Простий складений складений 6 страница

5.;,,,

Десь острів є що осіяв Шекспір де Діккенс усміхався крізь тумани в борах сибірських виє дикий звір серед Сахари плинуть каравани (М.Рильський)

 

 

Практичне заняття № 11

Тема:Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення.

Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості.

Пунктограми при прямій мові та діалозі.

Мета: узагальнитизнання студентів про пряму і непряму мови, їх призначення; про пунктограми при прямій мові та діалозі;закріпити вміння знаходитиу тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення; визначатиїх роль і доречність використання в тексті;навчити розрізнятистилістичні особливості авторських слів при прямій мові.

Обладнання:

-мультимедійний ком пакт-диск «Українська мова»(збірка правил,навчальний курс,тренажер з тестування,схеми,таблиці),

-мультимедійний ком пакт-диск «Українська мова»(інтерактивні вправи і завдання),

-навчальний посібник «Практичні заняття з української мови»(для студентів ІІ курсу).

План:

1.Пряма і непряма мова як форми передачі чужого мовлення.

2.Заміна прямої мови непрямою.

3.Слова автора:їхнє призначення та способи вираження.

4.Цитата як різновид прямої мови.

Пряма мова,діалог. Способи передачі чужого мовлення.

У процесі спілкування часто виникає потреба передати слухачам мовлення інших людей. Передається чуже мовлення різними способами: за допомогою речень з прямою мовою, з непрямою мовою, а також простими реченнями:

1. "От розбійники!"— басить дід. — Чайок не можна зобиджати (Ю. Зба-нацький).

2. Дід сказав дітям, що чайок не можна зобиджати.

3. Дід переконував дітей у необхідності охороняти чайок.

 

Пряма й непряма мова

Прямою мовою називається чуже мовлення, передане дослівно, без змін. Пряма мова супроводжується реченням, яке вказує, кому вона належить, за яких обставин висловлена, яка манера вести розмову в людини, мовлення якої передається, тощо. Таке речення називається словами автора:

"Даремне вийшли в море ", — буркнув Семен.

Речення з прямою мовою складається з двох частин: слів автора і прямої мови. Ці частини об'єднуються за змістом та інтонаційно без допомоги сполучників.

Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і кількох речень.

Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, в середині прямої мови, після неї, а також включати в себе пряму мову.

 

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ

 

1.Побудуйте до речень схеми за поданим зразком.

Зразок: "Яке досконале вміння вести бесіду ", - подумав я мимоволі.

"П", - а. П- пряма мова, а - слова автора.

1. "Десять склянок!" - подумав Климко і уявив купку солі, величеньку таку.

2. "Тато! - згадав я раптом. - Так усміхався тато!" 3. Мені казали: "Колю, ти анархіст". 4. Я подумав тоді: "Дні коротшають так само непомітно, як і людське життя", - і пішов на Житній ринок базарувати. 5. "Мила тітонько Дусю, - подумав вдячно, - таких, як ви, стратегів у світі не дуже багато!" 6. "Чого ж він ото нічого не показує?"- питають у матері (3 тв. Гр. Тю­тюнника).

 

2.Додайте до слів автора пряму мову.

1.... вголос подумав дядечко. 2. Режисер чомусь поцікавився... 3.... зазначалось у записці... 4. Хтось вигукнув... 5.... неохоче погодилась сусідка.

 

3.Додайте до прямої мови слова автора.

1.... твір вийшов просто вражаючий! 2. Треба зробити все... щоб корабель вцілів. 3. Краса здатна творити добро... 4.... потрібно поспішати на вок­зал....

 

Діалог

Діалог — це пряма мова, що передає розмову двох або кількох осіб. Слова кожної особи, яка бере участь у розмові, називаються репліками. Слова автора супроводжують репліку, якщо незрозуміло, кому належить пряма мова.

 

 

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ

 

4.Передайте зміст речень за допомогою діалогу.

Коли В. Сосюра появлявся у редакції, його одразу просили почитати нові вірші. На це він відповідав, що зараз же і напише. Коли ж йому зауважували, що у кімнаті гамірно, то він завжди заспокоював, що йому тиша не потрібна, бо він думає віршами.

 

5.Передайте зміст речень за допомогою діалогу.

Одного разу друзі звернулися до Гейне з проханням коротко визначити, що являє собою людське життя. Гейне пояснив, що життя складається з двох частин: протягом першої частини людина тягнеться до другої, а протягом другої - назад, до першої.

