М᾽які контактні лінзи

Історія питання

Вперше ідею використовувати контактну корекцію висловив Леонардо да Вінчі у 1508 році. У архиві його праць знаходиться малюнок ока із заповненою водою ваночкою — прообразом сучасних контактних лінз. 1888 року Адольф Фік описав першу скляну лінзу, що мала оптичну силу. Виготував же першу лінзу і запровадив у лікарській практиці німецький винахідник Август Мюллер.

 

До 1960-х років контактні лінзи виготовляли лише із органічного скла. Жорсткі лінзи були некомфортні під час носіння, створювали відчуття стороннього тіла у оці та не пропускали до рогівки ока необхідний для її нормального функціонування кисень.

У 1960 р. чеський учений Отто Віхтерле синтезував новий полімер (НЕМА) і виготовив з нього першу м᾽яку контактну лінзу. Лінзи із НЕМА дістали назву м᾽яких, оскільки цей полімер мав здатність поглинати воду (38 %) і після насичення водою ставав дуже м᾽яким та еластичним. Лінзи з НЕМА, завдячуючи воді, що у них містилася були значно комфортнішими при носінні, аніж жорсткі лінзи, і, крім того, вони пропускали досить кисню для безпечного денного носіння. Почалася епоха м᾽яких контактних лінз, що нині практично витіснили жорсткі лінзи з ринку контактної корекції.

Контактні лінзи характеризуються такими основними параметрами:

·Матеріал

·Радіус кривизни (BC, BCR)

·Діаметр лінзи (D, OAD)

·Оптична сила

·Вісі циліндра

·Товщина центру лінзи

·Режим носіння

·Частота заміни

·Дизайн

Частота заміни — рекомендований виробником контактних лінз максимальний період часу їх використання, після котрого лінзи слід замінити новими.

·1 день (одноденні контактні лінзи),

·1-2 тижня,

·1 місяць (лінзи щомісячної заміни),

·3 або 6 місяців,

·1 рік (традиційні лінзи).

Лінзи довгострокового носіння без заміни (6-12 місяців) пакуються у флакони. Лінзи більш частої заміни пакуються у блістери.

Режим носіння — рекомендований виробником контактних лінз максимальний період під час котрого лінзи можна носити, не знімаючи.

·Денний (лінзи одягають вранці та знімають перед сном),

·пролонгований (лінзи одягають на тиждень і не знімають на ніч),

·гнучкий (лінзи носять 1-2 дні не знімаючи),

·безперервний (можливе безперервне носіння лінз протягом до 30 днів, не знімаючи їх на ніч; режим дозволений лише для деяких силикон-гідрогелевих лінз, для його застосування необхідна консультація лікаря-офтальмолога).

 

Дизайн контактних лінз:

· Сферичні контактні лінзи застосовуються для корекції міопії і гіперметропії.

· Торичні контактні лінзи застосовуються для корекції міопії і гіперметропії за наявності астигматизму.

· Мультифокальні контактні лінзи застосовуються для корекції пресбіопії.

Для підвищення якості зору у всіх типах лінз може застосовуватися асферичний дизайн.

Для виготовлення контактних лінз застосовуються різні матеріали. Більшу частину складають гідрогелеві полімери. Силикон-гідрогелевих материалів усього біля 10.

Матеріал контактної лінзи значною мірою визначає її властивості. До головних характеристик матеріалу належать вміст води та киснева проникність.

Залежно від вмісту води у матеріалі лінзи вони діляться на:

·лінзи з низьким вмістом води (<50 %),

·лінзи з середнім вмістом води (близько 50 %),

·лінзи з високим вмістом води (>50 %).

