди належать: залежність змісту службового етикету від соціально-економічної інформації, її культури, еволюційність у виробленні самостійного інституту юридичного етикету, врахування епохальних надбань людства та історичної наступності розвитку, службового етикету, прогнозування і бачення перспективи його розвитку.

Для юридичної деонтології службовий етикет є одним із компонентів. Це означає, що кожен юрист повинен, виробити для себе власні норми поведінки дотримуватись встановленої для себе регламентації у різних ситуаціях, знайти власні способи зберігання професійної таємниці, домагатися виконання своїх правомірних розпоряджень, маневрувати своїм етикетом у кожному окремому випадку та ін. Проте уміння і рішучість дій щодо суворого покарання самого себе за допущені промахи в службовій діяльності чи скоєні проступки — вершина юридичного етикету, вона є одним із критеріїв службової діяльності працівника правоохоронних органів. Хоча для деонтології має також велике значення вироблення висновків для себе з критики чи покарання з метою збереження свого обличчя.

Зміст службового етикету юриста полягає в тому, що він є правовим інструментарієм, визначає систему взаємних юридичних прав та обов'язків держави і особи і регулює поведінку юриста. Він базується не на сліпому послуху, а на розумі, внутрішній потребі, на повазі до права і держави, є важелем ефективного правового регулювання суспільних відносин. Юридичний етикет є чинником інтенсифікації управління процесом правоохоронної діяльності.

Службовий етикет є складовою частиною духовної культури юриста, відтак — системою законодавче закріплених, історично складених та природно встановлених правил поведінки і спілкування у різних сферах службової та позаслужбової діяльності, які відповідають моральним вимогам суспільства і принципам української національної моралі. Його специфіка полягає в тому, що правила мають не тільки моральне значення, але правове закріплення, так як вони віднесені до обов'язкових правил, що регламентуються статутами, наказами, інструкціями та іншими нормативними актами.

Згідно з вимогами службового етикету симпатії чи антипатії між юристами не повинні відбиватися на службовій діяльності. Виконання спільних обов'язків повинно будуватися на рівності, терпимості, благополуччі. Отже, службовий етикет юриста — це традиційно встановлена у правоохоронних органах і підтверджена документами форма дотримання службових норм і правил правомірності поведінки у взаєминах особового складу та спілкуванні з населенням.

Службовий етикет юриста має кілька видів, наприклад: суддівський, прокурорський, адвокатський, міліцейський тощо. Кожен вид службового етикету регламентується відповідним законодавством — Конституцією, законами України («Про статус суддів», «Про прокуратуру», «Про адвокатуру», «Про міліцію», «Про державну службу» та ін.), указами Президента, відомчими наказами, інструкціями, статутами тощо. Слід зауважити, що ці види службового етикету тісно пов'язані з дипломатичним, загально цивільним, а міліцейський етикет — ще й з військовим. Так у службовому етикеті міліції є акуратність у носінні форменого одягу, сувора виправка, подання команд тощо, закріплені у законодавчому порядку. Деякі спільні ознаки у юридичного етикету є з іншими видами етикету: релігійного, національного, сімейно-побутового, — а також окремими видами професійного медичного, педагогічного, наукового працівника та ін.

Предметом службового етикету юриста є морально-правовий статус працівника правоохоронних органів, факти, яким закон (нормативно-правовий акт) надає юридичного значення, методика надання юридичних послуг, а також основні аспекти правової естетики та особистої культури службової особи. На основі викладеного матеріалу можна визначити складові елементи (компоненти) службового етикету юриста. Доцільно ці компоненти розглянути у двох аспектах: нормативних і атрибутивних.