 

6.Передайте діалог прямою мовою.

- Я ніколи не покинув би рідної землі, бо вмер би від туги за нею, - розцвірінькався горобець.

- Ах, мовчіть краще, - обірвала його ластівка. - Звідки вам знати, що таке туга за рідною землею, коли ви ніколи не покидали її? (З мініатюр Ірини Вільде).

 

7.Запишіть діалог за поданою схемою:

1) -П?-а, 2) -П,-а.

-П. -П.

- П, - а, - п? - П, - а.

-П. -П!-а,-п.

 

8.Побудуйте речення з прямою мовою за поданими схемами.

1. "П?"-а. 2. "П!-а.-П".

3. "П,-а,-п". 4. А:"П",-а.

Заміна прямої мови непрямою

Непрямою новою називається чуже мовлення, яке передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання: Мама плакала й казала, що я зовсім неможливо поводжуся з нею (М.Хвильовий).

Речення з непрямою мовою — це складне речення: при заміні прямої мови непрямою слова автора стають головним реченням, а пряма мова — залежним: Усякий, хто гляне, скаже, що Дніпро чудовий.

 

Підрядне речення, яке передає чуже мовлення, з'єднується з головним спо­лучниками і сполучними словами. Зокрема, коли пряма мова є розповідним реченням, то використовуються сполучники що, ніби; якщо спонукальним реченням, то сполучник щоб; коли питальним, то в ролі сполучних слів виступають займенники і прислівники хто, що, який, чий, де, куди, звідки, коли та ін., а також частка чи в ролі сполучника.

 

При цьому особові і присвійні займенники 1-ої та 2-ої особи ставляться у формі 3-ої особи однини і множини. Відповідним чином змінюються і форми дієслів, тому що чуже мовлення передається від особи автора: Брянський сказав Блаженку, щоб він не турбувався. Порівняйте: Брянський сказав: "Блаженко, не турбуйся ".

 

Звертання, вигуки, а іноді й вставні слова, частки при заміні прямої мови непрямою пропускаються. Порівняйте: "Не барися, мій синочку, швидше повер­тайся ", — сказав старий. — Старий сказав сипові, щоб той не барився, швид­ше повертався.

Непряма мова передає лише основний зміст чужого мовлення, втрачаючи його лексичну та інтонаційну своєрідність.

 

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ

 

 

9.Передайте речення непрямою мовою.

1. Сократа запитав один з його учнів:

- Поясни мені, чому я ні разу не бачив тебе сумним?

- Тому, - відповів Сократ, - що у мене немає нічого такого, за чим би я жалкував, якби його втратив.

2. Діогена запитали: "Що ти робитимеш, коли зламається бочка, в якій ти живеш?" Той відповів: "Місце, яке я займаю, не може зламатися".

 

 

10.Відредагуйте речення з непрямою мовою.

1. Мені порадили, щоб: пам'ятай ім'я не тільки нового начальника, але і його дружини. 2. Обов'язково поцікавтеся, як у вас справи, як здоров'я дружини.

3. Як приємно почути, що я хотів би з вами порадитись.

 

Цитата як різновид прямої мови

Цитатою називається дослівний (точний) уривок із чийого-небудь висловлювання, тексту, що наводиться для підтвердження чи пояснення своїх думок. Цитата письмі зазвичай виділяється лапками.

 

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ

 

11.Вкажіть речення, в якому правильно оформлено цитату.

1. "Зрадників зневажають навіть ті, - казав свого часу римський історик Тацит, кому вони прислужились".

2. Німецький філософ Вільгельм фон Гумбольдт зауважував: "Найкраща влада та, яка робить себе зайвою".

3. "Сама доброчинність стає пороком, коли застосовують її помилково" - справедливо зазначав Олександр Довженко.

4. З нами назавжди залишаться слова Василя Стуса:

"Терпи, терпи - терпець тебе гартує,

Сталить твій дух - отож терпи, терпи".

 

12Введіть цитату в речення трьома різними способами (використовуючи пряму, непряму мову, вставне речення).

Щоб гудити чуже - замало досконало знати своє (І. Вільде).

 

 

Практичне заняття № 12

Тема:Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення.

Пунктограми при прямій мові та діалозі.

