Робота системи мащення УТД-20

При включенні маслозакачувального насоса масло з баку проходить через сітчастий фільтр і по трубопроводу подається до кришки головної масляної магістралі двигуна, де розподіляється по внутрішніх елементах двигуна, забезпечуючи їх мащення в момент пуску двигуна. Після пуску двигуна відразу ж починає працювати масляний насос, який подає масло з баку до відцентрового фільтра.

Очищене масло з фільтра по каналу масляної магістралі блок-картера відводиться до отворів колінчатого вала двигуна. Видавлюючись із зазорів шатунних підшипників, масло розбризкується і змащує поршні, поршневі пальці, верхні головки шатунів, гільзи і підшипники кочення колінчатого вала.

Частина масла з головної магістралі поступає в коробку муфти випередження вприску пального, з якої воно по патрубкам підводиться до торців головок блоків. Тут масло під тиском змащує опорні підшипники розподільчих валів і через радіальні отвори в шийках і кулачках змащує підшипники валів, кулачки і тарілки клапанів. З головок масло стікає в порожнину картера механізму передач, де воно розбризкується шестернями і змащує зуби шестерень і підшипники.

В місця підводу масла до лівої головки блоку загвинчено подвійний затискач, від якого по трубі масло поступає до повітрярозподільника. З коробки муфти випередження подачі пального масло по трубі подається до паливного насосу, звідки по двом трубкам перепуску зливається в блок-картер.

Масло після мащення поверхонь деталей двигуна, що труться, зливається в блок-картер, де збирається в масловідстійнику. Із масловідстійника масло надходить у відкачувальні секції насоса і подається по трубопроводу в радіатор, звідки по трубопроводу стікає в бак.

Підшипники водяного насосу змащуються масляним туманом, який створюється при видавлюванні масла з опори центральної шестерні відкачувальної секції масляного насоса.

Пари масла і газу виходять з масляного бака через сапун. Для контролю за роботою системи мащення є манометр і термометр, встановлені на щитку приладів.

 

2. ПРИЗНАЧЕННЯ, ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ЗАГАЛЬНА

БУДОВА ї ПРИНЦИП РОБОТИ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ І

ПІДІГРІВУ. ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ПІДІГРІВОМ.

СИСТЕМА ОХОЛОДЖЕННЯ

Система охолодження забезпечує відвід тепла від деталей двигуна, які стикаються з гарячими газами, і підтримує їх температуру в допустимих межах.

Тип - рідинна, закритого типу, високотемпературна, з примусовою циркуляцією і ежекційним охолодженням радіаторів. Застосовується охолоджувальна рідина: влітку – вода з трикомпонентною присадкою, взимку – НОР (антифриз) марки «40» або «65». Заправна ємність, л: водою - 52, НОР – 48. Температура експлуатаційна, ^оС: мінімальна – 55, рекомендована – 80-100, максимальна – 120, короткочасно допустима – 125 (для НОР – 105).

Система складається з насоса, радіатора, розширювального бачка, крана включення радіатора, зворотного клапана, зливного крану, сорочок охолодження циліндрів і камер згорання, ежектора, трубопроводів і термометра. Трубопроводи системи охолодження фарбовано зеленим кольором.

Во дяний насос системи охолодження - відцентрового типу, встановлений на двигуні внизу справа блок-картера. Отримує привід від шестерні відкачуючої секції масляного насосу.

Радіатор - трубчато-пластинчатий, розташований в радіаторній ніші під масляними радіаторами і кріпиться стяжними стрічками.

Кран зливу охолоджувальної рідини з двигуна встановлений в приливі корпусу водяного насоса.

Ежектори призначені для створення потоку охолоджуючого повітря через радіатори за рахунок використання енергії відпрацьованих газів двигуна.

Робота системи охолодження двигуна і компресора

При роботі двигуна насос подає охолоджуючу рідину в канали блок-картера, звідки вона попадає в порожнини сорочок циліндрів і порожнини охолодження головок блоків циліндрів, де охолоджує циліндри, стінки камер згорання і гнізда форсунок. Нагріта рідина через штуцер верхньої частини двигуна по трубопроводу поступає до крану включення радіатора і в залежності від положення заслонки крана, направляється при температурі охолоджувальної рідини менше 85°С до водяного насоса, при температурі вище 85°С - до радіатора, охолонувши, рідина повертається до насоса. З верхньої частини головок блоків циліндрів пар відводиться в розширювальний бачок.

Система охолодження двигуна суміщена із системою охолодження компресора. Охолоджувальна рідина через відвід від трубопроводу, що підводить рідину до водяного насоса двигуна, поступає в компресор. Нагріта рідина, яка виходить з компресора по трубопроводу, відводиться в радіатор.

