Сутність,функції і класифікація видів самостійної діяльності.. використання обраного виду.

. Сутність, функції самостійної роботи студентів. Класифікація видів самостійної роботи.

Згідно з Положенням "Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних завдань.

Самостійна навчально-пізнавальна робота студентів – різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів,які відбуваються на навчальних заняттях,в поза аудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.

Основними функціями самостійної роботи студентів є: пізнавальна, самостійна, прогностична, коригуючи та виховна.

1)Пізнавальна функція визначається засвоєнням студентом систематизованих знань з дисциплін. 2) Самостійна функція - це формування вмінь і навиків, самостійного їх оновлення і творчого застосування. 3) Прогностична функція є вмінням студента вчасно передбачати й оцінювати як можливий результат, так і саме виконання завдання. 4) Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність. 5) Виховна функція - це формування самостійності як риси характеру.

Самостійну роботу студентів можна класифікувати за різними критеріями:

1. З урахуванням на місце і час проведення, характер керівництва і спосіб здійснення контролю за її якістю з боку викладача можна виокремити:

а) самостійну роботу студентів на аудиторних заняттях;

б) позааудиторну самостійну роботу (3-4 години на день, у т.ч. й у вихідні);

в) самостійну роботу під контролем викладача - індивідуальні заняття з викладачем, особливості яких уже було висвітлено вище.

2. За рівнем обов'язковості виокремлюють:

а) обов'язкову, окреслену навчальними планами і робочими програмами (виконання домашніх завдань, підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди завдань, які виконуються під час ознайомлювальної, навчальної, виробничої, переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт);

б) бажану (участь у наукових гуртках, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування робіт інших студентів тощо);

в) добровільну (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах, виготовлення наочності, підготовка технічних засобів навчання).

3. 3 огляду на рівень прояву творчості студентів виокремлюють:

а) репродуктивну самостійну роботу, що здійснюється за певним зразком (розв'язування типових задач, заповнення схем, таблиць, виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам'ятовування і простого відтворення раніше отриманих знань);

б) реконструктивну самостійну роботу, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання планів, конспектів, тез та ін.

в) евристичну самостійну роботу спрямовану на вирішення проблемних завдань, отримання нової інформації, її структурування і використання в нових ситуаціях (складання опорних конспектів, схем-конспектів, анотацій, побудову технологічних карт, розв'язання творчих завдань).

г) дослідницьку самостійну роботу, яка орієнтована на проведення наукових досліджень (експериментування, проектування приладів, макетів, теоретичні дослідження та ін.).

38. Характеристика видів самостійної роботи. Рівні сформованості умінь самостійної робьоти

Самостійна робота студента(СРС) - це самостійна діяльнісгь-учіння студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та під методичним керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.

Під час вивчення навчальної дисципліни виокремлюють такі види самостійного учіння студента:

- слухання лекцій, участь у семінарських заняттях, виконання практичних і лабораторних робіт;

- відпрацювання тем лекцій та семінарських занять, виконання практичних і лабораторних робіт студентами заочної форми навчання (ЗФН);

- підготовка рефератів і курсових робіт, написання дипломної роботи;

- підготовка до модульного контролю та іспитів;

- робота з літературою та ін.

Треба пам'ятати, що на студента діють три групи труднощів: соціальні, навчальні, професійні.

Науково-педагогічні працівники мають:

ознайомити студентів із психолого-педагогічними особливостями організації навчання у вищій школі;

- допомогти в оволодінні методами і прийомами навчальної роботи;

- дотримуватися спеціальної методики читання лекцій для студентів-першокурсників у перші два-три місяці, поступово збільшуючи структуру і темп;

- навчити студентів прийомів слухати лекцію, записувати її змісту, методики підготовки до семінарських, практичних і лабораторних занять;

- чітко дозувати завдання на кожне заняття;

- толерантно здійснювати контроль й оцінювання самостійної роботи та ін.