До нормативного аспекту слід віднести, в першу чергу, поєднання прав і обов'язків (внутрішня сила етикету), внутрішня саморегуляція, відображення правової діяльності, єдності духовних, юридичних, моральних та естетичних норм

Ця група компонентів юридичного етикету сприяє розвиткові у юридичному колективі доброзичливості, ввічливості, відвертості, виконавчості, справедливості. Також вона формує правомірну поведінку, законність, субординацію у службовій діяльності. Другий аспект містить в собі різноманітну систему юридичних ритуалів, які необхідні для виконання професійних обов'язків. Сюди можна віднести прийняття обітниці атрибути судового засідання тощо

Можна ще окремо розглянути деякі відносно умов ні компоненти службового юридичного етикету Це, зокрема, — куріння (в т. ч. у службовому кабінеті), естетичність оформлення службового приміщення (дизайн), естетичність утримання робочого місця, оформлення службових документів стиль дідового мовлення зовнішній вигляд, манери, жести, уміння слухати, культура критики тощо. Але це — елементи загально-цивільного етикету, дотримання їх є обов'язковим для кожного громадянина, і регулюються вони в основному нормами моралі.

Важливе місце у юридичному етикеті посідають нормативні приписи. Важливо наголосити, що норми службового етикету призначені, в першу чергу, забезпечити юридичну захищеність юриста тобто здійсню вати ефективну охорона та захист його основних прав. Для цього існують спеціальні акти, які регулюють службовий етикет. Про них мова йшла вище. Але, крім них, є ще ухвали певних громадських об'єднань, деякі ухвали трудових колективів, судові рішення, протести і подання прокуратури тощо Як і правові норми, норми службового етикету мають також диспозицію, гіпотезу, санкцію. Їхня дієвість залежить від особистої вимогливості юриста і вимогливості керівників до підлеглих.

Взагалі, законом життя юристів, в першу чергу, повинні стати прості, елементарні норми загальнолюдської моралі. Вони визначають на ділі людські відносини, які ґрунтуються на взаємній повазі, гуманності та справедливості. Без дотримання цих норм неможлива праця юриста на користь суспільства, держави та людей, неможливе уникнення багатьох конфліктних ситуацій чи успішне їх вирішення.

Зрозуміло, що регламентувати всі сторони службового етикету неможливо. Однак суворої регламентації потребують взаємостосунки юристів із громадянами, оскільки ці спілкування дають можливість обстоювати реальну юридичну позицію, розвивати у відвідувачів юридичну зацікавленість та піднести на високий рівень юридичну репутацію. Тобто норми юридичного етикету сприяють умінню владувати над собою, не дозволяють орієнтуватись на фальшиві дії, а дають можливість бачити у кожній людині гідність, поважати її честь та кращі моральні якості.

Найбільше норм службового етикету існує у міліцейській етиці. Вони є системою нормативних вимог, залежать від діяльності, поведінки і спілкування в умовах міліцейської служби, яка складається із ряду ланок: загальні нормативні вимоги військового етикету, норми етикету, які визначають способи поведінки в оперативно-слідчій групі, по охороні громадського порядку, в оперативно-розшуковій діяльності, по забезпеченню статутної дисципліни, у взаємостосунках між працівниками міліції (в т. ч. із керівним складом) у стройовій виправці та поза строєм, по дотриманню особистої культури, при проведенні міліцейських ритуалів, у сім'ї та побуті. Кожен вид цих та інших норм формує службовий етикет міліцейської служби, як соціальну норму, що залежить від суб'єктивності юриста, тобто є суб’єктивною нормою.

У цілому можна стверджувати; юридичний етикет має нормативний, імперативний характер, що є важливою умовою функціонування правоохоронних органів. Із цього випливає, що службовий етикет юриста має спеціальний механізм як сукупність правових та моральних засобів, за допомогою яких приводиться у відповідність службова поведінка згідно з встановленими вимогами. До механізму юридичного етикету належать норми права і моралі.

Характеристика механізму юридичного етикету дозволяє з'ясувати, якою мірою юридичне забезпечено здійсненність, ефективність реалізації правових норм, рівень професійної майстерності юриста, його ерудицію та загальну культуру. Система засобів, яку утворює цей механізм, дозволяє виявити нерегульовані елементи поведінки, різноманітні вади у діяльності юриста, накреслити шляхи ліквідації існуючих прогалин. Процес правового регулювання службового етикету — це досить складне і тривале у часі явище, в якому можна визначити певні стадії: розробки юридичних норм, які регулюють службовий етикет; виникнення правовідносин на основі прийнятих норм службового етикету юриста; реалізації суб'єктивних прав, юридичних обов'язків у процесі прояву етикету на практиці.