СИСТЕМА ПІДІГРІВУ

 

Система підігріву призначена для підготовки двигуна до запуску і для підтримки його в постійній готовності до запуску в умовах низьких температур.

Тип - рідинна з примусовою циркуляцією. Рекомендована температура розігріву - 90 ^оС.

У систему підігріву входять підігрівник, трубопроводи й арматура.

Підігрівник форсуночний з жаротрубним котлом, встановлений у силовому відділенні машини. Він забезпечує нормальний запуск двигуна через 20-25 хв. роботи при температурі навколишнього повітря від -20 до -25°С і через 35-40 хв. роботи при температурі -40°С. Оптимальна теплопродуктивність підігрівача при цьому (сумарна по охолоджувальній рідині й маслу) 40-50 тис. ккал/год. при витраті пального 7-8 кг/год. Підігрівач складається з котла підігрівача з камерою згоряння і механізмів, що забезпечують подачу і спалювання пального (паливний насос, вентилятор, форсунка, свічка накалювання), водяного насоса й електродвигуна, що забезпечує привод для водяного та паливного насосів і для вентилятора.

Котел підігрівника вмонтований у масляний бак і кріпиться до нього болтами. По периметру між фланцем бака і фланцем котла підігрівача встановлена прокладка. Котел підігрівника суцільнозварної конструкції. Він складається з корпуса котла, жарової труби і жарового конуса.

Форсунка підігрівача розпилює пальне в топці котла під тиском 4 атм.

Вона встановлюється в нарізний отвір камери згоряння. Форсунка складається зі сталевого корпуса форсунки, розпилювача, корпуса-розпилювача, пружини, упорного гвинта і фільтра.

Свічка накалювання служить для запалювання пального при запалюванні. Вона встановлюється у нижній отвір камери згоряння і складається з корпуса, центрального електрода, спіралі, ізолятора і трьох затискних гайок. Напруга до свічки підводиться від акумуляторних батарей.

Насосний вузол включає електродвигун, паливний насос, вентилятор і водяний насос. Встановлюється насосний вузол на кронштейні, прикріпленому болтами до днища в силовому, відділенні.

Робота системи підігріву

При роботі підігрівника його водяний насос прокачує охолоджувальну рідину через водяний простір котла, де вона нагрівається. Нагріта охолоджувальна рідина подається насосом підігрівника через патрубок у систему охолодження, де, розгалужуючись на три потоки, розігріває двигун, водяний радіатор і масляний насос коробки передач.

Перший потік проходить через двигун, розігріває головки і блоки циліндрів і через водяний насос двигуна надходить у котел підігрівника.

Другий потік проходить через піддон коробки передач, розігріває масляний насос коробки передач, потім надходить на обігрів масляного трубопроводу від масляного бака до двигуна і далі через водяний насос двигуна надходить у котел підігрівника.

Третій потік проходить через радіатор, розігріває його і через водяний насос двигуна надходить у котел підігрівача.

У котлі підігрівача рідина підігрівається і знову циркулює по зазначених вище потоках.

 

3. ПРИЗНАЧЕННЯ, ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ЗАГАЛЬНА

БУДОВА І РОБОТА СИСТЕМИ ПОВІТРЯНОГО ЗАПУСКУ,

ТДА І МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ ДВИГУНА ВІД ПОПАДАННЯ ВОДИ.

СИСТЕМА ПОВІТРЯНОГО ЗАПУСКУ.

Основною системою запуску двигуна на машині є запуск стисненим повітрям. У необхідних випадках двигун може запускатися електростартером. Тиск у балоні: максимальний – 150 кгс/см², мінімальний, при якому можливий запуск – 70 кгс/см².

Основними елементами системи повітряного запуску є електропневмоклапан, повітрярозподільник, пускові клапани і трубопроводи.

Електропневмоклапан ЕК-48 служить для подачі стиснутого повітря в повітрярозподільник двигуна при його запуску. Пневмоклапан приводиться в дію кнопкою електровмикання, а при його відмові - важелем ручного включення. Опис пристрою і принципу дії електропневмоклапана наводиться в розділі "Система пневмообладнання" Технічного опису БМП-1 (БМП-2).

Повітрярозподільник кріпиться чотирма шпильками на торці лівого блоку і являє собою золотниковий пристрій, синхронно пов'язаний з колінчатим валом. У його корпусі є шість отворів для затискання кріплення трубок повітряпуску й один отвір для підведення мастила до валика. У центральний різьбовий отвір корпусу вгвинчується сталевий ковпак із затискачем і поворотним кутником для приєднання трубки підведення повітря. При запуску двигуна стиснене повітря з балона надходить у порожнину між ковпаком і розподільним диском повітрярозподільника і притискає останній до корпуса повітрярозподільника (весь інший час між корпусом і розподільним диском є зазор). Так як за будь-якого положення колінчатого валу вікно розподільного диска збігається з одним чи двома отворами в корпусі повітрярозподільника, то стиснене повітря через пускові клапани надходить в один чи одночасно в два циліндри.