Для гідрогелевих контактних лінз, чим більший вміст води, тим більш вони пропускають кисню до роговиці ока, що позитивно впливає на здоров"я очей. Однак із збільшенням вмісту води гідрогелеві лінзи стають надто м᾽якими, і з ними важко мати справу. Тому максимальний вміст води у гідрогелевих лінзах не перевищує 70 %. Для силикон-гідрогелевих лінз пропускання кисню не пов᾽язано зі вмістом води

Здатність контактної лінзи пропускати кисень характеризується спеціальным коефіцієнтом Dk/t (Dk — киснева проникність матеріалу лінзи, а t -товщина лінзи у центрі). Для гідрогелевих лінз Dk/t звичайно лежить у діапазоні 20-30 одиниць. Цього досить для денного носіння. Для того ж, щоб лінзи можна було залишати на очах і на ніч, потрібні суттєво більші значення. Силикон-гідрогелеві контактні лінзи мають Dk/t порядку 70-170 одиниць.

Радіус кривизни та діаметрконтактної лінзи впливають на те, як «сидить» лінза в оці. Зазвичай лінзи випускаються одного або двох значень радіусів кривизни. Погана посадка контактної лінзи через невідповідність радіуса кривизни лінзи формі рогівки може стати причиною відмови від носіння контактних лінз.

Основні оптичні параметри контактної лінзи: сила сфери (в діоптріях, зі знаком «+» або «-»), сила циліндра (в діоптріях) і положення вісі циліндра (в градусах). Останні два параметри вказуються для торичних контактних лінз, які застосовуються для корекції астигматизму.

Параметри контактних лінз для лівого і правого ока в одного паціента можуть не співпадати.

Фірми, які випускають контактні лінзи:

· CIBA Vision – в арсеналі цієї фірми велика кількість іноваційних розробок в області корекції зору, в тому числі, унікальні лінзи 30-денного носіння;

 

· CooperVision – найбільший виробник торичних лінз для людей, що страждають астигматизмом;

 

· Maxima Optics – ця компанія практикує виготовлення лінз для всіх режимів носіння;

 

· Johnson & Johnson – славнозвісна торгова марка, що першою випустила на ринок одноразові лінзи (одноденного носіння);

 

· Horien – ця фірма випускає унікальні за дизайном асферичні трикольорові лінзи.

· Bausch & Lomb – одна з найстаріших компаній у сфері виробництва м᾽яких та контактних лінз для будь-якої мети, у тому числі й торичних.

 

ОСОБЛИВОСТІ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ КОНТАКТНІЙ КОРЕКЦІЇ ЗОРУ

Паціент, якому необхідні контактні лінзи за медичними показаннями, піддається повному офтальмологічному обстеженню.

З анамнеза встановлюють перенесені захворювання органа зору, з᾽ясовують, чи користувався хворий раніше контактними лінзами, якими саме - м᾽якими або жорсткими, їх переносимість.

Все це необхідно для попереднього висновку про можливості використорвування контактних лінз і запобігання виникнення у паціентів алергічної реакції на полімерний матеріал, засоби хімічної очистки і стерилізації. Після цього визначають гостроту зору без корекції і з корекцією окулярами, досліджують клінічну рефракцію і стан бінокулярного зору, проводять офтальмометрію, біомікроскопію, офтальмоскопію, за необхідності—периметрію і тонометрію.

Рекомендується обов᾽язкове дослідження корнеальної чутливості як за допомогою спрощеного методу (дотик до рогівки в декількох місцях гнотиком з вати), так і більш точним методом за допомогою альгезиметра.

Пацієнти зі зниженою корнеальною чутливістю потребують особливої уваги, оскільки при застосуванні контактних лінз у них можуть з᾽явитися пошкодження епітелію рогівки, що на початку не супроводжуються скаргами.

Оскільки контактна лінза прилягає до ока і впливає на обмін сльозної рідини, що забезпечує живлення рогівки, дослідження функції сльозних органів надзвичайно важливе.

Оцінку сльозопродукції проводять зазвичай за допомогою теста Ширмера. Для цього використовують фільтрувальний папір довжиною 5 см, шириною 0,5 см, один кінець якого розміщують в нижньому кон'юнктивальному склепінні на 5 хв і оцінюють величину смужки, яка була змочена сльзою.