Ці стадії повністю висвітлюють зміст юридичного етикету, його динаміку та дію у часі.

Службовий етикет юриста має свої сфери поширення. Мова йде про сферу правоаналізуючого, право-застосовчого регулювання, тобто про ту ділянку професійної діяльності, де фактично здійснюються правові норми. Крім того, сфера службового етикету поширюється і на трудові колективи, громадські місця, спілкування з посадовими особами, громадянами, а також у сім'ї та побуті. Особливо слід виділити сфери спілкування з правопорушниками, відвідання квартир громадян, спілкування з іноземними громадянами, роботу з документами, які підлягають оголошенню, організацію проведення прийому громадян. Саме тут розкривається юрист як професіонал, як знавець своєї справи, як представник державної влади. Але однією із сторін службового етикету є моральна вимога бережливого ставлення до народного надбання, як вияву ставлення юриста до різних професій, до людей праці.

Сфера юридичного етикету також поширюється і на уміння долати прогалини у законодавстві, тобто використовувати аналогію закону. Межі впливу службового етикету на особистість юриста визначаються чинним законодавством, зумовлюються загально соціальними потребами та інтересами керівної верхівки суспільства, які відображає держава, а також певними властивостями суспільних відносин і суб'єктів права. Мета службового етикету юриста полягає в тому, щоб сформувати таку «модель» працівника національних правоохоронних органів, яка потрібна українській правовій державі, зокрема, у сфері культури людського спілкування, поваги до гідності людини.

Юридичний етикет тісно пов'язаний із різними вченнями. Зокрема — з усіма галузями права, юридичними дисциплінами, філософією, соціологією, педагогікою, психологією, культурологією. Існує тісний зв'язок службового етикету з духовними нормами. Реальне дотримання їх у юридичній роботі забезпечить успіх юриста у зовнішній поведінці, взаємостосунках з громадянами тощо. Як компонент юридичної деонтології службовий етикет тісно межує з іншими компонентами: правовою, професійною, інформаційною, педагогічною, психологічною, емоційною, моральною культурою та ін. Деякі складові елементи цих видів культури безпосередньо визначають зміст юридичного етикету та його предмет.

Важливо зосередити увагу і на засобах службового етикету, тобто сукупності атрибутів, ознак, завдяки яким визначається його зовнішня та внутрішня форми. Сюди слід віднести зовнішній вигляд, акуратність у носінні форменого одягу, культуру мовлення, культуру спілкування, уміння організувати відпочинок тощо. Іншими словами, можна сказати, що основними засобами юридичного етикету є: зовнішній вигляд, слово, дії особи та результат цих дій.

Службовий етикет юриста ґрунтується на певних принципах. Вони відображають у стислому вигляді ' найсуттєвіші риси службового етикету. У першу чергу, юридичний етикет побудований на загальнолюдських принципах, таких, як: єдність прав та обов'язків; захист суб'єктивних прав юриста; презумпція невинуватості юриста, а також спеціальних — «дозволено те, що дозволено законом», обґрунтованість юридичних дій, доцільність застосування правових норм, дотримання службової таємниці, дотримання встановленої субординації, встановлення істини тощо.

Особливість принципів юридичного етикету полягає в тому, що вони постійно доповнюються новими, більш значущими. У міру удосконалення структури правоохоронних органів, утвердження ідей української Державності, визнання українського менталітету проявлятимуться інші принципи службового етикету, які відображатимуть взірець українського національного юриста, сприятимуть формуванню цивілізованого правопорядку у правовій державі Україні.