Пусковий клапан. Клапани вгвинчуються в різьбові втулки головок циліндрів. Усередині сталевого корпуса знаходиться сталевий клапан, на стрижні якого нарізана різьба і нагвинчена гайка, що є упором пружини. Гайка застопорена шплінтом. Пружина забезпечує прилягання головки клапана до сідла. На середній частині стержня клапана є напрямний пасок із прорізами для проходу повітря. На шийку корпуса з двома радіальними отворами надівається поворотний кутник трубки, що підводить повітря, і затискається ковпачком.

Стиснене повітря, що надходить усередину корпуса, переборюючи опір пружини, відкриває клапан і потрапляє в циліндр двигуна.

Повітряні трубопроводи виготовлені зі сталевих суцільнотягнених трубок, на кінцях яких приварені поворотні кутники. Трубки об'єднані в дві групи - по три трубки в кожній. Кожна група стягнута хомутами, якими кріпиться до верхньої частини блоку-картера. Кінці трубок з однієї сторони затискачами приєднуються до повітрярозподільника, з іншого боку – до пускових клапанів.

Робота системи повітряного запуску

Стиснене повітря з балона пневмосистеми через електропневмоклапан надходить до повітрярозподільника. З повітрярозподільника по черзі, відповідно до порядку роботи циліндрів двигуна, повітря на початку такту розширення надходить до пускових клапанів і через них у циліндри двигуна.

Діючи на поршні, стиснене повітря приводить до обертання колінчатий вал. Пускові оберти колінчатого вала рівні 110-120 об/хв.

МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ДВИГУНА ВІД ПОПАДАННЯ ВОДИ

Механізм захисту двигуна від попадання води служить для захисту двигуна від попадання в нього води через випускні і впускні колектори при подоланні водних перешкод. Це досягається автоматичним закриванням випускних колекторів двигуна при його зупинці спеціальними клапанами механізму захисту. Попадання води у впускні колектори з ежектора відсмоктування пилу через повітряочисник запобігається клапаном відсмоктування пилу, що закривається одночасно з підйомом хвилевідбивного щитка і повітрязабірної труби перед подоланням водної перешкоди.

Механізм ЗДПВ включає: дві клапанні коробки із клапанами і клапан ежектора відсмоктування газів із силового відділення, а також механізм приводу клапанів.

В механізм приводу клапанів входять:

• засувка і шток, який зв'язаний тросами з клапанами;

• електромагніт ЕЛС-3, що діє на замок;

• кінцевий вимикач у ланцюзі електромагніта, що керується штоком;

• реле РКД клапанів захисту двигуна, встановлене у релейній коробці КР-40 системи захисту (обмотка цього реле приєднана до генератора ВГ-7500 машини);

• рукоятка приводу клапанів.

У системі захисту є сигнальна лампа "Клапан" на центральному щитку механіка-водія.

Перед подоланням водної перешкоди система захисту двигуна приводиться до готовності, для чого рукоятка приводу клапанів переводиться у верхнє положення, включається вимикач «Плав» на центральному щитку і блокованому приводі одночасно з підйомом хвилевідбивного щитка і повітрязабірної труби закривається клапан відсмоктування пилу з повітряочисника.

При працюючому двигуні реле РКД клапанів захисту двигуна, що знаходиться під напругою генератора, спрацьовує і своїми контактами розмикає ланцюг електромагніта.

При зупинці двигуна це реле відпускається і при увімкненому вимикачі "Плав" спрацьовує електромагніт. Електромагніт втягує осердя, відкриваючи замок. Замок звільняє шток із тросами, що утримували клапани у відкритому стані, і, під дією пружин, клапани захисту двигуна закриваються. При переміщенні штока переключається кінцевий вимикач, що відключає електромагніт і включає сигнальну лампу «Клапан» на щитку механіка-водія.

Одночасно відкриваються зливні клапани у клапанних коробках, через які витікає вода, що потрапила в невеликих кількостях у колектори двигуна.

Відкриваються клапани захисту двигуна вручну при повороті рукоятки приводу клапанів униз. При цьому троси натягаються і за допомогою важелів клапани відкриваються, а зливні клапани закриваються. Замок фіксує троси у відтягнутому положенні. Вимикач «Плав» повинний бути виключений.

Для запобігання мимовільного закриття клапанів захисту двигуна при пересуванні машини по суші (від тряски, стрільби) рукоятка приводу клапанів повинна знаходитися в нижньому положенні. При цьому клапани захисту відкриті, а замок виключений з роботи.