У нормі за вказаний час смужка просочується на 5 мм і більше. Задовільним вважають просочування 3—4 мм. Просочування менше 3 мм свідчить про гіпофункцію сльозної залози. В останньому випадку жорсткі рогівкові контактні лінзи не треба призначати.

У практиці контактної корекції зору для оцінки стану корнеальної сльозної плівки використовується проба з флюоресцеїном. Відомо, що вказана плівка з'являється на рогівці при кожному кліпанні, потім відбувається її розрив і уворення сухої плями,що поступово збільшується, певні розміри якої є рефлекторним стимулом для кліпання. Час розриву сльозної плівки - важливий показник для оцінки функціонального стану сльозовых органів. Проба проводиться наступним чином: інсталюють 0,5% розчину флюоресцеїну, який після розчинення в сьозі рівномірно розподіляється по поверхні рогівки. Під контролем щілинної лампы з синьо-зеленим світлофільтром за допомогою секундоміра визначають інтервал між моментом кліпання і моментом розриву сльозної плівки. В нормі час розриву сльозної плівки—10 сек. і більше. Якщо час розриву сльозної плівки менше 10 сек., що пов'язанє з недостатньою сльозопродукцією або зміною хімічного складу сльози,пацієнти, як правило,гірше переносять контактні лінзи. Якщо час разриву сльозної плівки менше 1 сек. - призначення контактных лінз протипоказане.

Велике значення в практиці контактної корекції зору має визначення числа кліпань за хвилину, від якого багато в чому залежить швидкість обміну сльозної рідини в підлінзовому просторі і переносимість лінз. В норме ця величина складає 6 — 12 кліпань.

При обстеженні пацієнта необхідно визначити розміри очної щілини, діаметр рогівки і зіниці, положення повік по відношенню до рогівки і випинання очного яблука, оскільки ці показники мають значення для вибору деяких геометричних параметрів контактних лінз.

Для визначення розмірів очної щілини, рогівки і зіниці застосовують звичайні лінійки. Якщо необхідні точні виміри—спеціальні прилади (кератометр Wesselv, щілинна лампа з вимірювальним пристроєм, лінійка Giefer). Ступінь випинання очних яблук визначають за допомогою дзеркального екзофтальмометра.

ПІДБІР ТА АДАПТАЦІЯ М”ЯКИХ КОНТАКТНИХ ЛІНЗ

Вибір діаметру лінзи При визначенні діаметру виходять з того, що в середньому він повинен бути на 2,0 мм більшим від горизонтального діаметру рогівки При невеликій протрузії очного яблука та широкій очній щилині рекомендуються лінзи більшого діаметру, якщо ж очне яблуко невелике і очна щилина вузька — меншого діаметру.

Вибір базового радіусу лінзи. Основою для вибору цього параметру є середній офтальмометричний радіус рогівки. Зазвичай, обирають базовий радіус лінзи на 1,0—1,2мм більшим за радіус рогівки. Однак при цьому необхідно враховувати такі фактори: у випадку зменшення чи збільшення діаметру лінзи у той же бік змінюють її базовий радіус, при тому 1 мм зміни діаметру відповідає зменшенню чи збільшенню базового радіусу на 0,3—0,4 мм. Таким чином, лінзи з більш пласким радіусом та більшим діаметром еквівалентні лінзам з крутішим радіусом та меншим діаметром.

Обираючи той чи інший тип лінзи перевагу віддають тій лінзі, що забезпечує кращу переносність та більш відповідає анатомічним особливостям периферійного відділу рогівки лімба й склери.

Вибір заломлюючої сили лінзи. Визначення цього параметру проводиться за наслідками дослідження кліничної рефракції ока При цьому засновуються на сфереквівалентній величині аметропії. Шляхом додаткової корекції окулярними скельцями з пробного набору остаточно розв᾽язується питання про заломлюючу силу лінзи.

Обрана м᾽яка лІнза промивається фізіологічним розчином від консерванту, одягається на око і оцінюються її відповідність формі рогівки, центрація та рухливість. При правильному положенні лінза розміщується на рогівці центрально. Іноді спостерігаються індивідуальні особливості центрації лінзи. Якщо при цьому не змінюється гострота зору і хворий не скаржиться на дискомфорт, положення лінзи може бути визнане задовільним.