Формування службового етикету передбачає застосування різноманітних методів, тобто сукупність прийомів та операцій, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку юриста. До таких методів належать персональні вимоги до юриста, власний (індивідуальний) контроль за своїми діями, підвищення фахового та культурного рівня, зв'язок з наукою, створення комфортної обстановки, формування здорового мікроклімату, підвищення особистої культури, заняття фізкультурою тощо.

Для юридичного етикету важливим є уяснити його форми як спосіб внутрішньої організації, а також зовнішнього прояву правових і моральних норм, який засвідчує їх професійну загальнообов'язковість. Тобто форма службового етикету має внутрішній і зовнішній аспекти. До внутрішнього належить структура етикету юриста, нормативно-правові акти, а до зовнішнього — правила службової поведінки, службовий прецедент.

Більший інтерес представляє зовнішній аспект, до якого належить: обов'язковість вітання один з одним незалежно від відносин, уміння поважати і цінувати свій та чужий час; недопустимість пліток та нетовариських відносин; не нав’язування своїх правил малознайомому товариству; прислуговування до порад старших за віком і повага до них (незалежно від займаної посади) тощо. Звичайно, перелічити всі форми юридичного етикету практично неможливо, адже практика засвідчує їх незліченну кількість.

Службовий етикет має свої функції. У першу чергу, вони збігаються із функціями теорії права: управлінська, оціночна, виховна, пізнавальна.

Зокрема, управлінська функція службового етикету складається з таких підфункцій: забезпечення консенсусу між учасниками правовідносин, розширення сфери правового регулювання, стимулювання, сприяння утвердженню засад правової Української держави, культурного функціонування юридичні установи та ін.

Оціночна функція включає у себе вироблення умінь та навичок практичної юридичної діяльності, збереження джерела об'єктивного юридичного права, зумовлення правотворчості юриста, погодження та систематизацію моральних і правових норм тощо.

До виховної функції слід віднести: додержання та гарантію законності, вибір доцільного і оптимального варіанту правомірної поведінки — виховання поваги до права, використання умінь та навичок у правоохоронній діяльності, піднесення рівня справедливості у застосуванні заходів юридичного примусу, формування «моделі» українського національного юриста та ін.

Пізнавальна функція теж має свої складові: усвідомлення прав людини (її інтересів та свобод) як головної цінності суспільства, виявлення правових норм у різних суспільних явищах, формування українського національного духу права, розстановка юристів відповідно до рівня підготовленості та внутрішнього покликання. Завдяки цим основним та іншим функціям, службовий етикет посідає чільне місце у юридичній деонтології, є її визначальним компонентом.

Виходячи з цього, можна висловити думку про значення службового етикету юриста. У першу чергу, він необхідний для дотримання належного державного режиму як способу здійснення державної влади. Адже юрист як працівник державної служби є зв'язуючою ланкою між державними органами і громадянами. Його грамотні професійні дії, виваженні рішення спонукають членів суспільства на дотримання встановленого правопорядку.

Службовий етикет юриста має значний вплив і тривалу чинність у юридичних колективах. Мова йде не тільки про одну юридичну установу, а про підтримання контактів між усіма правоохоронними органами. Наявність високого рівня службового етикету сприяє успішному вирішенню спільних завдань, які поставлені перед юридичними службами. Також службовий етикет сприяє створенню певних підстав, виникненню службових обов'язків у юридичній роботі. Тобто норми етикету зобов'язують ефективно виконувати обов'язки, сумлінно ставитися до державної служби, працювати творчо і натхненно. Важливо зосередити увагу і на завданнях службового етикету юриста. Насамперед, службовий етикет передбачає підвищення рівня засвоєння юристами загальнолюдського етикету, загальної культури та загальнолюдських цінностей.

Важливим завданням є боротьба з грубістю, невихованістю, жорстокістю окремих юристів, застереження від професійної деформації. Завдання службового етикету юриста полягає також у недопущенні порушення прав людини (куріння серед інших несправедливе присоромлення своїх товаришів чи громадян тощо). Нарешті юридичний етикет має своїм завданням підносити український національний дух права, сприяти пануванню права у нашому суспільстві, утверджувати сучасний цивілізований правопорядок.