Традиційно самостійна робота студентів проводиться за такими формами:

- і ндивідуальні (реферативні повідомлення, курсове, дипломне проектування, самостійна науково-дослідницька робота, індивідуальні консультації, олімпіади тощо);

- групові (проектне та проблемне навчання, навчання у співпраці, ігрове проектування, групові консультації, факультативні заняття, заняття в гуртках);

- масові (проектне навчання, програмоване навчання).

Найефективніші методи самостійної роботи студентів, що сприяють індивідуалізації та інтенсифікації навчального процесу:

- проблемно-пошукові методи (методів спонукає студентів до проведення самостійних досліджень, підвищує мотивацію подальшої роботи, сприяє розвитку логічного мислення, як наслідок, розвитку творчої самостійної діяльності студентів. Ідеальним результатом навчання за проблемно-пошуковими методами є вироблення вмінь раціонально застосовувати всі складові системи цих методів у розвитку та взаємозв’язку.);

- метод проектного навчання;

- методи колективної розумової діяльності (полягає в колективній творчості з метою вирішення певних завдань підвищеної складності. Застосування цих методів сприяє підвищенню рівня інтелектуального розвитку, виявленню творчих здібностей студентів, розвитку творчого мислення, підвищенню рівня самостійності, формуванню навичок колективної роботи, поліпшенню комунікативних навичок, емоційного стану студентів.);

- метод застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні(навчанні надають можливість диференціації, поглиблення індивідуалізації навчання, розширення можливостей інформаційних, контролю та самоконтролю, використання творчих завдань).

Исследователи вопроса сформированности различных умений выделяют различные критерии: О. А. Абдуллина – количество и качество действий, их последовательность, время, затрачиваемое на их выполнение; Л. В. Андрухив – ценностно-смысловой, деятельностный, когнитивный критерии; Н. П. Ким – степень сформированности мотивации, полнота знаний, уровень владения умениями; Н. Д. Кучугурова – осознанность выполнения действий, правильность выполнения действий; Г. Х. Попов – знания, навыки и умения, черты характера; С. Л. Суворова – степень осознанности выполняемых действий, качество выполняемых действий, способность переноса умения в новую измененную обстановку; И. В. Суркина – критерии аксиологии, вариативности, мотивации; Е. В. Фролова – профессиональная грамотность, личностно-психологическая готовность, технологическая подготовка; И. А. Зимняя – правильность и качественность оформления, скорость выполнения отдельных операций или их последовательности, редуцированность действий.

Проанализировав и обобщив вышесказанное, мы выделяем следующие критерии:

§ мотивационный (понимание и признание значимости умений самостоятельной работы для эффективного осуществления учебной деятельности; сформированность ценностного отношения к умениям самостоятельной работы; заинтересованность в овладении умениями самостоятельной работы);

§ когнитивный (наличие базовых научно-педагогических знаний о сущности самостоятельной работы, ее закономерностях, принципах, технологиях);

§ операционно-деятельностный (усвоение структуры деятельности (алгоритма) самостоятельной работы; наличие способности к осуществлению проектно-прогностической деятельности в организации самостоятельной работы);

§ рефлексивно-оценочный (осуществление анализа качества выполнения действий и операций: осознанность, полнота, последовательность, правильность, обобщенность).

Обозначенные критерии позволили нам определить уровни сформированности умений самостоятельной работы:

§ низкий (предполагает наличие умений совершать действия по образцу в знакомой ситуации: умение поиска информации, умение анализа информации, умение отбора информации, умение планировать свою деятельность, умение сравнивать);

§ средний (предполагает наличие умений совершать выбор способов из ранее известных методом проб и ошибок в несколько измененной ситуации: умение оценки информации, умение представлять информацию в другом виде, умение ставить цели, умение проводить анализ и синтез, умение обобщения и классификации, умение определять понятия, умение оценить сформулированную цель и соответствующие задачи собственной деятельности, умение выделять основные этапы выполнения деятельности);

§ высокий (предполагает наличие всех групп умений самостоятельной работы).