В нормі амплітуда руху лінзи не повинна перевищувати 1,0—1,5 мм, мінімальна рухливість—не менше 0,5 мм.

Найбільш інформативний метод визначення положення лінзи на оці- флюоресцеїновий тест. У випадку використаня м᾽яких контактних лінз, як правило, застосовують спеціальний флюоресцеїн з високою молекулярною вагою (наприклад, флюорексон), який, на відміну від звичайного водного розчину флюоресцеїну, не просочує лінзи і не забарвлює їх. Огляд проводиться за допомогою щілинної лампи (з синім фільтром). При нормальном положенні лінзи на оці флюоресцеїн рівномірно розподіляється по всьому подлінзовому просторові. Заповнення фарбою простору переважно на периферії свідчить про «пласку» посадку лінзи, заповнення переважно в центрі — про «круту».

За неможливості застосування флюоресцеїнового тесту товщину сльозного проміжку в різних зонах можна оцінити при біомікроскопії з використанням методу прямого фокального освітлення.

Спостереження за адаптацією ока до м᾽якої контактної лінзи проводиться наступним чином: орієнтовно оцінюється положення лінзи і її рухливість безпосередньо після вдягання лінзи на око. Через 30 хвилин, коли зменшується сльозотечіння і пацієнт звикає до лінзи, знову визначається положення лінзи на оці, ее рухливість, гострота зору.

Потім оцінюють рухливість лінзи при погляді вгору і вниз. При погляді вгору нижній край лінзи зазвичай зсувається вниз по склері. При погляді вниз нижня повіка зміщує лінзу вгору приблизно на 3 мм. Менша рухливість лінзи свідчить зазвичай про «круту посадку» або слабкий тонус повік. Більша рухливість свідчить про «пласку посадку» лінзи.

Правильність положення лінзи можна перевірити також за допомогою «теста зміщення». Розсувають повіки і пальцем зміщують лінзу по рогівці на 1/3—1/2 її діаметра. При добрій посадці лінза зазвичай повільно повертається в центральне положення. При «пласкій посадці» після зміщення лінза залишається децентрованою або дуже повільно повертається в центральне положення. У випадку «крутої посадки» лінза погано зсувається і швидко повертається в нейтральне положення.

Наступний огляд хворого проводиться через 3 години. Знову оцінюється центрація лінзи, її рухливість, правильність вибору діоптрійної сили, а також виявляються ознаки подразнення та інші симптоми непереносимості лінзи.

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ПІДБОРУ КОНТАКТНИХ ЛІНЗ ПРИ РІЗНОМАНІТНИХ АНОМАЛІЯХ РЕФРАКЦІЇ І ПАТОЛОГІЧНИХ СТАНАХ РОГІВКИ

Міопія. Основний контингент хворих, яким призначаються контактні лінзи за медичними показаннями -це пацієнти з короткозорістю високого ступеню. Це пояснюється тим, що контактні лінзи, на відміну від окулярних скелець, дозволяють отримати більш високу гостроту зору, так як практично не впливають на величину зображення, збільшують його чіткість і контрастність завдяки компенсації аберацій.

При міопії слабкого і середнього ступену контактні лінзи застосовуються в основному по професійним і естетичним показанням, так як гострота зору, що досягається за допомогою контактної і окулярної корекції, як правило, мало відрізняється.

Пацієнти з міопією слабкого і середнього ступеню і астигматизмом до 2,0 дптр. можуть бути успішно кориговані м'якими контактними лінзами стандартних серій. При міопії високого ступеню частіше доводиться застосовувати жорсткі рогівкові контактні лінзи через наявність значного рогівкового астигматизму. При цьому, через відносно великий розмір очного яблука і широку очну щілину виникає необхідність в застосуванні контактних лінз більшого діаметра. Для правильної центрації лінзи з ціллю зменшення її ваги зазвичай застосовують фаски на передній поверхні в периферичній частині лінзи (лентикуляр).