Мета:

узагальнитизнання студентів про пряму і непряму мови, їх призначення; про пунктограми при прямій мові та діалозі;закріпити вміння знаходитиу тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення; визначатиїх роль і доречність використання в тексті;навчити розрізнятистилістичні особливості авторських слів при прямій мові.

Обладнання:

-мультимедійний ком пакт-диск «Українська мова»(збірка правил,навчальний курс,тренажер з тестування,схеми,таблиці),

-мультимедійний ком пакт-диск «Українська мова»(інтерактивні вправи і завдання),

-навчальний посібник «Практичні заняття з української мови»(для студентів ІІ курсу).

План:

1. Розділові знаки при прямій мові.

2. Розділові знаки при діалозі.

3. Розділові знаки при цитатах.

 

Розділові знаки при прямій мові

 

На письмі пряма мова і слова автора розділяються двокрапкою, тире, а також двокрапкою і тире одночасно. Пряма мова завжди береться в лапки. Кожне речення прямої мови пишеться з великої букви і в кінці його ставиться крапка або знак запитання чи знак оклику (залежно від мети висловлювання та емоційного забарвлення). Винятком є той випадок, коли пряма мова — розповідне речення, а слова автора стоять після неї. Тоді після прямої мови ставиться кома і тире.

"Тату, гляньте — лев", — шепочу я батькові, як зачарований (О.Довженко).

 

Вживання розділових знаків між прямою мовою і словами автора залежить від їх взаєморозташування:

1. "Які чудові квіти!" — замилувався Лебединець (І.Цюпа).

"П (!?)", —а.

2. Потім дівчина каже: "Час мені додому: хазяйка з зіллям дожида" (Марко Вовчок).

А:"П (?!)".

3. "А, це ти, Максиме? — зрадів Карпо. — Заходь, заходь!" (М. Коцю­бинський).

"П, (?!) - а. - П (?!)"

4. Тоді Славко скаже йому: "А я маю ще більшу гризоту", — та й признається в усьому (Л.Мартович).

А: "П", — а або А: "П (?!)" - а.

«РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ»

№ з/п	Схеми	Приклади речень
1.	А: «П!?».	А за вербами причаїлася дрімота і шепоче: «Засни собі, засни...» (М.Стельмах).
2.	«П!?», – а.	«Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить»,–часто повторював про себе слова Кобзаря молодий Франко (Д.Павличко).
3.	«П, – а, – п!?».	«Я б сонце засліпив,–розхвастався Ліхтар,–якби мене хтось підійняв до хмар!» (В.Симоненко).
4.	«П, – а. – П!?».	«Чого ж ви стоїте? – перебив їх нараз гетьман.–Сідайте! Подай, будь ласка, три крісла ближче! (Б. Лепкий).
5.	«П, – а: – П!?».	«Якби не було мрії, праця втратила б свою привабливість, – сказав В.Сухомлинський, а згодом додав: У мрії – краса праці» (З газети).
6.	А: «П», – а.	«Усі на кутку кажуть: «З вашого Тараса, мабуть, щось добре вийде»,– промовив сусід» (С.Васильченко).

 

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ

1.Перепишіть речення, правильно оформляючи пряму мову. Вставте про­пущені розділові знаки.

1.Будяк скаче не вгаває підморгне і примовляє Отак квіти так! 2. Отак дідусю вибачай радіючи щебечуть діти. Шкода, гостинців не бажай, бо не достанемо ділити! 3. Я таке, що всякий знає: бо на мене світ увесь ласо дуже поглядає обізвався хтось і десь (3 тв. Л. Глібова).

2.Вставте пропущені розділові знаки.

1. Що воно за морока оце думав собі Коломієць за що земці не злюбили мене?

2. Коли ж ось щось мене взяло тихенько за руку та й каже Грицю годі плакати тобі!

3. З Сили буде значний учений говорить було наш учитель історії.

4. Гарний ти парубок Грицю каже було старий душа в тебе щира правдива.

5. Я нагнувся до Марка і мовив Добрий день тобі Марку (3 тв. О.Кониського).

Розділові знаки при діалозі

Кожна репліка діалогу, звичайно, починається з нового рядка, перед нею ставиться тире, а в лапки пряма мова не береться:

— Чия ти, дівчино? Де ти живеш? — пита Кармель.

— Я наймичка з Ланів. Служу таму хазяїв. У Книшів, — одказала йому дівчина (Марко Вовчок).

