Дисциплінованість як провідна риса особистості воїна

Усвідомлення командирами (начальниками) сутності військової дисципліни, її основних показників і критеріїв оцінки є суттєвою передумовою формування дисциплінованості у військовослужбовців. Кожен офіцер має собі чітко уявити своє місце і роль у практичній діяльності щодо зміцнення військової дисципліни, досконало оволодіти методикою аналізу дисциплінарної практики і стану військової дисципліни у підрозділі.

Дуже зросло значення військової дисципліни у наш час, необхідність якої обумовлена низькою таких причин:

§ впливом стану військової дисципліни на авторитет ЗС України у державі, формування позитивної громадської думки щодо їх відповідності своєму прямому призначенню;

§ суттєвими змінами у духовній сфері молоді, що призивається сьогодні до лав Збройних Сил, та падінням серед неї мотивації військової служби у зв’язку з наявністю фактів порушень військової дисципліни і правил статутних взаємин між військовослужбовцями;

§ рішучим впливом дисципліни на морально-психологічний стан (МПС) особового складу, який є головним критерієм оцінки ефективності всього виховного процесу як в мирний, так і воєнний час;

§ особливостями організаційно-штатної структури військових підрозділів (частин) та поступовим переходом Збройних Сил України на контрактну основу функціонування;

§ характером бойових, навчально-бойових та інших завдань, які будуть виконуватися особовим складом у сучасній війні;

§ необхідністю жорсткої регламентованості умов повсякденної життєдіяльності військовослужбовців;

§ залежністю ефективної військово-професійної діяльності особового складу, у тому числі підтримання постійної бойової готовності підрозділів і частин, несення бойового чергування і вартової служби, від стану військової дисципліни у підрозділі (частині) та дисциплінованості кожного окремого військовослужбовця та ін.

Спочатку проаналізуємо поняття “дисципліна”, оскільки воно за своїм змістом багатогранне, віддзеркалює складну систему громадських стосунків, а тому дати однозначне визначення не можна. Поняття „дисципліна”, на думку А.С. Макаренка, має декілька значень. Одні під дисципліною розуміють правила поведінки, наголошував він, інші – звички, які вже склались і виховались у людини, треті вбачають у дисципліні покірність. Всі ці окремі погляди більшою або меншою мірою наближаються до істини, але для правильної роботи вихователя необхідно мати більш чітке уявлення про саме поняття “дисципліна”.

Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншими законодавчими актами України. Вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов’язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежність та територіальну цілісність України, на їх вірності Військовій присязі.

Дисциплінованість – це комплексна якість особистості воїна, роль якої полягає в самоорганізації і саморегуляції її поведінки у відповідності із статутними нормами, правилами, вимогами, свідомому дотриманні норм і правил воїнського етикету.

Вона віддзеркалює глибину свідомого сприйняття воїном норм і правил статутів, воїнського етикету, загальноприйнятих правил поведінки. У ній знаходить відбиття суб’єктивний бік військової дисципліни (об’єктивний бік – сукупність правил і норм поведінки особового складу, що визначені статутами, Військовою присягою, наказами і розпорядженнями командирів (начальників), воїнським етикетом, загальнолюдськими правилами поведінки).

Оцінку стану індивідуальної дисциплінованості військово-службовця рекомендується здійснити на основі отримання відповідей на наступні питання:

Ø За який проміжок часу здійснюється оцінка?

Ø В яких умовах діяльності і поведінки оцінюється дисципліна (бойова підготовка, вартова служба, дозвілля тощо)?

Ø Які вимоги ставилися: із якими правилами поведінки, посадовими і загальновійськовими обов’язками, розпорядженнями і інструкціями була пов’язана діяльність?

Ø В яких умовах знаходився військовослужбовець: простих чи складних? Наскільки великим було дисциплінарне навантаження?

Ø Чи піддавався негативним впливам з боку інших осіб, що перешкоджали вихованій поведінці (поганий приклад, непрямий або прямий тиск недисциплінованих товаришів по службі)?

Ø Знаходився в режимі автономного поводження або був на очах у начальника і товаришів по службі, працював під керівництвом командира?

Ø Як справився з дисциплінарним навантаженням, які допустив помилки і порушення правил, норм, вимог?

Ø Як ці порушення співвідносяться із загальним обсягом дисциплінарного навантаження?

Ø Які боки особистої дисциплінованості виявилися за аналізуємий час (самодисципліна, ретельність (виконавча дисципліна), позитивне ставлення до вимог служби, внутрішня організованість)?

Ø Який вплив зробив на дисциплінованість своїх товаришів по службі (дав позитивний приклад, допоміг командиру в наведенні порядку, виступив із критикою недоліків у дисципліні, вніс свої пропозиції, виявився дезорганізатором, головним дезорганізатором)?

Ø Аналіз допущених порушень дисципліни.

Загальні висновки:

— загальна оцінка поточного стану індивідуальної дисциплінованості воїна;

— динаміка стану його дисциплінованості: поліпшення, погіршення, стабільність, нестійкість;

— оцінка досягнутого рівня розвитку особистої дисциплінованості;

— має місце явна недисциплінованість;

— психічні механізми дисциплінованого поводження хиткі та ненадійні;

— мотивація службової діяльності.

На основі цих висновків можна визначити такі основні ознаки дисциплінованості воїна:

— усвідомлення воїном вимог, правил і норм статутів, Військової присяги, наказів і розпоряджень командирів (начальників), воїнського етикету, загальнолюдських правил поведінки з позицій суспільних потреб;

— розуміння особистої вагомості військової дисципліни;

— беззастережне сприйняття вимог, правил, норм і духу статутів, Військової присяги, наказів і розпоряджень командирів (начальників), воїнського етикету, загальнолюдських правил поведінки;

— стійка, самоорганізована й позитивно вмотивована поведінка, яка приведена до суворої відповідності загальнолюдській моралі, духу статутів, Військовій присязі, воїнському етикету.

На основі наявності вищезазначених ознак у поведінці військовослужбовця та виходячи з типів мотивованої поведінки, можна виділити такі рівні дисциплінованості: високий, середній і низький.

Високий рівень дисциплінованості викликаний соціально вагомими мотивами і характеризується високим рівнем розвитку навичок і умінь дисциплінованої поведінки, тобто це – свідома дисциплінованість.

Воїни, які мають середній рівень дисциплінованості, будують свою поведінку на основі мотивів наслідування товаришів по службі, командирів. Сталість їхньої поведінки значно нижча, вони зазнають тиску з боку недисциплінованих воїнів.

При низькому рівні дисциплінованості соціально вагомі мотиви у воїна розвинуті слабо, вони значною мірою не впливають на його поведінку.

Таким чином, ми бачимо, що встановлені законами і статутами правила і норми поведінки, звернені до військовослужбовців, передбачають з їхнього боку відповідне ставлення, тобто їх вивчення і свідоме сприйняття, практичне оволодіння і свідоме дотримання. Це означає, що військова дисципліна спирається на конкретні психологічні засади. Цими засадами є якості особистості воїна та групи військовослужбовців, завдяки яким здійснюється їх нормативна поведінка. Не можна очікувати свідомої дисципліни від особового складу, якщо ці засади не будуть створені його спільними зусиллями.