При контактній корекції міопії пацієнти часто скаржаться на труднощі, що виникають при роботі зблизька. Це пов'язано із слабкою акомодаційною здатністю. У більшості пацієнтів у міру адаптації до лінзи впродовж 1 — 1,5 місяців зникають астенопічні скарги і тільки у деяких, найчастіше літніх людей, доводиться призначати додаткову корекцію окулярами для бачення зблизька.

Афакія. При афакії контактні лінзи підбирають після зникненния післяопераційного подразнення ока і стабілізації форми рогівки,що залежить від виду оперативного втручання і перебігу післяопераційного періоду. М'які контактні лінзи рекомендується призначати в більш ранні строки в порівнянні з жорсткими лінзами.

У випадку односторонньої афакії в комбінації з амбліопією,що частіше зустрічається у дітей після екстракції вродженої або травматичної катаракти, досягнення достатньо високого візуального ефекту і розвиток бінокулярного зору на фоні контактної корекції можливе за умови проведення плеопто-ортоптичного лікування. Прогноз визначається ступенем амбліопії, віком пацієнта, розрізнювальною здатністю сітківки («ретинальна гострота зору») та іншими факторами.

При поєднанні афакії і косоокості з великим кутом відхилення (більше 15°) питання про доцільність призначення контактних лінз може бути вирішено після усунення девіації.

При корекції контактними лінзами одностороньої афакії у частини пацієнтів (особливо у дітей і підлітків після екстракції травматичної катаракти) може спостерігатися диплопія внаслідок порушення бінокулярного зору. Зазвичай вона проходить самостійно в процесі носіння лінз. Якщо впродовж 2—3 місяців диплопія не зникає, необхідно додатково проводити ортоптичних вправ.

Нерідко при афакії, особливо після екстракції травматичної катаракти, спостерігається обширна колобома райдужної оболонки, що призводить при контактній корекції до появи бліків і сниження зору. В цих випадках рекомендується застосування оптичної зони великого діаметру. Найкращий оптичний ефект досягається при виготовленні індивідуальних косметичних лінз (жорстких або м'яких) з прозорою оптичною зоною і зафарбованою периферичною.

Необхідно пам'ятати, що хворим з афакією, коригованим контактними лінзами, як правило, потрібна додаткова корекція окулярами для бачення зблизька.

Астигматизм. Крім окулярів для корекції астигматизму застосовуються контактні лінзи. Ще деякий час назад люди з астигматизмом не мали можливості носити м'які контактні лінзи — корекція астигматизму була можлива тільки за допомогою жорстких контактних лінз. Cьогодні для корекції астигматизму застосовуються спеціальні торичні контактні лінзи. У таких лінз торична поверхня може бути створена або на передній, або на задній поверхні лінзи. Контактні лінзи з передньою торичною поверхнею здатні коригувати рогівковий і кришталиковий астигматизм до 4,5 D. Контактні лінзи з задньою торичною поверхнею можуть коригувати рогівковий астигматизм до 6,0 D.

Переваги контактних лінз при астигматизмі:

·За допомогою контактних лінз можлива корекція високого рогівкового астигматизму;

 

·при використанні контактних лінз зміни поля зору і зображення об'єкту на сітківці — мінімальне;

 

·контактні лінзи дозволяють створити оптимальні умови для бінокулярного зору, тобто для зору двома очима;

 

·контактні лінзи зводят до мінімуму оптичні аберації і призматичний ефект, що характерний для окулярних лінз.

 

Недоліки контактних лінз:

 

·Спеціалісти нерідко помічають випадки, коли носіння контактних лінз викликає ряд ускладнень у вигляді запальних процесів. У зв'язку з підвищеною товщиною більшості торичних контактних лінз людина відчуває дискомфорт і процес звикання проходить довше, більш чутливі до лінз очі частіше втомлюються в порівнянні з використанням звичайних м'яких лінз. Крім того, зустрічаються такі ускладнення, як збільшення короткозорості і зміна форми рогівки.