Репліки, які записуються у продовження рядка, беруться в лапки: "Який неприємний голос. Хто це співає? "— "Моя донька". — "Даруйте, будь ласка. Власне, справа не в голосі, просто пісня нікудишня ". — "Це я написав цю пісню..."

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ

3. Поставте потрібні розділові знаки, правильно оформляючи діалог.

1. Один учений подорожуючи пароплавом запитав моряка

Чи знаєте ви граматику?

Недосконало відповів моряк.

Тоді ви загубили половину свого життя.

Раптом розбурхалося море і пароплав розгойдало. Моряк запитав ученого

Чи вмієте ви плавати?

Ні відповів той

Тоді ви загубили усе своє життя.

2. Професор пояснює теорему

Уявіть собі звертається він до студентів скляну кулю, цебто вона обов'язково повинна бути зі скла. А втім можна обійтись і без кулі.

Розділові знаки при цитатах

1. Якщо цитата супроводжується словами автора, то використовуються ті самі розділові знаки, що й при прямій мові: Та й поранений Остап не втрачає надії на порятунок: "Він не хоче вмирати, він хоче жити... Йому ще хочеться глянути на сонце, побачити світ Божий, людей, обняти Соломію... ".

2. Якщо цитата виступає частиною речення, то вона починається з малої букви: Т.Шевченко закликав, "щоб усі слов 'яни стали добрими братами ".

3. Якщо цитата наводиться не повністю, то на місці пропущених слів ставиться три крапки: Кобзар тужив за рідним краєм і просив брата Микиту писати листи рідною мовою: "Будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому... ".

4. Якщо після цитати подається посилання на автора, то воно береться в дужки: "І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь " (Т.Шевченко).

5. Якщо посилання на автора або джерело цитати стоїть не безпосередньо за нею, а на рядок нижче, то цитата в лапки не береться:

Прислухайтесь, як океан співає

— Народ говорить.

(М.Рильський)

6. Якщо цитата є віршованим текстом, то в лапки не береться, коли вона і слова автора знаходяться в окремих рядках:

Яке це щастя - в радощах земних

Трудів і днів спивати кубок повний! –

писав М.Рильський у вірші "Труди і дні".

7. Якщо цитатою починається речення, а слова автора ідуть після неї, то перше слово цитати пишеться з великої літери навіть тоді, коли в цитованому джерелі воно пишеться з малої літери:

"...Не минайте ані титли, ніже тії коми", — зазначав Т.Шевченко.

 

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ

 

4.До поданих цитат доберіть слова, оформляючи цитату у вигляді прямої мови.

Зразок: Людина кожна якоюсь мірою поет (М. Рильський). — Максим Риль­ський стверджував: "Людина кожна якоюсь мірою поет ".

1. Проступок, хоча й може викликати тимчасове благополуччя, ніколи не приносить справжнього щастя (Вальтер Скотт). 2. Самотність іноді — краще товариство (Джон Мільтон). 3. Або ви здібний, тоді підтримка вам не потрібна, або ви нездара, тоді вона вам не допоможе (Валер'ян Підмогильний).

 

5.Вставте пропущені букви та розділові знаки.

1. Пр...ховуй своє жит...я вчили древні філософи (Гр. Тютюнник). 2. Річки посланці неба твердив у своїх бе...смертних творін...ях давн...грецький поет Гомер. 3. До рідного Дніпра зв...ртаєт...ся зі стін путивльс..ких Ярославна

О Дніпре Славуто!

Пробив ти кам'яні гори

Крізь землю половецьку

Гойда...ш кораблі Святославові...

(О. Муратов)

4. Відомий францу......кий письмен...ик Александр Дюма писав Людина, яка багато говорить, скаже нарешті дурницю. 5. Спілкуюч...сь з людьми треба завжди пам...тати мудре народне пр...слів'я На краплю меду зліта...ться більше мух, ніж на діжку жовчі. 6. На дії і вчинки людей говорив Арістотель впливають сім чинників випадок, пр...рода, примус, звичка, розум, бажання, пристрасть. 7. Ще Горацій колись...казав Якщо хоч...ш пр...мусити м...не заплакати, то насамперед мусиш заплакати сам (Іржі Томан).

 

6.Введіть цитату у складне речення.

Зразок: Найстрашнішим під час відступу був плач жінок (О. Довженко). - О. Довженко з болем згадував, що "найстрашнішим під час відступу був плач жінок ".

1. Для літератури, по-моєму, треба перш за все - чесність (Остап Вишня).