Але на шляху вирішення цих завдань завжди стоятимуть перешкоди. Це, в першу чергу, міцно вкорінений бюрократизм у наших юридичних структурах, який залишився у спадок від минулого тоталітарного режиму. Зробити нові кроки у службовому етикеті національного юриста надзвичайно важко. Гальмує розвиток етикету також професійна деформація працівника правоохоронних органів. А цю перешкоду усунути надзвичайно важко.

На основі вищевикладеного доцільно окреслити; напрями формування службового етикету юриста в сучасних умовах. Насамперед, потрібно українське право будувати на духовній національній основі з використанням кращих надбань світової практики. Необхідно також вирішувати питання про житлово-побутові умови. Це стосується як службових приміщень, так і квартирного питання юристів, а також забезпечення їх необхідним обладнанням та сучасною технікою. Існує нагальна потреба в оперативному отриманні інформації про зміни у законодавстві України, її систематизації. Не менш важливим напрямом є збільшення юридичних служб, розвантаження юристів поточною роботою, що дало б змогу більше працювати над собою, над розвитком духовної, інтелектуальної та професійної культури.

Звичайно, юридичний етикет формується всіма іншими засобами. Важливо пам'ятати, що на формування належного професійного етикету впливає весь існуючий суспільний устрій, вся система державного, конституційного ладу України. Отже, службовий етикет юриста покликаний бути інструментом духовного оздоровлення працівників правоохоронних органів. Реалізація його норм у суспільній практиці сприяє появі почуття захищеності юриста, стимулює розвиток відчуття юридичної свободи, росту правосвідомості, дотримання законності, зміцнення правопорядку.

Варто зосередити увагу на рекомендаціях Д.Карнегі які також мають значення для юридичного етикету:

· розвивайте у собі глибоке ділове бажання до оволодіння принципами людських стосунків; проявляйте щирий інтерес до інших людей, усміхайтесь; пам'ятайте, що для людини звучання її імені — саме солодке і саме важливе звучання людської мови; будьте добрим слухачем, заохочуйте інших розповідати вам про себе

· ведіть розмову у колі інтересів вашого співрозмовника; давайте людям відчути їх значимість у роботі, єдиний спосіб досягти найкращого результату у суперечці, — це ухилитись від суперечки;

· проявляйте повагу до думок інших, ніколи не говоріть людині, що вона неправа; якщо ви неправі, приймайте це одразу і щиросердно; спочатку покажіть своє дружнє ставлення

· нехай ваш співрозмовник від самого початку буде вимушений відповідати вам ствердно;

· постарайтесь, щоб ваш співрозмовник говорив більше, ніж ви; нехай ваш співрозмовник відчує, що ідея належить йому;

· чесно прагніть стати на точку зору іншого; виявляйте співчуття до думок і бажань інших людей; надавайте своїм ідеям наочності, інсценізуйте їх;

· починайте з похвали і щирого визнання достоїнств людини, звертаючи увагу людей на їх помилки, робіть це у побіжній формі; перш ніж критикувати іншого, скажіть про свої власні помилки;

· порушуйте питання замість того, щоб віддавати накази; давайте людині можливість зберегти своє обличчя; хваліть людину за кожен навіть скромний успіх і будьте при цьому щирі у своєму визнанні та щедрі у похвалах; створіть людині добре ім'я, щоб вона стала жити у відповідності з ним; користуйтесь заохоченням.

· Зробіть так, щоб недолік, який ви хочете в людині виправити, видавався легко виправним, а справа, якою ви хочете її охопити, легко виконуваною;

· робіть так, щоб було приємно виконувати те, що ви хочете.

Службовий етикет юриста вимагає володіння етикою ненасильство та юридичним милосердям. У широкому розумінні насильство слід розглядати як усяке приниження людини, що призводить до Ущемлення фізичних та духовних потенцій, у вузькому — як пряме застосування, шантаж, пограбування тощо. При широкому тлумаченні насильства акцент робиться на меті людс