 

·Ріст короткозорості пояснюється хронічною кисневою недостатністю рогівки. Крім того, різна товщина торичних контактних лінз в різних точках лінзи може зумовити різноманітні оптичні аберації (спотворення).

 

·Лікарі-офтальмологи звертають увагу на те, що в багатьох пацієнтів, які носять м'які торичні контактні лінзи спостерігається зміна форми рогівки. Припинення носіння контактних лінз вирішує проблему (форма рогівки відновлюється). В деяких випадках такі зміни можуть залишатися непоміченими і призвести до помилок при повторному підборі торичних контактних лінз або коригуючих окулярів, а також, що найбільш важливо, при вирішенні пацієнта скористатися ексимер-лазерною корекцією для лікування астигматизму.

 

·Долготривале носіння торичних м'яких контактних лінз може призвести до зміни топографії рогівки таким чином, що результати вимірів на кератотопографі стануть нагадувати ранній кератоконус, в результаті чого пацієнту буде відмовлено в проведенні операції лазерной корекції, тому для обстеження перед запланованою ексимер-лазерною корекцією зору пацієнт не повинен користуватися лінзами протягом тижня.

Окуляри і контактні лінзи — найпоширеніші методи корекції астигматизму. Проте і окуляри, і контактні лінзи лише на деякий час компенсують дефекти зору, але від астигматизму не позбавляють.

 

ВИКОРИСТАННЯ КОНТАКТНИХ ЛІНЗ У ДІТЕЙ

Основні медичні показання до застосування контактних лінз у дітей такі ж, як і у дорослих.

Контактні лінзи можуть використовуватися у дітей при лікувані амбліопії з метою оклюзії кращого ока (контактні лінзи з затемненною центральною зоною), а також при лікуванні косоокості з метою забезпечення оптимальної оптичної корекції наявної аметропії.

Особливе значення має призначення контактних лінз у дітей, що страждають короткозорістю, оскільки при цьому створюються наибільш фізіологічні умови для зору.

Рання контактна корекція афакії в дитячому віці сприяє значному підвищенню гостроти зору оперованого ока і розвитку бінокулярних функцій.

У дітей при врожденій анірідії і альбінізмі призначення діафрагмуючих контактних лінз з прозорою зіницею в поєднанні з плеоптичними вправами дозволяє в деяких випадках підвищити гостроту зору. Призначення таких лінз у дорослих зазвичай забезпечує лише косметичний ефект і зменшення світлобоязні.

Необхідно підкреслити, що поява м'яких контактних лінз розширила можливості застосування засобів контактної корекції у дітей. В даний час лінзи призначаються, починаючи з 4—5-річного віку, а за необхідності і раніше. Підбір контактних лінз у дітей має свої особливості: необхідна ретельна психологічна підготовка дитини, обов'язкова участь батьків в освоєнні дитиною техніки одягання і зняття лінз, проведення частішого, ніж у дорослих, диспансерного нагляду.

 

КОНТАКТНІ ЛІНЗИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ З ТЕРАПЕВТИЧНОЮ МЕТОЮ

Ефективність застосування м᾽яких контактних лінз з метою лікування обумовлена тим, що лінза:

- являє собою штучну пов᾽язку, що захищає

пошкоджену рогівку від несприятливих зовнішніх дій (потрапляння найдрібніших сторонніх тіл, руху повік, висихання);

- має протинабрякову дію, завдякі гідрофільності материалу, що посилюється при використанні дегідраційних засобів;

- забезпечує оптимальну температуру у підлінзовім просторі, що важливо задля швидшої регенерації епітеліальних клітин рогівки;

- є своєрідним «каркасом» для клітин епітелія що ростуть;

- має здатність всотувати і постійно віддавати в навколишнє середовище водні розчини багатьох лікарських речовин, що використовується для пролонгації дії цих препаратів.