2. Ми визнаємо українське відродження за необхідний і неминучий етап (Микола Хвильовий). 3. Усе можна виправдати високою метою - та тільки не порожнечу душі (П. Тичина).

Практичне заняття № 13

Тема:Функціональна стилістика та культура мовлення.

Культура мови та культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.

Мета:

Подати відомості промовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення; стилі мовлення та характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; навчитирозрізнятиособливості розмовного і книжного мовлення, їх співвідношення;

визначатимовлення правильне і комунікативно доцільне, нормативне і

ненормативне,використання мовних засобів;аналізувати тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, точності, виразності, доцільності мовлення;

створювати власні усні, письмові висловлювання різних стилів; знаходити і виправлятипомилки, пов'язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності.

Обладнання:

-мультимедійний ком пакт-диск «Українська мова»(інтерактивні вправи і завдання),

таблиці «Стилі мовлення», «Мова і мовлення», «Ситуації спілкування».

План:

1.Поняття культури мови.

2.Основні аспекти вияву культури мовлення.

3.Критерії (ознаки) культури мовлення.

Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови,наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту,логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.

Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

- нормативність( дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);

- адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);

- естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);

- поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність.

Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями,культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність,доречність, багатство, виразність, чистота.

Правильність - одна з визначальних ознак культури мовлення. Мова має свої закони розвитку, які відображаються у мовних нормах. Вільно володіти мовою означає засвоїти літературні норми, які діють у мовній системі. До них належать правильна вимова звуків і звукових комплексів,правила наголошування слів, лексико-фразеологічна, граматична,синтаксична нормативність, написання відповідно до правописних і пунктуаційних норм.

Точність пов'язується з ясністю мислення, а також зі знанням предмета мовлення і значення слова. Мовлення буде точним, якщо вжиті слова повністю відповідатимуть усталеним у цей період розвитку мови їхнім лексичним значенням.

Логічність. Дотримання цієї ознаки культури мовлення означає логічноправильне мовлення, розумне, послідовне, у якому є внутрішня закономірність, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знаннях об'єктивної реальної дійсності.

Змістовність мовлення передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з різнобічною інформацією з цієї теми, вміння добирати потрібний матеріал та підпорядковувати його обраній темі, а також повноту розкриття теми без пустослів'я чи багатослів'я.

Доречність мовлення - це врахування ситуації мовлення, комунікативних завдань, складу слухачів (читачів), їхнього стану, настрою, зацікавлень.

Багатство. Показник багатства мовлення - великий обсяг активного словника, різноманітність уживаних морфологічних форм, синтаксичних конструкцій. Звичайна людина використовує близько 3 тис. слів, добре освічена - 6-9 тис. слів, хоча розуміє в десять разів більше.

Виразність мовлення забезпечується виразністю дикції і чіткістю вимови.

Чистота. Мова тоді буде чистою, коли буде правильно звучати, коли вживатимуться тільки літературно-нормативні слова і словосполучення,будуть правильні граматичні форми

Ставлення до мови, потреба розвивати культуру мовлення формується передусім в сім'ї. Батьки закладають найпевніші основи поваги й любові до рідного слова. Школа додає теоретичних знань і практики, а далі у рамках суспільних впливів, культурного оточення, навчання, засобів масової інформації приходить досвід користування словом, збагачується лексика,поліпшується чистота мовлення. Але за однієї умови - подолання лінощів і бажання наполегливо працювати над своєю особистістю.

Рівень мовної культури людини свідчить про її духовність чи бездуховність, інтелект чи невігластво, повно- чи меншовартість. Володіння культурою мовлення - важлива умова успіху у навчанні, праці, складова психології бізнесу. Високу культуру мовлення можна вважати найбільш надійною опорою та рекомендацією для фахового зростання. Усі шляхи підвищення особистої культури мовлення передбачають тільки наполегливу і самовіддану працю. Їх можна визначити як тверді принципи і як звичайні практичні поради:

•свідомо і відповідально ставитися до слова;

•стежити за своїм мовленням, аналізувати його, контролювати слововживання, у разі потреби перевіряти за відповідним словником. Навчитися чути себе, таким чином виробляти чуття правильного мовлення;

•створити настанову на оволодіння нормами української літературної мови, на удосконалення знань. Для цього звертатися до правопису,посібників, довідників, учитися самостійно, стежити за змінами норм;

•читати художню літературу - джерело збагачення мовлення, записувати цікаві думки майстрів слова, вчити напам'ять афоризми, вірші. Таким чином можна збагатити лексичний запас, пізнати красу і силу слова,його змістові тонкощі, набути досвіду образно-стилістичного слововживання. Так проникають у скарби мови, шліфують стиль,підвищують словесно-естетичний рівень;

•оволодівати жанрами функціональних стилів. Потрібно однаково добре вміти написати вітальну листівку, заяву, доручення, лист для електронної пошти, підготувати науковий реферат чи публічний виступ та ін.;

•активно пізнавати світ, культуру, розвивати здібності до наук – це підвищує інтелектуальний рівень особистості і віддзеркалюється у мовленні;

•удосконалювати фахове мовлення. Для цього читати фахову літературу (наукові статті, фахові газети і журнали), постійно користуватися спеціальними енциклопедичними і термінологічними словниками,набувати практики публічних виступів із фахової тематики(використовувати нагоду виступити з рефератом чи з доповіддю на студентській науковій конференції);

•прислухатися до живого слова високих авторитетів на сцені, на трибуні, за кафедрою, у храмі та в інших сферах і наслідувати найкращі зразки;

•не піддаватися впливам "модних" тенденцій, аби прикрасити мовлення екзотичним чужомовним словом, "демократизувати" жаргонізмом; уникати мовної агресії;

•намагатися не впадати в крайнощі - не бути ні сором'язливим маломовним мовчуном, ні велемовним самовпевненим балакуном, а говорити тільки тоді, коли є що сказати. Праця над своїм мовленням викликає повагу і, без сумніву, дає результати. Шляхів вдосконалення є безліч, а процес триває усе життя.

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ

1. Опишіть мовні ситуації, використовуючи речення з прямою мовою і потрібні формули ввічливості.

1. Ви запізнилися на заняття (роботу).

2. Ви не можете підготувати матеріали для звітної доповіді.

3. Вас запросили на наукову конференцію до Львова.

4. Вам виплатили заборговану заробітну плату і компенсацію за завдані моральні збитки.

5. Ви отримали призначення на відому фірму.

 

2. Запишіть прийменникові сполучення українською мовою. Які з них ви використовуєте у професійному мовленні?

Прийти по делу; по закону; по указанию; по заказу; по всем правилам; врач по призванню; по моим сведениям;работать по схеме; речь по вопросу; по возможности; добрий по природе; по истечение времени; по причине.

 

3. Перепишіть речення, поставте розділові знаки при звертаннях. Схарактеризуйте звертання за морфологічними вираженнями, за будовою, за місцем у структурі речення.

1. Гордою сміливою бурею бурхливою встань народе зраджений як один устань з гімном — перемогами новими дорогами підемо на брань (В. Чумак). 2. Але ж мабуть ми правди не зурочим що світ вже так замішаний на злі що як платити злочином за злочин то як же жити люди на землі (Л. Костенко). 3. Боюсь твоїм очам відкрити душу. Ти чорнобривий пильно не дивись! Тепер із болем забувать я мушу того хто так як ти дививсь колись (В. Ткаченко). 4. Ой сонечку-батечку догоди догоди! А ти земле-матінко уроди уроди! (О. Олесь). 5. Мій рідний сину бійся нічиїх вони завжди безликі і холодні (В. Крищенко). 6. Моя біографія друзі сягає в далекі ті дні коли мене бусол на лузі підкинув батькам навесні (Д. Білоус).

 

4. Випишіть парами слова, які різняться наголосом (омографи). Яку роль відіграє наголос у цих словах?

Хай не переводяться Васильки у роду, як васильки у полі. (В. Василенко) Розминаєш між пучок пучок полину і приходить Вітчизна (П. Вольвач). Із городів укинулись в городи (Г. Білоус). Давай, дорога, завертай правіше! Петляє, скаче, знов на бік ляга... Нерівна — але тим вона пряміша і тим навіки рідна, дорога (А. Бортняк). У далі покликав Далі, покликав у сині простори, ніщо нас тепер, Сальвадоре, не втримає вже на землі (О. Башкирова).

Практичне заняття № 14

Тема: Мовлення як предмет вивчення стилістики та культури мовлення. Стилі мовлення.

Мета: узагальнити знання студентів про стилі мовлення:розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний;про вимоги до культури мовлення (змістовність, логічність, точність, виразність, доречність),закріпити вміння