 

Завдяки цим властивостям м'які лікувальні лінзи застосовуються в основному при наступних захворюваннях очей: бульозна кератопатія, синдром «сухих очей» (нитчастий кератит), метагерпетичні, в'ялопротікаючі язви рогівки, наслідки тяжких хімічних і термічних опіків очей, стан після кератопластики, проникаючих поранень рогівки.

З лікувальною метою можуть використовуватися лінзи з вологомісткістю від 40% до 85%.

 

При виборі лікувальної контактної лінзи необхідно визначити два параметри: діаметр і базовий радіус лінзи. Однак, вибір їх супроводжується певними труднощами через неможливість офтальмометрії пошкодженого ока, наявних у більшості випадків симптомів подразнення очного яблука (світлобоязнь, блефароспазм, сльозотеча). Крім того, необхідно приймати до уваги локалізацію патологічного процесу в рогівці, стан лімба і кон'юнктиви, наявність корнеосклеральних и кон'юнктивальних рубців.

 

Для вибору лінзи можливе використання спеціального набору терапевтичних м'яких лінз, що складається з 12 афокальних лінз 40% вологомісткості з діаметром від 11,5 до 15,5 мм, базовим радіусом від 7,8 до 9,2 мм і товщиной 0,2 мм.

 

Правильність положення лінзи оцінюється за допомогою біомікроскопії після 30-хвилинного перебування лінзи на оці пацієнта. При підборі лікувальних лінз, як і коригуючих, слід звертати увагу на центрацію лінзи, ії рухливість, стан рогівки і кон'юнктиви ока, а також на відчуття пацієнта.

 

Як правило, вже в перші дні користування лінзою відмічається зникнення суб'єктивних симптомів (болі, сльозотечі, блефароспазм). Покращення стану рогівки потребує різних строків, що залежить від виду патології.

Особливості використання лікувальних м'яких контактних лінз при різноманітних захворюваннях очей:

 

Бульозна кератопатія — одна з наибільш тяжких форм дистрофій рогівки. Частіше вона спостерігається після операції екстракції катаракти, зустрічається також у хворих, що страждають глаукомою або після іридоцикліта. Біомікроскопічними дослідженнями встановлено, що при цьому захворюванні вражається не тільки епітелій, але і строма, і ендотелій рогівки.

 

 

Зазвичай розвиток захворювання проходить наступні стадії:

- дегенерація ендотелію, в результаті якої порушуються його функції і волога передньої камери просочується в строму рогівки;

- набряк строми, який може бути обмеженим і поширеним;

- набряк епітелію, що починається в базальноклітинних шарах.

 

При поширенні набряку в поверхневі шари епітелію формуються бульозні уворення. Потім відбувається рубцювання строми і формування складок десцеметової мембрани.

 

Бульозна кератопатія в більшості випадків характеризується сильними болями в оці, що супроводжуються сльозотечінням і світлобоязню. Ці симптоми пов'язані з розривом пухирів, що приводять до оголення нервів рогівки,або з гострим набряком епітелію, викликаючим розтягнення нервових закінчень. Захворювання часто супроводжується зниженням зору на пошкодженому оці. Проте перша лікувальна мета - не боротьба за підвыщення гостроти зору, а позбавлення болю, чогоо рідко вдається досягти звичайними засобами.

 

При підборі лінз у випадку бульозної кератопатії найкращі результати досягаються з лінзою, котра має достатньо великий діаметр, що зменшує до необхідного рівня її рухливість.

 

Позитивна дія лінзи у хворих бульозною кератопатією спостерігається через 1—3 дні користування лінзою. Пацієнти відмічають зменшення світлобоязні, сльозотечіння, болю в оці. Об'єктивні зміни в рогівці (зникнення бульозних утворень, епітелізація рогівки) настають зазвичай через 6—10 місяців користування лінзою. Підвищення гостроти зору при бульозній кератопатії можливе не у всіх випадках. У ранніх стадіях захворювання, коли нявні небагато складок десцеметової мембрани, м'які контактні лінзи, одночасно з лікувальною дією, підвищують гостроту зору.